Навігація
#article - ділимось цікавими статтями
#experience - розповідаємо все з нашого досвіду
#tips - даємо поради, яких не просили
#todo - пушимо робити щось корисне
#interview - розбираємо питання на інтерв'ю будь-якої складності (кожного вівторка)
#quiz - вирішуємо tricky завдання (кожної середи)
#library - рекомендуємо бібліотеки, які неодноразово нас рятували
#news - пишемо про події в сфері ІТ, які не залишать вас байдужими
#english_friday - обговорюємо цікаві теми англійською (кожну п'ятницю)
#how_to - ділимось класно реалізованими кейсами
#localhost - щось на особистому
#article - ділимось цікавими статтями
#experience - розповідаємо все з нашого досвіду
#tips - даємо поради, яких не просили
#todo - пушимо робити щось корисне
#interview - розбираємо питання на інтерв'ю будь-якої складності (кожного вівторка)
#quiz - вирішуємо tricky завдання (кожної середи)
#library - рекомендуємо бібліотеки, які неодноразово нас рятували
#news - пишемо про події в сфері ІТ, які не залишать вас байдужими
#english_friday - обговорюємо цікаві теми англійською (кожну п'ятницю)
#how_to - ділимось класно реалізованими кейсами
#localhost - щось на особистому
❤14👍13🔥5
Ми успішно завершили курс з дикції! 🎤
В мене настав етап під назвою "жити життя" і тепер в нас майже кожен день розпланований різними подіями, заняттями, лікарями (ми ж не молодіємо) тощо. Та у цьому є й свої позитивні сторони - ми почали підтримувати хоч якийсь work-life balance, адже розуміємо, якщо не зробимо свої робочі таски вчасно, то ввечері в нас просто не буде на них часу.
Одним з цих занять став курс з дикції. Він включав в себе 8 уроків, де ми вчились правильно дихати, користуватись різними інтонаціями та працювати над своєю вимовою. Наприкінці ми записали свій перший подкаст! Це було щось нове і незвичне, адже взагалі не пов'язане з нашою сферою діяльності. Приємним бонусом (або викликом) було те, що ми робили це разом із друзями, що гарантувало якісно проведений час та багато позитивних вражень.
І хоч ми ще точно не стали крутими дикторами і ви ще не скоро почуєте наші подкасти, це був крутий досвід. Тому ми щиро рекомендуємо вам знаходити час для хобі, не боятися пробувати щось нове та відкривати для себе нові можливості! ✨
#localhost
В мене настав етап під назвою "жити життя" і тепер в нас майже кожен день розпланований різними подіями, заняттями, лікарями (ми ж не молодіємо) тощо. Та у цьому є й свої позитивні сторони - ми почали підтримувати хоч якийсь work-life balance, адже розуміємо, якщо не зробимо свої робочі таски вчасно, то ввечері в нас просто не буде на них часу.
Одним з цих занять став курс з дикції. Він включав в себе 8 уроків, де ми вчились правильно дихати, користуватись різними інтонаціями та працювати над своєю вимовою. Наприкінці ми записали свій перший подкаст! Це було щось нове і незвичне, адже взагалі не пов'язане з нашою сферою діяльності. Приємним бонусом (або викликом) було те, що ми робили це разом із друзями, що гарантувало якісно проведений час та багато позитивних вражень.
І хоч ми ще точно не стали крутими дикторами і ви ще не скоро почуєте наші подкасти, це був крутий досвід. Тому ми щиро рекомендуємо вам знаходити час для хобі, не боятися пробувати щось нове та відкривати для себе нові можливості! ✨
#localhost
👍19❤8🔥4⚡2
Axios adapter 🔌
На поточному Next.js проєкті ми використовуємо axios. І, якщо ви досліджували нові версії Next.js, то могли помітити, що вони розширюють вбудований
За замовчуванням
Після цього ми можемо передавати
Відверто кажучи, ми ще не встигли це протестувати (PR поки висить), але вже цього тижня ми хочемо перевірити, чи все працює правильно.
#localhost
На поточному Next.js проєкті ми використовуємо axios. І, якщо ви досліджували нові версії Next.js, то могли помітити, що вони розширюють вбудований
fetch
. Next.js дозволяє керувати кешем саме через fetch
. За замовчуванням
axios
використовує fetch
аж третім в черзі. Проте, це можна легко змінити, встановивши параметр adapter, створюючи обʼєкт axios.const api = axios.create({ adapter: ["fetch", "xhr", "http"] })
Після цього ми можемо передавати
fetchOptions
при виклику методів axios
.api.get("/", { fetchOptions: { ... } })
Відверто кажучи, ми ще не встигли це протестувати (PR поки висить), але вже цього тижня ми хочемо перевірити, чи все працює правильно.
#localhost
👍14❤4👏1
Pi-hole 🕳️
@anastasiia_tarasenko якось подарувала мені Raspberry, і я спочатку не знав, що з ним робити. Були ідеї хостити невеликі сервери на ньому чи налаштувати щось для розумного будинку. Але якось я натрапив на пост про Raspberry, у якому майже в кожному коментарі радили встановити на нього Pi-hole. Тоді я вирішив дізнатися, що це таке.
