#слововжиток #грамотність #НеСтріляйУсвоїх
Вилка чи виделка?
Слово «виделка» запозичене з польської та утворене від «widły» (укр. вила). Так можна називати лише столовий прибор.
Слово «вилка» утворилося безпосередньо від «вила». Воно має значення столового приладдя, деталі з роздвоєним кінцем, типу двох прицілів, положення в шаховій грі. Його вживали: Богдан Лепкий, Володимир Сосюра, Марко Кропивницький, Володимир Винниченко, Улас Самчук, Іван Франко, Панас Мирний, Юрій Федькович та інші.
Отже, слово «виделка» запозичене і його вживання обмежене одним значенням, а слово «вилка» дарма вважають росіянізмом, бо воно українського походження, має широкий ужиток і трапляється у класиків.
Вилка чи виделка?
Слово «виделка» запозичене з польської та утворене від «widły» (укр. вила). Так можна називати лише столовий прибор.
Слово «вилка» утворилося безпосередньо від «вила». Воно має значення столового приладдя, деталі з роздвоєним кінцем, типу двох прицілів, положення в шаховій грі. Його вживали: Богдан Лепкий, Володимир Сосюра, Марко Кропивницький, Володимир Винниченко, Улас Самчук, Іван Франко, Панас Мирний, Юрій Федькович та інші.
Отже, слово «виделка» запозичене і його вживання обмежене одним значенням, а слово «вилка» дарма вважають росіянізмом, бо воно українського походження, має широкий ужиток і трапляється у класиків.
#НеСтріляйУсвоїх
Лучше (лучче)
Насправді є кілька припущень щодо походження цього слова:
1) найімовірніше — споріднене з «лучити», «влучний»;
2) зіставляється з «лу́чай» (випадок) у первісному значенні «такий, що трапився, випав на долю»;
3) менш імовірно — від «рачити» (любити, бажати).
Це слово є у численних дорадянських словниках.
Його вживали: Іван Котляревський, Михайло Коцюбинський, Іван Нечуй-Левицький, Григорій Квітка-Основ'яненко, Пантелеймон Куліш, Петро Гулак-Артемовський, Ольга Кобилянська, Леонід Глібов.
Лучше (лучче)
Насправді є кілька припущень щодо походження цього слова:
1) найімовірніше — споріднене з «лучити», «влучний»;
2) зіставляється з «лу́чай» (випадок) у первісному значенні «такий, що трапився, випав на долю»;
3) менш імовірно — від «рачити» (любити, бажати).
Це слово є у численних дорадянських словниках.
Його вживали: Іван Котляревський, Михайло Коцюбинський, Іван Нечуй-Левицький, Григорій Квітка-Основ'яненко, Пантелеймон Куліш, Петро Гулак-Артемовський, Ольга Кобилянська, Леонід Глібов.