Америка проти Путіна?

We get a lot of bullshit thrown at us by Putin, if you want to know the truth. He’s very nice all the time, but it turns out to be meaningless, — Donald Trump

Спецпредставник Трампа з питань України Кіт Келлог сьогодні відвідав Київ. Після розблокування допомоги Україні це стало черговим жестом Трампа, що гра не припиняється

США пообіцяли надати Україні пакет допомоги, який включатиме багато зброї. Однак слід пам'ятати, що це може бути тільки риторикою. З початку нової каденції Трампа США ще не ухвалили жодних нових пакетів постачання зброї Україні

Наразі Келлог та Зеленський провели розмову щодо санкцій РФ, а також про спільне виробництво дронів та можливої співпраці з Європою. Візит американського представника триватиме близько тижня

Після посилення російських атак Захід сигналізує, щоб Росія послабила тиск. У Трампа залишаються важелі впливу у вигляді 5 млрд. заморожених активів РФ, які потенційно можуть перетворитися на джерело допомоги Україні. Крім цього, американський президент розпочав публічно критикувати свою останню розмову з російським диктатором

Зараз ми бачимо, що не в інтересах Трампа відверто ставати на чийсь бік. Разом із тим, надмірна демонстрація сили Росією його не задовольняє. Аби ж не допустити суттєвого дисбалансу, Штати поки що не збираються залишати конфлікт поза увагою

🍷 UnRealpolitik

А ось і теорія дозрілості конфлікту в дії (ripeness momentum)

Згідно з теорією зрілості, конфлікти стають готовими для врегулювання, коли обидві сторони відчувають взаємно невигідну патову ситуацію і розуміють, що ескалація лише погіршить їхні позиції

США наразі оцінюють ситуацію як незбалансовану, з перевагою Росії на фронті. Тож, для того щоб це змінити потрібно підтримати слабку сторону, але так щоб щодо неї залишався важіль впливу — стара перевірена ще війнами в Югославії стратегія, питання лише в тому, як це зробити?

Тут важливі чотири компоненти:
1. Ризик ескалації
2. Затребуваний час
3. Контроль над партнером (в цьому випадку над Україною)
4. Ефективність у досягненні зрілості конфлікту

Умовно, вже цього місяця можна поставити американську далекобійні ракети, Україна таким чином залишиться залежною від США, але до швидких змін на фронті це скоріш за все не призведе і значно підвищить ризик ескалації

На противагу інвестиції в українській ВПК та далекобійні можливості мають менший ризик ескалації, але потребують набагато більше часу на ефект

Який шлях врешті оберуть американські залежить від їхньої оцінки цих чотирьох факторів та вразливості позиції Росії, але те, що курс на це нарешті взятий — гарний сигнал

🍷 UnRealpolitik

Україні надто добре

В пориві повсемісного екстазу від оголошеної Трампом «допомоги» для Києва, яка ще не факт, що прибуде, помітно, як ви всі позабули одну ну дуже неповторну особливість нашої держави — внутрішні покращення самі по собі майже ніколи не відбуваються

Посудіть самі, українська традиція проведення реформ передбачає просту схему: коли є запит суспільства щодо того чи іншого питання, держава, звісно, щось таки починає «розробляти», але до повноцінної імплементації реформи доходить тільки, якщо свою руку прикладають західні партнери

Відсутність останньої частини закономірно призводить до застою, як-от у багатостраждальній реформі Державної митної служби

Годі й казати про масштабні маневри рівня Президентських виборів, мейнстрим, навколо яких пройшов на самому початку цього року... Просто ейфорія повернення Трампа промайнула

І це все до чого: Україна, поставивши себе в рамки марення євроатлантичною інтеграцією у часи великої війни, і з урахуванням власної відвертої неприязні до легких реформ, апріорі не здатна діяти ефективно без партнера «з палицею наперевіс»

А що ж зостається робити, коли головний наглядач йде зі свого місця? Схема банально руйнується. Пережитий вихід USAID наніс моральну травму нашому «громадянському суспільству», а нинішня, у порівнянні з часами Байдена, аморфність МВФ, G7 і тд., де ключову роль займають Штати, дозволяє Києву комфортно і планомірно деградувати в статусі-кво

Звісно, заперечте мені, що ось є ж цілий Європейський Союз... Так, гроші йдуть без перебивок і вимоги до української влади доволі підйомні, проте єдине, що зможуть забезпечити такими темпами обсяги європейської бюрократії, так це плюс-мінус життєздатний буфер біля РФ, влаштовує?

