Починаю з наймолодшої книги в добірці — «Як учив Роден», виданої в Києві у 1967 році.

Авторка — Леонора Блох, українська скульпторка родом із Кременчука. Зовсім юною навчалась у Петербурзі, звідки поїхала на студії до Парижу. Їй неймовірно пощастило навчатись в школі Товариства заохочення мистецтв; шість років під безпосереднім керівництвом Родена.

У 1912 мисткиня повернулась до Російської імперії, а з 1918 року жила й працювала в Харкові. Блох викладала в Харківському художньому інституті, мала звання професора. Фактично пані Леонора сформувала перше покоління українських скульпторів. Серед її учнів — Муравін, Лисенко, Ражба, Дараган, Волькензон.

«Як учив Роден» — невеличка книжка спогадів про час, проведений поруч із майстром. Неймовірно цінна, як першоджерело від людини, яка бачила його роботу зсередини.

Після закінчення студій в Родена, Блох залишається в Парижі на добрі 6 років.

В цей час вона активно творить та виставляється у салонах французької столиці.

Ось деякі з її робіт різних періодів:

1 - Блох у майстерні зі своїми роботами
2 - «Апаші»
3 - «Бюст дівчини-підлітка»
4 - «Радість материнства»
5 - «Голова втомленої людини»

Далі в нас справді старкуваті екземпляри.

Два французькі автори в перекладі Підмогильного. Видання 1926 року, коли Валер’яну було лише 25. Він ще не написав «Місто» чи «Невеличку драму». У той час його тексти з’являлись переважно в періодиці.

Це був рік, коли щойно утворилось літературне об’єднання МАРС, а українізація набирала обертів і здавалось, що це лише початок.

Вже за чотири роки почнуться утиски й тіньова заборона на друк творів Підмогильного. Вже за одинадцять років письменника стратять в урочищі Сандармох.

______

Книжки вийшла у «Книгоспілці» — найбільшому кооперативному видавництві 1920-х. Амбіція «Книгоспілки» — не просто комерція, а просвітництво. Українська книжка мала бути доступною, масовою, видимою. І це працювало: уже в 1925 році 70% продажів припадали на україномовні видання.

Тут друкувалися всі ключові автори доби: Зеров, Рильський, Плужник, Йогансен, Косинка, Поліщук, Шкурупій, Сосюра. У «Книгоспілці» з’явилось усе найважливіше з того десятиліття — від «Міста» Підмогильного до «Майстра корабля» Яновського.

Це видавництво не лише формувало літературний процес, а й справно платило молодим авторам (що у дореволюційній імперії було б неможливим), мотивуючи до письма.