Переклад для Президента: нова порція цікавинок
Під час пресконференцій (та й особистих розмов) Глава держави напрочуд часто використовує слово «предметний» (предметна дискусія, зустріч тощо). У перекладі, звісна річ, meaningful, substantive.
Утім із часом у перекладі з англійської лексема «предметний» набридла мені настільки, що я почав шукати альтернативи її безроздільній монополії. І знайшов: слово «посутній» тепер чи не найулюбленіше.
Саме так, коротко і по суті, Президент Зеленський часто говорив про росію напередодні повномасштабного вторгнення в бесідах із європейськими політиками. Коли ті закликали Україну проявляти стриманість (англійською, до речі, to exercise restraint) і не провокувати путіна, Зеленський одказував:
– росія не дитина, яку треба заспокоювати.
У моєму послідовному перекладі — russia is not a child to be comforted (або ж consoled).
Під час пресконференцій (та й особистих розмов) Глава держави напрочуд часто використовує слово «предметний» (предметна дискусія, зустріч тощо). У перекладі, звісна річ, meaningful, substantive.
Утім із часом у перекладі з англійської лексема «предметний» набридла мені настільки, що я почав шукати альтернативи її безроздільній монополії. І знайшов: слово «посутній» тепер чи не найулюбленіше.
Саме так, коротко і по суті, Президент Зеленський часто говорив про росію напередодні повномасштабного вторгнення в бесідах із європейськими політиками. Коли ті закликали Україну проявляти стриманість (англійською, до речі, to exercise restraint) і не провокувати путіна, Зеленський одказував:
– росія не дитина, яку треба заспокоювати.
У моєму послідовному перекладі — russia is not a child to be comforted (або ж consoled).
Діалоги перекладача з президентом
Хай і рідко, але вони трапляються — переважно під час робочого застілля.
Увійшовши до приміщення, підходжу до столу, сідаю зліва від президента, тихо вітаюся:
— Добридень, пане президенте.
— Добрий день, — одказує він, киваючи, і встановлює короткий зоровий контакт.
Очікую початку бесіди, блокнот і ручка напоготові. Цієї ж миті верховний головком вказує мені рукою на тарілку і промовляє:
— Їжте, будь ласка.
— Дякую, пане президенте, — відповідаю я, розуміючи, що мої послуги майже напевно не знадобляться, проте не зводжу вух з іноземних співрозмовників і їхнього тлумача.
Через кілька хвилин чую:
— Як окрошка?
Збираюся перекладати, але кутовим зором бачу, що президент звертається до мене, цього разу з помітною усмішкою.
— Дуже смачно, дякую, — відказую я, ледь не захлинувшись супом від несподіванки.
Паралельно подумки згадую переклад і рецепт «окрошки» англійською на випадок, якщо попросять пояснити (okroshka, a soup made from potatoes, cucumbers, green onion, ham, radish and kefir) і легенду про її створення.
Є версія, що окрошка виникла за часів хрещення Русі, коли князь Володимир наказав роздати люду їжу, мед і квас — інгредієнти майбутньої страви.
...
Цей текст — скромна спроба розрадити читачів після низки ракетних атак. А росіянам хай воздасться за діла їхні (англійською, до речі, may russians be recompensed for what they earned).
Дописи про справи міжнародні теж будуть😌
Хай і рідко, але вони трапляються — переважно під час робочого застілля.
Увійшовши до приміщення, підходжу до столу, сідаю зліва від президента, тихо вітаюся:
— Добридень, пане президенте.
— Добрий день, — одказує він, киваючи, і встановлює короткий зоровий контакт.
Очікую початку бесіди, блокнот і ручка напоготові. Цієї ж миті верховний головком вказує мені рукою на тарілку і промовляє:
— Їжте, будь ласка.
— Дякую, пане президенте, — відповідаю я, розуміючи, що мої послуги майже напевно не знадобляться, проте не зводжу вух з іноземних співрозмовників і їхнього тлумача.
Через кілька хвилин чую:
— Як окрошка?
Збираюся перекладати, але кутовим зором бачу, що президент звертається до мене, цього разу з помітною усмішкою.
— Дуже смачно, дякую, — відказую я, ледь не захлинувшись супом від несподіванки.
Паралельно подумки згадую переклад і рецепт «окрошки» англійською на випадок, якщо попросять пояснити (okroshka, a soup made from potatoes, cucumbers, green onion, ham, radish and kefir) і легенду про її створення.
Є версія, що окрошка виникла за часів хрещення Русі, коли князь Володимир наказав роздати люду їжу, мед і квас — інгредієнти майбутньої страви.
...
Цей текст — скромна спроба розрадити читачів після низки ракетних атак. А росіянам хай воздасться за діла їхні (англійською, до речі, may russians be recompensed for what they earned).
Дописи про справи міжнародні теж будуть😌
Початок кінця договору СНО-3 — погані новини для глобальної безпеки.
