News round-up☕️
США стали найбільшим торговельним партнером Індії, випередивши Китай.
ЄС розглядає можливість відкриття трьох нових військових місій в Африці після невдачі в ЦАР і Малі.
1 червня міністр фінансів Туреччини відвідає Єгипет, що стане першим візитом такого рівня за 9 років після погіршення відносин у 2013 році.
США стали найбільшим торговельним партнером Індії, випередивши Китай.
ЄС розглядає можливість відкриття трьох нових військових місій в Африці після невдачі в ЦАР і Малі.
1 червня міністр фінансів Туреччини відвідає Єгипет, що стане першим візитом такого рівня за 9 років після погіршення відносин у 2013 році.
Друзі!
Літо вже на носі. Але цьогоріч звична пора канікул і відпусток не буде для нас такою, як колись. Інвестиції в нові знання потрібні постійно.
У зв’язку з цим, а також досягненням позначки в 1000 підписників оголошую про створення фонду каналу «генрі, kissінжир». Фінансуватиму його, звісно ж, я власним коштом. Мета фонду — задоволення освітніх потреб підписників.
Утім для визначення його обсягу мені потрібно знати більше про ваші запити. Книжка/стаття, яку ви давно хотіли придбати, курси, які хотіли пройти, підписка на корисний ресурс, яку хотіли оформити, але не змогли через війну/особисті обставини — пишіть про це або мені особисто (@Sly1997), або в коментарях під цим дописом.
Для початку я оберу один/кілька запитів залежно від їх масштабів і допоможу з їх утіленням фінансово повністю чи частково — знов-таки, залежно від обсягів ваших потреб. Від призерів проситиму лише посту в соцмережах із рекомендацією підписатися на канал.
Фінансова потуга однієї простої людини не велика, але вважаю, що спробувати варто.
P.S. Якщо у вас є друзі, що вимушено покинули/втратили свої домівки внаслідок війни, поділіться з ними цим дописом — для них він може стати особливо корисним.
Літо вже на носі. Але цьогоріч звична пора канікул і відпусток не буде для нас такою, як колись. Інвестиції в нові знання потрібні постійно.
У зв’язку з цим, а також досягненням позначки в 1000 підписників оголошую про створення фонду каналу «генрі, kissінжир». Фінансуватиму його, звісно ж, я власним коштом. Мета фонду — задоволення освітніх потреб підписників.
Утім для визначення його обсягу мені потрібно знати більше про ваші запити. Книжка/стаття, яку ви давно хотіли придбати, курси, які хотіли пройти, підписка на корисний ресурс, яку хотіли оформити, але не змогли через війну/особисті обставини — пишіть про це або мені особисто (@Sly1997), або в коментарях під цим дописом.
Для початку я оберу один/кілька запитів залежно від їх масштабів і допоможу з їх утіленням фінансово повністю чи частково — знов-таки, залежно від обсягів ваших потреб. Від призерів проситиму лише посту в соцмережах із рекомендацією підписатися на канал.
Фінансова потуга однієї простої людини не велика, але вважаю, що спробувати варто.
P.S. Якщо у вас є друзі, що вимушено покинули/втратили свої домівки внаслідок війни, поділіться з ними цим дописом — для них він може стати особливо корисним.
На замовлення однієї з підписниць: причини погіршення турецько-єгипетських відносин у 2013 році. 1/3
Складається враження, що більша частина Заходу ще з 2014 року й досі бачить війну так:
так-с, росія обмежила свої цілі у війні захопленням Донбасу й використовує обмежені військові засоби — це класична «limited war» часів «холодної» війни, як писав Роберт Осгуд й ін. Слава богу. Просто робимо все, щоб вона залишилася обмеженою. Лімітуємо свої цілі й допустимі засоби. Мета — суто не програти. Бо виграти у війні ядерних держав не можливо. Усі війни після Другої світової були обмеженими. Ми в «холодній» війні так виграли, а отже, limited war — наше все.
