Що ж, це сталося. Нове відео вже на каналі, за посиланням його можна дивитись. І поширювати, бо за час мовчання в нас сильно впало охоплення. Але обережно повертаємося - з понеділка монтуватиму нове. А поки дивіться:
https://youtu.be/bdBdVL9ehUs

Всім, хто на Форумі, нагадуємо, що завтра о 17:00 у Музеї етнографії (Проспект Свободи, 15) будемо говорити з Женею Кузнєцовою про "Мову-меч" і розбирати найвідоміші аргументи відбілювачів СРСР. Приходьте, буде цікаво.
https://bookforum.ua/events/652

Тим нашим підписникам що живуть у Франківську: вже завтра у книгарні Є пройде тристороння розмова про мовне законодавство незалежної України, на основі книжки Тараса Марусика.
Говоримо на трьох власне з автором книжки та Ірмою Вітовською. Приходьте у книгарню Є о 14:30

Недавно вийшло дослідження, яке може суттєво поглибити розуміння походження і розвитку індоєвропейської мовної сім'ї. Розбираємо його в новому відео:
https://youtu.be/qrw6899GDn8?si=57izJKSesFRt39yf

У "Читомо" зараз цікавезний новий спецпроєкт "До друку" - про друкарську і видавничу справу на українських територіях від 16 до 20 століття. Про перші друковані шедеври і видавничі осередки, про протидію різним формам цензури, про відстоювання національної позиції у непридатних для цього умовах, про книжковий маркетинг кінця 19 століття.
Самі видавці і внутрішні процеси підготовки книжок до виходу в світ - зазвичай досить непомітна ланка у цій сфері. Цей проєкт дає можливість дізнатись про них більше - і, повірте, це чи не найцікавіша сторона книжкової справи.
Там і тексти, і відео, і багато-багато ілюстрацій, які приносять просто естетичну насолоду, окрім інтелектуальної.
Ми маємо спокусу покинути всі справи і три дні поспіль не вилазити з цієї теми. Приєднуйтесь:
https://chytomo.com/special_project/do-druku/

Гарна новина!
Електронну версію "Мови-меч" Євгенії Кузнєцової вже можна придбати або орендувати в додатку Лібраріус.
Приємного читання:)

Цей день настав!
Нарешті на нашому сайті є довгоочікувана електронна версія книжки Євгенії Кузнєцової "Мова-меч. Як говорила радянська імперія", тож тепер її можна прочитати в будь-якому куточку світу.
А все завдяки нашому патрону Ігорю Ольховському, який її і зверстав.
Дякуємо, що чекали і питали. Придбати і завантажити примірник можна в нас на сайті humanitarka.com
Приємного читання і з неділею будьте здорові!

​​📢 16.02 Погулянки з плетінням ляльки з горішка і співами | Івано-Франківськ

Погулянки - гульки, вечорниці, проведення часу за приємним ділом зі слічною компанією.
На сей раз з Лиликом та Гурбою матимемо погулянку з плетінням ляльки з горішка, співами та чай-кавкою!✨

Ляльку-мотанку знають всі, а чи чули про ляльку з горішка?
Виявляється, іграшку можна зробити з чого завгодно, про що розкаже Музична майстерня «Гурба».

Етнологині Христя та Анна, які досліджують традиції Західної України, зокрема Галичини, розкажуть цікаві історії про те як і чим гралися колись діти, а також покажуть як зробити іграшку з горішка та всяких непотрібних речей, які напевно знайдуться вдома у кожного😉
Усі матеріяли надаються.
Під час події будуть також співи локального галицького репертуару та балачки про все на світі☕️

📆 16.02, п'ятниця;
⏳ Початок о 18:00;
💸 400 грн з учасника/учасниці;
📍 Офіс ГО "Д.О.М.48.24", вул. Курбаса 9, Івано-Франківськ

Для участи просимо зголошуватися в реєстраційній формі, бо маємо дещо обмежену кількість місць👇
Опісля реєстрації ми зв'яжемося з вами та надішлемо реквізити для оплати, котра закріпить місце за вами!

