Створення Молдавської РСР.
28 червня 1940 р. Радянський Союз повернув до свого складу Бессарабську губернію після 22-річного незаконного володіння та користування нею Румунією.
Протягом липня йшла підготовка до створення молдавської республіки, в якій велику роль відігравало проведення її кордонів. Раднарком Молдавської АРСР при створенні республіки вимагав включення до її складу майже всієї Бессарабії, разом з Ізмаїльським, Ренійським та Болградським повітами. Однак на півдні та півночі мешкало немолдавське населення, і тому частина регіону увійшла до складу Чернівецької та Акерманської областей Української РСР.
2 серпня 1940 р., на VII сесії Верховної Ради СРСР був прийнятий Закон про створення Молдавської Радянської Соціалістичної Республіки. У документі йшлося про те, що Радянський уряд вирішив утворити нову союзну республіку, «йдучи назустріч побажанням трудящих Бессарабії і працівників Молдавської АРСР про возз'єднання молдавського населення Бессарабії з молдавським населенням Молдавської АРСР і керуючись радянським принципом вільного розвитку національностей».
Столицею Молдавської РСР стало місто Кишинів.
У тому ж році була проведена адміністративно-територіальна реформа.
У 1941 р. була прийнята Конституція МРСР.
За роки радянської влади з аграрного відсталого краю МРСР перетворилася на процвітаючий: великий розвиток в економіці республіки отримали електроенергетика, машинобудування, легка промисловість, виробництво будівельних матеріалів. Були побудовані сотні підприємств, тисячі лікарень, будинків культури, клубів, бібліотек, шкіл, діяло 13 вищих навчальних закладів, а в 1961 році була відкрита молдавська Академія наук. Видавалася велика кількість газет і журналів, були створені телебачення, радіо, власна кіностудія, у великих містах функціонувало по кілька театрів, а в Кишиневі працював один з кращих цирків світу.
#Осия
#день_в_истории
28 червня 1940 р. Радянський Союз повернув до свого складу Бессарабську губернію після 22-річного незаконного володіння та користування нею Румунією.
Протягом липня йшла підготовка до створення молдавської республіки, в якій велику роль відігравало проведення її кордонів. Раднарком Молдавської АРСР при створенні республіки вимагав включення до її складу майже всієї Бессарабії, разом з Ізмаїльським, Ренійським та Болградським повітами. Однак на півдні та півночі мешкало немолдавське населення, і тому частина регіону увійшла до складу Чернівецької та Акерманської областей Української РСР.
2 серпня 1940 р., на VII сесії Верховної Ради СРСР був прийнятий Закон про створення Молдавської Радянської Соціалістичної Республіки. У документі йшлося про те, що Радянський уряд вирішив утворити нову союзну республіку, «йдучи назустріч побажанням трудящих Бессарабії і працівників Молдавської АРСР про возз'єднання молдавського населення Бессарабії з молдавським населенням Молдавської АРСР і керуючись радянським принципом вільного розвитку національностей».
Столицею Молдавської РСР стало місто Кишинів.
У тому ж році була проведена адміністративно-територіальна реформа.
У 1941 р. була прийнята Конституція МРСР.
За роки радянської влади з аграрного відсталого краю МРСР перетворилася на процвітаючий: великий розвиток в економіці республіки отримали електроенергетика, машинобудування, легка промисловість, виробництво будівельних матеріалів. Були побудовані сотні підприємств, тисячі лікарень, будинків культури, клубів, бібліотек, шкіл, діяло 13 вищих навчальних закладів, а в 1961 році була відкрита молдавська Академія наук. Видавалася велика кількість газет і журналів, були створені телебачення, радіо, власна кіностудія, у великих містах функціонувало по кілька театрів, а в Кишиневі працював один з кращих цирків світу.
#Осия
#день_в_истории
Як галицька пані взяла на себе функцію ділити українців.
Нещодавно, 31 липня, відома постать, Ірина Фаріон, була притягнута до суду. Причиною стала її незмінна «патріотична» позиція щодо російськомовного населення.
«Немає такого поняття як російськомовний українець. Є або москаль, або українець»;
«У нас нема російськомовних громадян України. Якщо ти цього не засвоїв ще досі, то спакував свої манелі і гибанув звідси»;
«У нас нема російськомовного населення. У нас є або раби, або окупанти. Раби говорять цією мовою і окупанти говорять цією мовою» — цитати, домівка яких — вуста вельмишановної пані шовіністки Фаріон.
