Ще не вже, але вже скоро вийде наша викохана новинка. Ми довго носилися з цією ідеєю, а втілити її змогла єдина і неповторна Ольга Петренко-Цеунова. Вона підібрала фрагменти текстів, підсилила їх власними коментарями і тлумаченнями, і вийшла густа і яскрава силянка змістів.

У книжки було багато робочих назв, зокрема "Література безробітної інтелігенції", але ми подумали, що вже нарешті пора на позитивні афірмації, а не романтичні страждання:) Тому зупинились на прямому ствердженні, бо українська література стоїть твердо на обох ногах.
"Українські митці про красне письменство від Середньовіччя до модернізму".

Зазвичай ми знайомимось уже з результатами творчих пошуків – власне романами, віршами, оповіданнями. У цій антології зможемо зазирнути в робочий кабінет (келію, дорожню валізку, кому як вже щастило), а може й у самі світлі голови наших класиків. Як вони сумнівались, міркували, сперечались, шукали своє призначення, оцінювали одні одних і критикували одні одних. Як наша література прийшла від автора-привида, який осмілювався лише де-не-де залишити в тексті бодай словечко про своє існування, до сміливих творчих пошуків модернізму і гучної заяви автора про своє Я. І де серед цих всіх стежок Україна (підказка – всюди, але нам належить дізнатися, в які способи).

Невдовзі будемо анонсувати, а поки що поділимось улюбленими цитатами.
Ваша редакція.

Замість відео на "Гуманітарці" вийшло відео на "Конструктиві", але на практиці - майже те саме. Такий дуже стислий підсумок теми, про яку я вже давно говорю і (з огляду на деякі чинники) нарешті почну говорити значно менше. А дивитись тут: https://youtu.be/iMhEgsZ59FE?si=CPJnZjDxs9mmyxFc

Нещодавно в обговореннях роману Загребельного "Диво" довелося вкотре побачити згадування синіх штор - інтернет-приклад ще з тих часів, коли на такі речі казали "баян". Але приклад хороший для тих, кого в школі (або й не в школі) втомлювали глибинними інтерпретаціями текстів, які просто хотілося читати. І думати, що в текстах написано лише те що написано - природна захисна реакція від агресивного вчитування.

Але трохи шкода, коли ці налаштування зрештою перетворюються в іронізування з різних методів читання тексту загалом, особливо ж "уважного читання", як деколи перекладають close reading. Де метод полягає саме в тому, щоб через увагу до дрібних деталей тексту оцінити композицію, яку вибудовує автор.

Для початку, слова означають не лише те, що означають. Алітерації "гл" і "гр" вже натякають на різні концепти, за фонетичними акцентами у словах "гнилий" і "гострий". Сюди ж відомий експеримент із bouba i kiki, де перше слово визначали як амебоподібну, а друге як зіркоподібну форму. Форма слів, поєднання слів, формулювання, що натякають на висхідну інтонацію - текст має безліч способів передати інформацію за межами безпосередньо слів. Навіть ритміка речень може створювати конкретний ефект. У романі the book of elsewhere є речення In the corner the newcomer stood head down and alone. Це речення в ритмі лічилочки, і цей ритм ідеально відбиває точку напруги перед тим, як хтось із присутніх загине. Прикладів безліч.

Окрім того, інтертекст і підтекст. Інтертекст - це не лише пряме цитування інших текстів, а й субтельніше використання тем і мотивів інших впізнаваних творів. Приклад "Улісса", очевидно, дуже радикальний, але не гірший приклад пропонує і Толкін. Так, він залишив багато власних коментарів щодо проговорених тем, але не менше непроговореного прямо прочитується. Мері й Піпін, які для нас є персонажами смішних інтермедій, стають королівськими слугами і отримують по власному подвигу - ця традиція чергування і переплітання героїчного з комічним сягає ще середньовічних лицарських історій, на які опирався Толкін. Мері з Піпіном, як і решта персонажів, не існують в тексті самі собою. Вони існують десь на перетині читацького і життєвого досвіду Толкіна з читацькими і життєвими досвідами читачів. Читачі, безумовно, не зможуть збагнути походження кожної деталі, але навіть не заглиблюючись в аналіз отримають загальне уявлення про теми і мотиви в текстах, які надихали Толкіна. Читаючи середньовічні історії після "Володаря перснів", ми легко впізнаємо інтертекст, навіть у непрямих цитуваннях.

Підтексту дістається найбільше, бо нібито він з усіх найбільш неконкретний. Він-бо повністю про враження, яке викликає певний епізод у тексті. Що, як нам здається, автор заклав поміж рядків. Запитання "що хотів сказати автор?" цілком нефункціональне, як ми вже кілька разів згадували на каналі. Доречно запитувати "як автор говорить про те, що я бачу в цьому тексті?" Ми не можемо викинути власний досвід, через призму якого інтерпретуємо мистецтво. Проте розуміння підтексту - це про розуміння методів конструювання тексту. Це про оголення прийому. Скільки б їх "насправді" не було, а історій відносно скінченна кількість. І людська пам'ять не безмежна, тому звісно що існують прикладні евристики, "стандартні" способи розповідати деякі речі. Багато авторів, якщо не більшість, використовують їх цілеспрямовано. Абсолютно всі - тому що ці самі прийоми є в історіях, на яких ми вчимось розповідати свої.