Без big stick партнера нам світить тільки радісна стагнація

Лобіюйте здоровий та жорсткий контроль над українськими ініціативами

🍷 UnRealpolitik

by Morten Morland

🍷 UnRealpolitik

Чи потрібна освіта щоб говорити про міжнародні відносини? І, якщо так, то для чого?

Щоб бути дипломованим спеціалістом з «сімейних банкетів на політичну тему» чи вистрелити в дискусії аргументом щодо того, чому Умєров справді не став послом у США?

Більшість людей робить це без диплому бакалавра, захищеної магістерської та PHD. І все тому, що на відміну від точних наук «МВ» має особливості у вигляді нечітких кордонів самої науки і факту того, що нею цікавиться, чи не кожен перехожий

Про квантову фізику та будову ядерного реактора не говорять в метрополітені та за обідом, а ось про міжнародну безпеку та вступ у ЄС говорять!

Чи стають від цього ці теми легшими для дослідження? Напевно, ні

Проте, чи добре від того, що майже кожен має свою точку зору на світові події?

Якось в інституті у нас вчився магістр родом з Ірану, і ось у нього були свої цікаві погляди на демократію: Як може людина, в якої всього дев’ять класів освіти, мати однаковий голос на виборах зі мною, у якого п’ять вищих за плечима! — обурено казав він на лекції про політичні режими

Що ж, теократична диктатура не врятувала його країну від поразки у конфлікті з Ізраїлем. На додачу, більшість розвинених держав це ліберальні демократії, а значить, все працює, чи не так?

З обмовками та застереженнями. В ідеалі це має бути система, де науковий сектор шукає рішення проблеми, політики обирають з них найкраще, а народ в результаті це рішення легітимізує чи створює запит на пошук проблеми

І от коли я черговий раз чую про незрілість позицій наших громадян, вразливість до маніпуляцій та не високий рівень дискусії, я запитує себе, а чи справді саме третя ланка цієї схеми не доробляє?

Чи справа в тому, що нам не вистачає як раз наукової складової, яка б могла шукати рішення, представляти їх та заодно збагачувати дискусію? Свого “CFR”, “Foreign Policy”, “Lowy Institute” чи “SWP”

А для них, як раз для них точно потрібна освіта у сфері міжнародних відносин

🍷 UnRealpolitik

Тихий фінал AUKUS

В 2021-му Штати доволі обнадійливо анонсували створення трьохстороннього безпекового об'єднання з Великою Британією та Австралією, сьогодні ж AUKUS скоріше нагадує далекого, проте такого ж недолугого родича українського ГУАМу

А починалось-то все дуже і дуже добре: «Це стратегічний шлюб між Сполученими Штатами та Австралією протягом півстоліття», — казав колишній американський радник з нацбезпеки Джейк Салліван

Іронія лишень в тім, що, хай і проіснувавши замалим майже чотири роки, сам AUKUS пройшов класичний шлях подібного об'єднання: утворився зі спільності мотивів та почав занепадати, коли актори перестали бути зацікавлені в ширшій співпраці

Так, Ми, звісно в унісон зі всіма, ще рік тому з палаючими очима вчитувалися в новини про фактично «створення австралійського атомного підводного флоту»; Як не крути, але методи і підходи до стримування Штатами Китаю тоді були, як виявилось, зовсім іншими: хай Пекін, мовляв, бачить які американські союзники в регіоні сильні

Оберт на 180 градусів і ті ж самі австралійці зосталися коло розбитого корита (=без атомного флоту) та на додачу з трампівськими 10-відсотковими тарифами. Канберра ж, десятиліттями орієнтувавшись у своїй зовнішній політиці на месіанську роль Вашингтону, не залишила собі альтернативних шляхів відступу. На жаль, схема вигідного бартеру з американцями врешті-решт видала помилку