Pi-hole — це DNS sinkhole (дослівно — "раковина"), якщо читати README на GitHub.
Чим це може бути корисним? У першу чергу, це дозволяє блокувати багато реклами. Ви резервуєте для своєї машини (у моєму випадку це Raspberry) статичну IP-адресу на роутері, після чого налаштовуєте роутер використовувати цю IP як DNS-сервер. Тепер, коли будь-який вебсайт захоче завантажити рекламний банер, DNS-сервер просто заблокує його.
Як сервер знає, що блокувати? Дуже просто: використовується список заборонених доменів. На щастя, вже є готові списки, які можна просто завантажити.
І найцікавіше: для цього вам зовсім не обов’язково мати Raspberry — Pi-hole працює на багатьох Linux-дистрибутивах.
Що ще круто — реклама блокуватиметься на всіх пристроях, підключених до мережі. А ще, це може працювати навіть у встановлених застосунках.
👉 Відкрити посилання
#localhost
@anastasiia_tarasenko якось подарувала мені Raspberry, і я спочатку не знав, що з ним робити. Були ідеї хостити невеликі сервери на ньому чи налаштувати щось для розумного будинку. Але якось я натрапив на пост про Raspberry, у якому майже в кожному коментарі радили встановити на нього Pi-hole. Тоді я вирішив дізнатися, що це таке.
Pi-hole — це DNS sinkhole (дослівно — "раковина"), якщо читати README на GitHub.
Чим це може бути корисним? У першу чергу, це дозволяє блокувати багато реклами. Ви резервуєте для своєї машини (у моєму випадку це Raspberry) статичну IP-адресу на роутері, після чого налаштовуєте роутер використовувати цю IP як DNS-сервер. Тепер, коли будь-який вебсайт захоче завантажити рекламний банер, DNS-сервер просто заблокує його.
Як сервер знає, що блокувати? Дуже просто: використовується список заборонених доменів. На щастя, вже є готові списки, які можна просто завантажити.
І найцікавіше: для цього вам зовсім не обов’язково мати Raspberry — Pi-hole працює на багатьох Linux-дистрибутивах.
Що ще круто — реклама блокуватиметься на всіх пристроях, підключених до мережі. А ще, це може працювати навіть у встановлених застосунках.
👉 Відкрити посилання
#localhost
🔥12👍4❤2
Парадокс бета-регіону 🤓
Парадокс бета регіону полягає у тому, що іноді гірші ситуації дозволяють людині швидше відновитись/покращити ситуацію.
Наприклад, вам потрібно подолати 1 км. Ви швидше за все оберете пішу ходу для цього і витратите, нехай, 15 хв. Коли ж потрібно подолати 2 км, ви схилитесь до вибору велосипеду, і подолаєте цю відстань за 10 хв. Виходить, що відстань - довша, а часу витрачено менше.
Інший приклад: якщо персона X орендує квартиру, в якій поганий напір води, дуже висока ймовірність, що вона нічого змінювати не буде, адже для чого змінювати цілу квартиру через це. Проте, якщо б води не було зовсім, дії почнуться одразу.
Цікаво спостерігати за таким у житті, адже, трапляється, що проєкт такий собі, і ми просто з цим змирюємось, а от коли повна жопа - тоді потрібно виправляти.
А що ви думаєте з цього приводу? Чи помічали подібне у власному житті?
👉 Відкрити посилання
#localhost
Парадокс бета регіону полягає у тому, що іноді гірші ситуації дозволяють людині швидше відновитись/покращити ситуацію.
Наприклад, вам потрібно подолати 1 км. Ви швидше за все оберете пішу ходу для цього і витратите, нехай, 15 хв. Коли ж потрібно подолати 2 км, ви схилитесь до вибору велосипеду, і подолаєте цю відстань за 10 хв. Виходить, що відстань - довша, а часу витрачено менше.
Інший приклад: якщо персона X орендує квартиру, в якій поганий напір води, дуже висока ймовірність, що вона нічого змінювати не буде, адже для чого змінювати цілу квартиру через це. Проте, якщо б води не було зовсім, дії почнуться одразу.
Цікаво спостерігати за таким у житті, адже, трапляється, що проєкт такий собі, і ми просто з цим змирюємось, а от коли повна жопа - тоді потрібно виправляти.
А що ви думаєте з цього приводу? Чи помічали подібне у власному житті?
👉 Відкрити посилання
#localhost
👍18❤4
AI Code Editors 🤖
Так, так, це вже далеко не нова річ. Просто або воно нам не подобається, або ми ще не доросли до цього. Я іноді використовую ChatGPT і працюю в VS Code + Copilot. Юра теж часом шукає щось у ChatGPT, працює у vim і досі налаштовує Copilot.
Ми знаємо, що кілька людей з нашої команди використовують AI-обгортки для VS Code — Cursor та Trae.
Як ви вже зрозуміли, ми не надто заглиблювалися в цю тему, тому нам цікава саме ваша думка. Чи варто спробувати щось із цього?
