🥐 Що їла Леся Українка? 🍒☕️

Ми знаємо її як видатну поетесу, але мало хто знає, що вона любила смачно поїсти! У ранньому дитинстві Леся була на штучному вигодовуванні, бо її мати захворіла на анемію і не могла годувати сама. Її кузина Лідія Драгоманова-Шишманова так описувала маленьку Лесю:

«Вона була по натурі тиха, розумна, слухняна дитина… Снідала вона ще за маленьким осібним столиком і ніколи не втікала з-за того столика надвір, як це частенько робили ми, перебиваючи цим увесь обід, як тільки приходила під вікно шарманка або хто з людей кричав надворі: «Дюк (лягава дядькова собака) знов украв булку!...»

Леся часто допомагала своїй бабусі Єлизаветі пекти булки, а вже у старшому віці сама пекла англійський кекс, варила крюшон, пунш. У літній сезон до раціону поетеси входило багато фруктів та ягід. У Ялті поетеса з охотою ласувала вишнями, персиками, динями та пила «турско кофе»☕️ .

Леся описувала свій щоденний раціон так:

«Їм я от що: рано п’ю каву (чай скасувала), навіть з сметанкою, а не з молоком; між першою і другою годиною обідаю, годині в 4-й або 5-й п’ю молоко або какао (коли не лінуюсь варити), увечері п’ю чай і вечеряю шинкою, яйцями або тим, що принесу з обіду, до кави і чаю завжди маю масло; молоко носять мені по бутилці (3 ½ склянки) щодня. Як бачиш, я тут не постую».

Крім кави, вона також полюбляла їсти сало, нарізане тоненькими шматочками.

Під час мандрівок Леся Українка знайомилася з кулінарними традиціями різних народів. В італійському Сан-Ремо на сніданок подавали каштани, мандарини, яблука, грушки, фініки та фіги🍎🍐, а святкові страви прикрашали квітами, що Лесю дуже дивувало.

Коли лікар діагностував у поетеси «опущение правой почки», то заборонив їсти волове м'ясо, натомість порадив побільше пити молока та їсти масло. Під час проживання у Грузії Леся часто просила сестру Ольгу надіслати їй масло:

«тут дуже мучаться з сим продуктом – дорого дуже (65-80 к. фунт), та ще й фальсифіката до того очевидна».

На жаль, в останні місяці її життя здоров’я похитнулося, і Леся вже майже не мала апетиту. За словами Олени Пчілки: «Їсть Леся дуже мало… неповну склянку кави з молоком і маленьким кусочком сухарика… а часом і того менше». Та навіть тоді єдине, що вона могла смакувати, — це ожинове морозиво, яке трохи полегшувало її страждання.

Підписатися|Зарядити

26 лютого - День кримського спротиву російській окупації

Саме у цей день 2014 року в Криму відбулось два мітинги - проукраїнський та проросійський щодо статусу пів-острова та його подальшої долі.

До речі, незадовго до цих подій так зване "кримське питання" вже стояло на порядку денному в рф, про що були натяки ще з січня того ж року.

А ще 23 лютого 2014 року рядом блогерів було зафіксовано перекидання військової технік рф до території України. Зокрема, цитуємо слова одного із спостерігачів:

Вообще, фоток много с регистратора. Там и возле порта, где стоят корабли (реально шаланды) сбор байкеров, ну наверно мотоциклистов 40 точно. Но не «Ночные Волки», этих педерастов тут отп….т , да и на моциках нету номеров, а тут так ездят только местные (без номеров и без прав, у нас разрешено).

На байках флаги России и ВМФ. Возле военного порта стоит очень много личных автомобилей, это видимо всех дернули.

Войска идут в порт, грузятся на Крым, За Гепу и Добу!!! Номера машин для перевозки пехоты МВО, техника СКВО, так же морская пехота ЧФ. Идут колонами. Очень много машин.

Через Керчь их не пустили, потому погрузка в Новороссийске идет и морем пойдут на Украину

Підписатися|Зарядити

Доволі цікаве історичне джерело, що фіксує одну із дат початку російсько-української війни — медаль мін. об. рф. "За возвращение Крыма"

Сама медаль була затверджена 21 березня 2014 р., але, що важливо, позначає дату проведення так званої "кримської операції" рф. — 20 лютого 2014 - 18 березня 2014.

Часто, саме на цю медаль посилаються для уточнення дати війни.

Підписатися|Зарядити

Унікальна світлин світлина!!! Петро Болбачан, Василь Вишиваний, Всеволод Петрів. Люди легенди на одному фото разом.

Це 22 травня 1918 року, урочисте прийняття з нагоди зустрічі над Дніпром двох гілок століттями розірваного народу. Добровольців УСС та Запорозької дивізії у сучасному місті Запоріжжі.

Відбулось прийняття і святкування у селі Веселий Кут. Після спільного параду галицьких січовиків і наддніпрянських запорожців.