Чому?
◾️не буде обмежень на кількість розміщених ядерних боєголовок на різних носіях у росії та США;
◾️не буде перевірок, які даватимуть точну інформацію про кількість таких боєголовок, що підштовхуватиме всіх до більшої недовіри;
◾️перші два фактори лише спонукатимуть Китай — імовірно третю найбільшу ядерну державу — до ще більшого нарощення й приховування свого ядерного арсеналу — ще й для того, щоб США з ним рахувалися;
◾️зникне базис для залучення Китаю до будь-яких переговорів про стратегічну стабільність або початку таких переговорів зі США на двосторонній основі за прикладом СНО-3;
◾️два попередні фактори загострять суперництво між США і Китаєм;
◾️США вперше доведеться стримувати двох потужних ядерних гравців — рф і Китай — одночасно;
◾️инші регіональні держави захочуть отримати ядерну зброю через глобальну нестабільність, підриваючи режим нерозповсюдження;
◾️деякі з нових носіїв ядерної зброї уже сумнівно підпадають під обмеження СНО-3, а якщо він втратить силу, це лише загострить конкуренцію і поступово ускладнюватиме нові домовленості;
◾️це останній договір постбіполярної доби про стратегічну стабільність. Якщо йому прийде кінець, від останньої залишиться лише Договір про нерозповсюдження, але, зважаючи на вищесказане, його дієвість буде підірвана.
Цього путін і домагається. Хоча всього 2 роки тому росія радо ратифікувала угоду про продовження СНО-3 до 2026 року. Тоді ще хоч хтось там розумів, що хаотичний ядерний світ небезпечний для всіх — навіть якщо в тебе 6000 боєзарядів.
Чому?
◾️не буде обмежень на кількість розміщених ядерних боєголовок на різних носіях у росії та США;
◾️не буде перевірок, які даватимуть точну інформацію про кількість таких боєголовок, що підштовхуватиме всіх до більшої недовіри;
◾️перші два фактори лише спонукатимуть Китай — імовірно третю найбільшу ядерну державу — до ще більшого нарощення й приховування свого ядерного арсеналу — ще й для того, щоб США з ним рахувалися;
◾️зникне базис для залучення Китаю до будь-яких переговорів про стратегічну стабільність або початку таких переговорів зі США на двосторонній основі за прикладом СНО-3;
◾️два попередні фактори загострять суперництво між США і Китаєм;
◾️США вперше доведеться стримувати двох потужних ядерних гравців — рф і Китай — одночасно;
◾️инші регіональні держави захочуть отримати ядерну зброю через глобальну нестабільність, підриваючи режим нерозповсюдження;
◾️деякі з нових носіїв ядерної зброї уже сумнівно підпадають під обмеження СНО-3, а якщо він втратить силу, це лише загострить конкуренцію і поступово ускладнюватиме нові домовленості;
◾️це останній договір постбіполярної доби про стратегічну стабільність. Якщо йому прийде кінець, від останньої залишиться лише Договір про нерозповсюдження, але, зважаючи на вищесказане, його дієвість буде підірвана.
Цього путін і домагається. Хоча всього 2 роки тому росія радо ратифікувала угоду про продовження СНО-3 до 2026 року. Тоді ще хоч хтось там розумів, що хаотичний ядерний світ небезпечний для всіх — навіть якщо в тебе 6000 боєзарядів.
Words of the day🛡
Наступ росіян на Луганщині захлинувся.
The russian offensive in Luhansk region has got bogged down.
•
•
•
#wordsoftheday
Скоро (сподіваюся) нарешті буде бодай трохи більше часу тут щось публікувати. Пишіть у коментарях, що вас більше цікавить⤵️
Наступ росіян на Луганщині захлинувся.
The russian offensive in Luhansk region has got bogged down.
•
•
•
#wordsoftheday
Скоро (сподіваюся) нарешті буде бодай трохи більше часу тут щось публікувати. Пишіть у коментарях, що вас більше цікавить⤵️
Про новий російський наступ сказано багато. Але що як ми спробуємо зазирнути за його горизонт і зробимо припущення про те, що росія робитиме далі?
Що як після вигризання решти території Донбасу надвисокою ціною — якщо це їм вдасться — росіяни оголосять перемогу, перейдуть до стратегічної оборони й берегтимуть ресурси, а інтенсивність війни знизиться до рівня 2014–2021 рр.? Що робитиме Україна і, що ще важливіше, Захід?
Кілька міркувань у зв’язку з цим:
📌 Схоже, що зараз у нас немає сил на масштабний переможний наступ і завершення війни цього року. Ми досі в процесі формування нашого ударного кулака,тому ймовірний максимум на цей рік — одна наступальна операція.