#localhost
Так, так, це вже далеко не нова річ. Просто або воно нам не подобається, або ми ще не доросли до цього. Я іноді використовую ChatGPT і працюю в VS Code + Copilot. Юра теж часом шукає щось у ChatGPT, працює у vim і досі налаштовує Copilot.
Ми знаємо, що кілька людей з нашої команди використовують AI-обгортки для VS Code — Cursor та Trae.
Як ви вже зрозуміли, ми не надто заглиблювалися в цю тему, тому нам цікава саме ваша думка. Чи варто спробувати щось із цього?
#localhost
😁11👍5❤1
Ховайте свої API-ключі 🎂
Починаємо тиждень із повчальних історій. Якщо ви вже давно з нами, то знаєте, що Настя — людина традицій. І кожного 21 березня вона збирає всіх наших друзів їсти київський торт. Ніхто його не любить, і вона сама теж, але це вже традиція. У мене є питання до її політичних поглядів, але то вже особисте.
Цього року ми хотіли запаритися й організувати різні інтерактиви. Одним із них була вікторина. Для цього є гарний вебзастосунок, тому вирішив його використати й почав складати список питань. Я хотів додати зображення та відео для інтерактивності, але виявилося, що ця функція доступна лише у PRO-акаунтах. Щоб отримати доступ, потрібно було одноразово сплатити певну суму $. Платити не дуже хотілося (київський торт сам по собі також не дешевий), тому я вже почав шукати безкоштовні альтернативи, але стало цікаво, як усе влаштовано на цьому сайті.
Перше, що помітив – весь вихідний код був відкритий (не мініфікований, не обфускований). У ньому знайшовся адмінський API-ключ для Supabase, який був доступний на клієнті. Обмежень по доменах не було, тому вдалося підключитися і отримати доступ.
Інформація про план акаунта зберігалася в базі даних. Для цього використовувався окремий бекенд, і не було очевидно, чи ця база на Supabase.
З вихідного коду також стало відомо, що існує адмінська сторінка, доступна лише для одного акаунта – розробника. На щастя, ID цього акаунта був захардкоджений. Завдяки доступу до Supabase вдалося створити magic link, який дозволяв увійти на будь-який акаунт без пароля. Після цього залишалося лише видати собі Pro-план через адмінську панель.
Висновок: Завжди перевіряйте, які дані ви відкриваєте публічно, щоб випадково не дати доступ до своїх ресурсів.
З етичних причин посилання не публікую – збираюсь повідомити розробника про вразливість. Але сподіваюсь, що PRO-акаунт мені залишать, бо створювати вікторини мені сподобалось.
То шо, я тепер хакер, получається, чи шо?
#localhost
Починаємо тиждень із повчальних історій. Якщо ви вже давно з нами, то знаєте, що Настя — людина традицій. І кожного 21 березня вона збирає всіх наших друзів їсти київський торт. Ніхто його не любить, і вона сама теж, але це вже традиція. У мене є питання до її політичних поглядів, але то вже особисте.
Цього року ми хотіли запаритися й організувати різні інтерактиви. Одним із них була вікторина. Для цього є гарний вебзастосунок, тому вирішив його використати й почав складати список питань. Я хотів додати зображення та відео для інтерактивності, але виявилося, що ця функція доступна лише у PRO-акаунтах. Щоб отримати доступ, потрібно було одноразово сплатити певну суму $. Платити не дуже хотілося (київський торт сам по собі також не дешевий), тому я вже почав шукати безкоштовні альтернативи, але стало цікаво, як усе влаштовано на цьому сайті.
Перше, що помітив – весь вихідний код був відкритий (не мініфікований, не обфускований). У ньому знайшовся адмінський API-ключ для Supabase, який був доступний на клієнті. Обмежень по доменах не було, тому вдалося підключитися і отримати доступ.
Інформація про план акаунта зберігалася в базі даних. Для цього використовувався окремий бекенд, і не було очевидно, чи ця база на Supabase.
З вихідного коду також стало відомо, що існує адмінська сторінка, доступна лише для одного акаунта – розробника. На щастя, ID цього акаунта був захардкоджений. Завдяки доступу до Supabase вдалося створити magic link, який дозволяв увійти на будь-який акаунт без пароля. Після цього залишалося лише видати собі Pro-план через адмінську панель.
Висновок: Завжди перевіряйте, які дані ви відкриваєте публічно, щоб випадково не дати доступ до своїх ресурсів.
З етичних причин посилання не публікую – збираюсь повідомити розробника про вразливість. Але сподіваюсь, що PRO-акаунт мені залишать, бо створювати вікторини мені сподобалось.
То шо, я тепер хакер, получається, чи шо?
#localhost
🔥28😁7❤2👍1
Трішки понеділкової рефлексії...
Вгадайте на яку тему?Звичайно ж ШІ, блін!
👩💻 Настя:
Насправді, мене трохи підзадовбав увесь цей хайп на темі ШІ. Останні пару тижнів щодня або бачимо якісь "шокуючі" новини — а-ля програмісти більше не потрібні, або прилітають задачі, максимально прості, але з умовою "можна використати ШІ", або в чаті хтось ділиться історіями, де замовники з розуму зійшли через цей ШІ.
