👶 Дети. Для многих из нас нет ничего важнее на свете. Наше будущее, без которого весь человеческий род прекратит существование, наше счастье. С целью привлечь внимание общественности к актуальным проблемам, ежегодно 1 июня отмечается Международный день защиты детей.
🇺🇳 В 2005 году свет увидела уникальная картина «Невидимые дети», состоящая из семи новелл, срежиссированных разными авторами, которых объединила идея показать тяжелую жизнь детей разных народов и стран. В создании принял участие Детский фонд ООН — ЮНИСЕФ.
☠️ Первая новелла из представленных повествует об наемничестве среди детей Африки — бандгруппировки под покровительством различных компаний ведут войны за передел сфер влияния, используя в качестве ударной силы детей, поскольку это дешево и эффективно.
🎞 Вступительная история задает основной тон картины. Фильм показывает реальные ужасы, с которыми сталкиваются миллионы детей по всему миру, что в совокупности с уникальной стилистикой каждого режиссера не может оставить зрителя равнодушным и заставляет задуматься о проблеме.
📽 Кассовый сбор фильма был направлен в фонд помощи детям, что безусловно хорошо. Однако возникает закономерный вопрос: почему проблемы, о которых снят фильм 2005 года, спустя 19 лет никуда не делись, а лишь обострились, сделав жизнь детей еще сложнее из-за кризисов и войн?
🤬 Ответа никто не даст. Зато ООН может провести очередной совбез, чтобы... вновь пожать плечами и выразить обеспокоенность, пока в какой-либо мясорубке будут гибнуть сотни невинных. Почему организация, которая создавалась для предотвращения насилия, ни на что не может повлиять?
💸 А все дело в том, что ООН, какие бы миротворческие миссии она ни проводила, не способна изменить суть законов, по которым работает общество. Капитализм будет разъединять и стравливать народы, как ни пытайся этому препятствовать в рамках режима. Ничего личного, просто бизнес.
🛠 Пока общество работает по принципу вечной гонки за прибылью со всеми вытекающими в виде войн, насилия и грабежа, ни одна организация не может повлиять на волю правящего класса. Решить проблему можно лишь путем власти большинства, когда править будет рабочий, а не буржуа!
🚩 79-летняя история ООН показывает невозможность мира при капитализме. Очевиден вывод: действующий строй требует сущностных, а не косметических изменений. Лишь когда будет построен мир, где людям нечего делить, фильмы вроде сегодняшнего станут историей, а не горькой реальностью.
🕊 Мы поздравляем детей всех стран и народов с праздником, а также призываем каждого взрослого учиться и объединяться, дабы построить для наших будущих поколений по-настоящему человеческое общество мира и согласия — на земле и в небе! Миру — мир, товарищи!
Советуем подписаться на наш X (Twitter), где схожие посты публикуются в первую очередь, а также есть другие интересные рубрики.
#культура #твиттер_рфу
🇺🇳 В 2005 году свет увидела уникальная картина «Невидимые дети», состоящая из семи новелл, срежиссированных разными авторами, которых объединила идея показать тяжелую жизнь детей разных народов и стран. В создании принял участие Детский фонд ООН — ЮНИСЕФ.
☠️ Первая новелла из представленных повествует об наемничестве среди детей Африки — бандгруппировки под покровительством различных компаний ведут войны за передел сфер влияния, используя в качестве ударной силы детей, поскольку это дешево и эффективно.
🎞 Вступительная история задает основной тон картины. Фильм показывает реальные ужасы, с которыми сталкиваются миллионы детей по всему миру, что в совокупности с уникальной стилистикой каждого режиссера не может оставить зрителя равнодушным и заставляет задуматься о проблеме.
📽 Кассовый сбор фильма был направлен в фонд помощи детям, что безусловно хорошо. Однако возникает закономерный вопрос: почему проблемы, о которых снят фильм 2005 года, спустя 19 лет никуда не делись, а лишь обострились, сделав жизнь детей еще сложнее из-за кризисов и войн?
🤬 Ответа никто не даст. Зато ООН может провести очередной совбез, чтобы... вновь пожать плечами и выразить обеспокоенность, пока в какой-либо мясорубке будут гибнуть сотни невинных. Почему организация, которая создавалась для предотвращения насилия, ни на что не может повлиять?
💸 А все дело в том, что ООН, какие бы миротворческие миссии она ни проводила, не способна изменить суть законов, по которым работает общество. Капитализм будет разъединять и стравливать народы, как ни пытайся этому препятствовать в рамках режима. Ничего личного, просто бизнес.
🛠 Пока общество работает по принципу вечной гонки за прибылью со всеми вытекающими в виде войн, насилия и грабежа, ни одна организация не может повлиять на волю правящего класса. Решить проблему можно лишь путем власти большинства, когда править будет рабочий, а не буржуа!
🚩 79-летняя история ООН показывает невозможность мира при капитализме. Очевиден вывод: действующий строй требует сущностных, а не косметических изменений. Лишь когда будет построен мир, где людям нечего делить, фильмы вроде сегодняшнего станут историей, а не горькой реальностью.
🕊 Мы поздравляем детей всех стран и народов с праздником, а также призываем каждого взрослого учиться и объединяться, дабы построить для наших будущих поколений по-настоящему человеческое общество мира и согласия — на земле и в небе! Миру — мир, товарищи!
Советуем подписаться на наш X (Twitter), где схожие посты публикуются в первую очередь, а также есть другие интересные рубрики.
#культура #твиттер_рфу
Робітничий Фронт України | РФУ
Photo
Раніше ми вже робили пост про Михайла Дубовика, де зазначали авторове поетичне відчуття епохи. Сьогодні пропонуємо до уваги вірш «Солом’яний дим», що порушує важливе питання освіти та титанічної праці з лікнепу, яку провели наші пращури в буремні пореволюційні часи.
Буржуазна пропаганда намагається звести нанівець внесок пролетарської революції в розвиток суспільства, що не обійшло стороною тему боротьби за освіту. Лікнеп зображують або незначною, маловажливою подією, або закономірним явищем, відірваним від революційного процесу.
Рівень обізнаності населення передбачається потребою та можливістю суспільства забезпечувати кожного гідною освітою. Чи була потреба навчати багатомільйонне населення Російської імперії? Питання радше риторичне, адже виникає інше — навіщо?
Як і інші соціальні здобутки, право на освіту здобувалося в боротьбі. Імперські можновладці не бачили сенсу в розбудові величезної країни шляхом залучення більшої кількості населення до суспільного процесу, тому що на бідності цієї більшості було побудоване їхнє розкішне життя.
Зміни стали реальністю лише після робітничої революції. Тільки відібравши в меншості виключне право на володарювання, освіта та інші галузі стали не просто достатком привілейованих одиниць, а здобутком усього робітничого класу! Права не дають — за них воюють!
Коли робітники стали володарями своєї долі, почався процес всебічного розвитку суспільства. Саме подвиг революціонерів та всього робітничого класу Радянських Республік оспівує Михайло Дубовик, який знає, про що пише, не із чуток. Наше завдання сьогодні — цей подвиг перевершити!
Як і колись, сьогодні українська освіта в занепаді. Правлячий клас не зацікавлений у всебічно розвинутих масах: це заперечує сутності нинішньої системи. Здобування освіти самостійно задля подальшого перетворення суспільства лише в наших руках! Вчимося, аналізуймо та будуймо разом!
Процес ліквідації неписемності такого масштабу — дійсно унікальне в історії явище. Щоб документально оцінити його та багато інших матеріалів, рекомендуємо канал «Чемоданчик Пруфів», де регулярно публікуються цікаві дані!
Радимо підписатися на наші Instagram та Facebook, де нові подібні дописи публікуються в першу чергу, а також є інші цікаві рубрики.
#культура #инстаграм_рфу #фейсбук_рфу
Буржуазна пропаганда намагається звести нанівець внесок пролетарської революції в розвиток суспільства, що не обійшло стороною тему боротьби за освіту. Лікнеп зображують або незначною, маловажливою подією, або закономірним явищем, відірваним від революційного процесу.
Рівень обізнаності населення передбачається потребою та можливістю суспільства забезпечувати кожного гідною освітою. Чи була потреба навчати багатомільйонне населення Російської імперії? Питання радше риторичне, адже виникає інше — навіщо?
Як і інші соціальні здобутки, право на освіту здобувалося в боротьбі. Імперські можновладці не бачили сенсу в розбудові величезної країни шляхом залучення більшої кількості населення до суспільного процесу, тому що на бідності цієї більшості було побудоване їхнє розкішне життя.
Зміни стали реальністю лише після робітничої революції. Тільки відібравши в меншості виключне право на володарювання, освіта та інші галузі стали не просто достатком привілейованих одиниць, а здобутком усього робітничого класу! Права не дають — за них воюють!
Коли робітники стали володарями своєї долі, почався процес всебічного розвитку суспільства. Саме подвиг революціонерів та всього робітничого класу Радянських Республік оспівує Михайло Дубовик, який знає, про що пише, не із чуток. Наше завдання сьогодні — цей подвиг перевершити!
Як і колись, сьогодні українська освіта в занепаді. Правлячий клас не зацікавлений у всебічно розвинутих масах: це заперечує сутності нинішньої системи. Здобування освіти самостійно задля подальшого перетворення суспільства лише в наших руках! Вчимося, аналізуймо та будуймо разом!
Процес ліквідації неписемності такого масштабу — дійсно унікальне в історії явище. Щоб документально оцінити його та багато інших матеріалів, рекомендуємо канал «Чемоданчик Пруфів», де регулярно публікуються цікаві дані!
Радимо підписатися на наші Instagram та Facebook, де нові подібні дописи публікуються в першу чергу, а також є інші цікаві рубрики.
#культура #инстаграм_рфу #фейсбук_рфу
Робітничий Фронт України | РФУ
Photo
В кожному регіоні України були люди, тісно пов'язані з рідним краєм, що творили та прославляли його своєю діяльністю. На жаль, буржуазна влада, хоч і прикривається "захистом нації", але її розвитку ніяк не сприяє. Це призвело до зникнення з культурної спадщини низки цікавих імен. Серед них – русинський поет Закарпаття Дмитро Вакаров.
Дмитро Онуфрійович народився 1920 року в селі Іза. Життя митця підпало на Міжвоєнний період, коли страхи невивчених уроків Першої світової гнітили людей новою катастрофою. Вакаров був з переліку тих прогресивних діячів, які бачили об'єктивну причину бід – протиріччя капіталізму.
Письменник прожив лише 24 роки. 1945 його було закатовано в концтаборі. Своє коротке життя русинський поет віддав за боротьбу проти системи, що породжує суспільні проблеми. Важливо підкреслити, саме проти системи: фашистський режим Хорті чи нацизм Гітлера відмінні лише по формі.
Поет розумів – конкретна причина війн та економічних криз не просто ситуаційна, а саме закономірна виходячи з логіки системи. Капітал не спинити ніякими поступками, адже його природа це постійне розширення. Не ліквідувавши коріння, проблема буде розростатися лише з більшою силою.
Маленький, але дуже гарний вірш "Косари", на нашу думку, найхарактерніше розкриває Дмитра Вакарова як автора. В ньому водночас наявні і лірична любов до рідного краю, до його людей, мовна особливість русинів, а також спільна для нас усіх проблема – наша, "не своя земля".
Не може бути сталого добробуту, поки навколишній світ роздерто протиріччям приватновласництва. Поки людство розділено кордонами сфер впливу можновладців, поки існують світ бідних та безмежно багатих, не зможуть трударі – більшість населення – вільно дихати й творити.
Пам'ятаючи волю й боротьбу таких діячів, як Дмитро Вакаров, наша задача надихатися й продовжувати їхнє діло. Чи зможемо ми назвати землю, врешті-решт, своєю, залежить від нас. Долучайтесь до набору гуртка РФУ – будемо разом будувати наше майбутнє!
