Forwarded from zukki (поля) सूर्य
Жаль, що доводить ся створювати петициї щодо кождої памятки, поширювати інформацию і щоразу пояснювати комусь щось. Чи існують комплєкснїйші механїзми захисту? Може, у нас, може, приклади таких за кордоном?
Люди у зáдумі,
Люди — сади, люди — стáтуї.
Нам би лягти, а вам стáти би.
Люди-вíрші знають бíльше.
Страшенно люблю тексти Ірини Швайдак. У неї часто є рими всерединї рядка: вірші — більше, рими на 3-4 рядки: задумі, статуї, стати би. А тут іще й алїтерация с, з, д, т.
Я бачу тут людий, які зациклені в собі, стоять склавши руки та все думають, як би їм було добре. А комусь змогти б сї банальні річи, що ми можемо. Хіба но творчі люде, емпатичні, спочутливі, здатні се побачити.
Чи не започаткувати академічне вивченє текстів пісень?
Люди — сади, люди — стáтуї.
Нам би лягти, а вам стáти би.
Люди-вíрші знають бíльше.
Я бачу тут людий, які зациклені в собі, стоять склавши руки та все думають, як би їм було добре. А комусь змогти б сї банальні річи, що ми можемо. Хіба но творчі люде, емпатичні, спочутливі, здатні се побачити.
Чи не започаткувати академічне вивченє текстів пісень?
Як почуєш вночі край свойого вікна,
Що щось плаче і хлипає важко,
Не тривожся зовсім, не збавляй собі сна,
Не дивися в той бік, моя пташко.
То не та сирота, що без мами блука,
Не голодний жебрак, моя зірко.
Се розпука моя, невтишима тоска,
Се любов моя плаче так гірко.
Так прощай же, прощай, не чекай більш весни,
Коли будуть цвісти верболози.
І востаннє тобі, замість слів про любов,
Посилаю я муки і сльози.
Так прощай же, прощай, не чекай більш весни,
Будь щаслива, весела, як завжди.
Що було — схороню аж у серце на дно…
Не шукай між людьми більше правди.
Франко.
😭😭😭. Рими чудесниї!
Що щось плаче і хлипає важко,
Не тривожся зовсім, не збавляй собі сна,
Не дивися в той бік, моя пташко.
То не та сирота, що без мами блука,
Не голодний жебрак, моя зірко.
Се розпука моя, невтишима тоска,
Се любов моя плаче так гірко.
Так прощай же, прощай, не чекай більш весни,
Коли будуть цвісти верболози.
І востаннє тобі, замість слів про любов,
Посилаю я муки і сльози.
Так прощай же, прощай, не чекай більш весни,
Будь щаслива, весела, як завжди.
Що було — схороню аж у серце на дно…
Не шукай між людьми більше правди.
Франко.
😭😭😭. Рими чудесниї!
Forwarded from UkrDiaspora (Vakhtang)
Моя знайома Устя Стефанчук знайшла в антикварній крамниці у Канаді поштівку.
Лист з села Кривеньке на Чортківщині дітям у Канаду. 1932 рік. написаний бабцею до внуків.
«Бабця щиро вас любить,
До серця притулить!
Йно нима кого….»
Ціла історія українського народу в одній картці.
Лист з села Кривеньке на Чортківщині дітям у Канаду. 1932 рік. написаний бабцею до внуків.
«Бабця щиро вас любить,
До серця притулить!
Йно нима кого….»
Ціла історія українського народу в одній картці.
Forwarded from пИтаня (Маруся Влох)
Люди, які зараз у стосунках. Якби повернути час назад, на початок вашого знайомства, але дати вам усї теперішні знаня про сю людину і про житя, чи почали б ви стосунки?
Anonymous Poll
43%
так.
9%
так, але не романтичні, тілько дружбу.
6%
нї.
43%
я не в стосунках.
Поїзд летїв і гудїв. Од рýшіня дриґрув ся біля мене хлопець з палицею. На вигляд єму менше 30-и.
Усї сидїли. Я встала і відійшла, нїби скоро виходжу. Місце було пусте ще стацию, а на наступній він сїв. На чорній лякованій палицї відбивала ся бордова сорочка і єго руки, на які він схилив голову. Він не сїв би, якби я просила була, а тепер змучено дивив ся додолу.
Усї сидїли. Я встала і відійшла, нїби скоро виходжу. Місце було пусте ще стацию, а на наступній він сїв. На чорній лякованій палицї відбивала ся бордова сорочка і єго руки, на які він схилив голову. Він не сїв би, якби я просила була, а тепер змучено дивив ся додолу.