Я сприймаю ШІ як інструмент, що допомагає мені вирішувати рутинні проблеми — як у роботі, так і в житті (думаєте, чому в наших постах стало менше граматичних помилок?). Він точно не буде писати код замість мене. Але я також розумію, що ще не пробувала якісь справді серйозні інструменти, тож моя думка — суб’єктивна. Проте я бачила код колег, який явно був згенерований — і згенерований дуже погано.
Тому коротко:
- Чи змінить ШІ нашу ІТ-сферу? Так, уже змінює.
- Чи потрібно вчитись працювати з ШІ? Так.
- Чи замінить програмістів? Якщо й так, то все одно за кілька років потрібні будуть хороші інженери, які виправлятимуть те, що він наробив.
І наостанок — мені страшно уявити наступне покоління програмістів, які не звикли самостійно сидіти, гуглити й вирішувати проблеми. Можливо, так само колись думало попереднє покоління про появу Інтернету.
Поживем — побачим. А поки, будь ласка, вчіться, не генеруйте код сліпо і читайте Web Overflow. Цьом!
👨💻 Юра:
Загалом, ще на початку буму ШІ, я був дуже зацікавлений: купив онлайн-«сімку», щоб почати писати до ChatGPT, отримав бета-доступ до Bard (того, що зараз — Gemini). Зараз ШІ для мене — це інструмент, і, насправді, трохи дратують люди, які вважають його або чарівною паличкою, здатною заткнути будь-яку дірку, або джерелом достеменної правди.
Попри те, що ШІ — це, швидше за все, наше майбутнє, ставитися до нього потрібно критично. Він навчається на вже існуючих даних і часто буде обирати "середнє значення". Чи підходить воно вам — вирішуйте самі.
Цікаво спостерігати за появою цілого напряму — prompt engineering, який я, чесно кажучи, не до кінця розумію. Тобто, звісно, зараз потрібно вміти правильно формулювати запити, але робити з цього мало не цілу професію? Наче ж ніколи не було "Googling Engineer". Якщо всі прогнозують стрімкий розвиток ШІ, то хіба він не мав би зрозуміти запит людини, яка не проходила курс зі складання запитів?
Щодо всієї кризи навколо ШІ — вона стосується не лише ІТ, а й багатьох інших креативних професій. Тому дуже цікаво, як у майбутньому вирішуватиметься питання інтелектуальної власності.
Якщо коротко: вчіться використовувати ШІ — і розвивайтесь самі.
#localhost
Вгадайте на яку тему?
👩💻 Настя:
Насправді, мене трохи підзадовбав увесь цей хайп на темі ШІ. Останні пару тижнів щодня або бачимо якісь "шокуючі" новини — а-ля програмісти більше не потрібні, або прилітають задачі, максимально прості, але з умовою "можна використати ШІ", або в чаті хтось ділиться історіями, де замовники з розуму зійшли через цей ШІ.
Я сприймаю ШІ як інструмент, що допомагає мені вирішувати рутинні проблеми — як у роботі, так і в житті (думаєте, чому в наших постах стало менше граматичних помилок?). Він точно не буде писати код замість мене. Але я також розумію, що ще не пробувала якісь справді серйозні інструменти, тож моя думка — суб’єктивна. Проте я бачила код колег, який явно був згенерований — і згенерований дуже погано.
Тому коротко:
- Чи змінить ШІ нашу ІТ-сферу? Так, уже змінює.
- Чи потрібно вчитись працювати з ШІ? Так.
- Чи замінить програмістів? Якщо й так, то все одно за кілька років потрібні будуть хороші інженери, які виправлятимуть те, що він наробив.
І наостанок — мені страшно уявити наступне покоління програмістів, які не звикли самостійно сидіти, гуглити й вирішувати проблеми. Можливо, так само колись думало попереднє покоління про появу Інтернету.
Поживем — побачим. А поки, будь ласка, вчіться, не генеруйте код сліпо і читайте Web Overflow. Цьом!
👨💻 Юра:
Загалом, ще на початку буму ШІ, я був дуже зацікавлений: купив онлайн-«сімку», щоб почати писати до ChatGPT, отримав бета-доступ до Bard (того, що зараз — Gemini). Зараз ШІ для мене — це інструмент, і, насправді, трохи дратують люди, які вважають його або чарівною паличкою, здатною заткнути будь-яку дірку, або джерелом достеменної правди.
Попри те, що ШІ — це, швидше за все, наше майбутнє, ставитися до нього потрібно критично. Він навчається на вже існуючих даних і часто буде обирати "середнє значення". Чи підходить воно вам — вирішуйте самі.
Цікаво спостерігати за появою цілого напряму — prompt engineering, який я, чесно кажучи, не до кінця розумію. Тобто, звісно, зараз потрібно вміти правильно формулювати запити, але робити з цього мало не цілу професію? Наче ж ніколи не було "Googling Engineer". Якщо всі прогнозують стрімкий розвиток ШІ, то хіба він не мав би зрозуміти запит людини, яка не проходила курс зі складання запитів?