Що ж придумала в такій патовій ситуації верхівка Австралії? Вірно, відправити чинного прем'єра Албаніза у шестиденну поїздку на перемовини із Сі з надією на те, що такий крок ну точно хоч якось змусить Білий дім ще раз зважити можливі власні ризики, якщо повний крах AUKUS як об'єднання таки відбудеться

Найсмішніші в цій всій епопеї британці, які просто «пішли по-англійські»

Тому іноді мати План Б дійсно варто, хоча б про всяк випадок

🍷 UnRealpolitik

Створювати контент — лише пів справи
Справжня цінність — у створенні простору для дискусій

Ідеї не живуть у вакуумі: їх потрібно адаптувати, уточнювати, спростовувати. Саме тому цей список — не просто реклама. Це автори, з якими ми разом формуємо частину українського погляду на світову політику

Ми не завжди однаково бачимо події — але в політиці це радше плюс, ніж мінус

🦴 POLITpedia – політична ситуація у світі, аналіз, новини та термінологія, і все це простими словами;

🔴 Гамбіт Трампа – переклади західних медіа та розшифровка шизи Трампа для української аудиторії;

🧠 The Voicer – середовище аналітики та здорового глузду. Авторські аналітичні статті з різних тем від геополітики до економіки;

🗣 Новосилецький на дивані – зрада, від якої ви станете залежні;

👁 Міжнародне Аняме (国際アニャメ) – відкриваю світ міжнародних відносин (і не тільки) в Індо-Тихоокеанському регіоні;

💋 Пхеньянська Правда🇺🇦 – канал про велику геополітику країн Азії та Близького Сходу;

💅 PolitКраїна – канал, який пише про те, чого не помічає більшість!;

🦷 Сігай – автор YouTube-каналу про міжнародну політику та падіння комунізму в Європі (а ще про Трампа без зайвого алармізму);

🇺🇸 Шо ти, Донні? – аналітика, новини та огляд головних подій американської політики. Відстежуйте зміни, що формують майбутнє;

👅 dechat – головні події, політика та суспільні процеси в Німеччині, Австрії та Швейцарії. Аналітика, меми та упереджені погляди будуть також присутні;

🩸 Young Diplomat — Простими словами про велику політику від студента МВ;

🫀 Будда в Конгресі – виважена та спокійна аналітика про обидва береги Атлантики з фльором місцевого гумору;

🪢 ADASTRA – досліджуємо міжнародне, щоб творити національне;

👀 Спілка "УкрінСерв" – Важливі новини з періодичними авторськими коментарями;

🪖 Дике поле – чесно та прямолінійно про ВПК, міжнародку та внутрішню політику;

🫶 Ремовська Дайджест — канал журналістки Суспільного Олени Ремовської, де вона ділиться цікавим прочитаним про Україну й міжнародну політику, а також своїми інтервʼю;

🦴 Military Japan - єдиний україномовний канал, який детально вивчає військову історію Японії;

📈 Вісті Економіки — канал про економічну політику, дослідження, економічні показники в Україні та світі.

Щоб вам було зручніше, ми зібрали їх у одну папку, і тепер ви можете підписуватись на найкращі ресурси одним кліком:
https://t.iss.one/addlist/EJb9ak6SaTc1OWM6

Бути причетним до Великого — завжди приємно, тому наполегливо Вас закликаємо підписуватися, ділитися з друзями та підтримувати український контент! Разом формуємо національну інтелектуальну спільноту!

🍷 UnRealpolitik

Цей канал питання внутрішньої політики не висвітлює, бо ми ділимося думкою в тих сферах, де вважаємо себе експертами, себто у питаннях політики зовнішньої

Але речі ці дуже взаємопов'язані. Серед політологів, до речі, навіть і не має чіткого консенсусу, що з цього важливіше: зовнішня сфера (питання безпеки держави) чи внутрішня. Сьогоднішні рішення ухвалені ВРУ матимуть вплив на обидві

І замість того щоб дискутувати про наслідки впливу цього закону на відносини із нашими партнерами в Європі, хотілося б як раз послатися на думку одного з таких — координатора програми Східної Європи Польського інституту міжнародних відносин Даніеля Шеліговського