А ось що варто врахувати:
стоп, це ж не «холодна» війна, де воювали через проксі. росія досі хоче зміни влади в Україні — це мета unlimited war, як казав Сер Джуліан Корбет. Хай навіть використовує для цього не всю свою потугу. І, на відміну від нас, росія хоче виграти, а не просто не програти. Тому нам слід виставити співмірну й чітку політичну мету — відновлення України в кордонах 2014 року й створення надійної системи безпеки в Східній Європі з її участю. Відповідно, переглянути обмеження щодо постачання озброєнь. Інакше війна триватиме дуже довго, що остаточно поставить під сумнів спроможність ліберальних демократій вести війни й перемагати в них і доламає міжнародний порядок.
Тому стратегічна думка на Заході подекуди міцно застрягла в часах протистояння з СРСР. Досі серйозних наслідків вдавалося уникати. Маю сумніви, що так буде й надалі.
так-с, росія обмежила свої цілі у війні захопленням Донбасу й використовує обмежені військові засоби — це класична «limited war» часів «холодної» війни, як писав Роберт Осгуд й ін. Слава богу. Просто робимо все, щоб вона залишилася обмеженою. Лімітуємо свої цілі й допустимі засоби. Мета — суто не програти. Бо виграти у війні ядерних держав не можливо. Усі війни після Другої світової були обмеженими. Ми в «холодній» війні так виграли, а отже, limited war — наше все.
А ось що варто врахувати:
стоп, це ж не «холодна» війна, де воювали через проксі. росія досі хоче зміни влади в Україні — це мета unlimited war, як казав Сер Джуліан Корбет. Хай навіть використовує для цього не всю свою потугу. І, на відміну від нас, росія хоче виграти, а не просто не програти. Тому нам слід виставити співмірну й чітку політичну мету — відновлення України в кордонах 2014 року й створення надійної системи безпеки в Східній Європі з її участю. Відповідно, переглянути обмеження щодо постачання озброєнь. Інакше війна триватиме дуже довго, що остаточно поставить під сумнів спроможність ліберальних демократій вести війни й перемагати в них і доламає міжнародний порядок.
Тому стратегічна думка на Заході подекуди міцно застрягла в часах протистояння з СРСР. Досі серйозних наслідків вдавалося уникати. Маю сумніви, що так буде й надалі.
Ще кілька міркувань про роль limited war у стратегії США, і чому це важливо сьогодні
Колись США ставили у війнах масштабні політичні цілі й досягали їх відносно малими військовими засобами. Проте під час війни в Кореї (1950–53) і В’єтнамі (1964–73) американці вперше стикнулися з тим, що протистояння вимагало від них військових ресурсів, непомірно більших за поставлені політичні цілі. Тому в обох випадках довелося обмежувати початкові цілі й пропорційно зменшувати військову складову. Усе як Клаузевіц писав.
А якщо ці дві війни помістити в ширший контекст «холодної» війни і розширити на сучасність, можна побачити ще одну цікаву змінну.
Війна в Кореї була важлива для США не тому, що вони протидіяли агресії КНДР, а тому, що так вони стримували світовий комунізм на чолі з Китаєм і СРСР. У межах цієї стратегії нічия в Корейській війні була прийнятним результатом. Головне ж, аби комунізм далі не пішов. Перемога — круто, але занадто багато ресурсів треба.
А далі й узагалі виявилося, що з комуністами не обов’язково вести limited war для їх стримування. Це показала розрядка, китайсько-радянський розкол і китайсько-американське зближення. США побачили, що з ворогом можна загравати у своїх інтересах і без війни. Тому програш у В‘єтнамі не став загрозою глобальній безпеці. У цілому ж баланс сил зберегли.
Маю враження, що цю логіку двох минулих воєн США застосують і до двох новітніх — російсько-української й (потенційної), скажімо, у Південно-Східній Азії із залученням китайських й американських сил. Якщо зараз стоїть мета стримати світовий авторитаризм, то в Україні США приймуть нічию, як і в Кореї. І так само погодяться на нічию в разі зіткнення з Китаєм, щоб не сильно ризикувати надмірним втягненням сил.