Щодо всієї кризи навколо ШІ — вона стосується не лише ІТ, а й багатьох інших креативних професій. Тому дуже цікаво, як у майбутньому вирішуватиметься питання інтелектуальної власності.
Якщо коротко: вчіться використовувати ШІ — і розвивайтесь самі.
#localhost
1🔥12👍8❤1
Ми тепер безробітні! 🎉
Вперше за нашу кар'єру нас звільнили. Але добре, що не через те, що ми погано працювали (це б трохи вдарило по самооцінці), а через фінансові труднощі в компанії. Розмова була максимально теплою, бо ми доєдналися ще на самому старті компанії, і скоротити нас було нелегким рішенням (ну, принаймні, так сказав засновник компанії, а ми повірили). Мені дуже подобається, що кожного разу, коли ми прощаємося з людьми, це відбувається на хорошій ноті. Думаю, це правильно — ніколи не знаєш, куди життя занесе і з ким ще перетнешся.
Ми здогадувалися, що рано чи пізно це станеться. Насправді, ми самі неодноразово думали про звільнення, бо реально вигорали. Юра був тімлідом, а це автоматично означало, що у всіх проблемах світу був винен він. А я довго працювала над одноманітними тасками, в яких взагалі не розвивалась. Але всі ми знаємо, що ІТ-ринок зараз переживає не найкращі часи, і змінювати компанію — це трохи ризиковано. Тому ми вирішили чекати — або кращих часів, або поки нас самих не звільнять. І так сталось, чому ми вдячні, адже тепер ми можемо сміливо шукати щось нове.
Очевидне питання — які у нас плани. Поки що вирішили відпочити. Нарешті! Бо за 5+ років в ІТ не було періоду, коли ми просто сиділи без роботи (хіба що між переходами з однієї компанії в іншу). Хочеться нічого не планувати, доробити справи, які постійно відкладали, бо не було часу, і просто подивитися, чи будемо ми сумувати за програмуванням, чи ні. А там буде видно.
Коли знудимось і почнемо шукати нову компанію — обов'язково будемо ділитись досвідом тут. Цікаво, чи вдасться знайти позицію з тією ж зарплатою, що була. І чи взагалі знайдеться хоч якась робота. Або, може, я стану домогосподаркою і почну викладати тут класні рецепти. Поживем - побачим 😅
#localhost
Вперше за нашу кар'єру нас звільнили. Але добре, що не через те, що ми погано працювали (це б трохи вдарило по самооцінці), а через фінансові труднощі в компанії. Розмова була максимально теплою, бо ми доєдналися ще на самому старті компанії, і скоротити нас було нелегким рішенням (ну, принаймні, так сказав засновник компанії, а ми повірили). Мені дуже подобається, що кожного разу, коли ми прощаємося з людьми, це відбувається на хорошій ноті. Думаю, це правильно — ніколи не знаєш, куди життя занесе і з ким ще перетнешся.
Ми здогадувалися, що рано чи пізно це станеться. Насправді, ми самі неодноразово думали про звільнення, бо реально вигорали. Юра був тімлідом, а це автоматично означало, що у всіх проблемах світу був винен він. А я довго працювала над одноманітними тасками, в яких взагалі не розвивалась. Але всі ми знаємо, що ІТ-ринок зараз переживає не найкращі часи, і змінювати компанію — це трохи ризиковано. Тому ми вирішили чекати — або кращих часів, або поки нас самих не звільнять. І так сталось, чому ми вдячні, адже тепер ми можемо сміливо шукати щось нове.
Очевидне питання — які у нас плани. Поки що вирішили відпочити. Нарешті! Бо за 5+ років в ІТ не було періоду, коли ми просто сиділи без роботи (хіба що між переходами з однієї компанії в іншу). Хочеться нічого не планувати, доробити справи, які постійно відкладали, бо не було часу, і просто подивитися, чи будемо ми сумувати за програмуванням, чи ні. А там буде видно.
Коли знудимось і почнемо шукати нову компанію — обов'язково будемо ділитись досвідом тут. Цікаво, чи вдасться знайти позицію з тією ж зарплатою, що була. І чи взагалі знайдеться хоч якась робота. Або, може, я стану домогосподаркою і почну викладати тут класні рецепти. Поживем - побачим 😅
#localhost
1👍25❤16🔥5💅1
Рефлексія, пошук роботи 😶🌫
Ви могли помітити, що ми трохи зникли з ефіру, адже з початку червня Юра (не я 😅) взявся за пошук роботи. З приколів — він успішно пройшов технічну співбесіду на Senior Go (в нього рівно нуль комерційного досвіду з цією мовою, але він уже два роки з нею бавиться). З не приколів — йому пропонують на штуку доларів менше, ніж він мав на попередній роботі.
Тут ми могли б почати нити про ринок — як він сильно просів, і що знайти щось на рівень попередньої ЗП дуже важко. Але ми — пропрацьовані молоді люди (сарказм), тому просто стараємося адаптуватися до сучасних реалій і ставитися до цього з розумінням. Вакансії є, робота є — просто треба шукати можливості.
Дякуючи нашому попередньому роботодавцю, ми спокійно можемо протягнути до кінця літа (ну, якщо я правильно порахувала, бо з цим у мене проблеми 😅), тож часу в нас більш ніж достатньо.
