На розквітлі акації грона
Срібний місяць тихенько ступив.
“Ваша кров, мабуть, чорна й солона,
Ви поганка з монгольських степів”.
Похилилось мережкою листя,
Довгі тіні, мов привиди, сплять.
“Сотниківна в червонім намисті,
Білі зуби лякають, п’янять”.
Не порветься закохана тиша,
Ніч ворожить під владою чар.
“Голос ваш, наче спів, заколише,
І присниться кривавий кошмар.
Будуть гинути в полум’ї хати,
Будуть маски кривавих облич…
На татарський аркан вас піймати б,
Волочити б за коси у ніч!”

Наталя Лівицька-Холодна.

Кришмітки: #вІрші, #Лївицка_Холодна.

Чорний колір — колір зради,
а червоний — то любов,
очі в мене два свічада
і палка татарська кров.
О тікай, стрункий юначе,
стережись моїх очей:
подивлюсь — припадком наче —
і не спатимеш ночей.
Поцілую — і до скону
будеш прагнуть уст моїх,
і затроїть кров червону,
кров юначу п'яний гріх.

Наталя Лівицька-Холодна.

Кришмітки: #вІрші, #Лївицка_Холодна.

Один вечір

Єдиній

1

Скільки ніжности в Ваших долонях,
Скільки зоряних в зорі казок...
Знов палаю в солодкім полоні,
Знов Сахара, жага і пісок.

Хто Ви: Борджія чи Клеопатра,
Жанно Д’Арк українських степів?
В Вашім серці — незгаслая ватра,
В Вашім погляді — зоряний спів.

2

Навколо все чуже. Чуже до божевілля.
Цей дощаний театр, злинялі лаштунки...
Впиваю запах Ваш і п’ю солодкий біль я.
Вдивляюсь в профіль Ваш укохано-тонкий.

Стискають серце знов долоні льодовиті,
І ясно мені все: в оцім людськім кублі
Знайшов я Вас, знайшов, єдиная на світі —
Лілеє білая на зламанім стеблі.

3

Рокотало в антрактах із салі,
Ми сиділи в кутку куліс.
Було ясно: давно у Версалі
Цей вечір вже був колись.

Пам’ятаєте? Клавікорди
Мелодійно вели менует,
Засвітився Ваш профіль гордий,
І в П’єро запалав поет.

Євген Маланюк. Найімовірніше, цикл присвяченій Налаті Лівицькій (у заміжжі — Холодна).

Кришмітки: #вІрші, #Маланюк, #Лївицка_Холодна, #інтимне.

Наталя Лівицька-Холодна.

Кришмітки: #вІрші, #Лївицка_Холодна, #інтимне, #зняток.

Наталя Лівицька-Холодна.

Кришмітки: #вІрші, #Лївицка_Холодна, #інтимне, #зняток.

Наталя Лївицка-Холодна.

Кришмітки: #вІрші, #Лївицка_Холодна, #інтимне, #зняток.

Червоніє калина в вазі,
— Так недавно були тут рожі! —
Ви сказали: «В такому разі
Я вас бачити більш не можу», —
І пішли. А мені й байдуже,
Не сумую я і не плачу.
Тільки, бачите, дощ, калюжі,
І на вікнах роса неначе.
Тільки, бачите, осінь, вітер,
І в саду вже троянд немає,
А ввітальні, нудний, сердитий,
Чоловік мій у карти грає.
І тому — моє серце хворе,
І тому — ця німа скорбота.
Як же нудно лічить: вівторок,
Середа, четвер... субота...

Наталя Лївицка-Холодна.

Кришмітки: #вІрші, #інтимне, #Лївицка_Холодна.

Вже тричі завірюхи січня
дороги в парку замели,
і очі ваші, очі вічні
для мене тричі зацвіли.

Чи нам весна судилась, любий,
чи так і буде січень, смерть?
Ви кличете на стежку згуби,
а я вже болю маю вщерть.

Ви з дальніх меж таємна з'ява,
ви втілення терпких спокус,
так солодко бринить октава
з зарозумілих ваших уст!

Так кличуть очі ваші чорні...
І відповідь моя проста:
розпалені в пекельнім горні,
горять, горять мої уста.

Наталя Лївицка-Холодна.

Кришмітки: #вІрші, #інтимне, #Лївицка_Холодна.