Десь трохи прикро, але поки логіка така.
Колись США ставили у війнах масштабні політичні цілі й досягали їх відносно малими військовими засобами. Проте під час війни в Кореї (1950–53) і В’єтнамі (1964–73) американці вперше стикнулися з тим, що протистояння вимагало від них військових ресурсів, непомірно більших за поставлені політичні цілі. Тому в обох випадках довелося обмежувати початкові цілі й пропорційно зменшувати військову складову. Усе як Клаузевіц писав.
А якщо ці дві війни помістити в ширший контекст «холодної» війни і розширити на сучасність, можна побачити ще одну цікаву змінну.
Війна в Кореї була важлива для США не тому, що вони протидіяли агресії КНДР, а тому, що так вони стримували світовий комунізм на чолі з Китаєм і СРСР. У межах цієї стратегії нічия в Корейській війні була прийнятним результатом. Головне ж, аби комунізм далі не пішов. Перемога — круто, але занадто багато ресурсів треба.
А далі й узагалі виявилося, що з комуністами не обов’язково вести limited war для їх стримування. Це показала розрядка, китайсько-радянський розкол і китайсько-американське зближення. США побачили, що з ворогом можна загравати у своїх інтересах і без війни. Тому програш у В‘єтнамі не став загрозою глобальній безпеці. У цілому ж баланс сил зберегли.
Маю враження, що цю логіку двох минулих воєн США застосують і до двох новітніх — російсько-української й (потенційної), скажімо, у Південно-Східній Азії із залученням китайських й американських сил. Якщо зараз стоїть мета стримати світовий авторитаризм, то в Україні США приймуть нічию, як і в Кореї. І так само погодяться на нічию в разі зіткнення з Китаєм, щоб не сильно ризикувати надмірним втягненням сил.
Десь трохи прикро, але поки логіка така.
Про розблокування портів 2.0
Поки тривають перемовини щодо можливої місії ООН для деблокади портів, нагадую, що є й инші інструменти.
Йдеться про Coordinated Maritime Presence (CMP), яку ухвалила Рада ЄС 17 червня 2020 року. Тоді ж запустити її пілотний проєкт у Гвінейській затоці, а в лютому цього року розширили дію CMP на північно-західну частину Індійського океану, яку назвали «maritime area of interest». Там, в Ормузькій протоці, із 2020 року діє місія 9 держав ЄС EMASoH, що має власну військову компоненту — операцію «Агенор» — для патрулювання й безпеки торговельних суден.
На цьому тлі дивно, що ЄС, який прагне утвердитися як безпековий актор, не розглядає можливості подібної місії в Чорному морі, до якого має прямий вихід.
Маю сигнал, що цю думку сьогодні озвучать на Братиславському безпековому форумі — зокрема, з моєї подачі.
Поки тривають перемовини щодо можливої місії ООН для деблокади портів, нагадую, що є й инші інструменти.
Йдеться про Coordinated Maritime Presence (CMP), яку ухвалила Рада ЄС 17 червня 2020 року. Тоді ж запустити її пілотний проєкт у Гвінейській затоці, а в лютому цього року розширили дію CMP на північно-західну частину Індійського океану, яку назвали «maritime area of interest». Там, в Ормузькій протоці, із 2020 року діє місія 9 держав ЄС EMASoH, що має власну військову компоненту — операцію «Агенор» — для патрулювання й безпеки торговельних суден.
На цьому тлі дивно, що ЄС, який прагне утвердитися як безпековий актор, не розглядає можливості подібної місії в Чорному морі, до якого має прямий вихід.
Маю сигнал, що цю думку сьогодні озвучать на Братиславському безпековому форумі — зокрема, з моєї подачі.