Щодо мене — іноді думаю, що програмування, можливо, не зовсім моє. Загалом мені подобається frontend. Об’єктивно, я пишу хороший код. Так, він не використовує всі останні технології, але буде відрізнятись якістю. Проблема в тому, що мені зовсім не подобається розбиратися з чимось новим. Якщо я щось вивчаю, то це або потрібно проєкту, або мене змусив Юра 😅. Ну і плюс — мені максимально не хочеться готуватися до технічних співбесід, бо я реально розумію, що зараз знаю менше, ніж три роки тому, коли проходила їх активно. Тоді був університет, який давав хоч якусь базу, та й ентузіазму було більше.
Але з іншого боку, я обожнюю тайм-менеджмент і все, що з ним пов’язано. Якщо подивитися на мої записи, плани та цілі — ви точно побачите методології, які використовують PM-и. І так, як на майже всіх проєктах, над якими я працювала, не було PM-а, то цю роботу, по суті, виконували розробники, в тому числі і я. І я думаю — можливо, мені варто рухатися в цю сторону?
І знаєте, що я в результаті зробила? Спитала в ChatGPT. Він мені сказав, що це нормально — не горіти своєю роботою, і це не означає, що я не на своєму місці. Бо загалом мені ж таки подобається програмування. І мені полегшало. Бо хоч Project Management мені цікавий, я не уявляю себе на 100500 дзвінках, де треба випитувати, яку все-таки кнопочку хоче бачити замовник — зелену чи світло-зелену. Я, звісно, гіперболізую, але мені справді ближча розробка — бо я відповідаю за свою роботу і мені зазвичай не треба перейматися, що там відбувається у всьому бізнесі чи команді.
От якось так. Багато води й внутрішніх переживань, але хочеться тримати вас у курсі!
#localhost
Ви могли помітити, що ми трохи зникли з ефіру, адже з початку червня Юра (не я 😅) взявся за пошук роботи. З приколів — він успішно пройшов технічну співбесіду на Senior Go (в нього рівно нуль комерційного досвіду з цією мовою, але він уже два роки з нею бавиться). З не приколів — йому пропонують на штуку доларів менше, ніж він мав на попередній роботі.
Тут ми могли б почати нити про ринок — як він сильно просів, і що знайти щось на рівень попередньої ЗП дуже важко. Але ми — пропрацьовані молоді люди (сарказм), тому просто стараємося адаптуватися до сучасних реалій і ставитися до цього з розумінням. Вакансії є, робота є — просто треба шукати можливості.
Дякуючи нашому попередньому роботодавцю, ми спокійно можемо протягнути до кінця літа (ну, якщо я правильно порахувала, бо з цим у мене проблеми 😅), тож часу в нас більш ніж достатньо.
Щодо мене — іноді думаю, що програмування, можливо, не зовсім моє. Загалом мені подобається frontend. Об’єктивно, я пишу хороший код. Так, він не використовує всі останні технології, але буде відрізнятись якістю. Проблема в тому, що мені зовсім не подобається розбиратися з чимось новим. Якщо я щось вивчаю, то це або потрібно проєкту, або мене змусив Юра 😅. Ну і плюс — мені максимально не хочеться готуватися до технічних співбесід, бо я реально розумію, що зараз знаю менше, ніж три роки тому, коли проходила їх активно. Тоді був університет, який давав хоч якусь базу, та й ентузіазму було більше.
Але з іншого боку, я обожнюю тайм-менеджмент і все, що з ним пов’язано. Якщо подивитися на мої записи, плани та цілі — ви точно побачите методології, які використовують PM-и. І так, як на майже всіх проєктах, над якими я працювала, не було PM-а, то цю роботу, по суті, виконували розробники, в тому числі і я. І я думаю — можливо, мені варто рухатися в цю сторону?
І знаєте, що я в результаті зробила? Спитала в ChatGPT. Він мені сказав, що це нормально — не горіти своєю роботою, і це не означає, що я не на своєму місці. Бо загалом мені ж таки подобається програмування. І мені полегшало. Бо хоч Project Management мені цікавий, я не уявляю себе на 100500 дзвінках, де треба випитувати, яку все-таки кнопочку хоче бачити замовник — зелену чи світло-зелену. Я, звісно, гіперболізую, але мені справді ближча розробка — бо я відповідаю за свою роботу і мені зазвичай не треба перейматися, що там відбувається у всьому бізнесі чи команді.
От якось так. Багато води й внутрішніх переживань, але хочеться тримати вас у курсі!
#localhost
1🔥18❤6👍4
Я задовбала всіх своїх друзів!
...тому прийшла позамахувати і вас 😁
Нещодавно я дочитала книгу Ґреґа Маккеона "Есенціалізм". У якийсь момент усі рекомендації YouTube були саме про неї. Усі, кому не лінь, із захопленням розповідали про цю книгу й радили прочитати. Як ви зрозуміли, я повелася — і вже готова поділитися своїми враженнями.
А ви шо думали — тільки про ІТ будете тут читати? 😄
Якщо коротко — вона мені дуже зайшла, попри те, що очікування в мене були максимально завищені.
