Друзі, ви не пам’ятаєте, який саме строк Недієздатний встановив колишньому директору НАБУ Ситнику, щоби той припинив продавати справи й продемонстрував бодай якісь результати в діяльності своєї богадільні? Здається, граничний термін – 1 вересня 2019 року, після чого, у разі якщо Ситник не зробить висновки, на НАБУ очікувало «переформатування».

Шість років тому, у ніч з 20 на 21 січня 2015-го, розгромною поразкою українського війська завершились багатомісячні бої за Донецький аеропорт, якими керував начальник штабу АТО Василь Грицак, більше відомий у народі як «Вася-їбанько». Видатний полководець, удостоєний президентом Порошенком звання генерала армії, Василь Сергійович організував ще чимало звитяжних перемог – безперешкодний перехід банд Гіркіна зі Слов’янська в Донецьк з наступним створенням «Донецької народної республіки», Іловайський котел, Дебальцевський котел. Але битва за Донецький аеропорт настільки оспівана штатними пропагандистами СБУ, що досі ніхто навіть не замислився – а навіщо, взагалі, було битись за напівзруйнований термінал і диспетчерську вежу? І чому «ополченці», вибивши бійців Грицака з аеропорту, не пішли в наступ далі?

Все дуже просто. Насправді 5 вересня 2014 року на переговорах у Мінську представники Служби безпеки України (а переговори з терористами, відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом», може вести тільки СБУ, тому, до речі, Віктор Медведчук був включений 23 грудня 2014 року до складу Тристоронньої контактної групи саме наказом тодішнього першого заступника голови СБУ Грицака) підписали секретний протокол, підтверджений меморандумом від 19 вересня, про лінію розмежування. Відповідно до цього протоколу Донецький аеропорт мав відійти «ополченцям». Але з так званих політичних міркувань оголосити про передачу української території терористам Грицак не наважився й тому тримав бійців АТО в аеропорту, аж доки «мінські домовленості» не були виконані, так би мовити, природнім шляхом. Усього тоді в Донецькому аеропорту загинуло понад 100 військовослужбовців, прикомандированих до СБУ для проведення Антитерористичної операції, і ще біля 440 були поранені.

Ось текст таємного протоколу, відповідно до якого Донецький аеропорт переходив «ополченцям»:

https://zn.ua/ukr/UKRAINE/minskiy-memorandum-viddavav-doneckiy-aeroport-boyovikam-dnr-dokument-162281_.html

«Вікіпедія» описує виконання 21 січня 2015 року Грицаком «мінських домовленостей» наступним чином:

«Протягом двох днів, не дочекавшись транспорту, під лютою загрозою смерті бійці 90 окремого аеромобільного батальйону вирішили покинути руїни диспетчерської вежі. Щоб відволікти й заставити бойовиків припинити вогонь вони викликали на себе РСЗВ Град, під залп якого вони вибігали з вежі, надалі рухаючись маршрутом «Доктора Хаоса» кіборги покинули диспетчерську вежу Донецького аеропорту. В період з 1-ї до 3-ї години ранку кількома групами новий термінал донецького аеропорту залишили ще 13 вцілілих Кіборгів. Останнім вийшов приблизно 5.30 ранку боєць 90 окремого аеромобільного батальйону з позивним «Fly». Це були останні герої, які захищали будівлі Міжнародного аеропорту «Донецьк» імені Сергія Прокоф'єва».

Зазначу також, що за наслідки «Антитерористичної операції» (яка, звісно ж, такою не була – насправді мала місце загальновійськова операція під проводом Васі-їбанька) президент Порошенко не несе ніякої юридичної відповідальності й, взагалі, жодним боком не причетний до проведення АТО. За всі військові злочини, загибель мирних мешканців та здачу території відповідають лише чотири людини, які очолювали Антитерористичний центр при СБУ впродовж 2014 – 2017 років: Віталій Циганок, Василь Крутов, Василь Грицак і Віталій Маліков. У цьому, власне, і полягала причина того, що на окупованих територіях і в зоні бойових дій не був запроваджений воєнний стан, а військова операція називалась «антитерористичною» – щоби не створювати ставку Верховного Головнокомандувача, не передавати ведення бойових дій під управління Генштабу й не робити президента Порошенка відповідальним за наслідки того, що коїться на Сході України, натомість перетворити Васю-їбанька на «цапа відбувайла».

На сайті Офісу президента розміщена заява про те, що команда Зеленського буде союзником Джо Байдена в проведенні антикорупційних заходів в Україні. Думаю, в ознаменування такого союзу варто запровадити посаду заступника керівника Офісу президента по боротьбі з корупцією, на яку призначити пана Злочевського.

Одне лише незрозуміло: де Офіс президента побачив в Україні корупційні прояви, з якими має боротись Байден? – Вони ж усі миттєво зникли, щойно Зеленський в’їхав на Банкову. Судіть самі: сам Володимир Олександрович має руки, які ніколи не крали, глава держави Андрій Єрмак – тим більше. А про членів Кабінету Міністрів і депутатів фракції «Слуга народу» поготів і говорити. Залишились, хіба, окремі негативні явища на кшталт отримання шоколадок лікарями, але з цим успішно бореться НАБУ, САП і Вищий антикорупційний суд. Тож навіть не уявляю, як Зеленський допомагатиме Байдену та Злочевському «в проведенні антикорупційних заходів в Україні»…

Думаю, Україні варто запровадити санкції відносно Трампа й Джуліані за те, що вони підбурювали українських громадян Деркача, Кулика та Дубінського втручатись у вибори президента США та поширювати інформацію про корупційні афери шановного Джо Байдена.