📌 При цьому штучний російський «мир» може вибити з-під ніг Заходу аргументацію перед суспільством, що Україну треба стрімко насичувати зброєю, швидко допомагати їй повертати території, тим самим щораз сильніше втягуючись у війну, що загрожує ядерною конфронтацією. Навіщо, якщо путін зупинився, а Україні треба більше ресурсів саме на відновлення? І це справді ймовірна перспектива: Захід і без того дотримує найдешевшого для себе варіанту і не йде ва-банк в Україні, тому може вхопитися за шанс стабілізації лінії фронту і корейського сценарію.
📌 За таких умов Україні ставатиме дедалі складніше переконувати партнерів у потребі продовжувати бойові дії. Такі розбіжності цілком можуть відобразитися і на досягненні реальної, а не лише «фактичної», інтеграції в НАТО.
📌 Якщо росія покаже цю слабкість, Захід може розцінити це як підґрунтя для перемовин. І саме він найбільше від них виграє.
Це для розуміння, що навіть призупинення бойових дій у найближчий час теж несе свої ризики. А такі призупинення часто трапляються в довготривалих війнах.
Що як після вигризання решти території Донбасу надвисокою ціною — якщо це їм вдасться — росіяни оголосять перемогу, перейдуть до стратегічної оборони й берегтимуть ресурси, а інтенсивність війни знизиться до рівня 2014–2021 рр.? Що робитиме Україна і, що ще важливіше, Захід?
Кілька міркувань у зв’язку з цим:
📌 Схоже, що зараз у нас немає сил на масштабний переможний наступ і завершення війни цього року. Ми досі в процесі формування нашого ударного кулака,тому ймовірний максимум на цей рік — одна наступальна операція.
📌 При цьому штучний російський «мир» може вибити з-під ніг Заходу аргументацію перед суспільством, що Україну треба стрімко насичувати зброєю, швидко допомагати їй повертати території, тим самим щораз сильніше втягуючись у війну, що загрожує ядерною конфронтацією. Навіщо, якщо путін зупинився, а Україні треба більше ресурсів саме на відновлення? І це справді ймовірна перспектива: Захід і без того дотримує найдешевшого для себе варіанту і не йде ва-банк в Україні, тому може вхопитися за шанс стабілізації лінії фронту і корейського сценарію.
📌 За таких умов Україні ставатиме дедалі складніше переконувати партнерів у потребі продовжувати бойові дії. Такі розбіжності цілком можуть відобразитися і на досягненні реальної, а не лише «фактичної», інтеграції в НАТО.
📌 Якщо росія покаже цю слабкість, Захід може розцінити це як підґрунтя для перемовин. І саме він найбільше від них виграє.
Це для розуміння, що навіть призупинення бойових дій у найближчий час теж несе свої ризики. А такі призупинення часто трапляються в довготривалих війнах.
США пройшли шлях від Обами, який у 2016-му казав «нащо озброювати Україну — вона все одно буде слабшою за росію» до впевненості в тому, що Україна точно не програє рф.
Інакше б цього візиту не було.
Інакше б цього візиту не було.
Вище — про позитив.
Але його завжди треба балансувати тверезістю.
Впевненість адміністрації Байдена в тому, що ми не програємо ≠ «зараз швидко дамо вам усе, що треба, аби ви швидко здобули перемогу, як самі її бачите».
Ми поки ближчі до ролі інструмента, який допомагає США приструнчити ревізіоністів у контрольований спосіб. Проте що довше ми в цій ролі, то більша ймовірність, що станемо полем бою між демократіями та автократіями.
Це не принадна роль. Суб’єктність України за таких умов сумнівна.
До речі, «допомагати комусь усім, чим можеш; стояти горою за когось» — ‘to go to the mat for sb.’
Але його завжди треба балансувати тверезістю.
Впевненість адміністрації Байдена в тому, що ми не програємо ≠ «зараз швидко дамо вам усе, що треба, аби ви швидко здобули перемогу, як самі її бачите».
Ми поки ближчі до ролі інструмента, який допомагає США приструнчити ревізіоністів у контрольований спосіб. Проте що довше ми в цій ролі, то більша ймовірність, що станемо полем бою між демократіями та автократіями.
Це не принадна роль. Суб’єктність України за таких умов сумнівна.
До речі, «допомагати комусь усім, чим можеш; стояти горою за когось» — ‘to go to the mat for sb.’
Ну от, міністр закордонних справ КНР в Угорщині, удвох вони розповідають про свою миролюбність і бажання покласти край російсько-українській війні.
Яка в КНР мотивація?