Тому хочу розповісти про ключові думки, які я для себе винесла. Вони субʼєктивні й, можливо, трохи викривлені, адже я не з тих людей, які уважно читають книги, занотовують основне й памʼятають усі деталі — я з тих, хто прочитав і забув 😅.
Виправдалася — тепер погнали:
1. Менше, але краще.
Замість постійного перевантаження завданнями, ідея в тому, щоб витрачати енергію на найцінніше, досягаючи якісного результату там, де це справді важливо. Якщо ми будемо розсіювати енергію в мільйонах напрямків, то й просуватись будемо по міліметру. Але якщо взяти цю саму енергію і спрямувати на важливе - ми істотно просунемось і отримаємо бажані результати. Ми не можемо встигнути зробити все, тому потрібно вміти виставляти пріоритети і відсіювати неважливе.
2. Уміти казати "ні" можливостям.
Не потрібно хапатися за будь-яку можливість, яка трапляється в нашому житті. Так, вони можуть бути хорошими, навіть дуже. Але тоді ми можемо упустити найкращу можливість — і вже не матимемо на неї ресурсу. Кожне “так” — це автоматичне “ні” чомусь іншому.
3. Не допилювати все до ідеалу.
Бувай перфекціонізм. Він змушує витрачати час на дрібниці, які не мають значення. Потрібно вміти обрати головне й робити "достатньо добре" там, де не потрібно ідеалу. Замість того, щоб намагатися з першого разу зробити все ідеально, есенціаліст робить, навчається та поступово покращує.
4. Буферна зона.
У контексті есенціалізму — це простір або запас часу, енергії чи ресурсів, який ми залишаємо між завданнями, щоб уникнути стресу, поспіху чи вигорання. Кому, як не нам, знати, як це — коли горять дедлайни, зʼявляються нові й нові проблеми, а ми нічого не можемо з цим зробити. Тому завжди при плануванні будь-яких завдань потрібно збільшувати прогнозований час на їх виконання. І тоді, коли щось піде не так, ви зможете без стресу й поспіху вирішити ці проблеми.
5. Жити в моменті.
Моє улюблене 😁
Нам важливо вчитися бути тут і зараз. Якщо ви проводите час із родиною — дозвольте собі бути повністю присутніми в цьому моменті. Без фону з повідомлень, думок про роботу чи список справ на завтра. Бути в моменті — означає не просто «не відволікатися», а свідомо обирати те, що важливе саме зараз. І проживати це повністю.
... і ще багато іншого, але я забула 😅.
Книга проста, місцями навіть банальна, але вона трапилась мені у правильний час і допомогла подивитися з іншого боку на культ продуктивності та багатозадачності, до якого я так прагнула.
#localhost
...тому прийшла позамахувати і вас 😁
Нещодавно я дочитала книгу Ґреґа Маккеона "Есенціалізм". У якийсь момент усі рекомендації YouTube були саме про неї. Усі, кому не лінь, із захопленням розповідали про цю книгу й радили прочитати. Як ви зрозуміли, я повелася — і вже готова поділитися своїми враженнями.
А ви шо думали — тільки про ІТ будете тут читати? 😄
Якщо коротко — вона мені дуже зайшла, попри те, що очікування в мене були максимально завищені.
Тому хочу розповісти про ключові думки, які я для себе винесла. Вони субʼєктивні й, можливо, трохи викривлені, адже я не з тих людей, які уважно читають книги, занотовують основне й памʼятають усі деталі — я з тих, хто прочитав і забув 😅.
Виправдалася — тепер погнали:
1. Менше, але краще.
Замість постійного перевантаження завданнями, ідея в тому, щоб витрачати енергію на найцінніше, досягаючи якісного результату там, де це справді важливо. Якщо ми будемо розсіювати енергію в мільйонах напрямків, то й просуватись будемо по міліметру. Але якщо взяти цю саму енергію і спрямувати на важливе - ми істотно просунемось і отримаємо бажані результати. Ми не можемо встигнути зробити все, тому потрібно вміти виставляти пріоритети і відсіювати неважливе.
2. Уміти казати "ні" можливостям.
Не потрібно хапатися за будь-яку можливість, яка трапляється в нашому житті. Так, вони можуть бути хорошими, навіть дуже. Але тоді ми можемо упустити найкращу можливість — і вже не матимемо на неї ресурсу. Кожне “так” — це автоматичне “ні” чомусь іншому.
3. Не допилювати все до ідеалу.
Бувай перфекціонізм. Він змушує витрачати час на дрібниці, які не мають значення. Потрібно вміти обрати головне й робити "достатньо добре" там, де не потрібно ідеалу. Замість того, щоб намагатися з першого разу зробити все ідеально, есенціаліст робить, навчається та поступово покращує.
4. Буферна зона.
У контексті есенціалізму — це простір або запас часу, енергії чи ресурсів, який ми залишаємо між завданнями, щоб уникнути стресу, поспіху чи вигорання. Кому, як не нам, знати, як це — коли горять дедлайни, зʼявляються нові й нові проблеми, а ми нічого не можемо з цим зробити. Тому завжди при плануванні будь-яких завдань потрібно збільшувати прогнозований час на їх виконання. І тоді, коли щось піде не так, ви зможете без стресу й поспіху вирішити ці проблеми.
