#Записки_ТПГ

Коротко про те, як відсутність контексту заважає нам розуміти літературу. При чому не контексту як історичного тла чи чогось такого, а елементарно відсутність літературної бази з менш відомих текстів при читанні більш відомих.
Дантова "Комедія", звісно, формально блискучий і практично бездоганний твір. Але багато несогірших технічно текстів (наприклад, "Африка" Петрарки) не отримують такого культового статусу. Конкретно "Африка" - малоцікавий анахронізм, звісно, котрий нікого не обходив ще на час написання, але то технічні деталі.

Як на мене, читацький досвід сучасників Данте каже нам про текст більше, ніж безпосередній читацький досвід самого Данте, відображений у книжці. А в сучасників Данте була сильно популярна література з видіннями пекла і раю. Видіння і ходіння на той світ - взагалі топовий для пізнього середньовіччя/раннього ренесансу жанр і один із важливих інструментів поширення влади церкви. Для середньовічної публіки розповіді про небесні розкоші та пекельні страждання - це ж абсолютний шок-контент, куди там вашим Месникам. (До речі, жанр присутній і в античці, зокрема в Одіссеї, і в староєврейській літературі, зокрема в книзі Еноха, але тут не про них).

Писали в цьому жанрі переважно монахи та дотичні, тобто зміст текстів значною мірою регулювався церквою. Значна частина "народних" понять про гріховність сформована якраз на прикладах із такої літератури, де різної начитаности люди описують потойбіччя відповідно до своїх понять. Це означало також, що в пеклі описувалися кари саме за ті гріхи, на яких хотілось акцентувати, а за потреби в пеклі могли опинятися ще й ті люди, з котрих хотілося зробити моральний приклад.

Данте зробив буквально те саме, але є нюанс. З уроків літератури ви точно знаєте про його непрості стосунки з церквою і політичними елітами. Як на мене, саме в цьому основна шедевральність "Комедії" – Данте взяв надзвичайно популярний і глибоко ідеологічний жанр церковної апологетики і використав його як, значною мірою, revenge porn. Ок, для нас це красива римована поема, але для освіченого сучасника, котрий в процесі читання впізнавав конкретні персоналії та збірні образи, це мало бути чтиво на взірець прози Семесюка.

Це, до речі, один із цілком формальних факторів "комізму" тексту. Власне, сама ідея ходіння в потойбічний світ у Данте тримається на інверсії та обмані очікувань читача - ми чекаємо страждань грішників, а отримуємо страждання достойників, котрі й самі ними погрожували. Це практично реформаторська риторика – клір теж безнадійно загруз у гріхах, які має викривати. Це чи не перший із часів легенди про Гайнриха фон Офтендінґгера текст, у якому поета чи митця зображено як світову силу, наділену владою змінювати оптику, крізь яку ми дивимось на світ.

А три частини по тридцять три пісні, написані терцинами - це, звісно, дуже круто, але тамті часи ставили такі вимоги до форми, що було б дивно, якби Данте такої структури НЕ дотримався. Тобто так, формальна досконалість Данте – це, звісно, добре, але новаторство "Комедії" не те щоб на ньому було зав'язане. А що про Данте розповідали вам у школі?

#Записки_ТПГ

За юліанським і новоюліанським календарями сьогодні Великодній понеділок, тож чом би не поговорити про ̶Г̶о̶с̶п̶о̶д̶а̶ ̶н̶а̶ш̶о̶г̶о̶ ̶І̶с̶у̶с̶а̶ ̶Х̶р̶и̶с̶т̶а̶ Біблію. Бо я таки вважаю її вкрай цікавою і вартою прочитання книжкою.

Я схиляюсь до теорії, за якою в основі кожного епічного тексту лежать три речі: реальна ситуатема, що провокує створення тексту; соціально-політичний контекст, який визначає актуальність та доцільність тексту і літературно-культурний контекст, який вимагає оповідати про події певним чином, аби узгоджувати їх із чинним метанаративом. В різних текстах ступінь вияву кожної з цих основ буде різний, але вони незмінно присутні всюди.