Радимо підписатися на наші Instagram та Facebook, де нові подібні дописи публікуються в першу чергу, а також є інші цікаві рубрики.
#культура #инстаграм_рфу #фейсбук_рфу
Дмитро Онуфрійович народився 1920 року в селі Іза. Життя митця підпало на Міжвоєнний період, коли страхи невивчених уроків Першої світової гнітили людей новою катастрофою. Вакаров був з переліку тих прогресивних діячів, які бачили об'єктивну причину бід – протиріччя капіталізму.
Письменник прожив лише 24 роки. 1945 його було закатовано в концтаборі. Своє коротке життя русинський поет віддав за боротьбу проти системи, що породжує суспільні проблеми. Важливо підкреслити, саме проти системи: фашистський режим Хорті чи нацизм Гітлера відмінні лише по формі.
Поет розумів – конкретна причина війн та економічних криз не просто ситуаційна, а саме закономірна виходячи з логіки системи. Капітал не спинити ніякими поступками, адже його природа це постійне розширення. Не ліквідувавши коріння, проблема буде розростатися лише з більшою силою.
Маленький, але дуже гарний вірш "Косари", на нашу думку, найхарактерніше розкриває Дмитра Вакарова як автора. В ньому водночас наявні і лірична любов до рідного краю, до його людей, мовна особливість русинів, а також спільна для нас усіх проблема – наша, "не своя земля".
Не може бути сталого добробуту, поки навколишній світ роздерто протиріччям приватновласництва. Поки людство розділено кордонами сфер впливу можновладців, поки існують світ бідних та безмежно багатих, не зможуть трударі – більшість населення – вільно дихати й творити.
Пам'ятаючи волю й боротьбу таких діячів, як Дмитро Вакаров, наша задача надихатися й продовжувати їхнє діло. Чи зможемо ми назвати землю, врешті-решт, своєю, залежить від нас. Долучайтесь до набору гуртка РФУ – будемо разом будувати наше майбутнє!
Радимо підписатися на наші Instagram та Facebook, де нові подібні дописи публікуються в першу чергу, а також є інші цікаві рубрики.
#культура #инстаграм_рфу #фейсбук_рфу
🎥 Український кінематограф багатий на величні імена. Попри повністю занедбаний розвиток культури, попри те, що класику українського кіно в якості більшій за 144p не знайти, ми повинні пам’ятати імена першопроходців Батьківщини у сфері режисури. Сьогодні згадаємо Ігоря Савченка!
🎞 Видатний вінничанин є автором чималої кількості картин. Але вважаємо, що варто почати ознайомлення саме з пізньої творчості митця та його магнум опусу, що яскраво характеризує майстерність режисера — фільму «Тарас Шевченко» 1951 року.
✊ Картина демонструє становлення Тараса Григоровича як політичного діяча. Неймовірно талановитий кріпак, що має хист на рівні вершків інтелігенції, приносить із собою те, що більша частина талантів на своєму шляху загубила — турботу про народ, його проблеми та їх рішення.
🔎 Сучасна критика полюбляє порівнювати картину Савченко з гарним фільмом Володимира Денисенко «Сон» 1964 року. Буцімто, порівняно з другою картиною, фільм 1951 року розповідає «неживу агітку, де Шевченко не людина, а символ». Розглянемо цю думку детальніше!
📝 Такий погляд не враховує, по-перше, що обидва неперевершені фільми мають мету розповісти про різні сторони життя Шевченка, і, по-друге, наскільки тісно суспільна позиція Кобзаря пов’язана з ним та його величною спадщиною, що прославляє українську народну культуру на весь світ.
🖍 Поетичний фільм Денисенко дійсно більше наголошує на емоційному складнику становлення митця, розглядає першочергово саме «душу» революціонера. Але це ніяк не може слугувати аргументом проти фільму Ігоря Савченка, що досліджує Шевченка саме як суспільно-політичного діяча!
📍 Ми поважаємо Тараса Григоровича дійсно як людину з фільму «Сон». Але саме людина зі стрічки Володимира Денисенко виступала за звільнення народу від ярма пригнічення, на чому наголошує Ігор Савченко! З огляду на це, навряд чи можна принизити значення одного твору іншим.
🎭 Українське мистецтво є дуже цікавим для дослідження. Усупереч усім труднощам, ми мусимо пам’ятати та аналізувати класику, аби творити, надихати й змінювати наше життя на краще! Дивіться фільми Ігоря Савченка, Володимира Денисенка й інших режисерів — розробіть своє бачення тем!
🚩 Завершення справи Тараса Шевченка й усіх, хто боровся за свободу людства від гніту класового суспільства — наше найголовніше завдання. Доля народу має бути в його руках! Доєднуйтесь до набору гуртків РФУ — будемо разом будувати нову цивілізацію!
Рекомендуємо підписатися на наш X (Twitter), де схожі пости публікуються в першу чергу, а також є інші цікаві рубрики.
#культура #твиттер_рфу
🎞 Видатний вінничанин є автором чималої кількості картин. Але вважаємо, що варто почати ознайомлення саме з пізньої творчості митця та його магнум опусу, що яскраво характеризує майстерність режисера — фільму «Тарас Шевченко» 1951 року.
✊ Картина демонструє становлення Тараса Григоровича як політичного діяча. Неймовірно талановитий кріпак, що має хист на рівні вершків інтелігенції, приносить із собою те, що більша частина талантів на своєму шляху загубила — турботу про народ, його проблеми та їх рішення.
🔎 Сучасна критика полюбляє порівнювати картину Савченко з гарним фільмом Володимира Денисенко «Сон» 1964 року. Буцімто, порівняно з другою картиною, фільм 1951 року розповідає «неживу агітку, де Шевченко не людина, а символ». Розглянемо цю думку детальніше!
📝 Такий погляд не враховує, по-перше, що обидва неперевершені фільми мають мету розповісти про різні сторони життя Шевченка, і, по-друге, наскільки тісно суспільна позиція Кобзаря пов’язана з ним та його величною спадщиною, що прославляє українську народну культуру на весь світ.
🖍 Поетичний фільм Денисенко дійсно більше наголошує на емоційному складнику становлення митця, розглядає першочергово саме «душу» революціонера. Але це ніяк не може слугувати аргументом проти фільму Ігоря Савченка, що досліджує Шевченка саме як суспільно-політичного діяча!
📍 Ми поважаємо Тараса Григоровича дійсно як людину з фільму «Сон». Але саме людина зі стрічки Володимира Денисенко виступала за звільнення народу від ярма пригнічення, на чому наголошує Ігор Савченко! З огляду на це, навряд чи можна принизити значення одного твору іншим.
🎭 Українське мистецтво є дуже цікавим для дослідження. Усупереч усім труднощам, ми мусимо пам’ятати та аналізувати класику, аби творити, надихати й змінювати наше життя на краще! Дивіться фільми Ігоря Савченка, Володимира Денисенка й інших режисерів — розробіть своє бачення тем!
🚩 Завершення справи Тараса Шевченка й усіх, хто боровся за свободу людства від гніту класового суспільства — наше найголовніше завдання. Доля народу має бути в його руках! Доєднуйтесь до набору гуртків РФУ — будемо разом будувати нову цивілізацію!
Рекомендуємо підписатися на наш X (Twitter), де схожі пости публікуються в першу чергу, а також є інші цікаві рубрики.
#культура #твиттер_рфу
Робітничий Фронт України | РФУ
Photo
Неправильний капіталізм. Ймовірно, ви часто чуєте цю фразу від захисників чинного суспільного ладу. «Система правильна, просто в НАС її реалізували не так» — ці байки жителі пострадянських країн чують уже понад 30 років. Зараз спробуємо дізнатися, звідки росте коріння цих слів!
Масова міграція, економічний занепад та справжнє вимирання колись розвинених країв закономірно відображаються на свідомості населення. Люди починають питати «чому так?», і тут на допомогу приреченій системі приходять ті, хто дають швидкі, прості, хоч і неправильні, відповіді.
“У нас капіталізм будували по «Незнайко на Місяці»”, — каже відома російська політологиня Катерина Шульман. Варто зазначити, що цей приклад є найвідомішим, але ніяк не специфічним лише для РФ. В усіх постсоціалістичних країнах є подібні публіцисти з аналогічними тезами.
Те, що ця думка ігнорує причинно-наслідкові зв’язки, де спочатку з’явилися реальні «виродки в циліндрах», а вже потім сатира на них у «Незнайко» — певно, зрозуміло. Більш актуальною є теза, що не всі буржуа є карикатурним злом у пенсне, а отже, і система не приречена.
Прихильники капіталу почнуть наводити приклади власних добрих роботодавців, казати про справедливість ринку й чесну конкуренцію, а коли черговий «патріот і людина слова» на посаді президента почне нову війну чи просто доведе країну до злиднів, у хід підуть «невипиті таблетки».
Вищевказані аргументи об’єднує несистемність. Як довго витримає чесний роботодавець у нечесній грі, де конкуренцію регулюють монополії? Скількох чесних людей обирала Україна, куди вони нас привели? Десь тут ринковики попросять вас зачекати й обрати нову правильну людину. Усе.
Карикатурні буржуа з’явилися не з порожнечі. Слово «олігарх» сприймається негативно з-за системного явища пригнічення можновладцями народу. Заміна облич при владі буде лише косметичною зміною, яка ніяк не вплине на закон капіталістичної системи — постійне збільшення прибутку.
Капіталізм був, є та буде таким, яким ми бачимо його в нашому сьогоденні. Можна скільки завгодно сміятися з «наївності радянської агітки», але від цього яхт та віл, куплених за наш рахунок, у чиновників менше не стане. Карикатурні буржуа є саме уособленим образом цілої системи.
Гарною демонстрацією сказаному є вірш русинського поета Дмитра Вакарова «Многим». Як бачимо з тексту, навіть на задвірках міжвоєнного Закарпаття приватне власництво перетворювало можновладців на «карикатурне зло», а робітників на пригнічені маси рабів.
Не треба шукати вихід із ситуації в рамках системи, що 100 років тому відправила народи світу на загибель у двох світових війнах, а сьогодні, закономірно, веде до нас третьої. Переділ майна та розширення власних сфер впливу не є міфом. Це наша дійсність — реалії капіталізму.
Зміною президента тут не допоможеш. Потрібне корінне перетворення ладу та побудова суспільства, що існує не на засадах збагачення одиниць, а заради спільного життя мільярдів. Заклик об’єднатися трударям світу зрозумілий, але як конкретно досягти мети?
На жаль, ми не можемо дати Вам короткої та швидкої відповіді, «панацеї», як це роблять політологи типу пані Шульман. У нас є важчий, але по-справжньому дієвий шлях. Він передбачає початок роботи майже тут і зараз. Для цього потрібно доєднатися до набору гуртка РФУ!
Лише збагатившись теорією та об’єднавшись одне з одним ми здатні єдиним пролетарським фронтом піти проти системи, що зробила наше життя суцільним жахом. Шлях цей справді доволі тернистий, але досить бути осторонь — час брати життя у свої руки! Разом до світлого майбутнього!
Радимо підписатися на наші Instagram та Facebook, де нові подібні дописи публікуються в першу чергу, а також є інші цікаві рубрики.
#культура #инстаграм_рфу #фейсбук_рфу
Масова міграція, економічний занепад та справжнє вимирання колись розвинених країв закономірно відображаються на свідомості населення. Люди починають питати «чому так?», і тут на допомогу приреченій системі приходять ті, хто дають швидкі, прості, хоч і неправильні, відповіді.
“У нас капіталізм будували по «Незнайко на Місяці»”, — каже відома російська політологиня Катерина Шульман. Варто зазначити, що цей приклад є найвідомішим, але ніяк не специфічним лише для РФ. В усіх постсоціалістичних країнах є подібні публіцисти з аналогічними тезами.