Evening news round-up
Сьогодні Президент Сенегалу🇸🇳 Макі Салл зустрівся з володимиром путіним у Сочі, де вони обговорили відновлення експорту продовольства й добрив з України.
🇸🇳 – країна з дуже неоднозначною позицією. Головує в Африканському Союзі (АС), а отже, мала б узяти на себе лідерство й відображати якусь спільну позицію континенту.
Тільки-от цієї позиції нема. 17 африканських держав утрималися від голосування за резолюцію ГА ООН щодо України 2 березня, зокрема й Сенегал. Поряд із ним це зробили ще 3 держави Західної Африки, очолювані... військовими хунтами. Водночас президент Сенегалу поставив свій підпис під комюніке АС, що закликав росію поважати суверенітет і територіальну цілісність України. Тому виникає багато іміджевих питань до Сенегалу.
Але вони тьмяніють на тлі дуже скрутних відносин ЄС і Африки й ролі Китаю: Сенегал уже закликав КНР допомогти в боротьбі з тероризмом у регіоні Сахелю.
У зв’язку з цим спроба маневрувати стає зрозумілішою. Проте в перспективі затягування війни ще більше нашкодить взаєминам Африки й Заходу, послабить позиції ЄС і загострить конкуренцію останнього з Китаєм. Африка ж навряд чи виграє від подальшого одностороннього посилення КНР на континенті.
Спробую детальніше висвітлити інтереси ЄС в Африці в наступному дописі.
Сьогодні Президент Сенегалу🇸🇳 Макі Салл зустрівся з володимиром путіним у Сочі, де вони обговорили відновлення експорту продовольства й добрив з України.
🇸🇳 – країна з дуже неоднозначною позицією. Головує в Африканському Союзі (АС), а отже, мала б узяти на себе лідерство й відображати якусь спільну позицію континенту.
Тільки-от цієї позиції нема. 17 африканських держав утрималися від голосування за резолюцію ГА ООН щодо України 2 березня, зокрема й Сенегал. Поряд із ним це зробили ще 3 держави Західної Африки, очолювані... військовими хунтами. Водночас президент Сенегалу поставив свій підпис під комюніке АС, що закликав росію поважати суверенітет і територіальну цілісність України. Тому виникає багато іміджевих питань до Сенегалу.
Але вони тьмяніють на тлі дуже скрутних відносин ЄС і Африки й ролі Китаю: Сенегал уже закликав КНР допомогти в боротьбі з тероризмом у регіоні Сахелю.
У зв’язку з цим спроба маневрувати стає зрозумілішою. Проте в перспективі затягування війни ще більше нашкодить взаєминам Африки й Заходу, послабить позиції ЄС і загострить конкуренцію останнього з Китаєм. Африка ж навряд чи виграє від подальшого одностороннього посилення КНР на континенті.
Спробую детальніше висвітлити інтереси ЄС в Африці в наступному дописі.
Words of the day💙💛
Непозбувна бентега — a concrete feeling of excitement
Саме так в оригіналі виглядає ця фраза з роману «Маг» Джона Фаулза. Її український переклад уже став мемом, що символізує живучість української мови і її здатність творити нове словництво.
It was not in the least a literary feeling, but an intensely mysterious present and concrete feeling of excitement, of being in a situation where anything still might happen.
#wordsoftheday
Непозбувна бентега — a concrete feeling of excitement
Саме так в оригіналі виглядає ця фраза з роману «Маг» Джона Фаулза. Її український переклад уже став мемом, що символізує живучість української мови і її здатність творити нове словництво.
It was not in the least a literary feeling, but an intensely mysterious present and concrete feeling of excitement, of being in a situation where anything still might happen.
#wordsoftheday
Підбірка важливих подій зі Східної/Південно-Східної Азії
Міністри оборони США🇺🇸 й Китаю🇨🇳 вперше зустрінуться в червні на безпековому форумі «Діалог Шангрі Ла», що пройде в Сингапурі. Повідомляють, що зустріч запропонувала китайська сторона.
