Нагадайка! Сьогодні останній день передпродажу Антології, тож це ваш шанс вхопити за меншою ціною:) Якщо хтось вже отримав – хваліться, ми дуже тішимось усіма відгуками, бо дуже хотіли зробити книжку зручною і корисною для філологів, письменника і "професійних" читачів.

Часом, коли вчимо іноземні мови, зіштовхуємося з трущнощами, які мають глибоке коріння і ховаються у стародавній історії народу та світогляді, що формувався тисячоліттями.

Щоб зрозуміти данське числення, треба засвоїти кілька основних понять:
🐑 TYVE — “20”
двадцятками рахували овець.
В англійській це називають SCORE.

🐑SINDE — “разів”
-sindtyve — “разів по 20”.
60 — Tres, скор. від Tresindstyve, “тричі по 20”.
80 — Firs, від Firsindstyve, “чотири рази по 20”.

Із числівником 40 цікавіше:
40 — Fyrre від Fyrretyve, але! Тут TYVE означає не 20, а 10. Так, TYVE “20” походить від двнсканд. *tuttugu і прагерм. *twai tigiwiz. А TI "10" від двнсканд. *tíu і прагерм. *tehun, що споріднене з двнгрец. *δέκα і укр. “десять”. Тож Fyrretyve — “чотири рази по 10”.

🐑HALV— “половина”
Данці рахують не як ціле+половина, а як пів наступного цілого.
Напр.: 2.5 — Halv Tredje, “пів третього”, а не 2+0.5
50 — Halvtreds, від Halvtredsindstyve, “наполовину минувши третю двадцятку”, по-нашому 2.5 х 20

Подібно творяться інші бентежні числівники:
70 — Halvfjerds, скорочено від Halvfjerdsindstyve, “пів четвертого разів по 20”: (4-½) x 20 або ж 3.5 х 20
90 — Halvfems, скорочено від Halvfemsindstyve, “пів п’ятого разів по 20”: (5-½) x 20 або ж 4.5 х 20

А от 100 вже буде Hundrede, видихайте!

Втім, варто пам'ятати, що вони не тримають в голові ці складні обчисленння, а просто знають їх як слова, що відповідають конкретним числам. Так само, як ми, коли кажемо "двадцять", не думаємо собі "так, значить, це два рази по десять". І як коли в англійській ми кажемо forty і не думаємо, що це "чотири рази по десять".

З вами була хвилинка-цікавинка від Підпільної Гуманітарки 🌺

Друзі зі Львова, маємо гарну новину!
29 травня о 18:00 у Домі Франка відбудеться презентація антології "Українські митці про красне письменство від середньовіччя до модернізму".

Упорядниця Ольга Петренко-Цеунова та літературознавець і поет Назар Федорак запрошують на інтелектуальний бенкет для всіх, кого цікавить літературна творчість та історія української літератури.

Як середньовічний автор-скриптор виходить за межі топоса скромності?
Хто з ренесансних поетів прикликає муз на українські терени?
Як страх забуття стає мотивацією творчості козацьких літописців?
Як письменники ХІХ століття вирішують конфлікт між естетичним поривом та громадянським обов'язком?
Яких веж прагнули модерністи?
Спробуємо охопити ці теми в невимушеній розмові й будемо раді почути ваші думки.

Згадаємо і про Івана Франка, який в антології присутній двічі – як співрозмовник Лесі Українки у листуванні про ненаписані твори і як автор тексту "Поезія і її становисько в наших временах".

До зустрічі у четвер! Вхід вільний

Друзі, у нас традиційно нема ще свого стенду на Книжковому Арсеналі, проте наші книжки можна буде знайти на стенді MEGOGO BOOKS, які люб'язно погодились на співпрацю. Тож запрошуємо на стенд D1.6 погортати наш скромний, але міцний доробок!
Ми дуже хочемо надрукувати багато нового, але для цього потрібна ваша підтримка і інтерес до наявних видань ❤️

На стенді діятиме знижка 20% для військових.

До зустрічі на Арсеналі!