Загалом, Біблію я сприймаю саме в такому ключі, як літературний продукт свого часу, уявлень та (що головне) сталих способів концептуалізації цих уявлень. Як і з будь-яким епосом, розуміння тексту залежить від нашої здатности ефективно зменшити дистанцію. Тобто зрозуміти, що під цим текстом розуміли чи потенційно могли розуміти його "ідеальні читачі", суспільство, для якого текст і створювали.

Незалежно від вашого ставлення до християнства чи теїзму, Біблія залишається одним із найповніших епосів в історії людства. Вона хронологічно найпротяжніша, найдетальніша, а також, можливо, одна з найточніших серед усіх епічних текстів. Уже це робить її геть непроминальним текстом світової літератури.

Але особлива краса розкривається в біблійній інтертекстуальності. Наприклад, явні схожості між "Енума Еліш" та першим розділом книги Буття, перегуки між епосом про Гільгамеша та рештою Буття, ойкуменічний світогляд "таблиці народів" та його відповідники в інших епосах, антична поезія в посланнях апостолів... З урахуванням усіх встановлених та гіпотетичних доповнень (наприклад, Мр. 16:9-20, пасаж настільки сильно вибивається з решти тексту, що прямо йому суперечить), Біблія пропонує найбагатше поле для різних типів читання, що робить її, за іронією долі, надзвичайно відкритою для інтерпретацій попри вельми герметичний текст оригіналу.

Між тим, я це все розповідаю не просто так. По-перше, нагадати, що Біблія, незалежно від вашого віросповідання, варта уваги та бодай ознайомлення точно так само, як і будь-який інший епічний твір чи моральний кодекс, що лягли в основу нашої культури. А по-друге, розповісти про канал InspiringPhilosophy. Цей канал апологетичний, місцями навіть дуже, але на ньому є безліч матеріалів, присвячених біблійній археології та текстології. Якщо ви знаєте англійську, це чудове місце для ефективного розширення біблійного контексту. Або прокрастинації.

Посилання:
https://youtube.com/c/InspiringPhilosophy

Кілька днів тому частина редакції "Гуманітарки" сиділа за столом зі своїми друзями і Катря розповідала про те, як на Волині косять саги - залиті водою луки. На це пролунали дві реакції:
- Що означає - косять траву під водою?
- Що означає - ти не знаєш, як це косять траву під водою?
Розгадка проста - на Поліссі ця практика відома, а на півдні Поділля - ні.
Якщо ви з Полісся і можете нам розповісти про свій реґіон речі, без яких ви не уявляєте рідну землю, але які дивують чи вганяють в ступор людей з решти України -пришліть на них покликання у коментарі. Якщо ви володієте поліським діалектом чи знаєтесь на ідентичності поліщуків - пишіть нам: [email protected]. Видавництво "Твоя підпільна гуманітарка" шукає людей для нового проєкту. Починаємо з Полісся - і сподіваємось пройти всю Україну.

Оскільки ютуб банить деякі детокси, будемо підпільно ділитися ними тут, тому хто не встиг прослухати, матиме нагоду собі завантажити і насолодитися:) Сьогодні от ділимося етером, яким пишаємось чи не найбільше. Приємного прослуховування. Хто любить реп і гіп-гоп, порадьте, що ще зацінити.

У нас триває передпродаж першої книжки видавництва ТПГ: "Як працює класичне оповідання" Флоренс Ґоє в перекладі Остапа Українця. Замовляйте на нашому сайті: https://humanitarka.com/product/short_story/

Свіжесенька розмова Євгена з українським гуртом ZWYNTAR про андеґраунд, темне кантрі і про наболіле. Налітайте!
https://youtu.be/Jps0lsr9HsY

Посидимо під легоньку музичку, згадаємо про літо і сонечко

Знаєте, коли класно слухати Катеринку?) Коли лежить фейсбук! Заходьте собі на канал, вмикайте і відпочивайте від того всього
https://youtube.com/channel/UC_CpYaZN-UUjoMc2p4X152g

Одвічне питання школярів і студентів: чому більшість текстів 19 століття такі довжелезні і нудні? Коротка відповідь - бо читачі тоді читали зовсім по-інакшому, а тексти публікували в іншому вигляді. Довга і цікавіша відповідь - у новому відео Твоєї Підпільної Гуманітарки: https://youtu.be/ChAtElz3YX0

Коли ми говоримо про радикалізацію суспільства, то маємо на увазі переважно акціонерство на публічних заходах. Але радикалізація суспільного простору — це завжди ніби вступ до радикалізації простору приватного. Мовна і культурна ситуація на Буковині, Закарпатті і Бесарабії —це ще одна шпичка совка, на яку ми з чистим серцем навіть не зважаємо, бо вже якось звикли.