Усіх охочих запрошуєм до прочитання його посту

Погляньте на це не як на аналіз міжнародника, а як на реакцію європейського політика

🍷 UnRealpolitik

Китайські мрії європейців

Непомітно для нас, по зрозумілим причинам, сьогодні таки розпочався довгоочікуваний саміт КНР-ЄС. Сі приймає гостей

Хоча зустріч скоріше за своїми підсумками нагадала ситуацію, де обидві сторони намагаються впевнити не вставляти один одному палки в колеса — закономірне рішення, коли майже по всім темам (окрім хіба що клімату) Пекін та Брюссель мають діаметрально різні бачення

Цей же саміт, проте, є чи не єдиною очною зустріччю такого рівню між Заходом та Китаєм. Щось — це в будь-якому-разі краще аніж нічого... Подумали європейці, взявши на себе ініціативу розгрібати наслідки невдалої та фактично програної тарифної війни Трампа проти Пекіну. Американський президент, до речі, вже другий місяць неспішно роздумує про власний візит до Сі

Але не зрозумійте неправильно: на амбіції європейської стратегічної автономії все ще можна сміло вішати ярлик «ганебно провалено». Дуумвірат Франції з Німеччиною донині так і не змогли впевнити держави-члени ЄС, що блок має бути активнішим актором у чинному протистоянні, тому де тут, зрозуміло, взятись сильній позиції? Додайте зверху ще чуттєву залежність Європи від китайських поставок сировини, необхідної для зелених технологій та інших ключових галузей промисловості

І навіть усе це взяте до купи — не найкращий сценарій для самого Пекіну, який сподівався, що трампівські тарифи на європейський імпорт легко змусить ЄС, абстрагуватися від питань світового протистояння та тихо робити гроші

Супротив підтримці Росії китайцями, втім, чи не єдине на чому Брюссель ще тримається гідно: як не крути, але «переозброєння» йде не графіком, а тільки промовами та обіцянками Макрона та Мерца відбивати росіян буде проблематично

🍷 UnRealpolitik

by Michael de Adder

🍷 UnRealpolitik

Історія шкідлива?

Відкрийте пошукову систему наукових робіт “Google Scholar” і продивіться статті присвячені тематиці міжнародних відносин: багато з них будуть досліджувати проблему крізь призму історії

Чи є мультиполярні системи більш стабільними? Поглянемо на історію!

Вам цікаві причини конфліктів? Тут варто роздивитися історичні приклади...

Історією пронизані курси вивчення міжнародних відносин — вона всюди, особливо в наших університетах. Інколи, проглядаючи навчальні плани, здається, що гарний експерт з міжнародної політики тотожній гарному історику, але ж це не так!

Аналізу історії, як методу дослідження так багато, бо МВ банально бракує експерименту. Фізик чи хімік можуть перевірити свої гіпотези, створивши умови близькі до ідеальних у пробірці, а як перевірити гіпотезу про те, що демократії рідше воюють між собою?

Зіграти в стратегію "Hearts of Iron" чи "Civilization"? Це непогані моделі, але їм бракує змінних, вони надто прості

Тут на виручку і стають фоліанти з історичними фактами, на основі яких творять теорії та розробляють курси для фахівців-міжнародників, але цей підхід неідеальний. Ми не можемо знати про справжні причини подій, так само висновки з них можуть бути неправильними, а прогнози — шкідливими

Політик, що підкріплює свої стратегії хибними історичними висновками, куди жахливіше за поганого вчителя історії

Те, що Франція і Німеччина воювали сотні років не завадило їм створити Європейський Союз

Історія в «МВ» — це квазіексперимент, який вимагає чіткого розуміння системи координат, що склалася в конкретний історичний час та критичного мислення. Інакше вона тільки спаплюжить ваше уявлення про міжнародні відносини

І, так, можна бути гарним дослідником МВ без ґрунтовних знань в історії, бо це — не кістяк науки, це лише один із шляхів крізь який її можна досліджувати

🍷 UnRealpolitik

Тихоокеанський шлях Америки

Острови у Тихому океані давно стали ареною для американо-китайської боротьби. Незважаючи на те, що Штати ставлять вплив на них своїм пріоритетом, їхня політика йде всупереч такому твердженню