5. Жити в моменті.
Моє улюблене 😁
Нам важливо вчитися бути тут і зараз. Якщо ви проводите час із родиною — дозвольте собі бути повністю присутніми в цьому моменті. Без фону з повідомлень, думок про роботу чи список справ на завтра. Бути в моменті — означає не просто «не відволікатися», а свідомо обирати те, що важливе саме зараз. І проживати це повністю.
... і ще багато іншого, але я забула 😅.
Книга проста, місцями навіть банальна, але вона трапилась мені у правильний час і допомогла подивитися з іншого боку на культ продуктивності та багатозадачності, до якого я так прагнула.
#localhost
1❤20🔥3
Ми переїхали! 🏡
Я надіюсь, вам ще не надоїли наші новини з особистого життя. Але останнім часом у нас все почало стрімко змінюватись.
Якщо для когось це звична річ - постійно змінювати своє місце проживання (щиро завідую), то для нас - це величезна подія. На минулу квартиру ми заселилися, коли закінчили бакалаврат, а це, на секундочку - серпень 2021 року! Це була чудова студія, яка знаходилась поруч із гуртожитком, де ми до того проживали. Вона мала крутий ремонт, і нам все подобалося. АЛЕ разом зі зміною житла ми змінили компанію, в якій працювали (тепер маємо таку саму історію, співпадіння? 😅). Формат роботи був повністю ремоут. І тут ми зрозуміли, що нам не вистачає найголовнішого - місця!
Ми працювали або за кухонним столом, або в ліжку. І нам це досить швидко набридло (4 роки набридало). Ми постійно пасивно шукали кращу квартиру, але нам або не подобався район, або ціна, або ремонт.
І нас звільняють. Ми зрозуміли, що починається новий етап у житті, тому домовилися, що як тільки знаходимо нову роботу - починаємо активно шукати і нову квартиру, щоб нарешті у нас було робоче місце. Проходить місяць, я прочитала про есенціалізм 😅 і зрозуміла, що одночасно онбордитись у нову компанію (навіть комусь одному з нас) і одночасно переїжджати - буде ще той гемор.
Тому ми змінюємо своє рішення - Юра продовжує пошук роботи, а я переключаюсь на пошук квартири. Вранці ми це вирішуємо, пів дня я витрачаю на планування, як я буду це робити (куди ж без цього), в обід я бачу оголошення ВІД ВЛАСНИКІВ про здачу неймовірної двокімнатної квартири в районі, на який ми вже не сподівались, за адекватну ціну. Ввечері ми вже її дивимось і за кілька годин кидаємо завдаток. Тадам 🎉
Тепер ми звикаємо до того, що маємо особистий простір, і потихеньку будемо сетапити наші перші гарні робочі місця за 5+ років в ІТ!!! 🤦♂️🤦♀️
#localhost
Я надіюсь, вам ще не надоїли наші новини з особистого життя. Але останнім часом у нас все почало стрімко змінюватись.
Якщо для когось це звична річ - постійно змінювати своє місце проживання (щиро завідую), то для нас - це величезна подія. На минулу квартиру ми заселилися, коли закінчили бакалаврат, а це, на секундочку - серпень 2021 року! Це була чудова студія, яка знаходилась поруч із гуртожитком, де ми до того проживали. Вона мала крутий ремонт, і нам все подобалося. АЛЕ разом зі зміною житла ми змінили компанію, в якій працювали (тепер маємо таку саму історію, співпадіння? 😅). Формат роботи був повністю ремоут. І тут ми зрозуміли, що нам не вистачає найголовнішого - місця!
Ми працювали або за кухонним столом, або в ліжку. І нам це досить швидко набридло (4 роки набридало). Ми постійно пасивно шукали кращу квартиру, але нам або не подобався район, або ціна, або ремонт.
І нас звільняють. Ми зрозуміли, що починається новий етап у житті, тому домовилися, що як тільки знаходимо нову роботу - починаємо активно шукати і нову квартиру, щоб нарешті у нас було робоче місце. Проходить місяць, я прочитала про есенціалізм 😅 і зрозуміла, що одночасно онбордитись у нову компанію (навіть комусь одному з нас) і одночасно переїжджати - буде ще той гемор.
Тому ми змінюємо своє рішення - Юра продовжує пошук роботи, а я переключаюсь на пошук квартири. Вранці ми це вирішуємо, пів дня я витрачаю на планування, як я буду це робити (куди ж без цього), в обід я бачу оголошення ВІД ВЛАСНИКІВ про здачу неймовірної двокімнатної квартири в районі, на який ми вже не сподівались, за адекватну ціну. Ввечері ми вже її дивимось і за кілька годин кидаємо завдаток. Тадам 🎉
Тепер ми звикаємо до того, що маємо особистий простір, і потихеньку будемо сетапити наші перші гарні робочі місця за 5+ років в ІТ!!! 🤦♂️🤦♀️
#localhost
1❤26👍6