🪖 Особливості української могилізації

Скандали за участі ТЦК давно вже перестали бути новиною для громадян «вільної та незалежної» держави. Ледь не щомісяця з'являються новини про те, як ТЦКшники знову порушують права громадян — на свободу, на здоров'я та навіть на життя. У травні цього року стався ще один випадок, про який ЗМІ повідомили лише зараз: член банди ТЦК забив насмерть мобілізованого в Києві.

🗣 7 травня людолови схопили громадянина та направили його на ВЛК, яка визнала його придатним до війскової служби. Після цього два дні поспіль могилізованого намагалися відправити до двох навчальних центрів, однак обидва відмовилися прийняти його через наявні проблеми: алкогольну залежність, травму стегна та варикоз.

Як ці патології прогледіли на ВЛК — незрозуміло. Але факт залишається фактом: людину, яка не здатна до адекватної військової служби, визнали придатною. Можливо, підійде у ролі «живого щита».

⏺ 9 травня працівники ТЦК проявили нечувану щедрість: вони відпустили мобілізованих... До найближчого магазину. Там чоловік придбав алкоголь і, як заявляють у ТЦК, почав поводитися неадекватно: сперечався з військовими та заважав іншим спати.

Реакція була миттєвою й жорстокою: чоловіка вдарили кілька разів в обличчя, а коли він упав — добивали шокером і били головою об підлогу. Після прибуття до Києва військовий ТЦК витягнув чоловіка за ноги з автобуса та кинув на плац збірного пункту. Медики лише констатували смерть.

❗️ Експертиза встановила, що помер чоловік внаслідок поєднаної травми голови та грудної клітини, переломів ребер та ушкодження внутрішніх органів. ТЦКшника взяли під варту, однак життя вбитому це вже не поверне.

Якось так. Ти маєш померти або на фронті, або в тилу — людолови з ОПГ під назвою «ТЦК» не дають інакшого вибору. Це не перша і, вочевидь, не остання новина про вбивць із ТЦК — спалах патріотизму, що виник на початку війни, вже починає згасати, а охочих йти до армії стає все менше. А щоб компенсувати втрати на фронті люди ще потрібні, тому вбивці — прямі, як у нашому випадку, або опосередковані, коли могилізовані гинуть на фронті, — не зупиняться у своїх методах.

🔥 На жаль, звичайні напади на ТЦК, які то тут, то там відбуваються по всій території України, не здатні радикально змінити ситуацію. Бо відповіддю на такі стихійні, неорганізовані дії буде лише підсилення терору.

Єдине, що зможе змінити ситуацію — організована протидія.

✊ Тільки разом ми зможемо зупинити терор влади. Але для організації замало одного тільки бажання об'єднатися — треба озброїтися теорією, тому що без неї неможливо побудувати суспільство без людожерів.

Доєднуйтеся до боротьби за вільну Україну — без ТЦК, корупціонерів та олігархів. Доєднуйтеся до РФУ!

🇺🇦 Робітничий Фронт України | Наші медіа

‼️ Театр борьбы с коррупцией

Только стихли дискуссии о прошлой «потужной» реформе конфискаций, как на сцене ставят новый акт бесконечного театра: НАБУ и САП подчиняют Генеральной прокуратуре.

⏺ Закон № 4555-ІХ в рекордные сроки подписан и опубликован — НАБУ и САП больше не имеют автономии в антикоррупционных процессах. Делами теперь управляет ГПУ — та самая Генпрокуратура, в противовес которой эти органы и создавались. Европа протестует, в соцсетях — возмущение, в крупных городах собрались митинги неравнодушных.

Еврокомиссар заявляет:

Отмена ключевых гарантий независимости НАБУ — серьёзный шаг назад. Независимые органы, такие как НАБУ и САП, играют ключевую роль на пути Украины к вступлению в ЕС.

Зрада? Зрада. Но что было до неё?

🗣 Первый «независимый» аудит признал работу НАБУ «ограниченно эффективной». Большая часть дел зависает или разваливается в судах. Потребляющее миллиард гривен в год бюро не даёт крупных результатов: работа органа непрозрачна, постоянно происходят утечки информации. Зарплаты руководства — до 300 тысяч в месяц. И на этом фоне в НАБУ требовали только расширения полномочий, увеличения штата, возможности свободно вести прослушку.