◾️США звинувачують Китай в обмірковуванні можливості постачання зброї росії — Пекін хоче змінити цей наратив, аби його не ставили в один ряд з агресором;
◾️китайський «мир» дасть час і позірно невинну можливість на доозброєння росії і зміщення балансу сил у регіоні на її користь (читай — користь Китаю, який спробує витиснути США з регіону);
◾️на будь-яку подальшу ескалацію Китай уже матиме суттєвий вплив, а отже — і на дипломатичне врегулювання;
◾️Китай не задоволений тим, що до кризи у функціонуванні формату «16+1» тепер додалося ще й посилення США й НАТО в Центрально-Східній Європі. Тому прагне внести розкол в рядах Заходу, вдаряючи по найслабшій ланці (the chain is only as strong as its weakest link);
◾️ця незадоволеність станом справ у ЦСЄ зрозуміла — Румунія, наприклад, 2021 року провела регуляторну реформу, обмеживши участь КНР у публічних закупівлях.
Яка в КНР мотивація?
◾️США звинувачують Китай в обмірковуванні можливості постачання зброї росії — Пекін хоче змінити цей наратив, аби його не ставили в один ряд з агресором;
◾️китайський «мир» дасть час і позірно невинну можливість на доозброєння росії і зміщення балансу сил у регіоні на її користь (читай — користь Китаю, який спробує витиснути США з регіону);
◾️на будь-яку подальшу ескалацію Китай уже матиме суттєвий вплив, а отже — і на дипломатичне врегулювання;
◾️Китай не задоволений тим, що до кризи у функціонуванні формату «16+1» тепер додалося ще й посилення США й НАТО в Центрально-Східній Європі. Тому прагне внести розкол в рядах Заходу, вдаряючи по найслабшій ланці (the chain is only as strong as its weakest link);
◾️ця незадоволеність станом справ у ЦСЄ зрозуміла — Румунія, наприклад, 2021 року провела регуляторну реформу, обмеживши участь КНР у публічних закупівлях.
Цікаво: хто координує/координуватиме наступ росармії після втрати 233 командно-штабних машин (більше половини — точно разом із офіцерами) на противагу 8, які втратила Україна?
Про Китай
У відповідь на питання під попереднім дописом
Заява КНР про священність територіальної цілісности зовсім не означає, що ми можемо зіграти на цьому риторичному прийомі як підставі, щоб Пекін підтримав нас проти росії, яка цей священний принцип порушує.
КНР не зовсім-то обирає бік росії — вона пропонує свою версію світового порядку, у якому Україна може отримати назад свої території, але має відмовитися від вступу до НАТО, щоб у росії не було причин для нападу.
Для Пекіна це стало б перемогою:
◾️мовляв, Захід продовжив закидувати Україну зброєю, у результаті конфлікт лише розгорівся; а треба було 24 лютого 2022 року сказати путіну, що Україна не буде в НАТО і все (чомусь Китай не хвилює, що в цій схемі немає думки України😑);
◾️КНР запропонувала альтернативу, яка нібито враховує інтереси всіх, а не лише Заходу (=змусила відступити і росію, і Захід, але для другого ці поступки руйнівні);
◾️КНР створила передумови для зняття односторонніх західних санкцій — адже їх не мало б бути, якщо росія вже не веде агресивної війни, так? (ніт, не так, але в такий спосіб Сі хоче підірвати легітимність дій Заходу);
◾️КНР ліквідувала чинники, що спричинили розрив виробничих ланцюгів у світі, тим самим сприяючи відновленню світової економіки (=не треба війни пліз, бо китайському капіталу не довірятимуть ніде).
Одна річ залишається за кадром, і КНР про неї не говоритиме: щоб реалізувати цей план за умов насичення України західною зброєю і її боротьби проти росіян, доведеться підтримувати на плаву росію, зокрема зброєю.
А це дорого, ризиковано, непередбачувано.
Проте якщо цього не робити, можна залишитися за межами клубу переможців, які формують новий світовий порядок. А це ще небезпечніше.
У відповідь на питання під попереднім дописом
Заява КНР про священність територіальної цілісности зовсім не означає, що ми можемо зіграти на цьому риторичному прийомі як підставі, щоб Пекін підтримав нас проти росії, яка цей священний принцип порушує.
КНР не зовсім-то обирає бік росії — вона пропонує свою версію світового порядку, у якому Україна може отримати назад свої території, але має відмовитися від вступу до НАТО, щоб у росії не було причин для нападу.
Для Пекіна це стало б перемогою:
◾️мовляв, Захід продовжив закидувати Україну зброєю, у результаті конфлікт лише розгорівся; а треба було 24 лютого 2022 року сказати путіну, що Україна не буде в НАТО і все (чомусь Китай не хвилює, що в цій схемі немає думки України😑);
◾️КНР запропонувала альтернативу, яка нібито враховує інтереси всіх, а не лише Заходу (=змусила відступити і росію, і Захід, але для другого ці поступки руйнівні);
◾️КНР створила передумови для зняття односторонніх західних санкцій — адже їх не мало б бути, якщо росія вже не веде агресивної війни, так? (ніт, не так, але в такий спосіб Сі хоче підірвати легітимність дій Заходу);
◾️КНР ліквідувала чинники, що спричинили розрив виробничих ланцюгів у світі, тим самим сприяючи відновленню світової економіки (=не треба війни пліз, бо китайському капіталу не довірятимуть ніде).