В одному коментарі нас запитали, що ж таке "красне письменство". Зізнаємось, профдеформація засліпила, і ми забули, що це не настільки поширений термін, як могло здаватися. Виправляємось!
Це український переклад французького терміна belles-lettres, який з’явився орієнтовно у 17 столітті на позначення категорії творів, які призначені для естетичної насолоди і в яких художність є основним критерієм.
Термін винайшли як літературний відповідник явищу beaux arts — красні мистецтва. Або, як багато хто їх знає — образотворчі.
Спершу він включав усі літературні твори, які цінували за естетичні якості та оригінальність стилю: художню прозу, поезію, п’єси і навіть критичні тексти. Belles-lettres чітко відділяли від інших видів письма за мистецьким критерієм.
З часом термін значно звузився і тепер не охоплює й близько того об’єму творів, що колись. Нині ми знаємо його нащадка — белетристику, що позначає легке чтиво.
Тому термін “красне письменство” виконує роль глобальну і вживається в тому оригінальному сенсі.
Погодьтесь, це зручно і красиво. Вам знайоме було це поняття?
Якщо хочете дізнатися більше про антологію "Українські митці про красне письменство від Середньовіччя до модернізму" і про те, які сумніви точили середньовічних скрипторів, як ренесансні поети вміло поєднували давньогрецьких богів і Богородицю, або чому Леся Українка плакала через Івана Франка — приходьте у Дім Франка на презентацію!
Розповідатиме упорядниця Ольга Петренко-Цеунова, модеруватиме літературознавець і поет Назар Федорак, буде невимовно!
29 травня, 18:00
Львів, вул. Івана Франка, 150

Їх уже навіть немає на стенді, але вони є у книгарнях Києва і в нас на сайті humanitarka.com
До речі, також ще є кілька наборів "Українські митці про красне письменство"+"Коротка історія української літератури" зі знижкою, лише у нас!

Ця антологія — як ковток свіжого повітря в літературному морі, як атоксіл, коли укачало на крутих літературних поворотах, як погляд всередину, в самі думки митців, від середньовічних скрипторів до Олени Теліги.

У нас завжди діє гаряча лінія підтримки, тобто ви можете написати напряму, якщо хочете чимось поділитися чи запитати щодо наших книжок! Незнайоме барокове слово? Пишіть нам!

Ми хочемо, щоб літературна творчість була до всіх якомога ближчою, і саме для цього з'явилася наша антологія.

Доповнюємо сьогоднішні гарні новини нашою маленькою новинкою!
Ми додали на сайт електронну версію антології "Українські митці про красне письменство від Середньовіччя до модернізму" (упорядниця Ольга Петренко-Цеунова). Тепер занурюватися в письменницьку кухню ще зручніше! Дякуємо нашому прекрасному патрону Ігорю Ольховському за чергове електронне видання.

Придбати можна тут: https://humanitarka.com/product/ukrayinski-myttsi-pro-krasne-pysmenstvo-elektronna-versiya-epub/

Продовжуємо математично-лінгвістичну тематику, цього разу про українську мову.
Паукальне число — складна тема, і дехто стверджує, що в українській мові є ця граматична категорія. Будемо розбиратися.
В українській мові є (умовно кажучи) п’ять чисел:
один —— однина
два —— двоїна
кілька —— множина (тут ховається підозра на те саме паукальне число)
багато —— означена множина
теж багато —— неозначена множина
“Паукальне” число походить з латинського paucus — “нечисленний”, pauci — “трошки”. Ми знаємо його родичів: англійське few, італійське poco, французьке peu. Його використовують деякі австронезійські і австралійські мови, але схожа категорія є і в нас. Ми її використовуємо, коли рахуємо
три і чотири.

В літературній мові двоїна практично занепала, проте збереглася багато де в розмовній. Наприклад: одне відро, дві відрі, три, чотири відра, п’ять (і далі) відер. Або: одне слово, дві слові, три, чотири слова, п’ять (і далі) слів. Форма іменника, яка твориться біля числівника "два" — це і є двоїна. А форма, яка твориться біля "три" і "чотири" — це наша морфологічна категорія, яка виконує функцію паукального числа, проте не є ним.
Морфологічно ця різниця присутня, проте ми не дуже визнаємо її існування. Принаймні не пам'ятаємо, щоб шкільна програма на це звертала увагу. Чи це не так?
У багатьох випадках ця форма або злилася з двоїною, або заступила її. Тому зараз ми говоримо: одне відро, два, три, чотири відра, п’ять (і більше) відер; одна рука, дві, три, чотири руки/руці, п’ять (і більше) рук.
Чому так? Загадка ховається в історії. В давніших формах української мови "одинъ, дъва, триє, четыре" були прикметниками і функціонували як прикметники, тобто сполучалися й узгоджувалися з іменниками за родами і відмінками, а "один" навіть за числами:
одинъ одьна одьни одьно
одьного одьною одьнѣхъ одьного
дъва брата,
дъва сыны,
дъвѣ женѣ,
дъвѣ словесѣ
триє брати,
четыре сынове,
три жены,
три словеса
А от числівники від "п’яти" були іменниками і, відповідно, узгоджувалися з іншими іменниками як іменники. Тому наше “паукальне число” — це радше цікавий збіг через особливості давньоукраїнської морфології, аніж справді окрема граматична категорія. Бо ж коли ми кажемо “двадцять три сороки” чи “п’ятдесят чотири ночі” — форма іменника зберігається від десятка до десятка.
Крім цього, в нас є ще одна множина — неозначена. Зазвичай вона формально збігається з однією з інших форм множини, але може відрізнятися наголосом. Наприклад: одне серце, два, три, чотири се́рця, п’ять (і більше) серде́ць, мн. серця́; одна рука, дві, три, чотири руки́/руці́, п’ять (і більше) рук, мн. ру́ки.