Ще за часів першої каденції Трампа Вашингтон розпочав ревізію Угод про вільну асоціацію (COFA) з Федеративними Штатами Мікронезії, Республікою Маршаллові Острови та Республікою Палау. Завдяки цим домовленостям США отримують виключне право на військову присутність в цих незалежних державах. COFA стала одним з ключових інструментів впливу Америки в регіоні

Надалі адміністрація Байдена продовжила співпрацю в її рамках, а також збільшила допомогу через USAID. Уперше в історії Штатів було створено стратегію щодо взаємодії держави з тихоокеанськими островами

Для Вашингтону цей регіон був цінний передусім через доступ до Азії. Їм дійсно вдалося розбудувати систему безпекових партнерств з цими державами. Однак скорочення USAID та накладення мит, які відбулися вже за другої каденції Трампа, стали показником. Прагматичні дії важать більше за слова та демонстративні жести, такі як візит міністра оборони США Піта Гексета до Гуаму та Гаваї під час його першої поїздки до регіону

Тепер Штати не виглядають надійним партнером, з яким можна будувати міцні зв'язки. Китай отримує перевагу — він стає альтернативою нового захисника глобальних норм. Останнім часом його присутність у регіоні все більш помітна, і це спонукає Штати нарощувати її у відповідь

🍷 UnRealpolitik

Франція визнає Палестину

Минулого року Палестинську державу визнали вже Іспанія, Норвегія та Ірландія, Франція стане першою серед країн G-7 та 148 у списку

Німці та британці поки відмовчуються

Ізраїль же зустрів новину в штики:

Це капітуляція перед обличчям тероризму!

Міністр оборони єврейської держави Кац

Але яка альтернатива?

Вбомбити Палестину у кам’яний вік?

Там вже гуманітарна катастрофа

Французи вважають, що зараз відкрилось вікно можливостей. Конфлікт неможна розв’язати силою, а подальше ігнорування думки палестинців призведе лише до посилення ХАМАС. Час дати голос їхній опозиції, легітимному уряду Палестини, який, до речі, засудив жахливий напад сьомого жовтня

«Прийнявши це рішення, Макрон сподівається об'єднати інших партнерів у G7, а також заручитися допомогою Саудівської Аравії для забезпечення реформування Палестинської адміністрації, роззброєння Хамасу та інших кроків, які могли б сприяти підвищенню авторитету Палестинської адміністрації»

Мішель Дюкло, Інститут Монтеня

🍷 UnRealpolitik

by Mark Knight

Тисяча і одна карикатура на справу Епштейна, сорь

🍷 UnRealpolitik

Усе через Чорне море

Після розпаду СРСР Росія шукає новий шлях становлення як великої держави. Контроль над Чорноморським регіоном — одна з ключових складових її імперської ідентичності

Бачимо, що російсько-українська війна стала спробою забезпечити важливу сферу, яка дозволяє контролювати Чорне море та його торговельні коридори. Щоб запобігти домінуванню Росії, для України стоїть першочергове завдання, а саме зберегти доступ до моря, який втримає економіку на рівні

Також чорноморський регіон став полем боротьби за сфери впливу між Росією та державами Заходу. РФ сприймає НАТО як свого історичного ворога, вважаючи себе правонаступницею СРСР. Оскільки військова присутність США зменшується, то вагомою є координація між чорноморськими державами-членами НАТО. Румунія, Болгарія і Туреччина вже розпочали діяльність по розмінуванню Чорного моря — ось і приклад налагодженої співпраці

Щодо ЄС, то він у травні цього року опублікував нову чорноморську стратегію. Росія вважає союз своїм опонентом у регіоні, тому такі дії викликають негативну реакцію з її боку. Членство України в ЄС ускладнить для Москви ситуацію — вона розглядає його небажаним, хоч і не заявляє про це так часто, як про НАТО

Ідеальний сценарій для РФ — розподіл Чорного моря на сфери впливу з Туреччиною. Завдяки контролю над Босфором і Дарданеллами, а також найбільшій береговій лінії Анкара стає ключовим гравцем. Однак Росії доводиться миритися зі зближенням Анкари із Заходом, щоб зберегти відносини в нормі