Паникующие эксперты вдруг забыли об этом. Как забыли и о почётном 105-м месте Украины в рейтинге восприятия коррупции и о том, что большая часть украинцев либо не знает о НАБУ, либо не доверяет его деятельности.

❗️ Зеленский записал успокаивающее видеообращение. Он говорит, что дела, которые «висят» годами, должны быть расследованы. Что информация не должна утекать в Россию. Что беглые чиновники не должны спокойно жить за границей. Что нужна «неотвратимость наказания». Прекрасные слова — но слишком знакомые:

Антикоррупционная инфраструктура будет работать. Только без российских влияний — от этого нужно всё очистить. И справедливости должно стать больше... Нет никакого рационального объяснения, почему уголовные производства на миллиарды "висят" годами.

Как раз рациональное объяснение есть — но его не найти в пресс-релизах ОП или в инструкциях Еврокомиссии. Оно куда глубже, чем обсуждения процедур и влияний. Это объяснение лежит в самой сути украинской государственности, построенной на сращивании капитала и власти.

🤝 Собственность на ресурсы, землю, промышленность и финансы сосредоточена в руках узкой группы людей, а государство управляется в интересах капитала. В таких условиях любые органы — будь то НАБУ, САП, ДБР, ГПУ, НАЗК или другие — не борются с коррупцией. Они становятся её фасадом, частью спектакля, где сохраняется видимость борьбы, и всё уже распределено по ролям.

Нельзя победить коррупцию, не меняя условий, в которых она возникает снова и снова как закономерность. Но если это так — значит, речь уже идёт не просто о «борьбе с коррупцией». Речь идёт о борьбе за другую систему. За такую, где власть не служит богатым, а принадлежит обществу. Где контроль — в руках трудящихся, где ресурсы распределяются по потребностям, а не по связям. Такое общество не нуждается в борьбе с коррупцией — потому что она там невозможна.

🔥 Это требует большего, чем лайков под постами и митингов «против зрады». Это требует осознанной организации, политического давления, развития самостоятельных низовых структур, которые не просят справедливости у элит, а сами начинают её создавать.

Если мы хотим реальных изменений — нам нужно не наблюдать за спектаклем, а выходить за кулисы. Не ждать нового режиссёра, а становиться силой, способной менять сценарий.

✊ Потому что иначе — этот театр будет идти вечно. Только пока зрители остаются зрителями, сцены будут становиться всё более мрачными.

Присоединяйтесь к борьбе за Украину без коррупционеров и олигархов. Присоединяйтесь к РФУ!

🇺🇦 Робітничий Фронт України | Наші медіа

🐮 Перекриття молочних ринків українським багатіям

Не можна сказати, що українському бізнесу з початком війни доводилося надто скрутно: попри всі складнощі, прибутки «успішних підприємців» постійно зростали, а деякі галузі навіть стали справжніми «стаханівцями» у цій справі. Стосується це здебільшого виробництва та переробки молока.

⏺ Фактичне блокування портів через бойові дії унеможливило доставку до країн, куди раніше експортувалася молочна продукція. Обсяг виробництва у 2022 порівняно з минулим роком знизився на 12% — до 7,7 млн тонн. Водночас експорт молочної продукції зріс на 39% та приніс 344,6 млн доларів прибутку. Чому ж так сталося?

Все доволі просто: європейські «партнери» поспішили підтримати бізнес, якому загрожували низькі прибутки. Із 2022 року на Україну почав поширюватися так званий торгівельний безвіз, що дозволив експортувати молочну продукцію до ЄС без мит. Саме це й забезпечило надприбутки вітчизняним «успішним підприємцям».

📈 Рік у рік прибутки тримались на високому рівні. У 2023 році вони дещо знизилися — до 253 млн доларів, проте у наступному році наші молочники знову довели свою ефективність: експорт склав вже 296 млн. 2025 рік обіцяв бути надприбутковим: за один лише травень експортували продукції на 50,8 млн доларів.