Одна річ залишається за кадром, і КНР про неї не говоритиме: щоб реалізувати цей план за умов насичення України західною зброєю і її боротьби проти росіян, доведеться підтримувати на плаву росію, зокрема зброєю.
А це дорого, ризиковано, непередбачувано.
Проте якщо цього не робити, можна залишитися за межами клубу переможців, які формують новий світовий порядок. А це ще небезпечніше.
Words of the day
To take licence/license with sth or sb — дозволяти собі вільнощі; зневажати когось чи щось, нехтувати кимсь або чимсь
Do not be afraid to court failure by aiming too high, but remember that all things have their proper measure. May that remind you not to give yourself too much license.
Не бійся накликати на себе невдачу, цілячи зависоко, але й пам’ятай, що все має свою міру. Зачувши роздолля, згадай ці слова.
#wordsoftheday
To take licence/license with sth or sb — дозволяти собі вільнощі; зневажати когось чи щось, нехтувати кимсь або чимсь
Do not be afraid to court failure by aiming too high, but remember that all things have their proper measure. May that remind you not to give yourself too much license.
Не бійся накликати на себе невдачу, цілячи зависоко, але й пам’ятай, що все має свою міру. Зачувши роздолля, згадай ці слова.
#wordsoftheday
Народ, ахтунг!
9-річна дівчинка, сестра знайомої, робить і продає прикраси, 30% прибутку віддає на потреби ЗСУ.
Сьогодні вона написала на своєму каналі: «Ціль — 60 підписників». Зараз 48. Зробімо так, щоб нині маленька дитина з великим серцем не повірила своїм очам від кількості нових підписників🙏🏻
Не реклама. Дитина не знає про цей допис.
Щоб придбати її вироби, пишіть сюди: @Ua_SOFAss
9-річна дівчинка, сестра знайомої, робить і продає прикраси, 30% прибутку віддає на потреби ЗСУ.
Сьогодні вона написала на своєму каналі: «Ціль — 60 підписників». Зараз 48. Зробімо так, щоб нині маленька дитина з великим серцем не повірила своїм очам від кількості нових підписників🙏🏻
Не реклама. Дитина не знає про цей допис.
Щоб придбати її вироби, пишіть сюди: @Ua_SOFAss
Що росія робить зі своїми ракетами🚀 — англійською
Є в московитів такий вислів — скрєсті по сусєкам. Українською — скребти по засіках.
Сенс очевидний: ракет дедалі менше, накопичувати потрібно довше. Сенсу продовжувати атаки тим часом дедалі менше.
Англійській відповідник — to scrape the barrel🛢
На це ж семантичне поле інколи заходить ще одна ідіома — to jump the shark. Тільки-от стосується вона кінематографу й означає, що сиквел фільму чи нова серія серіалу значно нижчої якости. Утім ніхто не заважає нам сказати таке:
First the Tsardom of Muscovy, then the Russian Empire, the Soviet Union and, finally, the russian federation. This series is jumping the shark indeed!
#wordsoftheday
Є в московитів такий вислів — скрєсті по сусєкам. Українською — скребти по засіках.
Сенс очевидний: ракет дедалі менше, накопичувати потрібно довше. Сенсу продовжувати атаки тим часом дедалі менше.
Англійській відповідник — to scrape the barrel🛢
На це ж семантичне поле інколи заходить ще одна ідіома — to jump the shark. Тільки-от стосується вона кінематографу й означає, що сиквел фільму чи нова серія серіалу значно нижчої якости. Утім ніхто не заважає нам сказати таке:
First the Tsardom of Muscovy, then the Russian Empire, the Soviet Union and, finally, the russian federation. This series is jumping the shark indeed!
#wordsoftheday
Понеділковий інсайт: екологічність виробництва матиме величезне значення для відбудови української економіки.
Приклад — Мексика. Вона може отримати купу вигод від перенесення виробництва та інвестицій із далекого Китаю до себе завдяки ніаршорингу (англ. nearshoring), адже вона near американського ринку і може вберегти США від розривів ланцюгів постачання через торговельні війни, пандемії тощо.
Тільки-от для цього великі компанії вимагають від Мексики досягнення кліматичної нейтральности. Саме так зробила General Motors.
Привіт усіляким Юріям Романенкам, які гадають, що Україні треба забути про сталий розвиток.
Приклад — Мексика. Вона може отримати купу вигод від перенесення виробництва та інвестицій із далекого Китаю до себе завдяки ніаршорингу (англ. nearshoring), адже вона near американського ринку і може вберегти США від розривів ланцюгів постачання через торговельні війни, пандемії тощо.
Тільки-от для цього великі компанії вимагають від Мексики досягнення кліматичної нейтральности. Саме так зробила General Motors.