Те, що ця думка ігнорує причинно-наслідкові зв’язки, де спочатку з’явилися реальні «виродки в циліндрах», а вже потім сатира на них у «Незнайко» — певно, зрозуміло. Більш актуальною є теза, що не всі буржуа є карикатурним злом у пенсне, а отже, і система не приречена.
Прихильники капіталу почнуть наводити приклади власних добрих роботодавців, казати про справедливість ринку й чесну конкуренцію, а коли черговий «патріот і людина слова» на посаді президента почне нову війну чи просто доведе країну до злиднів, у хід підуть «невипиті таблетки».
Вищевказані аргументи об’єднує несистемність. Як довго витримає чесний роботодавець у нечесній грі, де конкуренцію регулюють монополії? Скількох чесних людей обирала Україна, куди вони нас привели? Десь тут ринковики попросять вас зачекати й обрати нову правильну людину. Усе.
Карикатурні буржуа з’явилися не з порожнечі. Слово «олігарх» сприймається негативно з-за системного явища пригнічення можновладцями народу. Заміна облич при владі буде лише косметичною зміною, яка ніяк не вплине на закон капіталістичної системи — постійне збільшення прибутку.
Капіталізм був, є та буде таким, яким ми бачимо його в нашому сьогоденні. Можна скільки завгодно сміятися з «наївності радянської агітки», але від цього яхт та віл, куплених за наш рахунок, у чиновників менше не стане. Карикатурні буржуа є саме уособленим образом цілої системи.
Гарною демонстрацією сказаному є вірш русинського поета Дмитра Вакарова «Многим». Як бачимо з тексту, навіть на задвірках міжвоєнного Закарпаття приватне власництво перетворювало можновладців на «карикатурне зло», а робітників на пригнічені маси рабів.
Не треба шукати вихід із ситуації в рамках системи, що 100 років тому відправила народи світу на загибель у двох світових війнах, а сьогодні, закономірно, веде до нас третьої. Переділ майна та розширення власних сфер впливу не є міфом. Це наша дійсність — реалії капіталізму.
Зміною президента тут не допоможеш. Потрібне корінне перетворення ладу та побудова суспільства, що існує не на засадах збагачення одиниць, а заради спільного життя мільярдів. Заклик об’єднатися трударям світу зрозумілий, але як конкретно досягти мети?
На жаль, ми не можемо дати Вам короткої та швидкої відповіді, «панацеї», як це роблять політологи типу пані Шульман. У нас є важчий, але по-справжньому дієвий шлях. Він передбачає початок роботи майже тут і зараз. Для цього потрібно доєднатися до набору гуртка РФУ!
Лише збагатившись теорією та об’єднавшись одне з одним ми здатні єдиним пролетарським фронтом піти проти системи, що зробила наше життя суцільним жахом. Шлях цей справді доволі тернистий, але досить бути осторонь — час брати життя у свої руки! Разом до світлого майбутнього!
Радимо підписатися на наші Instagram та Facebook, де нові подібні дописи публікуються в першу чергу, а також є інші цікаві рубрики.
#культура #инстаграм_рфу #фейсбук_рфу
🔎 Події 1917 сьогодні намагаються зобразити суто як черговий розпад імперії, на місці якої поневолені народи здобувають свою незалежність. Це тлумачення дозволяє видавати всіх борців за українську державність героями, навіть якщо насправді боролися вони явно не за «українське».
🤥 Маніпуляція тут полягає в повному ігноруванні подій всесвітнього масштабу, пов’язаних із першою робітничою революцією. «Комуністи лише чергова російська партія». Аби в пересічного громадянина не з’явилися сумніви щодо цього, героїзуються такі персони, як Павло Скоропадський.
☠️ Ад’ютант Миколи II, російський вояка з ніг до голови, німецька шавка та просто «борець за свободу й волю України» — ось класичний герой, яким має пишатись уся Вкраїна. Поширення симпатії до цього персонажу зовсім не є випадковим.
🍞 Як подвиги Скоропадського обмежені абстрактною свободою нації на тлі крадежу останньої крихти хліба для потреб Центральних держав, так само й сьогодні правлячий клас має досягнення лише у сфері власного збагачення шляхом знищення народу. Герой героя бачить здалеку, не інакше.
🔖 Аби простий робітник не помітив дивної закономірності, що всі герої можновладців нехтували народом на користь власності, у безодню було відправлено не лише історичні факти, але й культурну спадщину. Сьогодні згадаємо, як бачили «правого гетьмана» українські митці 20 століття.
📕 1935 року світ побачила перлина українського соцреалізму — роман у новелах Юрія Яновського «Вершники». Твір поділено на вісім новел, об’єднаних темою боротьби українських робітників за право бути суб’єктом, а не гвинтиком суспільного процесу.
📖 Починає історію драматична новела «Подвійне коло», що досліджує важку й серйозну тему сімейних стосунків по різні сторони барикад. Чи можуть зватися братами люди, коли один із них відстоює право більшості, а другий — за експлуататорську меншість?
🎥 Складна морально-етична дискусія та її вирішення лягли в основу екранізації роману Ігорем Савченком, що побачила світ у передвоєнний 1939 рік. Фільм бере від Яновського ідею та зосереджує його саме на тлі протистояння українського народу та пронімецького режиму Скоропадського.
📽 Вершники Ігоря Савченка змушують не відриватися від перегляду до самого кінця, демонструючи напружені реалії підпільної боротьби. Реалістичність зображених подій, завдяки властивій фільмам того періоду театральності, робить у межах технічних можливостей авторів дивовижні речі.
🎞 Стрічка гарно демонструє сутність політики останнього гетьмана: народ повинен віддати все, влада віддає достатньо. Певно, у кожного на цьому моменті з’явилося деяке дежавю. Ще більше такого відчуття буде після повного перегляду фільму та читанні роману-першоджерела.
🤬 Герої, що працюють на перемогу, не змінились, бо не змінилася система. Поки існує капітал, існуватимуть і ті, хто піде на будь-які злочини заради прибутку, навіть якщо цей злочин полягатиме в знищенні власного населення — чи то через вилучення хліба, чи то через бусифікацію.
💸 Скоропадський, Петлюра, Бандера, Шухевич — їх будуть подавати вам як «героїчних предків», тому що йшли вони тим самим шляхом, що й наша Верховна Рада. Українець має пишатися не тими, хто віддав життя за свободу народу, а тими, хто відправляв українців на смерть за капітал.
📍 Але ми пам’ятаємо справжніх героїв, справжню суть 1917 року, коли робітники різних націй та віросповідань зупинили криваву світову війну шляхом революції. Зрозумівши, куди привели світ визволителі з палаців, народ пішов єдиним дієвим способом проти деспотизму можновладців.
🚩 Ми закликаємо вас не бути байдужими та долучатися до боротьби за життя мільйонів! Єдиним освіченим фронтом трударів ніякі жандарми, «власні» чи іноземні, не будуть здатні спинити рух історії. Приєднуйтесь до набору гуртка РФУ — разом, власними руками збудуємо нову цивілізацію!
Рекомендуємо підписатися на наш X (Twitter), де схожі пости публікуються в першу чергу, а також є інші цікаві рубрики.
#культура #твиттер_рфу
🤥 Маніпуляція тут полягає в повному ігноруванні подій всесвітнього масштабу, пов’язаних із першою робітничою революцією. «Комуністи лише чергова російська партія». Аби в пересічного громадянина не з’явилися сумніви щодо цього, героїзуються такі персони, як Павло Скоропадський.
☠️ Ад’ютант Миколи II, російський вояка з ніг до голови, німецька шавка та просто «борець за свободу й волю України» — ось класичний герой, яким має пишатись уся Вкраїна. Поширення симпатії до цього персонажу зовсім не є випадковим.
🍞 Як подвиги Скоропадського обмежені абстрактною свободою нації на тлі крадежу останньої крихти хліба для потреб Центральних держав, так само й сьогодні правлячий клас має досягнення лише у сфері власного збагачення шляхом знищення народу. Герой героя бачить здалеку, не інакше.
🔖 Аби простий робітник не помітив дивної закономірності, що всі герої можновладців нехтували народом на користь власності, у безодню було відправлено не лише історичні факти, але й культурну спадщину. Сьогодні згадаємо, як бачили «правого гетьмана» українські митці 20 століття.
📕 1935 року світ побачила перлина українського соцреалізму — роман у новелах Юрія Яновського «Вершники». Твір поділено на вісім новел, об’єднаних темою боротьби українських робітників за право бути суб’єктом, а не гвинтиком суспільного процесу.
📖 Починає історію драматична новела «Подвійне коло», що досліджує важку й серйозну тему сімейних стосунків по різні сторони барикад. Чи можуть зватися братами люди, коли один із них відстоює право більшості, а другий — за експлуататорську меншість?
🎥 Складна морально-етична дискусія та її вирішення лягли в основу екранізації роману Ігорем Савченком, що побачила світ у передвоєнний 1939 рік. Фільм бере від Яновського ідею та зосереджує його саме на тлі протистояння українського народу та пронімецького режиму Скоропадського.
📽 Вершники Ігоря Савченка змушують не відриватися від перегляду до самого кінця, демонструючи напружені реалії підпільної боротьби. Реалістичність зображених подій, завдяки властивій фільмам того періоду театральності, робить у межах технічних можливостей авторів дивовижні речі.
🎞 Стрічка гарно демонструє сутність політики останнього гетьмана: народ повинен віддати все, влада віддає достатньо. Певно, у кожного на цьому моменті з’явилося деяке дежавю. Ще більше такого відчуття буде після повного перегляду фільму та читанні роману-першоджерела.
🤬 Герої, що працюють на перемогу, не змінились, бо не змінилася система. Поки існує капітал, існуватимуть і ті, хто піде на будь-які злочини заради прибутку, навіть якщо цей злочин полягатиме в знищенні власного населення — чи то через вилучення хліба, чи то через бусифікацію.
💸 Скоропадський, Петлюра, Бандера, Шухевич — їх будуть подавати вам як «героїчних предків», тому що йшли вони тим самим шляхом, що й наша Верховна Рада. Українець має пишатися не тими, хто віддав життя за свободу народу, а тими, хто відправляв українців на смерть за капітал.
📍 Але ми пам’ятаємо справжніх героїв, справжню суть 1917 року, коли робітники різних націй та віросповідань зупинили криваву світову війну шляхом революції. Зрозумівши, куди привели світ визволителі з палаців, народ пішов єдиним дієвим способом проти деспотизму можновладців.
🚩 Ми закликаємо вас не бути байдужими та долучатися до боротьби за життя мільйонів! Єдиним освіченим фронтом трударів ніякі жандарми, «власні» чи іноземні, не будуть здатні спинити рух історії. Приєднуйтесь до набору гуртка РФУ — разом, власними руками збудуємо нову цивілізацію!
Рекомендуємо підписатися на наш X (Twitter), де схожі пости публікуються в першу чергу, а також є інші цікаві рубрики.
#культура #твиттер_рфу
Робітничий Фронт України | РФУ
Photo
З розвитком технологій та зміною навколишнього середовища під свої потреби, людство зіткнулось із проблемою рівноваги між власною діяльністю та загальним станом природи. Наука про вивчення наслідків людського впливу та вирішення природних проблем отримала назву екологія.
Екологічні проблеми щороку набувають більшого значення. Усвідомлюємо ми це чи ні, але матінка природа останнім часом, м'яко кажучи, не в захваті від того, що відбувається. Аби зайвий раз не повторювати усім відомі приклади, спробуємо розглянути причини цих проблем.
З давніх-давен людство почало використовувати ресурси планети для своїх потреб. Класове суспільство зробило з землі та всього її вмісту власність, а з виникненням капіталізму – товар. Тепер у пріоритет ставились не стільки потреби людства, скільки прибуток окремого власника.