Литовці виклали цікаві скани. Ось наприклад.
https://www.kgbdocuments.eu/assets/documents/2006e_92k.pdf

Друзі, допоможіть Володимиру Олександровичу підібрати нормальних людей на посади голови СБУ та генерального прокурора.

У будь-якій незрозумілій ситуації створюй комісію, а потім воно і саме забудеться

У Верховній Раді зареєстрували низку законопроектів проти сексизму. Нарешті хоч щось почали робити для простих людей!

Я стільки разів чув про якісь «Мінські угоди», але все забуваю спитати. Не підкажете, хто є сторонами в цих угодах? – Між ким вони укладені?

«Можна не сумніватись, що Поклад, який має дуже обмежену фантазію, звинуватить Нескоромного в тому ж самому, що й Шайтанова – у роботі на російські спецслужби з метою вбивства якогось видатного діяча міжнародного та робітничого руху (вже пішли чутки, що таким діячем Поклад і Баканов оголосили начальника Головного управління внутрішньої безпеки СБУ Андрія Наумова). Але тепер Нескоромний, якому вдалось втекти, під керівництвом Андрія Богдана перейде в наступ. Можна лише уявити, скільки цікавого найближчим часом ми узнаємо про Баканова та Наумова… ».

https://naspravdi.today/2021/01/23/neskoromnyy-vtik-u-kaydankakh/

Радіо «Свобода», вміщуючи добірку фотографій з нагоди 31-ї річниці «Живого ланцюга», який з’єднав Київ і Львів 21 січня 1990 року, трохи помилилось з підписом до фотографії №5. Світлина підписана як «Представники донецької і харківської делегацій у «Живому ланцюзі» в Києві. На транспаранті напис: «Харків й Донецьк споконвіку українські». У той час як на фото – лише донецька делегація.

Очевидно, редакцію збив з пантелику напис на транспаранті й співробітники «Свободи» вирішили, що на фотографії увічнена спільна делегація донеччан і харків’ян. Насправді цей транспарант писався в Донецьку перед тим, як учасники «ланцюга» сіли в потяг, і був відповіддю на заяву Михайла Горбачова, що «Донецк и Харьков - русские».

Я також брав участь у цьому заході, щоправда, на фото №5 мене не видно, але можна роздивитись на фото №6 – у другому ряду, зразу за спиною п.Лозового, який тримає табличку з написом «Донецьк»

https://www.radiosvoboda.org/a/archive-photos-zhyvyi-lantsiug-lviv-kyiv/30386492.html

Цікаво, а Нескоромний знає, що Андрій Йосипович відкрив Телеграм-канал від його імені?

На Росії фотографією колишнього начальника Головного управління «К» СБУ Віктора Трепака проілюстрували репортаж про колишнього начальника Головного управління «К» СБУ Дмитра Нескоромного.

https://youtu.be/bE07F5tV4Ao

Тепер головне – щоби в Україні Віктора Миколайовича помилково не затримали замість Дмитра Анатолійовича.

Вітаю співробітників Служби зовнішньої розвідки з професійним святом і нагадую, що на моєму персональному блозі з романтичною назвою «Хроніки Українських Йолопів» розміщена біографія голови СЗР – видатного розвідника сучасності Валерія Кондратюка. Сподіваюсь, Валерій Віталійович, який зараз, окрім СЗР, контролює ще й ГУР МО, найближчим часом догризе лейтенанта Баканова і очолить також СБУ.

https://volodymyrboyko.com/2020/12/02/osobystyi-vodii-baidena/

Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба заявив, що Україна рішуче підтримує російського опозиціонера Навального та вимагає його звільнення, оскільки «Ворог мого ворога є моїм другом. Тому якщо Навальний є ворогом Путіна, то ми підтримуємо Навального». Одне залишилось незрозумілим – коли це Путін став ворогом для Кулеби та Зеленського і яким чином вони оформили ворожі стосунки з Російською Федерацією?

https://youtu.be/zj4qZdxAons

Згідно з декларацією Чумака, поданою головним військовим прокурором 27 грудня 2019 року, за грудень 2019 року він отримав грошове забезпечення в розмірі 153 544грн. Таким чином, цей борець з військовими прокурорами тепер претендує на пенсію в розмірі 135 тис. грн. (88% грошового забезпечення, встановленого за посадою заступника генерального прокурора - головного військового прокурора згідно довідки ГПУ від 29.12.2019 без обмеження граничного розміру). Ось вона – ціна військовій службі за 16 днів.

https://naspravdi.today/uk/2021/01/26/chumak-khoche-pensiiu-bez-obmezhen/

«Борець з корупцією», який разом з Рябошапкою влаштував аферу зі звільненням-призначенням-звільненням на посаду заступника генпрокурора заради пенсії в 4 тис. євро, три роки тому розповідав, яка має бути пенсія в звичайних громадян.

https://youtu.be/4m4akQbARsY

Три роки тому, 25 січня 2018-го, у Санкт-Петербурзі померла російська естрадна співачка Людмила Сенчина – одна з тих російських інтелігентів, хто в березні 2014-го підписав листа на підтримку політики президента Путіна щодо військової інтервенції в Україну. Ну, підписала й підписала – чого іншого можна очікувати від колишньої дружини Стаса Наміна, онука одного з найвпливовіших радянських політиків Анастаса Мікояна? Але є нюанс – українка Сенчина (правильно – Людмила Сенчин) народилась у селі Кудрявському Братського району Миколаївської області й російську мову опанувала лише в Кривому Розі, куди її батьки переїхали, коли Сенчиній виповнилось 10 років.

Ось така вона – російська інтелігенція.