Голова Генерального директорату ЄС🇪🇺 із питань торгівлі Сабін Веянд поговорила з міністром економіки Тайваню🇹🇼, що стало найвищим за рівнем торговельним діалогом між сторонами за увесь час. Тема — залучення Тайваню до стратегії ЄС щодо подвоєння виробництва власних напівпровідників до 2030 року. ЄС — найбільший зовнішній інвестор у тайванську економіку.
США🇺🇸 висунули власну ініціативу щодо розвитку торгівлі з Тайванем🇹🇼, аби компенсувати невключення його до IPEF.
Міністр закордонних справ Китаю🇨🇳 Ван І завершує своє турне острівними державами Тихого океану, яке не мало бажаного успіху.
Верховний комісар ООН🇺🇳 з прав людини Мішель Бачелет провела 6-денний візит до Китаю, який широко розкритикували на Заході за неповноту висновків щодо порушення прав уйгурів й обмеження Китаєм доступу до всієї інформації. Довгоочікувана доповідь ООН щодо Синьцзяну досі не оприлюднена.
Міністри оборони США🇺🇸 й Китаю🇨🇳 вперше зустрінуться в червні на безпековому форумі «Діалог Шангрі Ла», що пройде в Сингапурі. Повідомляють, що зустріч запропонувала китайська сторона.
Голова Генерального директорату ЄС🇪🇺 із питань торгівлі Сабін Веянд поговорила з міністром економіки Тайваню🇹🇼, що стало найвищим за рівнем торговельним діалогом між сторонами за увесь час. Тема — залучення Тайваню до стратегії ЄС щодо подвоєння виробництва власних напівпровідників до 2030 року. ЄС — найбільший зовнішній інвестор у тайванську економіку.
США🇺🇸 висунули власну ініціативу щодо розвитку торгівлі з Тайванем🇹🇼, аби компенсувати невключення його до IPEF.
Міністр закордонних справ Китаю🇨🇳 Ван І завершує своє турне острівними державами Тихого океану, яке не мало бажаного успіху.
Верховний комісар ООН🇺🇳 з прав людини Мішель Бачелет провела 6-денний візит до Китаю, який широко розкритикували на Заході за неповноту висновків щодо порушення прав уйгурів й обмеження Китаєм доступу до всієї інформації. Довгоочікувана доповідь ООН щодо Синьцзяну досі не оприлюднена.
У війні росії проти України Захід наближається до ситуації, яку в покері називають pot-committed. Його шанси на перемогу вищі за величину ставки, яку потрібно зробити. У певному сенсі цю ідею намагався донести Президент України ще в березні, коли сказав НАТО, що для перемоги Україні вистачить 1% зброї Альянсу. А далі ЗСУ показали, що з мінімальним постачанням наступальних озброєнь від партнерів можуть стабілізувати лінію фронту з рагул… другою армією світу.
У ситуації pot-committed гравець може спокійно урівнювати ставку супротивника. Але притичина в тім, що США й Україна зараз по-різному сприймають банк гри. Для нас це повний відступ росії з усієї нашої території без жодних перемовин. Для США — стабілізація фронту й вихід на мирний договір. Ці два банки передбачають зовсім різне урівнювання ставок від Вашингтона. Як уже є.
Але зрештою адміністрація Байдена зараз упускає одну суттєву річ: росія фактично вже пішла all-in і навряд чи зможе кардинально переломити ситуацію на свою користь. А отже, Захід теж може піти ва-банк, дати всю необхідну зброю і вийти з-за столу переможцем, а не тестувати теорію ймовірностей без кінця-краю.
Продовжую шукати аргументи для скептиків, одним словом.
(У розвиток вчорашньої статті на National Review, яку автор трохи не довів до кінця.)