Цікаво, а чи всі націоналісти не помічають Конституції України, або ж це лише львів'янка Ірина через особисту образу на «рускоязичне насілєніє» не дізналась про 10 статтю Конституції України?
Беззаперечно, що українська мова є державною, та її повинні знати всі, хоча б на базовому рівні; але цькування громадян за використання інших мов — порушення закону, навіть буржуазного. Особливо, коли без сорому в очах, з палким нацистським поглядом пані Ірина закликає зганяти в тюрми російськомовних українців і вже за гратами навчати їх мови.
Звертаючись до особистостей, які ідеологічними поглядами подібні Фаріон, можна використати неперевершений стиль пані Ірини: «"Окупанти", прийшовши 17 вересня 1939 року на Західну Україну, загнали неньку в "комуняцьке ярмо". Тож пані Ірині та її придворним слід повертатися до Польщі — на батьківщину, скажімо; адже на території колишньої Радянської України, колись процвітаючій та багатій, послідовникам Бандери та Гітлера робити немає чого».
Економічний занепад, зниження рівня життя населення, громадянська війна, підбюрувана ще іноземними силами — хіба не це є першочерговими питаннями, які повинні хвилювати кожного громадянина, а особливо «палких патріотів своєї нації»? Культурне життя не може зазнавати повноцінного розвитку в тих умовах, в яких зараз знаходиться Україна. Питання мови — лише міраж масштабної проблеми для України і спроба зняття акценту з дійсних та значущих проблем для всіх громадян — соціальних проблем.
#Осия
#right_bastards
Нещодавно, 31 липня, відома постать, Ірина Фаріон, була притягнута до суду. Причиною стала її незмінна «патріотична» позиція щодо російськомовного населення.
«Немає такого поняття як російськомовний українець. Є або москаль, або українець»;
«У нас нема російськомовних громадян України. Якщо ти цього не засвоїв ще досі, то спакував свої манелі і гибанув звідси»;
«У нас нема російськомовного населення. У нас є або раби, або окупанти. Раби говорять цією мовою і окупанти говорять цією мовою» — цитати, домівка яких — вуста вельмишановної пані шовіністки Фаріон.
Цікаво, а чи всі націоналісти не помічають Конституції України, або ж це лише львів'янка Ірина через особисту образу на «рускоязичне насілєніє» не дізналась про 10 статтю Конституції України?
Стаття 10. Державною мовою в Україні є українська мова.
Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.
В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.
Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування
Застосування мов в Україні гарантується Конституцією та визначається законом. Беззаперечно, що українська мова є державною, та її повинні знати всі, хоча б на базовому рівні; але цькування громадян за використання інших мов — порушення закону, навіть буржуазного. Особливо, коли без сорому в очах, з палким нацистським поглядом пані Ірина закликає зганяти в тюрми російськомовних українців і вже за гратами навчати їх мови.
Звертаючись до особистостей, які ідеологічними поглядами подібні Фаріон, можна використати неперевершений стиль пані Ірини: «"Окупанти", прийшовши 17 вересня 1939 року на Західну Україну, загнали неньку в "комуняцьке ярмо". Тож пані Ірині та її придворним слід повертатися до Польщі — на батьківщину, скажімо; адже на території колишньої Радянської України, колись процвітаючій та багатій, послідовникам Бандери та Гітлера робити немає чого».
Економічний занепад, зниження рівня життя населення, громадянська війна, підбюрувана ще іноземними силами — хіба не це є першочерговими питаннями, які повинні хвилювати кожного громадянина, а особливо «палких патріотів своєї нації»? Культурне життя не може зазнавати повноцінного розвитку в тих умовах, в яких зараз знаходиться Україна. Питання мови — лише міраж масштабної проблеми для України і спроба зняття акценту з дійсних та значущих проблем для всіх громадян — соціальних проблем.
#Осия
#right_bastards
Сегодня знаковая дата и для ещё одного важного исторического события: 77 лет назад, 23 августа 1943 года, войсками Степного фронта был освобождён от фашистских захватчиков город Харьков.
Штурм Харькова начался 23 августа в 2 часа ночи. 183-я стрелковая дивизия заняла площадь Дзержинского, а к 5 утра было поднято красное знамя над зданием Госпрома, и уже к рассвету город был в основном освобождён. Жители восторженно встречали воинов-освободителей. Большая часть немецкой группировки, оборонявшей город, была уничтожена.