Коріння сучасних глобальних екологічних проблем полягає саме в протиріччі між бажанням максималізувати прибуток та використанням ресурсів природи без шкоди. На жаль, реалізація всіх потрібних екологічних заходів у кордонах чинної системи просто неможлива.
Слід зазначити, що з екологічними проблемами історично зіткались не тільки капіталістичні суспільства. Оскільки аналіз помилок для запобігання техногенних катастроф це справа загального людського пізнання. Соціалістичні країни 20 століття не були суцільним втіленням ідей Лоракса.
Однак, коли ресурси планети знаходяться в руках людства, в нас є реальна можливість запобігти екологічній катастрофі. А коли ці ресурси приватна власність? Хто ж власників-капіталістів встановлюватиме фільтри для зменшення атмосферних викидів, коли це зайва витрата?!
Нескінченне нераціональне використання природничих сил Землі неможливо спинити без знищення самої можливості одиницям збагачуватись за рахунок більшості. Ми всі живемо на одній планеті та повинні її берегти, але, щоб це були не просто, слова людство має скинути ярмо капіталу.
Гарною демонстрацією сталості проблем володіння власною землею є творчість Дмитра Вакарова. Уславлюючи побут та культуру русинського народу, поет Закарпаття не був байдужим до актуальних суспільних проблем, що виражається у низці його віршів.
Знищення лісів Закарпаття, Бразилії, Сибіру; забруднення Дніпра, Міссісіпі, Нілу; опустелювання цілих регіонів – усе це загальнолюдські, екологічні проблеми. Але їх вирішення можливе саме за умови, коли ресурси планети дійсно належать людині, а не є простим засобом збагачення.
Шлях до справжнього єднання людства лише один, і він можливий лише за перемоги ідей інтернаціоналізму та загальноробітничого братерства. Тільки тоді планета Земля стане нашим затишним домом, а не ареною чергового переділу власності, в полум'ї якої нищиться все живе.
Ознайомитись з актуальними новинами України та світу з позиції класового аналізу можна у нашій рубриці Новини Труда та Капіталу, де ми регулярно розбираємо різноманітні проблеми, у тому числі й екологічні. Аналізуймо та знаходьмо рішення разом! Миру вам, Товариші!
Радимо підписатися на наші Instagram та Facebook, де нові подібні дописи публікуються в першу чергу, а також є інші цікаві рубрики.
#культура #инстаграм_рфу #фейсбук_рфу
Екологічні проблеми щороку набувають більшого значення. Усвідомлюємо ми це чи ні, але матінка природа останнім часом, м'яко кажучи, не в захваті від того, що відбувається. Аби зайвий раз не повторювати усім відомі приклади, спробуємо розглянути причини цих проблем.
З давніх-давен людство почало використовувати ресурси планети для своїх потреб. Класове суспільство зробило з землі та всього її вмісту власність, а з виникненням капіталізму – товар. Тепер у пріоритет ставились не стільки потреби людства, скільки прибуток окремого власника.
Коріння сучасних глобальних екологічних проблем полягає саме в протиріччі між бажанням максималізувати прибуток та використанням ресурсів природи без шкоди. На жаль, реалізація всіх потрібних екологічних заходів у кордонах чинної системи просто неможлива.
Слід зазначити, що з екологічними проблемами історично зіткались не тільки капіталістичні суспільства. Оскільки аналіз помилок для запобігання техногенних катастроф це справа загального людського пізнання. Соціалістичні країни 20 століття не були суцільним втіленням ідей Лоракса.
Однак, коли ресурси планети знаходяться в руках людства, в нас є реальна можливість запобігти екологічній катастрофі. А коли ці ресурси приватна власність? Хто ж власників-капіталістів встановлюватиме фільтри для зменшення атмосферних викидів, коли це зайва витрата?!
Нескінченне нераціональне використання природничих сил Землі неможливо спинити без знищення самої можливості одиницям збагачуватись за рахунок більшості. Ми всі живемо на одній планеті та повинні її берегти, але, щоб це були не просто, слова людство має скинути ярмо капіталу.
Гарною демонстрацією сталості проблем володіння власною землею є творчість Дмитра Вакарова. Уславлюючи побут та культуру русинського народу, поет Закарпаття не був байдужим до актуальних суспільних проблем, що виражається у низці його віршів.
Знищення лісів Закарпаття, Бразилії, Сибіру; забруднення Дніпра, Міссісіпі, Нілу; опустелювання цілих регіонів – усе це загальнолюдські, екологічні проблеми. Але їх вирішення можливе саме за умови, коли ресурси планети дійсно належать людині, а не є простим засобом збагачення.
Шлях до справжнього єднання людства лише один, і він можливий лише за перемоги ідей інтернаціоналізму та загальноробітничого братерства. Тільки тоді планета Земля стане нашим затишним домом, а не ареною чергового переділу власності, в полум'ї якої нищиться все живе.
Ознайомитись з актуальними новинами України та світу з позиції класового аналізу можна у нашій рубриці Новини Труда та Капіталу, де ми регулярно розбираємо різноманітні проблеми, у тому числі й екологічні. Аналізуймо та знаходьмо рішення разом! Миру вам, Товариші!
Радимо підписатися на наші Instagram та Facebook, де нові подібні дописи публікуються в першу чергу, а також є інші цікаві рубрики.
#культура #инстаграм_рфу #фейсбук_рфу
Робітничий Фронт України | РФУ
Photo
Перетворення навколишнього середовища під свої потреби є чи не головним чинником, що вирізняє людей від інших органічних істот. Здавна людство змінювало ті чи інші умови існування, а з технічним розвитком цей процес виходив все на новий рівень.
Окрім численної кількості осіб, глобальні будівничі проекти потребують певних форм організації. Сьогодні, на прикладі великого будівництва часів СРСР, ми продемонструємо переваги соціалістичного суспільства над капіталістичним, порівнявши продуктивність та умови праці.
Міжвоєнний період для Країни рад визначався передусім стрімким розвитком на контрасті з відсталим імперським минулим. В умовах оточення капіталістичними державами та дамокловим мечем у вигляді прийдешньої світової війни, в усіх республіках відбувався масштабний будівничий процес.
На державні завдання мобілізувався максимум населення. Кожен член суспільства так чи інакше брав участь у загальному та спільному для всіх процесі перетворення цілих регіонів на промислові центри країни. Особливу увагу до себе викликає будівництво Біломорсько-Балтійського каналу.
Окрім масштабу будівництва та неймовірних темпів зведення (канал довжиною 227 км побудовано у 1931-33рр.), Біломор особливий, звісно ж, завдяки організації його будівництва: більшою частиною будівниками були в'язні таборів, ресурси яких використали на користь суспільства.
Це унікальний приклад використання ув'язнених на користь суспільства. Замість того, аби кидати цю верству населення напризволяще, люди, яких сучасні капіталістичні країни використовують як гарматне м'ясо на війнах, мали можливість отримати фах та подальшу амністію.
Окрім цього вирізняються умови праці, які, попри весь страхітливий пласт міфів, надавали в'язням повну можливість подальшої реінтеграції в нормальне суспільство. У наявності була навіть, хоч і невелика, але зарплата з накопичувальними, що видавались після звільнення.
Процес перетворення суворої північної природи укупі з перевтіленням людини оспівано у вірші українського радянського поета Павла Усенко. Образ рук, що "не з нами в боротьбі були", а тепер "творять нове життя", як ніщо інше гарно передає велику значимість Біломорбуду.
Це приклад справжнього перевтілення людей, що отримали шанс затьмарити власні злочини завдяки суспільно корисній справі. Замість забуття в людей з'явилася можливість розпочати нове життя, враховуючи ще й отримання певної спеціалізації під час праці.
Капіталістична система, що з масштабних інфраструктурних подій може похвалитися лише знищеною у жерлі війни Каховською ГЕС, здатна лише на очорніння чи привласнення досягнень ладу соціалістичного, де люди справді знали що, для кого та навіщо будують.
Справжні досягнення людство може здійснити лише за умови, коли ресурси планети належатимуть усім і будуть використовуватися на спільне благо. Ну, а побудова такої дійсності залежить лише від нас! Тож не зволікайте – вчиться, аналізуйте, об'єднуйтеся та вступайте до лав РФУ!
Подробиці процесу будівництва та інші дані щодо теми Біломорбуду й інших будівництв з використанням в'язнів можна знайти в телеграм-каналі "Чемоданчик Пруфів", де регулярно публікуються різноманітні факти з відповідними документами для аргументації. Рекомендуємо ознайомитись!
Радимо підписатися на наші Instagram та Facebook, де нові подібні дописи публікуються в першу чергу, а також є інші цікаві рубрики.
#культура #инстаграм_рфу #фейсбук_рфу
Окрім численної кількості осіб, глобальні будівничі проекти потребують певних форм організації. Сьогодні, на прикладі великого будівництва часів СРСР, ми продемонструємо переваги соціалістичного суспільства над капіталістичним, порівнявши продуктивність та умови праці.
Міжвоєнний період для Країни рад визначався передусім стрімким розвитком на контрасті з відсталим імперським минулим. В умовах оточення капіталістичними державами та дамокловим мечем у вигляді прийдешньої світової війни, в усіх республіках відбувався масштабний будівничий процес.
На державні завдання мобілізувався максимум населення. Кожен член суспільства так чи інакше брав участь у загальному та спільному для всіх процесі перетворення цілих регіонів на промислові центри країни. Особливу увагу до себе викликає будівництво Біломорсько-Балтійського каналу.
Окрім масштабу будівництва та неймовірних темпів зведення (канал довжиною 227 км побудовано у 1931-33рр.), Біломор особливий, звісно ж, завдяки організації його будівництва: більшою частиною будівниками були в'язні таборів, ресурси яких використали на користь суспільства.
Це унікальний приклад використання ув'язнених на користь суспільства. Замість того, аби кидати цю верству населення напризволяще, люди, яких сучасні капіталістичні країни використовують як гарматне м'ясо на війнах, мали можливість отримати фах та подальшу амністію.
Окрім цього вирізняються умови праці, які, попри весь страхітливий пласт міфів, надавали в'язням повну можливість подальшої реінтеграції в нормальне суспільство. У наявності була навіть, хоч і невелика, але зарплата з накопичувальними, що видавались після звільнення.
Процес перетворення суворої північної природи укупі з перевтіленням людини оспівано у вірші українського радянського поета Павла Усенко. Образ рук, що "не з нами в боротьбі були", а тепер "творять нове життя", як ніщо інше гарно передає велику значимість Біломорбуду.
Це приклад справжнього перевтілення людей, що отримали шанс затьмарити власні злочини завдяки суспільно корисній справі. Замість забуття в людей з'явилася можливість розпочати нове життя, враховуючи ще й отримання певної спеціалізації під час праці.
Капіталістична система, що з масштабних інфраструктурних подій може похвалитися лише знищеною у жерлі війни Каховською ГЕС, здатна лише на очорніння чи привласнення досягнень ладу соціалістичного, де люди справді знали що, для кого та навіщо будують.
Справжні досягнення людство може здійснити лише за умови, коли ресурси планети належатимуть усім і будуть використовуватися на спільне благо. Ну, а побудова такої дійсності залежить лише від нас! Тож не зволікайте – вчиться, аналізуйте, об'єднуйтеся та вступайте до лав РФУ!
Подробиці процесу будівництва та інші дані щодо теми Біломорбуду й інших будівництв з використанням в'язнів можна знайти в телеграм-каналі "Чемоданчик Пруфів", де регулярно публікуються різноманітні факти з відповідними документами для аргументації. Рекомендуємо ознайомитись!
Радимо підписатися на наші Instagram та Facebook, де нові подібні дописи публікуються в першу чергу, а також є інші цікаві рубрики.
#культура #инстаграм_рфу #фейсбук_рфу
👨🔬 Климент Тимирязев был одним из всемирно известных ученых, поддержавших Октябрьскую революцию и принимавших в революционных преобразованиях непосредственное участие. Несмотря на преклонный возраст, выдающийся ученый вплоть до смерти работал в советах молодой республики.
