#історія_мови #фонетика #в_єдності_в_розмаїтті

Існує явище уподібнення [о] до [а] перед наголошеним [а]. Так богáтий стало багáтий, хозя́їн* → хазя́їн, холя́ва → халя́ва, горя́чий → гаря́чий, кочáн → качáн, колáч → калáч, кожáн → кажáн.
*за одною з версій, сама лексема «хазяїн» запозичена через російську з тюркських мов.

Це уподібнення відбулося всюди, окрім Галичини та Закарпаття, і відбилося на письмі у чинному правописі.

Гаплологія

Це історико-фонетичне явище, яке полягає у скороченні двох однакових чи подібних за звучанням складів в один. Зазвичай воно відбувається на межі морфем.

Мінерал + о + логія → мінералологія → мінералогія.
Корн + о + носий → курноносий → курносий.
Трагік + о + комедія → трагікокомедія → трагікомедія.
Морфо + фоно + логія → морфофонологія → морфонологія.

Що цікаво, у самій назві цього явища не відбулося гаплології. Якби відбулася, воно називалося б гаплогія.

#історія_мови #фонологія

Метатеза

Так називають явище переставлення звуків чи складів. Найбільше воно властиве запозиченим словам, бо вони не мають аналогічних спільнокореневих, і складним словам, але може відбуватися і в інших. Метатеза викликана прагненням милозвучності та спрощення вимови.
Ось які її приклади є в українській мові:
Нім. Teller → укр. тарілка.
Нім. Futteral → укр. футляр.
Флор → Фрол (ім'я).
Монисто → намисто.
Боднар («той, хто робить бодні») → бондар.
Голінка → гонілка → гомілка.
Медвідь (мед + їд) → ведмідь.

#історія_мови, #фонологія

Дисиміляція

Кожен носій вимовляє так, як йому зручно, звично. Саме тому, запозичуючи слова, ми підлаштовуємо їх під закономірності своєї мови.
Носії прагнуть спрощення. Спрощення спричиняє зміни й різноманіття.
У процесі історичного розвитку мови утворюються чи запозичуються нові слова. Бажання зробити їх простішими для вимови провокує явище дисиміляції — розподібнення, розрізнення.

В українській мові це вплинуло, наприклад, на слово муляр. Воно утворилося з кореня мур (мурувати) та суфікса -яр- (він ще є в словах столяр, каменяр). Мало би звучати як мурар, але перший [р] змінився на [л] для зручності вимови. Так само в інших словах:
Рицар → лицар.
Свобода → слобода, де [в], [б] — губні, [л] — веляризований ясенний.
прасл. *sьrebro → срібро → срібло.
Кто → хто, де [к], [т] — проривні, [х] — фрикативний.
Ручник → рушник. Походить від рука. Відбулося чергування к — ч, як у слові ручний. [н] — ясенний звук. [ч] — африкат, утворений ясенним [т] і заясенним [ш], він переходить у заясенний [ш].

Явище дисиміляції — це вияв історичних змін, але його відгомін подибуємо і досі. У розмовній українській мові натрапляємо просторіччі форми колідор замість коридор або транвай замість трамвай.

#фонетика #історія_мови