641 день длилась оккупация Харькова. В ходе войны город четыре раза переходил из рук в руки. 23 августа освобождением Харькова завершилась легендарная Курская битва и продолжилось освобождение Украины — и всего СССР — от немецко-фашистских захватчиков. Отмечая это выдающееся событие, Москва салютовала освободившим Харьков войскам 20 артиллерийскими залпами из 224 орудий.
Одержав победу 23 августа 1943 года, Красная армия отбросила противника на 140 - 150 километров к западу и освободила Орёл, Белгород, Харьков.
#Осия
#день_в_истории
Штурм Харькова начался 23 августа в 2 часа ночи. 183-я стрелковая дивизия заняла площадь Дзержинского, а к 5 утра было поднято красное знамя над зданием Госпрома, и уже к рассвету город был в основном освобождён. Жители восторженно встречали воинов-освободителей. Большая часть немецкой группировки, оборонявшей город, была уничтожена.
641 день длилась оккупация Харькова. В ходе войны город четыре раза переходил из рук в руки. 23 августа освобождением Харькова завершилась легендарная Курская битва и продолжилось освобождение Украины — и всего СССР — от немецко-фашистских захватчиков. Отмечая это выдающееся событие, Москва салютовала освободившим Харьков войскам 20 артиллерийскими залпами из 224 орудий.
Одержав победу 23 августа 1943 года, Красная армия отбросила противника на 140 - 150 километров к западу и освободила Орёл, Белгород, Харьков.
С ПРАЗДНИКОМ ВАС, ХАРЬКОВЧАНЕ!
Пусть мужество, героизм, храбрость, волю к победе людей тех времён непременно перенимает наше поколение, ибо отстаивать социалистическое будущее для народа — значит быть Человеком.#Осия
#день_в_истории
Договір про концесію морпорту «Ольвія»
«Другий переможець на концесію портів за тиждень - є! Порт "Ольвія" в Миколаєві отримає 3,4 млрд грн інвестицій з Катару! Завершився концесійний конкурс в порту "Ольвія". Переможець - компанія з Катару QTerminals. Це провідний портовий оператор Катару», - написав Гончарук.
Період дії концесії триватиме 35 років, протягом яких концесіонер зобов'язується:
- забезпечити належне функціонування і обслуговування порту;
- щорічно платити концесійний платіж у розмірі не менше 80 млн грн з урахуванням індексації та 0,75% від чистого доходу концесіонера. Це в 16 разів більше, ніж прибуток порту за минулий рік;
- внести кошти в розвиток інфраструктури Миколаєва - не менше 80 млн грн внеску на вирішення інфраструктурних проблем Корабельного району міста;
- здійснити будівництво нових об'єктів нерухомості на території підприємства, що охоплюють, зокрема, але не виключно: зерновий термінал або універсальний перевантажувальний комплекс проектних, потужністю 2 млн тонн, зернових вантажів на рік та інфраструктурні/промислові об'єкти нерухомості в північній частині порту;
- протягом перших 3,5 років з початку концесії здійснити інвестиції в об'єкт концесії не менше 1,56 млрд грн, а протягом перших 10 років додатково інвестувати не менше 1,8 млрд грн;
- забезпечити мінімальний обсяг перевалки вантажів не менше 2,55 млн тонн на рік від шостого року з дати початку концесії до 2029-го і не менше 2,83 млн тонн в рік після 2030 року;
- максимальне використання в концесійній діяльності працівників-громадян України;
Першим портом України, який був переданий у концесію, став 26 червня Херсонський морський торговельний порт. У конкурсі на концесію перемогла компанія "Рісо-Херсон".
#Осия
#на_злобу_дня
«Другий переможець на концесію портів за тиждень - є! Порт "Ольвія" в Миколаєві отримає 3,4 млрд грн інвестицій з Катару! Завершився концесійний конкурс в порту "Ольвія". Переможець - компанія з Катару QTerminals. Це провідний портовий оператор Катару», - написав Гончарук.