📖 Подобное решение закономерно проистекает из жизненной позиции Климента Аркадьевича. Несмотря на безбедное положение на посту преподавателя Московского университета, ученый не мог закрыть глаза на антинародную политику того времени и покинул университет по Делу Кассо.
📰 Притеснение студенчества и гонения на любое инакомыслие со стороны министра просвещения Льва Кассо привели к уходу около 130 преподавателей, среди которых, помимо Тимирязева, был Владимир Вернадский.
🎥 В 1937 году Александр Зархи и Иосиф Хейфиц поставили фильм «Депутат Балтики», для персонажа которого — профессора Полежаева — послужил как раз Тимирязев. Фильм агитирует к позициям, близким Клименту Аркадьевичу, показывая неразрывную связь общественной и научной деятельности.
🔎 Картина отлично показывает скепсис и негатив к советской власти, которыми была охвачена интеллигенция, оторванная от проблем народа. Ослепленные эгоистическими устремлениями, мещане с осуждением относились к поддержавшим Революцию, предрекая скорый крах неустойчивого режима.
📌 Вместо краха, первое государство рабочих и крестьян всего через несколько лет взрастило новое поколение ученых, деятелей культуры и людей разных направлений, объединенных общей целью — преобразованием жизни в лучшую сторону коммунистическим путем.
🚩 Построить по-настоящему справедливое общество можно, если задействовать усилия и ответственность каждого его члена. Это возможно лишь при условии нахождения власти в руках рабочего большинства, что своими усилиями создало все блага нашей цивилизации.
📍 Климент Аркадьевич Тимирязев прекрасно понимал это, вследствие чего свой долг ученого (человека, изучающего мир с целью его изменить) отдал также в роли политического деятеля, по-настоящему защищавшего интересы народа.
❤️🔥 Наша задача — продолжить и завершить дело освобождения человечества от оков классовой системы. Мы в силах избавиться от этих пороков вместе! Присоединяйтесь к РФУ и боритесь за общее будущее вместе! Мир вам, Товарищи!
Советуем подписаться на наш X (Twitter), где схожие посты публикуются в первую очередь, а также есть другие интересные рубрики.
#культура #твиттер_рфу
📖 Подобное решение закономерно проистекает из жизненной позиции Климента Аркадьевича. Несмотря на безбедное положение на посту преподавателя Московского университета, ученый не мог закрыть глаза на антинародную политику того времени и покинул университет по Делу Кассо.
📰 Притеснение студенчества и гонения на любое инакомыслие со стороны министра просвещения Льва Кассо привели к уходу около 130 преподавателей, среди которых, помимо Тимирязева, был Владимир Вернадский.
🎥 В 1937 году Александр Зархи и Иосиф Хейфиц поставили фильм «Депутат Балтики», для персонажа которого — профессора Полежаева — послужил как раз Тимирязев. Фильм агитирует к позициям, близким Клименту Аркадьевичу, показывая неразрывную связь общественной и научной деятельности.
🔎 Картина отлично показывает скепсис и негатив к советской власти, которыми была охвачена интеллигенция, оторванная от проблем народа. Ослепленные эгоистическими устремлениями, мещане с осуждением относились к поддержавшим Революцию, предрекая скорый крах неустойчивого режима.
📌 Вместо краха, первое государство рабочих и крестьян всего через несколько лет взрастило новое поколение ученых, деятелей культуры и людей разных направлений, объединенных общей целью — преобразованием жизни в лучшую сторону коммунистическим путем.
🚩 Построить по-настоящему справедливое общество можно, если задействовать усилия и ответственность каждого его члена. Это возможно лишь при условии нахождения власти в руках рабочего большинства, что своими усилиями создало все блага нашей цивилизации.
📍 Климент Аркадьевич Тимирязев прекрасно понимал это, вследствие чего свой долг ученого (человека, изучающего мир с целью его изменить) отдал также в роли политического деятеля, по-настоящему защищавшего интересы народа.
❤️🔥 Наша задача — продолжить и завершить дело освобождения человечества от оков классовой системы. Мы в силах избавиться от этих пороков вместе! Присоединяйтесь к РФУ и боритесь за общее будущее вместе! Мир вам, Товарищи!
Советуем подписаться на наш X (Twitter), где схожие посты публикуются в первую очередь, а также есть другие интересные рубрики.
#культура #твиттер_рфу
💸 Государство — инструмент, действующий в интересах правящего класса. В нашем случае оно буржуазно и полностью переносит на себя логику капитализма. Эта логика не обходит стороной и «витрины рынка». Поскольку такова основа социума, все остальные сферы работают тем же образом.
⚙️ Не стоит тешить себя иллюзиями о возможности баланса. Опыт передовых капиталистических стран хорошо демонстрирует все нутро буржуазной системы: обезличенное перемалывание людей в порочном круге эксплуатации и грабежа. В культуре это хорошо отражает южнокорейский кинематограф.
💀 Любая общественная структура в случае неподчинения законам рынка попросту загнется. Так и происходит процесс отчуждения, в котором институты, ответственные за социальную помощь и поддержку, имеют те же пороки финансовых интересов, что и любая организация при рынке.
🇰🇷 Об этом повествует картина «Следующая жертва», показывающая как высшие учебные заведения, крупные компании и государственные министерства скованы цепью прибыли и функционируют исключительно с целью ее приумножения. Смерти на рабочем месте в этом потоке — пустяк.
📉 При власти капитала каждая системная структура отстаивает в первую очередь свои личные интересы, таков закон рынка. Никаких компромиссов в рамках капитализма здесь быть не может. Пока существует нынешний строй, все министерства будут создаваться с целью обогащения и грабежа.
📍 Лишь сломив систему и построив на ее месте общество, где на первое место будут ставиться интересы большинства, человечество сможет избавиться от ужасных проблем, увы, так знакомых обществу южнокорейскому, американскому, и даже украинскому.
📌 Фильм к просмотру рекомендуется обязательно! Помимо душевной и трогательной истории он представляет собой очередной довод в пользу того, что следует объединяться, учиться и бороться! Присоединяйтесь к нам — вместе построим новую цивилизацию! Мир вам, Товарищи!
Советуем подписаться на наш X (Twitter), где схожие посты публикуются в первую очередь, а также есть другие интересные рубрики.
#культура #твиттер_рфу
⚙️ Не стоит тешить себя иллюзиями о возможности баланса. Опыт передовых капиталистических стран хорошо демонстрирует все нутро буржуазной системы: обезличенное перемалывание людей в порочном круге эксплуатации и грабежа. В культуре это хорошо отражает южнокорейский кинематограф.
💀 Любая общественная структура в случае неподчинения законам рынка попросту загнется. Так и происходит процесс отчуждения, в котором институты, ответственные за социальную помощь и поддержку, имеют те же пороки финансовых интересов, что и любая организация при рынке.
🇰🇷 Об этом повествует картина «Следующая жертва», показывающая как высшие учебные заведения, крупные компании и государственные министерства скованы цепью прибыли и функционируют исключительно с целью ее приумножения. Смерти на рабочем месте в этом потоке — пустяк.
📉 При власти капитала каждая системная структура отстаивает в первую очередь свои личные интересы, таков закон рынка. Никаких компромиссов в рамках капитализма здесь быть не может. Пока существует нынешний строй, все министерства будут создаваться с целью обогащения и грабежа.
📍 Лишь сломив систему и построив на ее месте общество, где на первое место будут ставиться интересы большинства, человечество сможет избавиться от ужасных проблем, увы, так знакомых обществу южнокорейскому, американскому, и даже украинскому.
📌 Фильм к просмотру рекомендуется обязательно! Помимо душевной и трогательной истории он представляет собой очередной довод в пользу того, что следует объединяться, учиться и бороться! Присоединяйтесь к нам — вместе построим новую цивилизацию! Мир вам, Товарищи!
Советуем подписаться на наш X (Twitter), где схожие посты публикуются в первую очередь, а также есть другие интересные рубрики.
#культура #твиттер_рфу
🪖 Одним із головних чинників успіху будь-яких збройних сил є вмотивованість зустрітися віч-на-віч із найстрашнішим у людському житті. Хтось йде на війну за гроші, хтось дійсно вірить у патріотичні гасла з рупорів еліт. Але чи надовго вистачить цієї мотивації?
🇺🇦 На прикладі сучасної України можна знайти відповідь на це питання. Щира віра в державу та владу ще до завершення першого року війни майже вивітрилася через постійну брехню та корупційні скандали. А згодом ще й почалася масова бусифікація невойовничого населення.
💰 Чи потрібні були б такі репресивні заходи, якби народ бачив, що влада справді піклується про нього, а не про свій гаманець? Може, у людей немає ентузіазму ризикувати власним життям через сутність влади, а не тому, що «холопи розслабилися»?
💸 Облишмо риторичні та зрозумілі кожному запитання і констатуємо факт: українці в глибині душі розуміють, що війна — це рекет, що замість «величі нації» влада олігархату відправляє на смерть її цвіт без снаряги та озброєння. За таку перспективу, авжеж, люди помирати не підуть.
📖 Для контрасту наведемо приклад з української історії та культури. У 1940 році виходить п’єса Олександра Корнійчука «В степах України». Уже за рік автор змінить антураж успішної комедії та помістить її героїв у події Великої Вітчизняної війни, у драму «Партизани в степах України».
❤️🩹 У 1942 році п’єсу екранізує Ігор Савченко, де зі всім властивим йому талантом зображує драматичну долю українських радянських партизанів, що, попри всі труднощі та відсутність зв’язку з неокупованою територією, усе одно продовжують боротьбу за свободу своєї Батьківщини.
⚔️ Так у чому ж справа? Чому Радянську Україну народ відстоював до останнього, а сучасну державу — ні? Фраза «це ж просто приклад із радянської пропаганди» не працює, бо є беззаперечний факт — українські партизани справді вистояли та, врешті-решт, перемогли ворога.
⚒ Головна відмінність у тому, що сучасна Україна — це торгаші в кріслах у Раді та простий люд на передку. Радянська Україна — це народ при владі та на фронті. Під час відступу Червоної армії ворог зустрічався з армією народу, який розуміє, що бореться за майбутнє трудового люду.
💀 Єдність народу і влади за капіталізму — це казка, страшну правду якої ми спостерігаємо буквально в прямому ефірі. Ми є в’язнями системи, що призвела до війни за переділ майна між російськими та українськими можновладцями ціною тисяч загублених доль простого народу.
⛓💥 Українці не можуть і не мають хотіти вмерти за сраку пана президента. Справжня визвольна війна, «справа честі й гідності» — це боротьба за визволення справжніх «своїх», за волю трударів світу! Лише за народовладдя та єдності верху й низу з мотивацією не буде проблем.
🚩 Справа боротьби не є простою, але вона неминуча: теперішні жахіття потрібно виправляти. Ми закликаємо вас долучатися до боротьби та разом із нами наближати час, коли ми справді зможемо сказати: «Україна вільна, Україна наша, Україна — робітнича!»
Рекомендуємо підписатися на наш X (Twitter), де схожі пости публікуються в першу чергу, а також є інші цікаві рубрики.
#культура #твиттер_рфу
🇺🇦 На прикладі сучасної України можна знайти відповідь на це питання. Щира віра в державу та владу ще до завершення першого року війни майже вивітрилася через постійну брехню та корупційні скандали. А згодом ще й почалася масова бусифікація невойовничого населення.
💰 Чи потрібні були б такі репресивні заходи, якби народ бачив, що влада справді піклується про нього, а не про свій гаманець? Може, у людей немає ентузіазму ризикувати власним життям через сутність влади, а не тому, що «холопи розслабилися»?