У ситуації pot-committed гравець може спокійно урівнювати ставку супротивника. Але притичина в тім, що США й Україна зараз по-різному сприймають банк гри. Для нас це повний відступ росії з усієї нашої території без жодних перемовин. Для США — стабілізація фронту й вихід на мирний договір. Ці два банки передбачають зовсім різне урівнювання ставок від Вашингтона. Як уже є.
Але зрештою адміністрація Байдена зараз упускає одну суттєву річ: росія фактично вже пішла all-in і навряд чи зможе кардинально переломити ситуацію на свою користь. А отже, Захід теж може піти ва-банк, дати всю необхідну зброю і вийти з-за столу переможцем, а не тестувати теорію ймовірностей без кінця-краю.
Продовжую шукати аргументи для скептиків, одним словом.
(У розвиток вчорашньої статті на National Review, яку автор трохи не довів до кінця.)
ООНівська дипломатія в Японії🇺🇳🇯🇵
Для ООН чи не найтрагічніша іронія в тому, що 2016–2025 рр. вона оголосила Десятиліттям дій щодо проблем харчування. У результаті є проблеми, а щодо дій – сумніви.
У зв’язку з цим цікавий візит регіональної директорки Програми розвитку ООН (ПРООН) в Африці до Японії, що завершився вчора. Меседж: африканським державам зараз потрібно шукати нетипові джерела допомоги. 🇯🇵 – один із них.
2008 року Японія відіграла ключову роль у створенні Коаліції за вирощування рису в Африці (CARD). Завдяки їй вдалося більш ніж подвоїти об’єми врожаю рису за 10 років. Коаліція продовжує діяти.
Крім того, у межах Токійської міжнародної конференції за розвиток Африки (TICAD) 2013 року Японія оголосила 32 млрд дол. державних і приватних інвестицій на розвиток інфраструктури, освіти й охорони здоров’я на континенті, а 2016-го — ще 30 млрд. У грудні 2021 року Токіо приймав масштабний саміт «Nutrition for Growth», де представники 66 країн оголосили про внески на суму 27 млрд дол. у продовольчу безпеку Африки. Цьогорічна TICAD пройде в серпні. З огляду на нинішню продовольчу кризу, там слід очікувати серйозних оновлень від Японії і Заходу взагалі.
Просяться два слова й про Китай🇨🇳 як суперника Заходу. Допомогти Африці пшеницею КНР не може — тут значно вищу спроможність мають США, Канада і Європа + у Китаї серйозний неврожай. Вплив КНР на продовольчу безпеку Африки — окрема обширна тема. Утім знаково, що деякі відомі західні дослідники заперечують негативні наслідки китайського курсу в Африці – зокрема, Дебора Бройтігам.
Для ООН чи не найтрагічніша іронія в тому, що 2016–2025 рр. вона оголосила Десятиліттям дій щодо проблем харчування. У результаті є проблеми, а щодо дій – сумніви.
У зв’язку з цим цікавий візит регіональної директорки Програми розвитку ООН (ПРООН) в Африці до Японії, що завершився вчора. Меседж: африканським державам зараз потрібно шукати нетипові джерела допомоги. 🇯🇵 – один із них.
2008 року Японія відіграла ключову роль у створенні Коаліції за вирощування рису в Африці (CARD). Завдяки їй вдалося більш ніж подвоїти об’єми врожаю рису за 10 років. Коаліція продовжує діяти.
Крім того, у межах Токійської міжнародної конференції за розвиток Африки (TICAD) 2013 року Японія оголосила 32 млрд дол. державних і приватних інвестицій на розвиток інфраструктури, освіти й охорони здоров’я на континенті, а 2016-го — ще 30 млрд. У грудні 2021 року Токіо приймав масштабний саміт «Nutrition for Growth», де представники 66 країн оголосили про внески на суму 27 млрд дол. у продовольчу безпеку Африки. Цьогорічна TICAD пройде в серпні. З огляду на нинішню продовольчу кризу, там слід очікувати серйозних оновлень від Японії і Заходу взагалі.