Отож, паукальне число — це те, що стоїть між двоїною і множиною і має позначати "кілька", три-чотири. Але ми вже з'ясували, що в українській воно трошки псевдо-паукальне число, бо не є повноцінною граматичною категорією. Отака от математична лінгвістика! Не губіться серед множинних множин!

Друзі, у нашій гуманітарній команді сталась сумна подія, у зв'язку з якою мусимо підзбирати кошти. Тому оголошуємо значні знижки на всі наші електронні видання. Якщо ви хотіли придбати щось із наших книжок — зараз дуже доречний час, аби нас підтримати.
Нагадуємо після придбання перевіряти папку "Спам", туди може потрапити повідомлення з посиланням на завантаження.

Знижки триватимуть до півночі з 15 на 16 червня!

Також досі діє акційна ціна на поєднання "Мова-меч + Українські митці про красне письменство" і "Коротка історія української літератури + Українські митці про красне письменство".

Дякуємо, що ви поруч. Сподіваємося, що все буде гаразд!

Розділ з електронними книжками: https://humanitarka.com/product-category/elektronni-knyzhky/

Шановні літературолюби!
В рамцях Тижня незалежних книгарень, і трохи виходячи за його рамці, запрошуємо вас на лекцію Ольги Петренко-Цеунової "Мода на класику: як видавали і продавали давню українську літературу у ХХ столітті".

На початку 20 століття Леся Українка жалілась у листі, що не може знайти видання давніх пам’яток. В. Домонтович описував, як у 1910-х усі шаленіли за бароко. У 70-х Василь Стус полював на "Літопис Самовидця". Чому класика раптом ставала популярною і чим томики давніх текстів приваблювали тих, хто тепер є класиками для нас?

Про це поговоримо 6 липня о 16:00 у книгарні Readeat на Антоновича, 50

Урочисто оголошуємо початок передпродажу третього тому "Покуття" Оскара Кольберґа в перекладі та адаптації Остапа Українця і Катерини Дудки.
Ця книга відкриває завісу над містичним і чарівним світом Покуття XIX століття. У ній зібрано народні вірування, прислів’я, казки, небилиці та загадки, записані з вуст місцевих жителів. Попри поширене уявлення про казку як дитячий текст, цей том буде цікавий насамперед дорослим — дослідникам фольклору, етнографам і всім, хто захоплюється народною демонологією та готичною атмосферою старовинних історій.
Переклад та публікацію цієї книги підтримує Європейський Союз за програмою «Дім Європи».
Очікується з друкарні 20 вересня 2025 року.
Передзамовити і ознайомитися зі змістом та прикладами тексту можна на сайті: https://humanitarka.com/product/pokuttya-kazky-i-nebylytsi-tom-3/

Якось одного разу ми з перекладачкою Марічкою Багрій дійшли до цієї простої істини, і тепер ділимося нею з вами.

“Моя”, “твоя”, “його”, “її” автобіографія — це не помилка і не плеоназм.
Так, “автобіографія” — це життєпис, написаний його ж головним героєм чи героїнею. Але це слово не має автоматичної інформації про те, хто саме її писав.
Якщо ви просто скажете “автобіографія” — це не означатиме, що вона неодмінно про вас. Вона може бути про будь-яку людину, яка написала власну біографію.

Не заганяйте себе в рамки несправжніх правил!

А ви що про це все думаєте?

Усе-таки розжилися подією на фестивалі Поверхи, що зараз проходить у Києві в ТРЦ Respublika Park

Уже завтра, у неділю, о 18:00, будемо говорити про Покуття — малознаний регіон, захований у куточку між Гуцульщиною, Буковиною та Поділлям, але такий колоритний та цікавий.

Разом з покутянином Богданом Гасюком, гуцулом Павлом Рибаруком та буковинкою Катериною Дудкою поміркуємо про фольклор у нашому житті, особливості Покуття, що ми про нього знаємо і що варто ще дізнатися. Послухаємо трошки музичних записів, подивимося трошки давніх світлин, почитаємо трохи автентичних казок і спробуємо з'ясувати, які вони — покутяни. Давні і сучасні.

Чекаємо вас на події!
Так, далеко, аж на Теремках, але воно того варте:)
А скоро вже і третій том достигне!