Мурашка
495 subscribers
458 photos
4 videos
2 files
123 links
Муращин дописник. Житє́, ві́рші, му́зика, книжки́, мальо́ванє.
@maria_vlokh.

Мовознавчий потік — @linguistics_study

Підтримати — https://t.iss.one/molodenjka/633.

Мітки: #МарійчинаЛірика, #вІрші, #знимки
Download Telegram
«Чаювання котиків», Генрієтта Роннер-Кніп.

Кришмітки: #мальованє, #живопис, #мур, #Кніп, #чай.
Аліса, 17 рочків.

Знимкувала — @chlhpua.

Кришмітки: #мур, #знимка.
Обідний сон.

Кришмітки: #знимка, #СамаСвітлила, #мур.
Обідний сон. Кицик.

Кришмітки: #знимка, #СамаСвітлила, #мур.
Обідний сон. Коли хтів стати моделькою, але родився кициком.

Кришмітки: #мур, #знимка, #СамаСвітлила.
Франкотик, автор невідомий, ХХІ століття.

Кришмітки: #мальованє, #Франко, #мур.
«Під ялинкою», Генрієтта Роннер-Кніп.

Кришмітки: #мальованє, #живопис, #мур, #Кніп.
«Гра кошеняти», Генрієтта Роннер-Кніп.

Кришмітки: #мальованє, #живопис, #мур, #Кніп.
#Котик
#вІрші, #інтимне, #Масляк, #мур
1.

В віконци сама лиш сидїла
І наче ягíдка була‌,
В очицях синь неба краснїла,
Грудь крилась у бíлє рубця.

Дві рожі пишались в волосю:
Червона і біла як снїг;
А котик-пещоха дві коси
Негречний собою прилїг.

Сидїла так може годину —
Я бачив ті очі, той рай,
Смотрив я на личко дївчини
Крізь листя зелений розмай.

Звернула ті сині очицї
На неба широке русло;
Щось мрака явилась на личку
І сумом покрилось чоло.

І вийшов з зелени, з гущави
І станув так просто вікна
І впив ся в ті очи слезаві,
Хтїв хмари прогнати з чола.

Узріла недобра — зжахнулась;
І чим я хоч погляд дістав,
Лиш біла суконка майнула,
А котик лиш моркнув: — мі-яв!

Володимир Масляк.
Більше галицких віршів.
#Котик
#вІрші, #інтимне, #Масляк, #мур
2.

І з тої то хвилї що днини
Ставав я все против вікна,
Смотрив на те личко дївчини,
На хмари — задуму чола.

Бувало погляне на мене,
Аж серце здрогне ся цїле;
Часом же і в цвіти зелені —
Надїі — віконце вбере.

Що днини, що хвилї смілїйше
Слїдила з віконця мій слїд;
Що днини в волосє гарнїйшій
Вплїтала листочок і цвіт,

Раз тямлю, о Боже, зітхнула!
Хотїв я вклонитись єї,
Та видно, чийсь голос зачула,
І вже єй не було в вікнї.

Вітрець лиш легонькій з віконця
Дзвінкій голосочок підняв,
А котик, що грів ся до сонця,
Піднїс ся і моркнув: — мі-яв!

Володимир Масляк.
Більше галицких віршів.