Для держав Чорноморського регіону важливо не допустити переваги Москви в російсько-українському конфлікті. Це звичайний баланс сил задля недопущення її домінування. Тріумф тільки підкріпить бажання збільшити свою сферу впливу та зміцнити в ній контроль

🍷 UnRealpolitik

Статистика від Institute for National Security Studies (INSS)

Наче сніжний ком гуманітарний карантин Гази, запроваджений Ізраїлем, все менше грає останньому на руку: європейці один за одним оголошують про «прагнення визнати Палестинську Державу», вимушуючи Єрусалим і далі покладатися тільки на Вашингтон

Що-що, а на певну повагу Білий дім за це таки заслуговує... Так старанно підтримувати своїх союзників, незважаючи на усі негаразди навколо — благородний шлях, який, втім, лишень американці й можуть собі дозволити:

Так, 71% представників Республіканської партії США підтримують дії Ізраїлю в Газі;
В той же час тільки 4/10 американців виступають За по аналогічному питанню

Чи змусять такі цифри Штати дещо видозмінити свою позицію? Може хіба що скрасять епітети Трампа при відповіді на запитання щодо «гуманітарної катастрофи» в самій Газі, не більше

Взагалі, в цій всій ситуації, де дійсно тисячі людей переживають справжній голод, не варто шукати і видумувати нових винуватців (=сіоністів, які вирішили замордувати 2 млн жителів Гази, аби щось...). Катастрофи банально можна було б запобігти, якщо б відповідні міжнародні гуманітарні організації займалися своєю центральною задачею, а не виконували надумані самі собі сайд-квести, дискредитуючи власні структури як такі

З іншої сторони, навіть після всього цього ті ж самі євреї мали змогу взяти ініціативу в свої руки та показати «як треба робити». Що й казати, коли, навіть власне сама новостворена ізраїльська альтернатива в іпостасі Gaza Humanitarian Foundation (GHF) стала просто черговою сумнівною скандальною структурою

Як не крути, а статистика зверху демонструє, що 64.5% ізраїльтян й надалі легко забезпечують Нетаньяху шалений кредит довіри, а отже «справу» треба закінчувати

🍷 UnRealpolitik

by Mark Knight

🍷 UnRealpolitik

Як вести політику з Росією та Китаєм?

Nil novi sub sole

Кожного разу Штати знаходили відповідь на це питання, виходячи зі своєї позиції сили. Однак один принцип залишався непорушним: якщо не хочеш бути переможеним, не грай проти обох одночасно

Політичні маневри Трампа включали його спробу «подружитися» з Путіним. Вашингтон і Москва довго вели діалог щодо російсько-українського конфлікту, у якому президент США був готовий відступити від твердої позиції свого попередника Байдена

Однак нещодавно американська адміністрація таки змінила свої погляди щодо російської політики. Вони вже не бачать сенсу говорити з Путіним

Те, що робить Росія, огидно. Це дуже сумно. Ми збираємося ввести санкції. Я не знаю, чи будуть санкції турбувати його. Вони знають про санкції. Не знаю, чи буде ефект, але ми це зробимо, — заявив Трамп

Також Штати скоротили ультиматум для досягнення перемир'я з 50 до 10 днів, одночасно нарощуючи співпрацю з Європою в питаннях України

Тепер поглянемо під іншим кутом

Китайсько-американські відносини пом'якшуються. У Стокгольмі пройшли дводенні торговельні переговори між двома державами, які завершилися хоч без суттєвих досягнень, але «конструктивно». Також Трамп відмовив президенту Тайваню Лаю Цінде зупинитися в Сполучених Штатах, коли той збирався з візитом до держав Центральної Америки. Після цього Тайбей відклав поїздку на невизначений термін, помітивши більше симпатій до Китаю

Вишенькою на торті стала заява Трампа про власне запрошення до Піднебесної:

Я можу поїхати до Китаю, але тільки на запрошення президента Сі, яке вже було направлено. Інакше я не зацікавлений у цьому

США обирають варіант, коли вони не матимуть двох запеклих ворогів одночасно. Такий політичний крок — важливий превентивний захід, який дозволить уникнути коаліції супротивників

🍷 UnRealpolitik