Щойно український бізнес розігнався й почав нарощувати виробництво, як лавочку несподівано прикрили. Квоти повернули, що означає припинення дії «торговельного безвізу», а також встановили досить серйозні обмеження: 5 тисяч тонн на сухе молоко та 2 тисячі тонн на вершкове масло. І це при тому, що у 2023 експорт склав 108 тис. тонн, а у 2024 році — 118 тис. тонн, і кожен рік частки сухого молока і масла були досить значними.

🤴 Не сказати, що повернення обмежень на експорт є чимось несподіваним. Навпаки — це цілком закономірно. Держава, що повністю підкоряється багатіям, захищає та представляє їхні інтереси. Ось і закордонні керманичі сумлінно виконують свою роль, обмежуючи конкурентоспроможну українську продукцію на ринках ЄС.

Повернення обмежень стало чітким сигналом: не все те золото, що тече молочними потоками. Європейські «партнери» не допустять, аби хтось із чужого столу їв більше, ніж дозволено. Українська продукція без мит була дешевшою за європейську, тому й користувалася попитом. Тепер же, із поверненням квот, «партнери» знову схилили ваги на користь своїх виробників.

❓ Можна сваритись на європейських керманичів, кричати про зраду та лицемірство. Але чи дійсно такі обмеження хоч якось вплинуть на умови життя або доходи звичайного українського трударя?

Звісно, що ні. Український робітник у цьому харчовому ланцюгу займає останнє місце. Він — лише сировинний додаток, найманий виконавець у системі збагачення. Як споживав середній українець 196 кг молочних продуктів на рік із рекомендованих 380 кг — так і споживатиме. Як працював за копійки на фермі чи заводі — так і працюватиме, доки вся система слугує прибутку.

💰 Бізнес або шукатиме нові можливості для отримання надприбутків, або закриє виробництва. Логіка капіталу не передбачає жодної відповідальності перед суспільством — вона керується лише прибутком. Якщо продаж у ЄС більше не приносить бажаної маржі — шукатимуть нові ринки, нові схеми, нові «безвізи».

А от українському робітнику нікуди бігти. Йому залишається або мовчки погоджуватись на ще гірші умови, або починати боротись — за себе, за своє життя та свої права.

✊ Історія показує: ті, хто мовчать, зрештою втрачають усе. Тому закликаємо вас долучатись до наших гуртків, по завершенню яких ви зможете застосувати отримані знання на практиці — в лавах РФУ.

🇺🇦 Робітничий Фронт України | Наші медіа

📩 Письмо: О борьбе за права портовых рабочих

В публикуемом сегодня письме: плоды оптимизации, упорство угнетаемых и плоды борьбы

Время чтения: ~29 минут.

🇺🇦 Читать на сайте

🗯 Поделиться собственной историей

#письма

⚡️ Дайджест событий за неделю

➡️ Театр борьбы с коррупцией

Только стихли дискуссии о прошлой «потужной» реформе конфискаций, как на сцене ставят новый акт бесконечного театра: НАБУ и САП подчиняют Генеральной прокуратуре.

➡️ О скандале вокруг гибели призывника в Закарпатье

В Закарпатье умер призывник. По версии венгерской дипломатии — его забили железными прутьями в военкомате. По версии ВСУ — «тромбоэмболия лёгочной артерии, без признаков телесных повреждений».

➡️ День международного финансового рабства

Три дня назад в 1944 году на Бреттон-Вудской конференции была основана хартия Международного валютного фонда — крупнейшей финансовой организации мира.

➡️ Особливості української могилізації

Скандали за участі ТЦК давно вже перестали бути новиною для громадян «вільної та незалежної» держави. У травні цього року стався ще один випадок, про який ЗМІ повідомили лише зараз: член банди ТЦК забив насмерть мобілізованого в Києві.

➡️ Перекриття молочних ринків українським багатіям

Не можна сказати, що українському бізнесу з початком війни доводилося надто скрутно: попри всі складнощі, прибутки «успішних підприємців» постійно зростали, а деякі галузі навіть стали справжніми «стаханівцями» у цій справі. Стосується це здебільшого виробництва та переробки молока.


🇺🇦 Робітничий Фронт України | Наші медіа