Сердешно дякуємо за афішу Любці Федюк💘

Це сталося: нарешті мальопис "Коротка історія української літератури", написаний Остапом Українцем, у передпродажу, тобто її можна замовити, підтримавши таким чином друк, і одержати вже у вересні.

За тисячу років свого існування українська література зібрала великий бестіарій різних жанрів і форм. Існує багато способів говорити про неї, та жодного, який дозволив би викласти все потрібне на лічених десятках сторінок. На щастя, існує маса літературознавчих видань, які дозволяють собі не бути стислими. Ця книжка — спроба протилежного, екстракт, концентрат, есенція. Не розповідь, а запрошення у галерею сотень текстів з різних епох, які чекають на сучасне прочитання, і звитяжців, які розшифрують усе, що ми заклали в ілюстрації.

Передзамовити: https://vydavnytstvo.com/shop/shoul/

Любі друзі, дорогі підписники, дозвольте презентувати вам нову книжку видавництва "Твоя підпільна гуманітарка". Це дебютна поетична збірка вже досвідченого поета Павла Шикіна, що тривалий час писав у шухляду - і тепер нарешті виходить друком. Готуйтесь чути про нього, бо це лише перша з його книжок, а далі буде більше - і поезії, і прози.
А ще, звісно, це перша поетична збірка в нашій видавничій кар'єрі - і ви вже можете її замовити за посиланням: https://humanitarka.com/product/zherstyani-surmachi/

Сьогодні один із тих (надто рідкісних останнім часом) днів, коли у нас виходить нове відео. Цього разу - про концепцію сакральних мов і питання "священної мови" українців. Приємного перегляду за посиланням:
https://youtu.be/yEEAdwWh-Eo

Якщо ви пропустили, тиждень тому вийшла розмова з Остапом на каналі "10 запитань історику": про українську мову, трипільське письмо, інструменти зросійщення і багато іншого. Дивитись тут:
https://youtu.be/36NR6lrJrNk?si=nehf4DEMAJhtyZOF

Ще не вже, але вже скоро вийде наша викохана новинка. Ми довго носилися з цією ідеєю, а втілити її змогла єдина і неповторна Ольга Петренко-Цеунова. Вона підібрала фрагменти текстів, підсилила їх власними коментарями і тлумаченнями, і вийшла густа і яскрава силянка змістів.

У книжки було багато робочих назв, зокрема "Література безробітної інтелігенції", але ми подумали, що вже нарешті пора на позитивні афірмації, а не романтичні страждання:) Тому зупинились на прямому ствердженні, бо українська література стоїть твердо на обох ногах.
"Українські митці про красне письменство від Середньовіччя до модернізму".

Зазвичай ми знайомимось уже з результатами творчих пошуків – власне романами, віршами, оповіданнями. У цій антології зможемо зазирнути в робочий кабінет (келію, дорожню валізку, кому як вже щастило), а може й у самі світлі голови наших класиків. Як вони сумнівались, міркували, сперечались, шукали своє призначення, оцінювали одні одних і критикували одні одних. Як наша література прийшла від автора-привида, який осмілювався лише де-не-де залишити в тексті бодай словечко про своє існування, до сміливих творчих пошуків модернізму і гучної заяви автора про своє Я. І де серед цих всіх стежок Україна (підказка – всюди, але нам належить дізнатися, в які способи).

Невдовзі будемо анонсувати, а поки що поділимось улюбленими цитатами.
Ваша редакція.

Замість відео на "Гуманітарці" вийшло відео на "Конструктиві", але на практиці - майже те саме. Такий дуже стислий підсумок теми, про яку я вже давно говорю і (з огляду на деякі чинники) нарешті почну говорити значно менше. А дивитись тут: https://youtu.be/iMhEgsZ59FE?si=CPJnZjDxs9mmyxFc

Нещодавно в обговореннях роману Загребельного "Диво" довелося вкотре побачити згадування синіх штор - інтернет-приклад ще з тих часів, коли на такі речі казали "баян". Але приклад хороший для тих, кого в школі (або й не в школі) втомлювали глибинними інтерпретаціями текстів, які просто хотілося читати. І думати, що в текстах написано лише те що написано - природна захисна реакція від агресивного вчитування.