Привіт усіляким Юріям Романенкам, які гадають, що Україні треба забути про сталий розвиток.
Приклад економічного відновлення Західної Європи після Другої світової для України не зовсім підходящий, якщо не сказати шкідливий. Його райдужність🌈 може дати забагато сподівань. Зрештою, йдеться про економіки, які до великої війни вже були найпередовішими у світі, та й лібералізація світової торгівлі була на їхньому боці. А кейси Південної Кореї, Японії, Тайваню та Сингапуру — це радше винятки серед країн Глобального Півдня, аніж закономірність.
Для більшої об’єктивности варто подивитися на сучасніші приклади відновлення держав після катастроф (Гаїті), воєн (Боснія і Герцеговина) чи і того, й иншого (Ліван).
У результаті побачимо, що залучити фінансові ресурси на відбудову вдавалося: той самий Ліван накопичив під $100 млрд усього за 10 років завдяки привабливій банківській сфері. Але кошти здебільшого або йшли на звичний споживчий сектор і туризм без розвитку промисловости і сільського господарства (робочі місця вийшли з чату в Лівані), або надходили від урядів, а не бізнесу, який залишався незацікавленим або отримував палиці в колеса. Маємо показовий приклад Гаїті, де USAID наобіцяв новий порт, індустріальні парки й нове житло, але досяг цих цілей на половинку четвертинки, пославшись на брак ентузіазму від бізнесу (ясна річ, у frontier markets інвестувати особливо ніхто не буде). Чи приклад Боснії, де Volkswagen міг побудувати крутий автопром на рівні із суперуспішною Чехією чи (пізніше) Румунією, але не витримав конкуренції з незаконним імпортом. Тобто в усіх випадках модернізації економіки не сталося. Бізнес та уряди не поставили собі це за мету.
До речі, Україна теж поки що frontier market — це означає, що вкладатися в нас для інвесторів дуже ризиковано. Румунія, наприклад, перейшла від frontier market до вищого статусу emerging market лише 3 роки тому, після 13 років членства в ЄС. А отже, маємо попереду довгий шлях.
Далі буде.
Для більшої об’єктивности варто подивитися на сучасніші приклади відновлення держав після катастроф (Гаїті), воєн (Боснія і Герцеговина) чи і того, й иншого (Ліван).
У результаті побачимо, що залучити фінансові ресурси на відбудову вдавалося: той самий Ліван накопичив під $100 млрд усього за 10 років завдяки привабливій банківській сфері. Але кошти здебільшого або йшли на звичний споживчий сектор і туризм без розвитку промисловости і сільського господарства (робочі місця вийшли з чату в Лівані), або надходили від урядів, а не бізнесу, який залишався незацікавленим або отримував палиці в колеса. Маємо показовий приклад Гаїті, де USAID наобіцяв новий порт, індустріальні парки й нове житло, але досяг цих цілей на половинку четвертинки, пославшись на брак ентузіазму від бізнесу (ясна річ, у frontier markets інвестувати особливо ніхто не буде). Чи приклад Боснії, де Volkswagen міг побудувати крутий автопром на рівні із суперуспішною Чехією чи (пізніше) Румунією, але не витримав конкуренції з незаконним імпортом. Тобто в усіх випадках модернізації економіки не сталося. Бізнес та уряди не поставили собі це за мету.
До речі, Україна теж поки що frontier market — це означає, що вкладатися в нас для інвесторів дуже ризиковано. Румунія, наприклад, перейшла від frontier market до вищого статусу emerging market лише 3 роки тому, після 13 років членства в ЄС. А отже, маємо попереду довгий шлях.
Далі буде.
Що б не казав путін, будь-яка пряма чи непряма передача ядерної зброї або контролю над нею Білорусі буде порушенням Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ).
Але є й додаткова заковика: ДНЯЗ сформульований так, що НАТО теж його порушує, хоч це й спірно.
Невдовзі запишу про це новий випуск подкасту.
Але є й додаткова заковика: ДНЯЗ сформульований так, що НАТО теж його порушує, хоч це й спірно.
Невдовзі запишу про це новий випуск подкасту.
Крім Сі, війну росії проти України береться завершувати ще один недодиктатор — син президента Уганди, цілий генерал Мухузі Кайнеругаба. Уявіть собі: хоче відвідати свого «героя» путіна, а потім завітати і до Києва.
Є в цього дивака й инші цікаві сторінки біографії: Кайнеругаба сватався до чинної італійської прем’єрки Джорджи Мелоні, пообіцявши 100 корів посагу. У разі відмови погрожував завоювати Рим.
Clearly not a man of his word.
Є в цього дивака й инші цікаві сторінки біографії: Кайнеругаба сватався до чинної італійської прем’єрки Джорджи Мелоні, пообіцявши 100 корів посагу. У разі відмови погрожував завоювати Рим.
Clearly not a man of his word.
Words of the day
Світ тісний! — (It’s a) small world!