💸 Облишмо риторичні та зрозумілі кожному запитання і констатуємо факт: українці в глибині душі розуміють, що війна — це рекет, що замість «величі нації» влада олігархату відправляє на смерть її цвіт без снаряги та озброєння. За таку перспективу, авжеж, люди помирати не підуть.
📖 Для контрасту наведемо приклад з української історії та культури. У 1940 році виходить п’єса Олександра Корнійчука «В степах України». Уже за рік автор змінить антураж успішної комедії та помістить її героїв у події Великої Вітчизняної війни, у драму «Партизани в степах України».
❤️🩹 У 1942 році п’єсу екранізує Ігор Савченко, де зі всім властивим йому талантом зображує драматичну долю українських радянських партизанів, що, попри всі труднощі та відсутність зв’язку з неокупованою територією, усе одно продовжують боротьбу за свободу своєї Батьківщини.
⚔️ Так у чому ж справа? Чому Радянську Україну народ відстоював до останнього, а сучасну державу — ні? Фраза «це ж просто приклад із радянської пропаганди» не працює, бо є беззаперечний факт — українські партизани справді вистояли та, врешті-решт, перемогли ворога.
⚒ Головна відмінність у тому, що сучасна Україна — це торгаші в кріслах у Раді та простий люд на передку. Радянська Україна — це народ при владі та на фронті. Під час відступу Червоної армії ворог зустрічався з армією народу, який розуміє, що бореться за майбутнє трудового люду.
💀 Єдність народу і влади за капіталізму — це казка, страшну правду якої ми спостерігаємо буквально в прямому ефірі. Ми є в’язнями системи, що призвела до війни за переділ майна між російськими та українськими можновладцями ціною тисяч загублених доль простого народу.
⛓💥 Українці не можуть і не мають хотіти вмерти за сраку пана президента. Справжня визвольна війна, «справа честі й гідності» — це боротьба за визволення справжніх «своїх», за волю трударів світу! Лише за народовладдя та єдності верху й низу з мотивацією не буде проблем.
🚩 Справа боротьби не є простою, але вона неминуча: теперішні жахіття потрібно виправляти. Ми закликаємо вас долучатися до боротьби та разом із нами наближати час, коли ми справді зможемо сказати: «Україна вільна, Україна наша, Україна — робітнича!»
Рекомендуємо підписатися на наш X (Twitter), де схожі пости публікуються в першу чергу, а також є інші цікаві рубрики.
#культура #твиттер_рфу
👺 Енергетична інфраструктура України цілком та повністю була збудована за радянських часів. Певно, це ні для кого не буде новиною. Буквально все, від опор ЛЕП до атомних електростанцій, будувалося за часів кривавої диктатури, над якою, звісно ж, ніколи не сходило сонце.
🏗 Велика увага до енергетики була зумовлена водночас потребами зростаючого населення та промисловості. Саме загальний розвиток країни, а отже, і її населення, був головним стимулом для побудови ГЕС, ТЕС, АЕС та всього обладнання для вищевказаних споруд.
🌆 Вектор розвитку радянської системи визначався розробленням плану, що передбачав збалансований та продуманий розвиток. Перший історичний досвід планової економіки не був ідеальним, але його загальний успіх видно на прикладі енергетики: ми досі користуємось спорудами того часу.
❤️🔥 Величні подвиги УРСР втілювали мету збудувати краще життя для всіх трударів, за що й віддавали своє життя покоління революціонерів. Вірш, що нині обговорюємо, дуже влучно характеризує: «Вони [будови] омріяні в фортецях Шліссельбургу, під дзвін кайданників сибірського шляху…»
🚬 Звісно, усі тези вище наводились, аби порівняти економічні моделі на прикладі нашої Вітчизни. Агітаційний вірш Павла Усенка «Карти п’ятирічок» оспівує справжні досягнення СРСР міжвоєнного періоду після страшної Громадянської війни. А що може оспівати ринкова довоєнна Україна?
📉 За 19 років до Великої Вітчизняної Україна стала промисловим гігантом СРСР. За 30 років незалежності до повномасштабного вторгнення капіталістична Україна втратила майже всю промислову потужність, яка ой як знадобилася б успішній та вільній державі в протистоянні з ворогом.
💵 Як протистояння з РФ не є головною причиною невдачі «незалежної», так і столиця в Москві не є джерелом успіху УРСР. Справа саме в сутності систем. Капіталістичний хаос, що став основою пострадянських держав, функціонує лише на користь гаманців паразитичної меншості при владі.
😐 Усе, що робить ринок, це невміло привласнює досягнення пролетарської України, коли це потрібно. Каховська ГЕС у ЗМІ стала «чарівним морем» лише після знищення, а недобудована Чигиринська АЕС зараз є «нашою надією», яку, чомусь, 30 років згадували лише як «невдалий проект».
🎩 30 років усіх усе влаштовувало. Ба більше — влаштовує і зараз. Звичайно, є страх, що прийдуть бізнес-партнери зі сходу та заберуть якийсь смачний кусень, проте навіть так гріх не заробити! Увесь цей сюр зумовлено природою системи, що робить вищеописані обставини можливими.
🚩 Якщо ви є активним читачем наших ресурсів, вихід із цих обставин вам уже є відомим. В іншому разі — ми закликаємо ознайомитись із нашими медіа, де публікуються актуальні новини та аналітика! Приєднуйтесь до боротьби! Миру вам, Товариші!
Радимо підписатися на наші Instagram та Facebook, де нові подібні дописи публікуються в першу чергу, а також є інші цікаві рубрики.
#культура #инстаграм_рфу #фейсбук_рфу
🏗 Велика увага до енергетики була зумовлена водночас потребами зростаючого населення та промисловості. Саме загальний розвиток країни, а отже, і її населення, був головним стимулом для побудови ГЕС, ТЕС, АЕС та всього обладнання для вищевказаних споруд.
🌆 Вектор розвитку радянської системи визначався розробленням плану, що передбачав збалансований та продуманий розвиток. Перший історичний досвід планової економіки не був ідеальним, але його загальний успіх видно на прикладі енергетики: ми досі користуємось спорудами того часу.
❤️🔥 Величні подвиги УРСР втілювали мету збудувати краще життя для всіх трударів, за що й віддавали своє життя покоління революціонерів. Вірш, що нині обговорюємо, дуже влучно характеризує: «Вони [будови] омріяні в фортецях Шліссельбургу, під дзвін кайданників сибірського шляху…»
🚬 Звісно, усі тези вище наводились, аби порівняти економічні моделі на прикладі нашої Вітчизни. Агітаційний вірш Павла Усенка «Карти п’ятирічок» оспівує справжні досягнення СРСР міжвоєнного періоду після страшної Громадянської війни. А що може оспівати ринкова довоєнна Україна?
📉 За 19 років до Великої Вітчизняної Україна стала промисловим гігантом СРСР. За 30 років незалежності до повномасштабного вторгнення капіталістична Україна втратила майже всю промислову потужність, яка ой як знадобилася б успішній та вільній державі в протистоянні з ворогом.
💵 Як протистояння з РФ не є головною причиною невдачі «незалежної», так і столиця в Москві не є джерелом успіху УРСР. Справа саме в сутності систем. Капіталістичний хаос, що став основою пострадянських держав, функціонує лише на користь гаманців паразитичної меншості при владі.
😐 Усе, що робить ринок, це невміло привласнює досягнення пролетарської України, коли це потрібно. Каховська ГЕС у ЗМІ стала «чарівним морем» лише після знищення, а недобудована Чигиринська АЕС зараз є «нашою надією», яку, чомусь, 30 років згадували лише як «невдалий проект».
🎩 30 років усіх усе влаштовувало. Ба більше — влаштовує і зараз. Звичайно, є страх, що прийдуть бізнес-партнери зі сходу та заберуть якийсь смачний кусень, проте навіть так гріх не заробити! Увесь цей сюр зумовлено природою системи, що робить вищеописані обставини можливими.
🚩 Якщо ви є активним читачем наших ресурсів, вихід із цих обставин вам уже є відомим. В іншому разі — ми закликаємо ознайомитись із нашими медіа, де публікуються актуальні новини та аналітика! Приєднуйтесь до боротьби! Миру вам, Товариші!
Радимо підписатися на наші Instagram та Facebook, де нові подібні дописи публікуються в першу чергу, а також є інші цікаві рубрики.
#культура #инстаграм_рфу #фейсбук_рфу
🇳🇴 Саамы — народ, проживающий на севере Европы. Как и у других малочисленных групп, история коренных жителей Лапландии тесно связана с темой постепенной ассимиляции под давлением государственности больших народов. Пример таких событий в Норвегии — бунт в Каутокейно.
🥃 Продажа алкоголя — прибыльное дело. Пользуясь слабостью и человеческими пороками, торгаши наживались на людях, вгоняли в долги. Нравственный упадок бил все антирекорды, пока среди населения не распространилось лестадианство — течение лютеранства, выступавшее против пьянства.
🪄 Такая трактовка священного писания привела к самому страшному для любого торговца — убыткам. На помощь пришло норвежское государство, которое поставило более «верного» пастора, что путем террора быстро принялся решать проблему. Однако так просто ситуацию было уже не исправить.
📽 В 2008 году вышел фильм «Восстание в Каутокейно», повествующий о единственном зафиксированном случае насильственного сопротивления саамов против эксплуатационной политики норвежского государства, в чьих интересах была продажа спиртного в убыток здоровья лапландцев.
⚔️ Репрессии по отношению к неугодным, а также невозможность решить вопрос в рамках законодательства (которое на стороне угнетателей) привели к тому, что саамы устроили разбой, убив торгаша и чинушу, которые назначили в поселение нужного им пастора.
💔 Итог неорганизованного разбоя очевиден. Наиболее видных бунтовщиков казнили, остальных отправили в ссылку. В глобальном масштабе победили чинуши и торговцы, которые продолжили успешно вести дела под протекцией государства.
❗️ Восстание и картина, снятая по нему, показывают многое: и деструктивную роль алкоголизма, и лицемерие чинуш, и то, как правящие круги используют религию в своих корыстных целях, трактуя нравственные учения в свою пользу. Но главное: в ленте описан провал неорганизованных бунтов.
📌 Аппарат насилия в руках правящего класса сметает все, что представляет угрозу для его существования. Убийство дубинок эксплуататорской системы не изменит ее суть. Единственный действенный метод — это организация осознанных масс, подавляющих своей численностью любые дубинки!
🎥 К сожалению, итог киноленты запечатлел авторским взглядом весьма смутную надежду на будущие изменения. Из-за этого концовка фильма навевает туманную тоску, безысходность от эволюции капитализма, на которую люди не в силах влиять. Анализируя картину, важно помнить: выход есть!
🚩 События далекого 1852 года помогают вновь развеять иллюзии об избыточности единства угнетенных. Властные чинуши рано или поздно придут за каждым. И дабы дать достойный отпор паразитам, мы должны быть готовы! Присоединяйтесь к РФУ — приближайте справедливость с нами!
Советуем подписаться на наш X (Twitter), где схожие посты публикуются в первую очередь, а также есть другие интересные рубрики.
#культура #твиттер_рфу
🥃 Продажа алкоголя — прибыльное дело. Пользуясь слабостью и человеческими пороками, торгаши наживались на людях, вгоняли в долги. Нравственный упадок бил все антирекорды, пока среди населения не распространилось лестадианство — течение лютеранства, выступавшее против пьянства.
🪄 Такая трактовка священного писания привела к самому страшному для любого торговца — убыткам. На помощь пришло норвежское государство, которое поставило более «верного» пастора, что путем террора быстро принялся решать проблему. Однако так просто ситуацию было уже не исправить.
📽 В 2008 году вышел фильм «Восстание в Каутокейно», повествующий о единственном зафиксированном случае насильственного сопротивления саамов против эксплуатационной политики норвежского государства, в чьих интересах была продажа спиртного в убыток здоровья лапландцев.