Але "не зважати" — це пасивний стан. А без активної державної політики ситуація в подібних випадках дуже схильна погіршуватись самостійно. Особливо якщо цьому готові допомагати уряди зразу кількох країн. Хтось, як Росія, практично відкрито, бо сільські громади, особливо румунські, переважно й так під контролем РПЦ. Хтось, як Румунія, через тихеньке заохочення реґіонального сепаратизму.

Тому дуже прошу прочитати цю колонку. І якщо мені вдалось переконати вас, що проблема серйозніша, ніж ви думали — поширте її. Бо єдине, що мотивувало мене її написати — про це майже ніхто не говорить. Ні в ЗМІ. Ні просто в Інтернеті. Тобто локально, звісно, розмови відбуваються, але таке враження, що українським медіям в принципі не хочеться знати, що там відбувається в цитаделі російської духовної пропаганди на заході України.

Хоча, мабуть, не здається. Тут же мова про національну і культурну політику, а цими сферами зараз займатись просто немає кому.

https://zbruc.eu/node/108205

Є записи про те, що в Україні вирізали обличчя з гарбузів і кабачків ще до того, як дізналися про Геловін.
Що основного треба знати про історію цього свята - є у нашому минулорічному відео. Зачиняйте вікна, бо нечиста сила літає!
https://youtu.be/0j50n0PP8Ac

Як ми втратили ведмедя.

Історія відома, та все ж, мабуть, не всім.
Магічне мислення передбачає, що згадка певної істоти, явища чи будь-чого може цю істоту прикликати. Якщо ви знаєте забобон "не говори про погане і нічого не станеться" - це якраз таке магічне мислення.

Тому страшні речі, наприклад смерть, мають чимало евфемізмів, які допомагають говорити про поняття, не називаючи його прямо. Те саме з Дияволом, котрого у фольклорі часто називають просто Той, не кажучи про відоміші замінники на кшталт "нечистий", "рогатий" чи "лукавий". Табу на пряме називання Бога є потужною частиною юдейсько-християнської традиції, від Третьої заповіді до численних дискусій щодо значення тетраграматона יהוה (Ягве/Єгова залежно від традиції читання). В англійській фразеології є фраза "Speak of the devil and he doth appear" (букв. "Заговори про диявола, і він з'явиться"). В українській є прямий відповідник "Про вовка промовка" і більш вульгарний "Згадай гімно, і ось воно". Примовки, які апелюють до цього вірування, взагалі поширена штука і добре відбивають саму ідею прикликання згаданого.

Так от, ведмідь. Почнемо з того, що в нас відбулась метатеза і архаїчною формою буде "медвідь", як його досі називають у деяких діалектах і всіх інших слов'янських мовах. Але це евфемізм - "той, хто їсть мед", "медоїд". Поїдання, а не відання меду. Так само в германських мовах слово походить від кореня зі значенням "бурий" (пор. українське "бурмило", хоч цей зв'язок не достеменний; можливо, слов'янський рефлекс цього кореня є в слові "бобер"). Деякі дослідники германську назву виводять не від кольору, а від *ǵʰwér (дика тварина), але суті це не змінює. І слов'яни, і германці настільки евфемізували цього звіра, що первісна форма його назви просто зникла з наших мов.

Реконструйована праіндоєвропейська форма: *h₂ŕ̥tḱos. Реконструйована прабалтослов'янська форма: *irśtwā́ˀ (дискусійно).
Праслов'янська реконструкція цього гаданого кореня мала б дати *vъrsъ, тобто в сучасній українській цей звір, найімовірніше, називався б "ворос", якщо рахувати з повноголоссям. Чи є якийсь зв'язок між онімом "Варшава" і гіпотетичною праслов'янською реконструкцією слова "ведмідь" невідомо, але радше ні. Те саме стосується річки Ворскла.