Але трохи шкода, коли ці налаштування зрештою перетворюються в іронізування з різних методів читання тексту загалом, особливо ж "уважного читання", як деколи перекладають close reading. Де метод полягає саме в тому, щоб через увагу до дрібних деталей тексту оцінити композицію, яку вибудовує автор.

Для початку, слова означають не лише те, що означають. Алітерації "гл" і "гр" вже натякають на різні концепти, за фонетичними акцентами у словах "гнилий" і "гострий". Сюди ж відомий експеримент із bouba i kiki, де перше слово визначали як амебоподібну, а друге як зіркоподібну форму. Форма слів, поєднання слів, формулювання, що натякають на висхідну інтонацію - текст має безліч способів передати інформацію за межами безпосередньо слів. Навіть ритміка речень може створювати конкретний ефект. У романі the book of elsewhere є речення In the corner the newcomer stood head down and alone. Це речення в ритмі лічилочки, і цей ритм ідеально відбиває точку напруги перед тим, як хтось із присутніх загине. Прикладів безліч.

Окрім того, інтертекст і підтекст. Інтертекст - це не лише пряме цитування інших текстів, а й субтельніше використання тем і мотивів інших впізнаваних творів. Приклад "Улісса", очевидно, дуже радикальний, але не гірший приклад пропонує і Толкін. Так, він залишив багато власних коментарів щодо проговорених тем, але не менше непроговореного прямо прочитується. Мері й Піпін, які для нас є персонажами смішних інтермедій, стають королівськими слугами і отримують по власному подвигу - ця традиція чергування і переплітання героїчного з комічним сягає ще середньовічних лицарських історій, на які опирався Толкін. Мері з Піпіном, як і решта персонажів, не існують в тексті самі собою. Вони існують десь на перетині читацького і життєвого досвіду Толкіна з читацькими і життєвими досвідами читачів. Читачі, безумовно, не зможуть збагнути походження кожної деталі, але навіть не заглиблюючись в аналіз отримають загальне уявлення про теми і мотиви в текстах, які надихали Толкіна. Читаючи середньовічні історії після "Володаря перснів", ми легко впізнаємо інтертекст, навіть у непрямих цитуваннях.

Підтексту дістається найбільше, бо нібито він з усіх найбільш неконкретний. Він-бо повністю про враження, яке викликає певний епізод у тексті. Що, як нам здається, автор заклав поміж рядків. Запитання "що хотів сказати автор?" цілком нефункціональне, як ми вже кілька разів згадували на каналі. Доречно запитувати "як автор говорить про те, що я бачу в цьому тексті?" Ми не можемо викинути власний досвід, через призму якого інтерпретуємо мистецтво. Проте розуміння підтексту - це про розуміння методів конструювання тексту. Це про оголення прийому. Скільки б їх "насправді" не було, а історій відносно скінченна кількість. І людська пам'ять не безмежна, тому звісно що існують прикладні евристики, "стандартні" способи розповідати деякі речі. Багато авторів, якщо не більшість, використовують їх цілеспрямовано. Абсолютно всі - тому що ці самі прийоми є в історіях, на яких ми вчимось розповідати свої.

У сцені нічної зустрічі таємних коханців ніч є природним підтекстом сама по собі. "Під покровом ночі" відбуваються таємні речі, це культурне кліше, сама локалізація події вночі додає їй контекст таємниці, який легко використати. Людина, що сидить замкнена у своєму тісному кабінеті з єдиним віконцем високо вгорі, структурно дуже логічно буде зашореною і спраглою виходу, з якоюсь великою малодосяжною мрією. Просто тому що формально ці два елементи легко пов'язати. Нам легко уявити між ними зв'язок, навіть якщо "насправді" (тобто в замислі автора) його немає. Формальної подібності цілком вистачає, аби створити значення "з нічого".

Ну і є підтексти