⚔️ Репрессии по отношению к неугодным, а также невозможность решить вопрос в рамках законодательства (которое на стороне угнетателей) привели к тому, что саамы устроили разбой, убив торгаша и чинушу, которые назначили в поселение нужного им пастора.
💔 Итог неорганизованного разбоя очевиден. Наиболее видных бунтовщиков казнили, остальных отправили в ссылку. В глобальном масштабе победили чинуши и торговцы, которые продолжили успешно вести дела под протекцией государства.
❗️ Восстание и картина, снятая по нему, показывают многое: и деструктивную роль алкоголизма, и лицемерие чинуш, и то, как правящие круги используют религию в своих корыстных целях, трактуя нравственные учения в свою пользу. Но главное: в ленте описан провал неорганизованных бунтов.
📌 Аппарат насилия в руках правящего класса сметает все, что представляет угрозу для его существования. Убийство дубинок эксплуататорской системы не изменит ее суть. Единственный действенный метод — это организация осознанных масс, подавляющих своей численностью любые дубинки!
🎥 К сожалению, итог киноленты запечатлел авторским взглядом весьма смутную надежду на будущие изменения. Из-за этого концовка фильма навевает туманную тоску, безысходность от эволюции капитализма, на которую люди не в силах влиять. Анализируя картину, важно помнить: выход есть!
🚩 События далекого 1852 года помогают вновь развеять иллюзии об избыточности единства угнетенных. Властные чинуши рано или поздно придут за каждым. И дабы дать достойный отпор паразитам, мы должны быть готовы! Присоединяйтесь к РФУ — приближайте справедливость с нами!
Советуем подписаться на наш X (Twitter), где схожие посты публикуются в первую очередь, а также есть другие интересные рубрики.
#культура #твиттер_рфу
🪖 Война от начала и до конца является классовым явлением, обусловленным противоречиями внутри действующей общественно-экономической системы. В очередной катастрофе всегда страдает рабочее большинство, теряя близких или получая неустранимые увечья.
🚬 Вернувшись с войны с букетом посттравматических проблем, очередного вояку встречает непривычная мирная жизнь, в которую он зачастую не может влиться в случае инвалидности вследствие ранения.
🩼 Жизнь людей с недугами полна трудностей и ограничений, которые накладывает их диагноз. Их быт отличается от повседневности большинства населения, однако несмотря на все препятствия это отнюдь не исключает для них возможности активно участвовать в жизни общества.
🌐 Человек — существо социальное, он живет и развивается только в среде таких же индивидов. Утрата одного из средств коммуникации с внешним миром вовсе не означает неизбежность вечной изоляции от общества, если последнее готово его принять.
🦯 Фильм 1992 года «Запах женщины» поднимает ряд интересных тем, среди которых положение незрячих людей. На примере рассказанной истории хорошо видно, как капиталистическое общество не способно принимать людей с ограниченными возможностями.
🧑🦯 Незрячий отставной полковник в исполнении Аль Пачино переживает страшный кризис в силу невозможности найти для себя место в социуме. История закончилась бы печально, если бы не счастливая случайность и встреча ветерана с главным героем, который вдохнул в полковника силы.
💔 Картина хорошо демонстрирует, что несмотря на ограничения, слепой человек способен жить в социуме наравне с остальными его членами. Главная причина душевного состояния героя — именно отсутствие сегодня средств вовлечения в общественный процесс таких людей, как он.
🖍 Косметические изменения вроде инклюзии не избавляют от корня проблемы. Единственным действенным решением является изменение системы, дабы участие каждого человека в жизни общества — независимо от его статуса — было дано самими условиями социума.
🚩 Полностью побороть вышеописанное станет возможно лишь тогда, когда приоритетом для общества станут потребности большинства. В таких условиях вовлечение максимума населения в общественный процесс будет не просто случайностью, а самой настоящей закономерной необходимостью!
Советуем подписаться на наш X (Twitter), где схожие посты публикуются в первую очередь, а также есть другие интересные рубрики.
#культура #твиттер_рфу
🚬 Вернувшись с войны с букетом посттравматических проблем, очередного вояку встречает непривычная мирная жизнь, в которую он зачастую не может влиться в случае инвалидности вследствие ранения.
🩼 Жизнь людей с недугами полна трудностей и ограничений, которые накладывает их диагноз. Их быт отличается от повседневности большинства населения, однако несмотря на все препятствия это отнюдь не исключает для них возможности активно участвовать в жизни общества.
🌐 Человек — существо социальное, он живет и развивается только в среде таких же индивидов. Утрата одного из средств коммуникации с внешним миром вовсе не означает неизбежность вечной изоляции от общества, если последнее готово его принять.
🦯 Фильм 1992 года «Запах женщины» поднимает ряд интересных тем, среди которых положение незрячих людей. На примере рассказанной истории хорошо видно, как капиталистическое общество не способно принимать людей с ограниченными возможностями.
🧑🦯 Незрячий отставной полковник в исполнении Аль Пачино переживает страшный кризис в силу невозможности найти для себя место в социуме. История закончилась бы печально, если бы не счастливая случайность и встреча ветерана с главным героем, который вдохнул в полковника силы.
💔 Картина хорошо демонстрирует, что несмотря на ограничения, слепой человек способен жить в социуме наравне с остальными его членами. Главная причина душевного состояния героя — именно отсутствие сегодня средств вовлечения в общественный процесс таких людей, как он.
🖍 Косметические изменения вроде инклюзии не избавляют от корня проблемы. Единственным действенным решением является изменение системы, дабы участие каждого человека в жизни общества — независимо от его статуса — было дано самими условиями социума.
🚩 Полностью побороть вышеописанное станет возможно лишь тогда, когда приоритетом для общества станут потребности большинства. В таких условиях вовлечение максимума населения в общественный процесс будет не просто случайностью, а самой настоящей закономерной необходимостью!
Советуем подписаться на наш X (Twitter), где схожие посты публикуются в первую очередь, а также есть другие интересные рубрики.
#культура #твиттер_рфу
💣 Распад Советского Союза ознаменовался повсеместными военными столкновениями. Как бы буржуазная элита ни пыталась прикрыться фразами о «борьбе за свободу», неоспоримой является истинная суть тех событий: передел сфер влияния и борьба за кормушку ценой жертв среди народа.
🇬🇪 Яркий пример — гражданская война в Грузии между первым президентом Звиадом Шеварднадзе и командиром нацгвардии Тенгизом Китовани. В боях за место под солнцем для избранных господ участвовал, например, такой персонаж, как Джаба Иоселиани — политик, командир, вор в законе.
💰 Джаба по кличке Дюба основал военизированную националистическую организацию «Мхедриони» на основе маргинальных представителей правых взглядов. Как видим, опыт создания отрядов националистов для защиты интересов бизнеса общий для любой буржуазии: 🇬🇪, 🇺🇦, 🇷🇺...
🗡 Возрождение капитализма на постсоветском пространстве сопровождалось ярой пропагандой национализма и шовинизма. Такой вектор не случаен: руководство каждой республики старалось урвать собственный кусок пирога для наживы. Деление на «своих» и «чужих» этому отлично помогало.
💥 Фитиль межэтнической розни на территории Грузии разгорелся особенно сильно в 1992-м, после эскалации конфликта в Абхазии. Националистическая риторика Национальной гвардии поспособствовала развитию аналогичных настроений у абхазцев. Назрел очередной передел бизнеса.
💀 Масло в огонь подливала религия: на стороне Абхазии воевали идейные исламисты — добровольцы из республик Северного Кавказа. В составе сил Грузии, в свою очередь, были защитники христианства из УНА-УНСО — украинские праворадикалы. Маргиналы незаменимы для разжигания войн.
🎩 Война между радикальными исламистами и праворадикальными уголовниками выглядит абсурдной. Однако таковы реалии зарождения капиталистических отношений, ставящих на первое место наживу любым способом. Будь предприимчив, смел и бесчеловечен — получи успех ценой тысяч жизней.
🍊 В 2013 году свет увидел удивительно душевный для нашего времени фильм грузино-эстонского производства «Мандарины». Картина как раз повествует о жизни простых людей во время войны в Абхазии. Удивительна эта история еще и центральной темой: примирение двух враждующих военных.
🇪🇪 Кинолента использует малоизвестную тему эстонских поселений в Абхазии: арбитром между грузином и чеченским добровольцем выступил эстонец Иво. Герои проходят путь от взаимной ненависти до уважения друг к другу благодаря пониманию бессмысленности происходящего вокруг насилия.
🪖 Не хватает фильму разъяснения одного момента. Настоящий враг грузина Нико и чеченца Ахмеда прячется не в халупке на задворках Абхазии или Грузии. Их враг, единый по сути, но отличный лицом и флагом, сидит в роскошном здании Сухуми и Тбилиси, отправляя таких, как они, на убой.
📍 С каждым днем загоняющие нас все дальше во мрак капиталистические реалии сеют в сердцах простого народа ненависть, рознь, агрессию и безысходность. Такие произведения, как «Мандарины», позволяют сделать шаг в сторону осознания того, что не все потеряно.
❤️🔥 Жизнь может зависеть от нас, а не от кучки бизнесменов, решивших в очередной войне нажиться на горе людей! Абхазцы, грузины, русские, украинцы — все народы мира должны восстать против своих угнетателей! Это не иллюзорные мечтания, а закономерный выход из сложившегося ужаса!
🚩 Мы призываем Вас учиться, анализировать и объединяться во имя нашего общего будущего! Лишь свергнув своих господ и госпож, сможет жить в мире абхазец, украинец, русский и грузин!
Советуем подписаться на наш X (Twitter), где схожие посты публикуются в первую очередь, а также есть другие интересные рубрики.
#культура #твиттер_рфу
🇬🇪 Яркий пример — гражданская война в Грузии между первым президентом Звиадом Шеварднадзе и командиром нацгвардии Тенгизом Китовани. В боях за место под солнцем для избранных господ участвовал, например, такой персонаж, как Джаба Иоселиани — политик, командир, вор в законе.
💰 Джаба по кличке Дюба основал военизированную националистическую организацию «Мхедриони» на основе маргинальных представителей правых взглядов. Как видим, опыт создания отрядов националистов для защиты интересов бизнеса общий для любой буржуазии: 🇬🇪, 🇺🇦, 🇷🇺...
🗡 Возрождение капитализма на постсоветском пространстве сопровождалось ярой пропагандой национализма и шовинизма. Такой вектор не случаен: руководство каждой республики старалось урвать собственный кусок пирога для наживы. Деление на «своих» и «чужих» этому отлично помогало.
💥 Фитиль межэтнической розни на территории Грузии разгорелся особенно сильно в 1992-м, после эскалации конфликта в Абхазии. Националистическая риторика Национальной гвардии поспособствовала развитию аналогичных настроений у абхазцев. Назрел очередной передел бизнеса.
💀 Масло в огонь подливала религия: на стороне Абхазии воевали идейные исламисты — добровольцы из республик Северного Кавказа. В составе сил Грузии, в свою очередь, были защитники христианства из УНА-УНСО — украинские праворадикалы. Маргиналы незаменимы для разжигания войн.
🎩 Война между радикальными исламистами и праворадикальными уголовниками выглядит абсурдной. Однако таковы реалии зарождения капиталистических отношений, ставящих на первое место наживу любым способом. Будь предприимчив, смел и бесчеловечен — получи успех ценой тысяч жизней.
🍊 В 2013 году свет увидел удивительно душевный для нашего времени фильм грузино-эстонского производства «Мандарины». Картина как раз повествует о жизни простых людей во время войны в Абхазии. Удивительна эта история еще и центральной темой: примирение двух враждующих военных.
🇪🇪 Кинолента использует малоизвестную тему эстонских поселений в Абхазии: арбитром между грузином и чеченским добровольцем выступил эстонец Иво. Герои проходят путь от взаимной ненависти до уважения друг к другу благодаря пониманию бессмысленности происходящего вокруг насилия.