Особливої пікантности цьому лінгвістичному процесу додає той факт, що в романських мовах і в грецькій праіндоєвропейський корінь зберігся - ἄρκτος і ursus відповідно. Натомість у слов'ян і германців, котрі за фактом розселення мали значно більше контактів із ведмедями - безслідно зник. Сьогодні лінгвісти вважають замінники кореня *h₂ŕ̥tḱos найранішими з відомих евфемізмів - вони мусили з'явитися ще до розділення відповідних гіпотетичних мовних єдностей, тобто на початку першого тисячоліття, якщо не раніше.

Послухайте потойбічний етер Євгена на Катеринці, поки його ще не забанили! Одна компанія нас не любе, тому всі наші детокси, де ми використовуємо їхні пісні, скінченні:(
Окрім воістину прекрасної української музички там ще й розповідь про таємничі традиції, пов'язані з Геловіном.
https://youtu.be/Pf8PaX4K4tA

Для тих, хто цікавиться англійською і хоче відшліфовувати свою граматику - радимо канал English as a beauty. Корисні і деколи несподівані правила, які точно стануть в пригоді, якщо англійська - ваша робоча мова.
Підписатися: https://t.iss.one/englishasabeauty

Про це відео довго просили, і от воно нарешті вийшло в люди!
Що основного треба знати про діалекти української мови, чому не варто їх цуратися, на що звертати увагу.
Також ділимося міркуваннями щодо проблем діалектології як науки - про що мало хто насправді говорить.
Так що зацініть і друзям покажіть:
https://youtu.be/yDd7AVp8q2U

Збираєтеся спати, але мучить питання, хто живе під ліжком? Чуєте вночі дивні звуки, а кота у вас нема? Хтось до ранку зжирає всі запаси печеньок?
Відповідь є - це Бабай.
Як з ним боротися, Євген розказав у відео. Поінформовані значить озброєні:
https://youtu.be/IWXlChIGE_s

Про поняття lingua franca.

Цей термін доволі часто зринає в дискусіях про мовну ситуацію в Україні, а Вікіпедія дає трошки неповну картину ситуації (бо опирається здебільшого на енциклопедичні статті). Російська, як ви знаєте, претендує на роль lingua franca країн балто-чорноморської осі та Кавказу, і побутове розуміння терміну, на жаль, не містить конотацій, що лягли в основу поняття. А вони цікаві.

Отож, у сучасному розумінні лінґва франка - це мова загального порозуміння, принаймні в межах певної групи людей. І в усіх енциклопедіях, від Британіки до Виноградова, ви почитаєте про наслідки фразеологізації цього поняття - араби називали франками всіх европейців, через інтенсифікацію торгових контактів поняття "лінґва франка" стало позначати мову, якою розмовляли купці середземноморського басейну, тобто певний романський піджин.

Оця концепція ґенези лінґва франка потім склала теоретичну основу есперанто та інших мов із претензією на універсальність. В принципі, це абсолютна правда, проте не вся.

Після читання статті на вікіпедії є два потенційні питання:
1. Чому араби називали мову загального порозуміння латиною? (росвікі стверджує, що це переклад арабського поняття, але джерел на цю тему рівно нуль);
2. Якщо навіть це переклад арабського поняття, нащо європейцям було взагалі перекладати арабське поняття на позначення мови, якою спілкуються вони самі?

А тому що це лише друга половина історії. Взагалі ж походить це діло з часів Карла Великого та його імперії. І спадку Карла в часи, коли після Верденського поділу імперія розділилась на три частини: західну, східну і серединну. Імперія Карла була дуже неоднорідною, народів там було багато, мов і діялектів - ще більше, а з цієї імперії вийшли Франція (в середньовічні часи - дикий мовний казан), Німеччина, Італія, Швейцарія, Бельгія, Нідерланди і Люксембурґ. І Каталонія, котра зокрема на цій підставі відчуває свою окремішність від Кастилії. Імперія таких масштабів вимагала адміністрування і бюрократії. Дуже сильно. І якщо для більш офіційних речей була придатна латина, то побутові документи, не пов'язані з управлінням державою на вищих ланках, потребували інших засобів - купці латину, як правило, не знали, але письма потребували для облікування та угод, особливо із потужним розвитком торгівлі на території імперії. Тому імператор видав указ, згідно з яким, щоб зменшити непорозуміння та ошуканство, спростити жисть купцям, а заодно і всім навколо, всі торговельні та інші приватні угоди належить укладати in lingua franca. Тобто мовою франків.

