Ось я танцюю. Я танцюю.
Тебе я біля себе чую,
Твій подих, лагідний вогонь,
І дотик молодих долонь,
І сукні тихе доторкання,
Грудей незриме підглядання —
Прийми мене, не відсторонь!

Печальні люди, йдіть додому,
Не заважайте молодому —
Бо я танцюю, я живу,
Я світ вдихаю мов траву
Вдихає кінь на пасовищі —
Я чую погляд — о найближчі! —
Неначе рану ножову…

Дмитро Павличко, збірка «Золоте ябко».

Кришмітки: #вірші, #Павличко.

Кришмітки: #слуханка, #ПіккардійськаТерція, #колядки, #соловїною.
@molodenjka

Найкращий переспів сеї композиції, що я чула.

Кришмітки: #слуханка, #переспів, #соловїною.

Заньковецька в ролі Івги Цвіркунки в опереті Миколи Лисенка «Чорноморці», 1892 р.

Кришмітки: #знимка.

А де зима?

Кришмітки: #знимка, #СамаСвітлила, #природа.

Буття.

Кришмітки: #знимка, #молоком, #ЗеленаЧашка, #СамаСвітлила.

Ти гордо йдеш, лишаючи позаду
Свої сліди, немов осінній дощ.
Я розводжу руками безпорадно
І хочу запитати: «Ну чого ж?»
Я ніби намагаюся зловити
Дощу того краплинку на вікні,
І скло блищить, водою вмите,
А може, то не дощ? А лиш здалось мені.

Люба Музичка, 1990.

Кришмітки: #вірші, #Музичка.

Кришмітки: #слуханка, #соловїною.
@molodenjka

Кришмітки: #посміхунка, #укрліт, #усмішка.

Зимове сонце

Не чекай, що я скажу "залишся",
Але тихе у спину "прощай",
І дерева тоді заколишуться,
Заспіває печальної гай.

Не чекай, що я скажу "люблю тебе",
Не чекай ти від мене тепла.
Світ жорстокий як був, так і буде,
Вже погасла моя доброта.

Забере час усе у невідання:
І тебе, і мене в забуття.
Не стогнати, вставати і вірити —
В цьому сенс є людського життя.

Як ідеш, проживімо ми гідно же
Те, що далі відмірав нам Бог.
Та чи знáйдеш ти шлях той свій істинний
Серед болю, печалі, тривог?

Кришмітки: #вірші, #МарійчинаЛірика

«Парижанки. Біля кафе», Олександр Мурашко, 1902.

Кришмітки: #мальованє, #живопис, #Мурашко, #руський_живопис.

Хочу порекомендувати канал моєї подруги @rissssss. Там ви знайдете авторську лірику і незвичайну прозу з цікавими зобрагами й знимками.

​​​​у гаморі вулиць губилися люди,
спіткались об небо і падали вниз,
туди, де в цемент ледь не кожен закутий,
де замісь думок розливається слиз.

давилися димом потворного міста,
і бігли все далі в колесах своїх.
чужі черепи були в їхніх намистах,
кожнісньке сказане слово – то гріх.

а небо все кликало, хоч задихалось –
не бачило світла, свічки лиш криві.
надію згубивши, воно захиталось.
й упало.
а ми – живі.

Твоя душа стояла, як ромашка.
А я ішов, а я її зірвав.
Тепер мені із нею дуже важко:
Душа – вона ж не баба снігова,
Що розтає на сонці, бідолашка,
Чи слово тепле скажеш – розтає.
Твоя душа стояла, як ромашка, –
Тепер же мені жити не дає.

Любов Забашта, можливо.

Кришмітки: #вірші, #чИтанє, #Забашта.

Читати надалі?

О панно Інно, панно Інно!
Я — сам. Вікно. Сніги...
Сестру я Вашу так любив —
Дитинно, злотоцінно.
Любив? — Давно. Цвіли луги...
О люба Інно, ніжна Iнно,
Любові усміх квітне раз — ще й тлінно.
Сніги, сніги, сніги...
Я Ваші очі пам'ятаю,
Як музику, як спів.
Зимовий вечір. Тиша. Ми.
Я Вам чужий — я знаю.
А хтось кричить: ти рідну стрів!
І раптом — небо... шепіт гаю...
О ні, то очі Ваші.— Я ридаю.
Сестра чи Ви? — Любив...

Павло Тичина.

Кришмітки: #вірші, #чИтанє, #Тичина.

"Багаття тліє..."

Багаття тліє, мов рубіни
Лежать вуглі в жарі вогню,
І я дивлюсь крізь мерехтіння,
У твої очі з кришталю.

Лице твоє усе ледь видно, і очі тільки лиш блистять,
І під покровом звуків ночі,
Вогні у них палахкотять.

Я бачу гори одинокі, я бачу в них і радість й сум.
Я бачу в них блакитні зорі, і нескінченність космосу.
Я бачу в них думки глибокі, що не спиняються й на мить.
Та чи фантазія збудеться, чи це лиш хід моїх думок летить?

Багаття тліє, мов рубіни,
Лежать вуглі в жарі вогню,
І я дивлюсь крізь мерехтіння,
У твої очі з кришталю

11 квітня 2018 року.

#Барви_півоній

«Міст у Монфуко», Каміль Піссарро, 1874.

Кришмітки: #мальованє, #живопис, #Піссарро, #імпресія, #природа.

Напевно, треба щось сказати, щоби не надсилати нефайну на вигляд ланку, а лишити гіперпосилання.
Що ж, рекомендую до прослуховування цю пісню.

Кришмітки: #слуханка, #соловʼїною, #Hrdza.