Просяться два слова й про Китай🇨🇳 як суперника Заходу. Допомогти Африці пшеницею КНР не може — тут значно вищу спроможність мають США, Канада і Європа + у Китаї серйозний неврожай. Вплив КНР на продовольчу безпеку Африки — окрема обширна тема. Утім знаково, що деякі відомі західні дослідники заперечують негативні наслідки китайського курсу в Африці – зокрема, Дебора Бройтігам.
Must-read📚
Нині часто говорять про необхідність визначення слова «перемога» в російсько-українській війні, а також його відмінне сприйняття в Україні й на Заході.
Тому вважаю, що саме час читати класиків теорії перемоги — Роберта Мендела й Вільяма Мартела (Robert Mandel and William Martel), які в нас чомусь маловідомі.
Це й робитиму, а висновки викладатиму тут.
Нині часто говорять про необхідність визначення слова «перемога» в російсько-українській війні, а також його відмінне сприйняття в Україні й на Заході.
Тому вважаю, що саме час читати класиків теорії перемоги — Роберта Мендела й Вільяма Мартела (Robert Mandel and William Martel), які в нас чомусь маловідомі.
Це й робитиму, а висновки викладатиму тут.
Confusables🤨
Поки пости про міжнародку в роботі, вводимо нову рубрику про англійську мову. У ній розглядатимемо слова, які легко сплутати.
Наша перша пара слів: inveigle vs. inveigh
To inveigle — переконувати шляхом хитрощів чи улещування
To inveigh (against sb) — жорстко критикувати.
Labour MPs inveighed against Tony Blair for inveigling them into the plan to invade Iraq.
Поки пости про міжнародку в роботі, вводимо нову рубрику про англійську мову. У ній розглядатимемо слова, які легко сплутати.
Наша перша пара слів: inveigle vs. inveigh
To inveigle — переконувати шляхом хитрощів чи улещування
To inveigh (against sb) — жорстко критикувати.
Labour MPs inveighed against Tony Blair for inveigling them into the plan to invade Iraq.
Не Тайванем єдиним
Протиріччя 🇺🇸 і 🇨🇳 щодо Тайваню не єдиний чинник, що визначає безпекову ситуацію в морях довкола Азії.
Менш очевидною проблемою є зростання китайської присутності в регіоні Індійського океану. Зараз там регулярно перебувають 6–8 бойових кораблів КНР, а перспектива побудови військово-морських баз 🇨🇳 у регіоні лише підкріпить ідею створення повноцінного флоту Китаю в Індійському океані (а вона вже серйозно обговорюється).
І не просто так. Причина — 80% імпорту нафти Китай отримує саме через Індійський океан і Малаккську протоку; 95% торгівлі КНР із Близьким Сходом, Африкою і Європою йде через Індійський океан. Через це питання морських комунікацій для Китаю — пріоритет, особливо після інциденту з судном «Іньхе» у 1993 році: його затримали США для проведення інспекції на предмет транспортування до Ірану матеріалів для виготовлення хімічної зброї.
Проблема в тому, що присутність китайських blue-water capabilities (флоту відкритого моря) у північній частині Індійського океану неабияк стурбує Індію і зблизить її зі США, що, своєю чергою, не сподобається Китаю. Ворожнеча й непередбачуваність у відносинах лише зросте.
Зараз від цього вберігає один запобіжник: на думку ряду дослідників, Китай досі покладається на присутність США й інших держав в Індійському океані для гарантування безпеки торгівлі. Поки що.
Протиріччя 🇺🇸 і 🇨🇳 щодо Тайваню не єдиний чинник, що визначає безпекову ситуацію в морях довкола Азії.
Менш очевидною проблемою є зростання китайської присутності в регіоні Індійського океану. Зараз там регулярно перебувають 6–8 бойових кораблів КНР, а перспектива побудови військово-морських баз 🇨🇳 у регіоні лише підкріпить ідею створення повноцінного флоту Китаю в Індійському океані (а вона вже серйозно обговорюється).