Оскільки на території імперії жили може й десятки народів, але імперія була саме франків. Інше питання, що навіть впродовж існування імперії сама лінґва франка не витримала романських впливів на території Галлії та здебільшого стала суперстратом у формуванні французької, а також породила фламандську та нідерландську (і деякі німецькі діалекти). Верденський поділ 843 року цю ситуацію лише закріпив.

А от лінґва франка в первісному розумінні - це державна мова. Це мова, яку зобов'язані знати всі мешканці певної території. І якщо не йдеться про торгові операції, а саме про побутовий вжиток - lingua franca позначає мову, яку зобов'язані знати всі, незалежно від того, якою мовою вони говорять з народження. Lingua franca у тому розумінні, в якому говорять про російську - це мова імперської метрополії, яку зобов'язані опанувати підпорядковані народи. Це інструмент гомогенізації, а не порозуміння.

Зараз триває онлайн-концерт Тараса Компаніченка з піснями 30-х років та розповідями про Голодомор в Україні.

Наполегливо запрошуємо долучитися:
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=2042555792580472&id=253223428030752

Вдячні відгуки і підтримку проектів можна переказати на карту ПриватБанку 4149 6293 5302 7048.

Хто не встиг - звісно, завжди можна послухати в записі, то унікальний концерт.

До Дня Збройних сил України почали на "Підпільній Катеринці" серію наших записів з бандуристом і лірником Михайлом Гречкиним на Кам'яній Могилі.

З нагоди свята послухаємо "Ой, там, у лузі, при дорозі" (також відому як "Три брати") — повстанську пісню вояків УПА, що також боронили незалежність і соборність Української держави.

https://youtu.be/gqO7Joutmbk

Сувенір від Сарматського моря, який дивом пережив СРСР. Одне з найзагадковіших місць України.

Як утворилася Кам'яна Могила, що там поховано, і чи справді в її ґротах є залишки найдавнішого в світі письма?

Про все це розповідає Євген Лір у найчеснішому документальному фільмі про загадку історії - "Могила Тіней".
https://youtu.be/0VplHjk9ako

Наші товариші на каналі D6 Nature зробили дуже корисне і актуальне відео про те, як допомогти птахам узимку, не нашкодивши їм.

Міграції птахів уже давно розпочалися, але не всі пернаті вирушають в далеку дорогу, щоб перезимувати. На нашій території залишається ще багато видів, які потребують нашої допомоги протягом голодних місяців.
Підгодівля - справа серйозна, треба чітко знати та дотримуватися правил, щоб не нашкодити птахам. Серед основних правил треба знати наступне:

- Підгодівлю потрібно починати із початком перших морозів/снігів;
- Не забувайте додавати корм до годівниць, адже птахи запам’ятовують їхнє розташування і намагатимуться бути там періодичними гостями;
- Не забувайте про санітарний догляд за годівницями, їх обов’язково треба чистити принаймні 2 рази на місяць;
- У годівницю заборонено класти солоне, смажене, зіпсоване, солодке, а також будь-які хлібобулочні вироби, пшоно, гречку, рис;
- Кісточки від яблук та абрикос є небезпечними для птахів також, тому уникайте їх;
- Найкращим кормом є те, що птах міг би сам знайти у природі: насіння соняшника, гарбуза, дині, кавуна, кукурудза, а також сало, як замінник комах;
- Пшеницю краще не класти до годівниці, адже її їдять невелика кількість видів;
- Навесні, після останніх суттєвих морозів та зникнення снігового покриву, варто зняти годівницю, провести чистку та покласти її в недосяжному для птахів місці. Птахи з цього моменту мають шукати корм самостійно і таким чином виконувати свою роль.

Також їхня команда готує щороку сезонні корми для птахів, тому якщо є бажання отримати підібраний та правильний харч для зимуючих видів, то обов’язково заходьте на їхню сторінку D6 Nature, щоб замовити собі пачечку!
https://www.facebook.com/D6Nature/

А відео переглянути можна ось тут:
https://youtu.be/sO6aXh-f8_k