Період дії концесії триватиме 35 років, протягом яких концесіонер зобов'язується:
- забезпечити належне функціонування і обслуговування порту;
- щорічно платити концесійний платіж у розмірі не менше 80 млн грн з урахуванням індексації та 0,75% від чистого доходу концесіонера. Це в 16 разів більше, ніж прибуток порту за минулий рік;
- внести кошти в розвиток інфраструктури Миколаєва - не менше 80 млн грн внеску на вирішення інфраструктурних проблем Корабельного району міста;
- здійснити будівництво нових об'єктів нерухомості на території підприємства, що охоплюють, зокрема, але не виключно: зерновий термінал або універсальний перевантажувальний комплекс проектних, потужністю 2 млн тонн, зернових вантажів на рік та інфраструктурні/промислові об'єкти нерухомості в північній частині порту;
- протягом перших 3,5 років з початку концесії здійснити інвестиції в об'єкт концесії не менше 1,56 млрд грн, а протягом перших 10 років додатково інвестувати не менше 1,8 млрд грн;
- забезпечити мінімальний обсяг перевалки вантажів не менше 2,55 млн тонн на рік від шостого року з дати початку концесії до 2029-го і не менше 2,83 млн тонн в рік після 2030 року;
- максимальне використання в концесійній діяльності працівників-громадян України;
Першим портом України, який був переданий у концесію, став 26 червня Херсонський морський торговельний порт. У конкурсі на концесію перемогла компанія "Рісо-Херсон".
Нагадаємо, що концесія - це вид договору про створення або реконструкції за рахунок коштів інвестора державних об'єктів, у результаті чого інвестор отримує можливість експлуатувати об'єкт на оплатній основі, збираючи дохід у свою користь.
Отже, влада отримуватиме прибуток, а от український народ по класичному сценарію залишатиметься ні з чим.#Осия
#на_злобу_дня
Директор «Нафтогазу» нагородив себе понад 1,7 млн грн.
Правоохоронцями було виявлено, що, окрім привласнення великих державних коштів, чиновник був причетний до розтрати та заволодінням коштами компанії. Згідно з ч. 5 ст.191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем) Кримінального Кодексу України він має нести покарання за свої діяння.
В Україні було встановлено максимальний розмір місячної винагороди незалежного члена наглядової ради НАК «Нафтогаз». Розмір — 246,8 тис. гривень. Тобто місячне “нагородження“ члена ради «Нафтогазу» дорівнює 22 розмірам середньомісячної зарплати середньостатистичного звичайного українця.
Як бачимо, капіталістичний устрій має всі інструменти для спотворення людини і перетворення її на істоту, яка живе заради власного достатку, нехтуючи справедливістю в суспільстві.
Як казав М. Ганді: «Світ досить великий, щоб задовольнити потреби будь-якої людини, але занадто малий, щоб задовольнити людську жадібність».
#на_злобу_дня
#Осия
Правоохоронцями було виявлено, що, окрім привласнення великих державних коштів, чиновник був причетний до розтрати та заволодінням коштами компанії. Згідно з ч. 5 ст.191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем) Кримінального Кодексу України він має нести покарання за свої діяння.
В Україні було встановлено максимальний розмір місячної винагороди незалежного члена наглядової ради НАК «Нафтогаз». Розмір — 246,8 тис. гривень. Тобто місячне “нагородження“ члена ради «Нафтогазу» дорівнює 22 розмірам середньомісячної зарплати середньостатистичного звичайного українця.
Як бачимо, капіталістичний устрій має всі інструменти для спотворення людини і перетворення її на істоту, яка живе заради власного достатку, нехтуючи справедливістю в суспільстві.
Як казав М. Ганді: «Світ досить великий, щоб задовольнити потреби будь-якої людини, але занадто малий, щоб задовольнити людську жадібність».
#на_злобу_дня
#Осия
Щодо можливого в перспективі підвищення номінальної середньої заробітної плати та пенсії в Україні.
4 вересня прем'єр-міністр Денис Шмигаль заявив, що середня заробітня плата повинна складати не менш ніж 15 тисяч гривень, а пенсія 5 тисяч гривень. З його слів: «Це той рівень, до якого ми повинні йти. Не сприймайте це як обіцянку, сприймайте це як ті параметри, куди ми прагнемо». Звичайно, але це саме ті параметри, до яких влада прагне лише гарним словом та тільки думками збагачує кишені українського народу. Як то кажуть, мріяння - це те, що ніколи не приносить шкоди, а великі досягнення починаються з першого кроку та, перш за все, з ініціативи. І ось на сьогоднішній день, саме так, як уже декілька років поспіль, влада не має механізму втілення своїх чудових марень у життя.
Денис Анатолійович заявив, що уряд очікує до 2022 року зростання середньої зарплати по країні до означеного рівня, оскільки на сьогоднішній день вона складає 11 тисяч. Будемо сподіватися, що через два роки країна справді досягне цифри, яка була згадана у промові Шмигаля, але ніхто не може гарантувати, що разом із підвищенням заробітної плати та пенсії не зростуть значно ціни на комунальні послуги, ліки, продукти харчування та необхідні побутові речі для громадян України, проте навпаки, саме цей розвиток подій, якщо тверезо оцінювати об'єктивну ситуацію в економіці, і є найбільш імовірним.
