Відповідь: дзь.

Ю. Шевельов, "За українську літературну мову".
https://zbruc.eu/node/81664

уривок з методичної граматики Коцовського та Огоновського, кінець XIX століття.

Український префікс "до" відповідає латинському "endo" і грецькому "εντόςn", як у словах ендокринологія, ендоскоп, ендорфін (ендогенний морфін).

із граматики Смаля-Стоцького, 1914 р.

Ходили в найбільшу книгозбірню в Гельсинках. Там на широкій полицї московскої лїтератури красуєть ся книга:

а чого не за три дня ))

з часопису "Над Бугом і Нарвою".

з Шевельова про правопис.

В українській немає майбутнього часу. Формально.

У нас є "буду робити". Зверніть увагу на особові закінчення "бути": вони такі самі, як у дієслів теперішнього часу.

Я пишу — буду
Ми пишемо — будемо
Ти пишеш — будеш
Ви пишете — будете
Воно пише — буде
Вони пишуть — будуть

Тобто 'я буду робити' можна було би буквально перекласти 'I am to do'.

Закінчення майбутнього доконаного виду аналогійні до недоконаного теперішнього часу, тільки з префіксом. Порівняйте я пишу — я напишу тощо.

Префікси походять від прийменників і первісно означали аспект у просторі/часі.
Об'гризти — гризти навколо.
Відгризти — гризти з віддаленням предметів.
Погризти — перебувати в процесі гризіння, який буде зупинений.

Тобто префікс не творить майбутнього часу, а уточнює, як саме виконана дія.

Магічні класи, доступні простим українцям станом на 1627й:

- Чаровник
- Ворожбит
- Віщок
- Заклинач
- Чорнокнижник

Із числівником 1 уживаємо однину: одне вікно, одна сестра.
Із 2, 3, 4 уживаємо множину: 3 вікна, 3 сестри.
Колись (у певних діалектах і досі) уживали двоїну: дві вікні, дві сестрі.
Із 5 і більше уживаємо родовий множини: п'ять вікон, п'ять сестер.

А тепер уявіть, що ваше слово — сто.
Одне сто.
Дві сті
Три ста
Чотири ста
П'ять сот
Шість сот
Сім сот.