І не просто так. Причина — 80% імпорту нафти Китай отримує саме через Індійський океан і Малаккську протоку; 95% торгівлі КНР із Близьким Сходом, Африкою і Європою йде через Індійський океан. Через це питання морських комунікацій для Китаю — пріоритет, особливо після інциденту з судном «Іньхе» у 1993 році: його затримали США для проведення інспекції на предмет транспортування до Ірану матеріалів для виготовлення хімічної зброї.
Проблема в тому, що присутність китайських blue-water capabilities (флоту відкритого моря) у північній частині Індійського океану неабияк стурбує Індію і зблизить її зі США, що, своєю чергою, не сподобається Китаю. Ворожнеча й непередбачуваність у відносинах лише зросте.
Зараз від цього вберігає один запобіжник: на думку ряду дослідників, Китай досі покладається на присутність США й інших держав в Індійському океані для гарантування безпеки торгівлі. Поки що.
Підбірка важливих подій з Африки🌍
Алжир🇩🇿 призупинив торгівлю з Іспанією🇪🇸 й відмовився розширювати газопровід «Медгаз» до Європи. Причина — підтримка Мадридом марокканської влади в Західній Сахарі — колишній іспанській колонії, яку Марокко🇲🇦 анексувала в 1976 році. Подія відображає кризу в баченні Іспанії себе як «middle power», що стала особливо відчутною після визнання Д. Трампом суверенітету Марокко в 2020 році. Тоді Мадрид відмовився зробити те саме, підтримуючи резолюції ООН🇺🇳 щодо самовизначення народу Західної Сахари, й отримав дипломатичний скандал із Рабатом і шантаж у вигляді міграційної кризи на кордоні. Дзеркальні поступки від Марокко сумнівні. Наступні вимоги можуть передбачати включення Західної Сахари до торговельних угод між Марокко і ЄС🇪🇺
Уряд Нігерії🇳🇬 дав зелене світло національній нафтовій корпорації «NNPC» на підписання меморандуму з ЕКОВАС щодо побудови газопроводу до Марокко🇲🇦 і Європи довжиною 5660 км. Очікувана тривалість втілення проєкту — 25 років. Знаково, що в лютому цього року Нігерія🇳🇬, Нігер🇳🇪 й Алжир🇩🇿 також уклали дорожню карту щодо побудови Транссахарського газопроводу в напрямку Європи, що є ще однією ознакою суперництва між Марокко й Алжиром.
Алжир🇩🇿 призупинив торгівлю з Іспанією🇪🇸 й відмовився розширювати газопровід «Медгаз» до Європи. Причина — підтримка Мадридом марокканської влади в Західній Сахарі — колишній іспанській колонії, яку Марокко🇲🇦 анексувала в 1976 році. Подія відображає кризу в баченні Іспанії себе як «middle power», що стала особливо відчутною після визнання Д. Трампом суверенітету Марокко в 2020 році. Тоді Мадрид відмовився зробити те саме, підтримуючи резолюції ООН🇺🇳 щодо самовизначення народу Західної Сахари, й отримав дипломатичний скандал із Рабатом і шантаж у вигляді міграційної кризи на кордоні. Дзеркальні поступки від Марокко сумнівні. Наступні вимоги можуть передбачати включення Західної Сахари до торговельних угод між Марокко і ЄС🇪🇺
Уряд Нігерії🇳🇬 дав зелене світло національній нафтовій корпорації «NNPC» на підписання меморандуму з ЕКОВАС щодо побудови газопроводу до Марокко🇲🇦 і Європи довжиною 5660 км. Очікувана тривалість втілення проєкту — 25 років. Знаково, що в лютому цього року Нігерія🇳🇬, Нігер🇳🇪 й Алжир🇩🇿 також уклали дорожню карту щодо побудови Транссахарського газопроводу в напрямку Європи, що є ще однією ознакою суперництва між Марокко й Алжиром.