Будь ласка, тільки не the world is tight❌ Саме таку версію побачив сьогодні в одного з френдів у мордокнижці.
#wordsoftheday
Світ тісний! — (It’s a) small world!
Будь ласка, тільки не the world is tight❌ Саме таку версію побачив сьогодні в одного з френдів у мордокнижці.
#wordsoftheday
Обіцяний випуск подкасту про Білорусь уже опубліковано! Запрошую до прослуховування⬇️
Apple Podcasts | Google Podcasts | Spotify
Apple Podcasts | Google Podcasts | Spotify
Подкасти Apple
генрі, kissінжир: ВИПУСК 3. Ядерна зброя в Білорусі: у чому небезпека? у Подкастах Apple
Показати генрі, kissінжир, епізод ВИПУСК 3. Ядерна зброя в Білорусі: у чому небезпека? — 2 квіт. 2023 р.
генрі, kissінжир pinned «Обіцяний випуск подкасту про Білорусь уже опубліковано! Запрошую до прослуховування⬇️ Apple Podcasts | Google Podcasts | Spotify»
Ядерна зброя в Білорусі: у чому небезпека?
Текстова версія подкасту (6 хв на прочитання)
путін із лукою планують розташувати в Білорусі тактичну, а можливо, і стратегічну ядерну зброю. Нащо це робити, що це дасть і яка міжнародно-правова льоховиця існує довкола цього питання — про все це тут.
Питання навіщо розміщувати ядерні боєзаряди в Білорусі видається риторичним. Це ніяк не змінить стратегічного розкладу для москви в позитивну сторону. російська ядерна зброя і її носії уже давно є в Калінінградській області, що вклинюється в територію НАТО значно глибше, ніж Білорусь, а тому жодної переваги в часі підльоту ракет не буде. Якщо ж ідеться про тактичні боєзаряди значно меншої потужности й дальности, не зрозуміло, навіщо витрачати час на розгортання відповідних підрозділів на новій території ще й так далеко від лінії фронту, де вони мали б більший вплив.
Тоді що і кому це дасть? Ми вже чули, що так путін ще більше втягує Білорусь у свою криваву аферу чи компенсує невдалу зустріч із китайським лідером, щоб показати свою автономність і простір для маневру. Утім і сам Лукашенко робить навіть більші погрози, ніж путін, і каже, що може розмістити в себе навіть стратегічну ядерну зброю, хоча нічого подібного від кремля не лунало. Можливо, Лука так убезпечує себе на випадок, якщо путіна не стане раніше і російський режим впаде. Тоді наявність ядерних боєприпасів стане для нього шансом виторгувати своє виживання в Заходу: мовляв, забирайте разом із високозбагаченим ураном, який я досі маю, додайте собі в скарбничку ще одну перемогу, тільки не вбивайте, як С. Хусейна і М. Каддафі і не забирайте до Гааги.
Хай там як, можливість розташування будь-якої ядерної зброї в Білорусі може стати черговим ударом для міжнародно-правового режиму нерозповсюдження ядерної зброї у вигляді Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (скорочено — ДНЯЗ). І це значно більша загроза, ніж бряцання зброєю як таке.
путін каже, що розміщення ядерних боєголовок у Білорусі не стане порушенням ДНЯЗу, адже контроль залишиться в руках кремля, Лукашенко не зможе самовільно дати відмашку на запуск. Ще один аргумент: США також розташовують свою ядерну зброю на території натівських союзників, але ті все одно вважаються без’ядерними державами, бо не володіють тими боєзарядами і не мають свободи їх використання в мирний час. А отже, якщо Захід каже, що Білорусь щось порушує, то хай згадає, що сам не дотримує ДНЯЗу від початку його існування — 1968 року, тому що США за механізмом nuclear sharing тримають свою ядерну зброю в Європі.
Скажу наступну фразу неохоче, проте ця думка має дрібне раціональне зерно. Але все тому, що тлумачення ключових положень ДНЯЗу від початку було доволі туманним.
Статті 1 та 2 ДНЯЗу забороняють будь-яку пряму чи опосередковану передачу ядерної зброї неядерним державам. Але наприкінці 60-х, коли переговори про ДНЯЗ були в розпалі, США переконали СРСР, що натівська система nuclear sharing — це необхідність, щоб інші держави Європи, особливо Західна Німеччина, не мали спокуси набути власну ядерну зброю, а суто хостили американську в себе і почувалися в безпеці. Крізь стиснуті зуби Радянський Союз визнав, що це резонно і взаємовигідно. У тій ситуації державний секретар США Дін Раск ужив американський аналог виразу «нравітса нє нравітса, тєрпі моя красавіца»: “If the Soviet objection is based on the fact that they do not like NATO, we cannot help them.”