Світлина зроблена після звільнення сучасного Запоріжжя від московських окупантів підрозділами УСС та успішного походу Запорожців на Крим.

Це були кращі часи нашої визвольної боротьби. Діяв таємний договір, що Галичина (ота що аж під Краків) буде виділена із Австро-Угорської імперії та передана до складу УНР, як союзній державі Німеччини й Автро-Угорщини. Українські війська були готові йти звільняти Кубань.

Текст Юрій Юзич.

Ця чудова знахідка з фотоархіву Івана Боберського в украінськогому науковому Осередку у Вінніпезі. Подяка Василеві Лопуху.

https://www.legionukrainiansichriflemen.com/?fbclid=IwdGRjcAQQ2rBjbGNrBBDaqGV4dG4DYWVtAjExAHNydGMGYXBwX2lkDDM1MDY4NTUzMTcyOAABHq2FnYYMeUBNusM6yr_MMH367ZJErX7VFjIwpJZWLP2xQBoj2RGigmveKC0u_aem_OPI9ACtXLrT2uZUDV9NF9w

📃Найперша декларація прав людини?

У 1968 р. останній шах Ірану Мохаммед Резі Пахлаві під час виступу в ООН приніс з собою досить цікавий артефакт перської цивілізації — Циліндр Кіра Великого. Це представляло собою матеріальне джерело віком понад 2600 р., у якому текст написаний клинописом.

Вважається, що це один із перших документів, де у суспільному договорі було прописано незвичні на той час відносини між домінуючою правлячою верхівкою та захопленими народами, які описуються як напрочуд ліберальними.

Також вважається, що на Томаса Джефферсона мала вплив особа Кіра Великого через "Кіропедію", особливо під час створення Конституції США.

Цікаво, що цей самий міф тисячоліть про права людини на іранських землях був зруйнований під час Революції 1978-79 рр.

Підписатися|Зарядити

🧕Женскій Міръ — еженедѣльный журналъ для мусульманокъ

До початку XX ст. на теренах Російської імперії в загальній періодиці траплялося небагато згадок про мусульманських жінок. Важливу роль у становленні жіночого руху серед мусульман відіграло кримськотатарське середовище. Біля витоків цього процесу стояв видатний просвітник Ісмаїл Гаспринський та його родина. Сам Гаспринський підкреслював значення освіти жінок, зазначаючи:

Читаюча й грамотна дівчинка у десять років корисніша за такого ж хлопчика, адже дівчинка — майбутня мати і природний перший учитель своїх дітей.

Так звані "жіночі тексти" почали з’являтися у його газеті «Терджиман» ще у 1880-х роках, однак спеціалізованого видання, присвяченого виключно гендерній проблематиці, на той час не існувало. У цей період також з’явилися перші спроби створення самостійних жіночих журналів — «Тарбіє» та «Жінка», проте Міністерство внутрішніх справ Російської імперії не надало дозволу на їхнє видання.

Реалізувати цю ідею вдалося лише на початку XX ст. У 1905 р., на тлі певного послаблення цензурних обмежень щодо національних мов, Гаспринський здійснив нову спробу створити періодичне видання для жінок. Так з’явився журнал «Алем-і нісван» («Жіночий світ»), редакторкою якого стала його донька Шефіка Гаспринська.

🤔Про що ж там писалось?
У статті, опублікованій 13 січня 1905 р., зазначалося, що журнал складатиметься з таких тематичних розділів:
- державні статути, закони та релігійні норми, що стосуються жінок;
- матеріали про ведення домашнього господарства, виховання дітей та здоров’я родини;
- практичні поради щодо домашньої праці, шиття, вишивання тощо, з описами та ілюстраціями;
- інформація про становище жінок у різних країнах, а також біографії й портрети відомих жінок у громадському житті та літературі;
- художні та публіцистичні тексти — науково-популярні матеріали, оповідання, поезія, історичні нариси й подорожні замітки.

❗️Особливу увагу в журналі приділяли проблемам становища жінок у різних країнах і регіонах. Зокрема, обговорювалися питання посагу, шлюбного віку, а також окремі традиції, як-от поширений на Кавказі звичай видавати дочок заміж за заможних чоловіків. Окрім того, на сторінках видання публікувалися кримськотатарські літературні твори та переклади іноземної літератури.

👉Попри нетривалий період існування, журнал мав помітний вплив. Передусім він поширювався не лише в Криму — про нього знали й у Османській імперії. Після закриття кримського видання там почали з’являтися аналогічні жіночі журнали, що певною мірою наслідували його модель.

Підписатися|Зарядити

Т. Шевченко — "Казка" (1844 р.)

Пояснювальний напис до офорта:

А видкиля и куди богъ несе Господа москалю? и де таки табачку бралы: чи несчимиричкою часомъ?! бо мы васъ знаемо пиддобрики!!! ...Изъ самой расЂи идемъ на тотъ свЂтъ судариня смерть... а табачок истинно Лубенскій...

Підписатися|Зарядити