🪖 Не хватает фильму разъяснения одного момента. Настоящий враг грузина Нико и чеченца Ахмеда прячется не в халупке на задворках Абхазии или Грузии. Их враг, единый по сути, но отличный лицом и флагом, сидит в роскошном здании Сухуми и Тбилиси, отправляя таких, как они, на убой.
📍 С каждым днем загоняющие нас все дальше во мрак капиталистические реалии сеют в сердцах простого народа ненависть, рознь, агрессию и безысходность. Такие произведения, как «Мандарины», позволяют сделать шаг в сторону осознания того, что не все потеряно.
❤️🔥 Жизнь может зависеть от нас, а не от кучки бизнесменов, решивших в очередной войне нажиться на горе людей! Абхазцы, грузины, русские, украинцы — все народы мира должны восстать против своих угнетателей! Это не иллюзорные мечтания, а закономерный выход из сложившегося ужаса!
🚩 Мы призываем Вас учиться, анализировать и объединяться во имя нашего общего будущего! Лишь свергнув своих господ и госпож, сможет жить в мире абхазец, украинец, русский и грузин!
Советуем подписаться на наш X (Twitter), где схожие посты публикуются в первую очередь, а также есть другие интересные рубрики.
#культура #твиттер_рфу
🇺🇸 К сожалению, словосочетания "Соединенные Штаты" и "классовая борьба" в сознании большинства не имеют ничего общего. Однако, как не трудно догадаться, даже в необъятных просторах американского континента классовые противоречия ничем не отличны от остального мира.
🥊 Яркий пример борьбы американских рабочих за свои права – массовое шахтерское движение начала 20 века. После окончания Первой империалистической войны угольные магнаты, чтобы сохранить свои прибыли, призвали рабочих "затянуть пояса" в связи с уменьшением закупок сырья из Европы.
💸 Задержка и уменьшение зарплат, выплата не долларами, а купонами компании, на которые товар можно было купить лишь в магазинах, принадлежавших тем же магнатам, – просто бизнес, просто монополизм, – просто рабство и полная зависимость тружеников от воров-паразитов.
🧨 Все вышеописанное стимулировало рабочих к объединению не по национальному, религиозному или любому другому надуманному признаку, а по единственно верному – классовому. Апофеозом борьбы стала известная битва у горы Блэр, а ее предтечей – менее известные события в городе Мэтуон.
📝 Настоятельно рекомендуем к просмотру одноименный фильм Джона Сэйлза, поскольку он отлично демонстрирует те события, показывая историю успехов и ошибок рабочих Западной Вирджинии, особенно то, как "доброжелательно" буржуазия относится к профсоюзам, когда они действительно опасны.
🔎 Картина наглядно демонстрирует важность соединения экономической и политической борьбы. Это видно даже по делам в профсоюзе до прихода в него коммунистов – разрозненное общество, борющееся не за свои права, а друг с другом из-за цвета кожи.
🚩 И лишь после соединения экономической и политической борьбы на почве коммунистических, интернациональных идей началась настоящая сплоченная борьба рабочих за свои права. Только благодаря единому пролетарскому учению шахтеры Мэтуона смогли организоваться в настоящую силу!
📍 Динамика фильма довольно плавная, саундтрек и звуки настолько гармонично вписаны, что при просмотре создается впечатление полной погруженности. Художественное единение картины и зрителя, а также ее идеологический посыл, представляют собой верх утверждения "искусства для народа".
Советуем подписаться на наш X (Twitter), где схожие посты публикуются в первую очередь, а также есть другие интересные рубрики.
#культура #твиттер_рфу
🥊 Яркий пример борьбы американских рабочих за свои права – массовое шахтерское движение начала 20 века. После окончания Первой империалистической войны угольные магнаты, чтобы сохранить свои прибыли, призвали рабочих "затянуть пояса" в связи с уменьшением закупок сырья из Европы.
💸 Задержка и уменьшение зарплат, выплата не долларами, а купонами компании, на которые товар можно было купить лишь в магазинах, принадлежавших тем же магнатам, – просто бизнес, просто монополизм, – просто рабство и полная зависимость тружеников от воров-паразитов.
🧨 Все вышеописанное стимулировало рабочих к объединению не по национальному, религиозному или любому другому надуманному признаку, а по единственно верному – классовому. Апофеозом борьбы стала известная битва у горы Блэр, а ее предтечей – менее известные события в городе Мэтуон.
📝 Настоятельно рекомендуем к просмотру одноименный фильм Джона Сэйлза, поскольку он отлично демонстрирует те события, показывая историю успехов и ошибок рабочих Западной Вирджинии, особенно то, как "доброжелательно" буржуазия относится к профсоюзам, когда они действительно опасны.
🔎 Картина наглядно демонстрирует важность соединения экономической и политической борьбы. Это видно даже по делам в профсоюзе до прихода в него коммунистов – разрозненное общество, борющееся не за свои права, а друг с другом из-за цвета кожи.
🚩 И лишь после соединения экономической и политической борьбы на почве коммунистических, интернациональных идей началась настоящая сплоченная борьба рабочих за свои права. Только благодаря единому пролетарскому учению шахтеры Мэтуона смогли организоваться в настоящую силу!
📍 Динамика фильма довольно плавная, саундтрек и звуки настолько гармонично вписаны, что при просмотре создается впечатление полной погруженности. Художественное единение картины и зрителя, а также ее идеологический посыл, представляют собой верх утверждения "искусства для народа".
Советуем подписаться на наш X (Twitter), где схожие посты публикуются в первую очередь, а также есть другие интересные рубрики.
#культура #твиттер_рфу
🎥 Отображение в кинематографе столь важной темы, как отстаивание рабочих своих прав — это чуть ли не лучший способ донести массам важность борьбы за свою свободу. Художественный талант авторов в совокупности с правильным посылом порождает чудеса искусства и агитпропа.
🎞 В 2023-м вышел фильм саамского режиссера Нильса Гаупа «Забастовка» о страйке шахтеров Норвегии против издевательской политики руководства, нацеленной на максимизацию прибыли в ущерб рабочим. Лента хорошо показывает и логику угнетателей, и организованный способ борьбы с ними.
📹 История юноши, вынужденного покинуть родную шведскую провинцию и отправиться на поиски заработка в Норвегию, позволяет прочувствовать жизнь и трудности шахтерского коллектива и вкупе с саундтреком, декорациями и картинкой создает невероятную атмосферу аутентичности.
🎭 Персонажи фильма ощущаются по-настоящему живыми: им сопереживаешь, следишь за их развитием. Во время сцены, где управленец пытается купить у рабочего информацию, сделать его стукачом за круглую сумму, сквозь тебя словно проходит весь спектр моральных переживаний персонажа.
😭 И вот, когда полтора часа тебя знакомят с героями, четко обозначая противоборствующие позиции и то, чем принципиально отличны бастующие от чинуши, зритель ожидает разрешения идеологического противостояния, какого-то итога. Удовлетворяет ли фильм потребность в ответах? Увы...
🧯 Словно по команде авторы фильма тушат фитиль в самой кульминации. Жандармы устраивают потасовку в шахте и повреждают опоры, что приводит к обвалу. Рабочие, всю жизнь проработавшие в пещерах, выводят всех наружу и... всё. На этом история заканчивается.
🔚 Проблема не в том, что рабочие проявили гуманизм и помогли спасти даже дубинки государства. Напротив, это положительный момент — к тому же полицаи должны были бы предстать перед судом за халатность и террор. Проблема в том, что с разрешением этой ситуации фильм говорит: «Всё!»
📉 Тот социальный нарратив, что сценаристы выстраивали весь фильм — капиталистические реалии с угнетением рабочего большинства — сводится к размазанному финалу, намекающему: хватит крови, нужно договариваться! Все противоречия между трудом и капиталом разрешились сами собой.
👮♂️ Кто-то заставил авторов сгладить углы, или они действительно верят в тезисы «скандинавского социализма» — сказать трудно. Точно утверждать можно одно: в реальности бунтовщиков сразу после выхода из горы по указке власть имущих на месте приговорили бы к «бескровной» сдаче.
⛏ «Забастовка» — красивая, но печальная картина. Печальная, ибо ее финальный посыл опасен и вреден всем рабочим, о которых и было снято кино. «Жандармы — тоже люди», но меняет ли это их роль в капиталистическом обществе? Сломил ли прогнившую систему один лишь гуманизм рабочих?
🚩 Один случай не изменит систему, и уж тем более не отнимет у меньшинства при власти их богатства в пользу рабочего большинства путем уговора. Настоящий путь освобождения — борьба. Дабы приблизить наше общее торжество, присоединяйтесь к РФУ — вместе построим новую цивилизацию!
Советуем подписаться на наш X (Twitter), где схожие посты публикуются в первую очередь, а также есть другие интересные рубрики.
#культура #твиттер_рфу
🎞 В 2023-м вышел фильм саамского режиссера Нильса Гаупа «Забастовка» о страйке шахтеров Норвегии против издевательской политики руководства, нацеленной на максимизацию прибыли в ущерб рабочим. Лента хорошо показывает и логику угнетателей, и организованный способ борьбы с ними.
📹 История юноши, вынужденного покинуть родную шведскую провинцию и отправиться на поиски заработка в Норвегию, позволяет прочувствовать жизнь и трудности шахтерского коллектива и вкупе с саундтреком, декорациями и картинкой создает невероятную атмосферу аутентичности.
🎭 Персонажи фильма ощущаются по-настоящему живыми: им сопереживаешь, следишь за их развитием. Во время сцены, где управленец пытается купить у рабочего информацию, сделать его стукачом за круглую сумму, сквозь тебя словно проходит весь спектр моральных переживаний персонажа.
😭 И вот, когда полтора часа тебя знакомят с героями, четко обозначая противоборствующие позиции и то, чем принципиально отличны бастующие от чинуши, зритель ожидает разрешения идеологического противостояния, какого-то итога. Удовлетворяет ли фильм потребность в ответах? Увы...
🧯 Словно по команде авторы фильма тушат фитиль в самой кульминации. Жандармы устраивают потасовку в шахте и повреждают опоры, что приводит к обвалу. Рабочие, всю жизнь проработавшие в пещерах, выводят всех наружу и... всё. На этом история заканчивается.
🔚 Проблема не в том, что рабочие проявили гуманизм и помогли спасти даже дубинки государства. Напротив, это положительный момент — к тому же полицаи должны были бы предстать перед судом за халатность и террор. Проблема в том, что с разрешением этой ситуации фильм говорит: «Всё!»
📉 Тот социальный нарратив, что сценаристы выстраивали весь фильм — капиталистические реалии с угнетением рабочего большинства — сводится к размазанному финалу, намекающему: хватит крови, нужно договариваться! Все противоречия между трудом и капиталом разрешились сами собой.
👮♂️ Кто-то заставил авторов сгладить углы, или они действительно верят в тезисы «скандинавского социализма» — сказать трудно. Точно утверждать можно одно: в реальности бунтовщиков сразу после выхода из горы по указке власть имущих на месте приговорили бы к «бескровной» сдаче.
⛏ «Забастовка» — красивая, но печальная картина. Печальная, ибо ее финальный посыл опасен и вреден всем рабочим, о которых и было снято кино. «Жандармы — тоже люди», но меняет ли это их роль в капиталистическом обществе? Сломил ли прогнившую систему один лишь гуманизм рабочих?
🚩 Один случай не изменит систему, и уж тем более не отнимет у меньшинства при власти их богатства в пользу рабочего большинства путем уговора. Настоящий путь освобождения — борьба. Дабы приблизить наше общее торжество, присоединяйтесь к РФУ — вместе построим новую цивилизацию!
Советуем подписаться на наш X (Twitter), где схожие посты публикуются в первую очередь, а также есть другие интересные рубрики.
#культура #твиттер_рфу