Та часи змінилися. Із вільним тлумаченням ДНЯЗу не погоджується не лише росія, а й, наприклад, Мексика, Єгипет і низка інших держав. На кожній конференції з перегляду ДНЯЗ натівський nuclear sharing стає каменем спотикання, що ставить під сумнів його дієвість.
Якось відразу менше приводів радіти, що Китай критикує ядерні погрози москви і Мінська. Сі Цзіньпін і так звинувачував Захід у подвійних стандартах у застосуванні ДНЯЗу, а зараз почне тиснути на цей важіль ще більше. У результаті вийде, що саме Китай — найбільший миротворець, бо і росію не підтримав, і за ДНЯЗ горою став. Герой нашого часу.
Текстова версія подкасту (6 хв на прочитання)
путін із лукою планують розташувати в Білорусі тактичну, а можливо, і стратегічну ядерну зброю. Нащо це робити, що це дасть і яка міжнародно-правова льоховиця існує довкола цього питання — про все це тут.
Питання навіщо розміщувати ядерні боєзаряди в Білорусі видається риторичним. Це ніяк не змінить стратегічного розкладу для москви в позитивну сторону. російська ядерна зброя і її носії уже давно є в Калінінградській області, що вклинюється в територію НАТО значно глибше, ніж Білорусь, а тому жодної переваги в часі підльоту ракет не буде. Якщо ж ідеться про тактичні боєзаряди значно меншої потужности й дальности, не зрозуміло, навіщо витрачати час на розгортання відповідних підрозділів на новій території ще й так далеко від лінії фронту, де вони мали б більший вплив.
Тоді що і кому це дасть? Ми вже чули, що так путін ще більше втягує Білорусь у свою криваву аферу чи компенсує невдалу зустріч із китайським лідером, щоб показати свою автономність і простір для маневру. Утім і сам Лукашенко робить навіть більші погрози, ніж путін, і каже, що може розмістити в себе навіть стратегічну ядерну зброю, хоча нічого подібного від кремля не лунало. Можливо, Лука так убезпечує себе на випадок, якщо путіна не стане раніше і російський режим впаде. Тоді наявність ядерних боєприпасів стане для нього шансом виторгувати своє виживання в Заходу: мовляв, забирайте разом із високозбагаченим ураном, який я досі маю, додайте собі в скарбничку ще одну перемогу, тільки не вбивайте, як С. Хусейна і М. Каддафі і не забирайте до Гааги.
Хай там як, можливість розташування будь-якої ядерної зброї в Білорусі може стати черговим ударом для міжнародно-правового режиму нерозповсюдження ядерної зброї у вигляді Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (скорочено — ДНЯЗ). І це значно більша загроза, ніж бряцання зброєю як таке.
путін каже, що розміщення ядерних боєголовок у Білорусі не стане порушенням ДНЯЗу, адже контроль залишиться в руках кремля, Лукашенко не зможе самовільно дати відмашку на запуск. Ще один аргумент: США також розташовують свою ядерну зброю на території натівських союзників, але ті все одно вважаються без’ядерними державами, бо не володіють тими боєзарядами і не мають свободи їх використання в мирний час. А отже, якщо Захід каже, що Білорусь щось порушує, то хай згадає, що сам не дотримує ДНЯЗу від початку його існування — 1968 року, тому що США за механізмом nuclear sharing тримають свою ядерну зброю в Європі.
Скажу наступну фразу неохоче, проте ця думка має дрібне раціональне зерно. Але все тому, що тлумачення ключових положень ДНЯЗу від початку було доволі туманним.
Статті 1 та 2 ДНЯЗу забороняють будь-яку пряму чи опосередковану передачу ядерної зброї неядерним державам. Але наприкінці 60-х, коли переговори про ДНЯЗ були в розпалі, США переконали СРСР, що натівська система nuclear sharing — це необхідність, щоб інші держави Європи, особливо Західна Німеччина, не мали спокуси набути власну ядерну зброю, а суто хостили американську в себе і почувалися в безпеці. Крізь стиснуті зуби Радянський Союз визнав, що це резонно і взаємовигідно. У тій ситуації державний секретар США Дін Раск ужив американський аналог виразу «нравітса нє нравітса, тєрпі моя красавіца»: “If the Soviet objection is based on the fact that they do not like NATO, we cannot help them.”
Та часи змінилися. Із вільним тлумаченням ДНЯЗу не погоджується не лише росія, а й, наприклад, Мексика, Єгипет і низка інших держав. На кожній конференції з перегляду ДНЯЗ натівський nuclear sharing стає каменем спотикання, що ставить під сумнів його дієвість.
Якось відразу менше приводів радіти, що Китай критикує ядерні погрози москви і Мінська. Сі Цзіньпін і так звинувачував Захід у подвійних стандартах у застосуванні ДНЯЗу, а зараз почне тиснути на цей важіль ще більше. У результаті вийде, що саме Китай — найбільший миротворець, бо і росію не підтримав, і за ДНЯЗ горою став. Герой нашого часу.