Отже, публічна промова прем'єра не варта навіть ламаного шеляга, оскільки це типова чергова спроба створити видимість налагодження та стабілізації фінансового становища українців, звичайнісінькі побрехеньки.
#Осия
#на_злобу_дня
4 вересня прем'єр-міністр Денис Шмигаль заявив, що середня заробітня плата повинна складати не менш ніж 15 тисяч гривень, а пенсія 5 тисяч гривень. З його слів: «Це той рівень, до якого ми повинні йти. Не сприймайте це як обіцянку, сприймайте це як ті параметри, куди ми прагнемо». Звичайно, але це саме ті параметри, до яких влада прагне лише гарним словом та тільки думками збагачує кишені українського народу. Як то кажуть, мріяння - це те, що ніколи не приносить шкоди, а великі досягнення починаються з першого кроку та, перш за все, з ініціативи. І ось на сьогоднішній день, саме так, як уже декілька років поспіль, влада не має механізму втілення своїх чудових марень у життя.
Денис Анатолійович заявив, що уряд очікує до 2022 року зростання середньої зарплати по країні до означеного рівня, оскільки на сьогоднішній день вона складає 11 тисяч. Будемо сподіватися, що через два роки країна справді досягне цифри, яка була згадана у промові Шмигаля, але ніхто не може гарантувати, що разом із підвищенням заробітної плати та пенсії не зростуть значно ціни на комунальні послуги, ліки, продукти харчування та необхідні побутові речі для громадян України, проте навпаки, саме цей розвиток подій, якщо тверезо оцінювати об'єктивну ситуацію в економіці, і є найбільш імовірним.
Отже, публічна промова прем'єра не варта навіть ламаного шеляга, оскільки це типова чергова спроба створити видимість налагодження та стабілізації фінансового становища українців, звичайнісінькі побрехеньки.
#Осия
#на_злобу_дня
Учора, 10 вересня, у місті Рені Одеської області робітники влаштували акцію. Вони залізли до резервуара для паливно-мастильних матеріалів (об'ємом близько 3 тисяч тонн, висотою приблизно 11 метрів) і оголосили голодування.
Зранку Євгеній Жук опублікував відеозвернення:
«Ми працювали, як раби: 2,5 місяці чистили два резервуари, труїлися шкідливими речовинами, підірвали здоров'я, але гроші нам не виплатили...».
Представник компанії «Укрчем» відмовлявся виплатити кошти робітникам за чистку резервуара, який знаходиться в районі Ренійського морського порту.
Жук акцентує на тому, що їх найняли для виконання зовсім небезпечних для здоров'я і життя операцій: «У нас облазила шкіра ... Той, хто мав справу з кам'яновугільною смолою, знає, про що мова». «Ми заварилися в цьому резервуарі. Ми оголошуємо голодування. Якщо не буде ніякої реакції, підпалимо резервуар зсередини. На цей випадок, а також, якщо нас спробують вилучити звідси силою, ми прихопили з собою достатню кількість горючих матеріалів і будемо відбиватися», — завершує Євгеній Жук.
Як тільки інформація потрапила до ЗМІ, керівництво виплатило всю необхідну суму працівникам.
#Осия
#на_злобу_дня
Зранку Євгеній Жук опублікував відеозвернення:
«Ми працювали, як раби: 2,5 місяці чистили два резервуари, труїлися шкідливими речовинами, підірвали здоров'я, але гроші нам не виплатили...».
Представник компанії «Укрчем» відмовлявся виплатити кошти робітникам за чистку резервуара, який знаходиться в районі Ренійського морського порту.
Жук акцентує на тому, що їх найняли для виконання зовсім небезпечних для здоров'я і життя операцій: «У нас облазила шкіра ... Той, хто мав справу з кам'яновугільною смолою, знає, про що мова». «Ми заварилися в цьому резервуарі. Ми оголошуємо голодування. Якщо не буде ніякої реакції, підпалимо резервуар зсередини. На цей випадок, а також, якщо нас спробують вилучити звідси силою, ми прихопили з собою достатню кількість горючих матеріалів і будемо відбиватися», — завершує Євгеній Жук.
Як тільки інформація потрапила до ЗМІ, керівництво виплатило всю необхідну суму працівникам.
#Осия
#на_злобу_дня