У сцені нічної зустрічі таємних коханців ніч є природним підтекстом сама по собі. "Під покровом ночі" відбуваються таємні речі, це культурне кліше, сама локалізація події вночі додає їй контекст таємниці, який легко використати. Людина, що сидить замкнена у своєму тісному кабінеті з єдиним віконцем високо вгорі, структурно дуже логічно буде зашореною і спраглою виходу, з якоюсь великою малодосяжною мрією. Просто тому що формально ці два елементи легко пов'язати. Нам легко уявити між ними зв'язок, навіть якщо "насправді" (тобто в замислі автора) його немає. Формальної подібності цілком вистачає, аби створити значення "з нічого".

Ну і є підтексти

цілком зумисні. Можна сказати, викривальні - підтексти, які прямо дають зрозуміти, що вони підтексти. Тут уже не стоїть питання "чи мав їх на увазі автор", бо іноді сам метод письма зумовлює певні формулювання, націлені на єдиний ефект. Скажімо, Томас Пінчон наповнює свої романи відчуттям параної на рівні сюжету, але мова текстів цей ефект потужно підкріплює. Екзотичний пасив "Oedipa stood in the living room, stared at by the greenish dead eye of the TV tube" формує ефект пасивного спостерігача всередині тексту, самого світу, який не дає приватності. Останнє речення абзацу прямо підкріплює цей ефект: "You're so sick, Oedipa, she told herself, or the room, which knew".

І так, кольори цілком асоціюються з емоціями, і синій колір асоціюється зі смутком. Але це не про згадування кольору. Одна справа, якщо річ мигає в тексті просто в описі інтер'єру. Інша справа, якщо певне кольорове кодування присутнє в епізоді, що також зображає меланхолію як психічний стан.

Ну і однакові нюанси мають різні зображальні методи в різних часах і літературах, але це вже тема для іншого допису.

Ми ніколи не робили відео до конкретних дат. І тут не планували. Але так вийшло, що робота над матеріалом сама природно закінчилася до дня письменника, який саме сьогодні. Стислий і трохи менш серйозний виклад матеріалів лекції, яку я вже кілька разів читав у Києві і Запоріжжі - і все одно триває годину, тобто це найдовше (наразі) моє відео. За посиланням: https://youtu.be/ofooJSy_wgw?si=X5GqVK5lK1dOckiM

17–23 березня в Україні проходить Тиждень читання, а в його рамках – фестиваль "Пісня тисячі голосів" за ініціативи Українського інституту книги
Ми долучаємось до нього зі своїми авторами й авторками, про події напишемо вже от-от. А також постараємось підготувати для вас корисні матеріали про читання і писання поезії, історію, вплив на наші життя, навіщо вона взагалі і чому вона нікуди не зникає, якщо вже про все начебто давно написано.
А поки що питання до вас:
Чи читаєте ви поезію? І чи пишете?

"Поезія. Свідчення – пошук – опір – втеча"

Запрошуємо на зустріч до Тижня читання з видавництвоми "Твоя підпільна гуманітарка" та презентацію поетичної збірки «Жерстяні сурмачі», яка потрапила до каталогу "Українська поезія 2024-2025" від УІК у розділ "Поезія (з) війни". А ще на події можна буде ексклюзивно придбати перші примірники антології "Українські митці про красне письменство"!

Учасники зустрічі:

🔸️ автор збірки "Жерстяні сурмачі" та військовослужбовць – Павло Шикін

🔸️ викладачка Національного університету «Києво-Могилянська академія». Літературознавиця, дослідниця української літератури – Ольга Петренко-Цеунова

Поговоримо про поезію: потребу її читати і писати, її історію в Україні, про метафоризацію життя, і насолодимось віршами Павла Шикіна.

🔸️ поезія як пошук мови для невимовного досвіду;
🔸️ опір утилітарності, зокрема у модерністів;
🔸️ спосіб ескапізму від дійсності.

📍м. Київ, вул. Сковороди, 6. Книгарня "Сковорода"
🗓 23 березня о 16:00

Вхід вільний.
Чекаємо на вас 💚

Ми дуже дуже дуже щасливі вам розповісти, що цього тижня, до неділі включно, вже можна знайти перші примірники антології "Українські митці про красне письменство" у книгарні Сковорода у Києві.
А в неділю о 16 запрошуємо на презентацію! Місце зустрічі – вул. Сковороди, 6.
Кількість книжок наразі обмежена, про появу основного накладу і онлайн-продаж повідомимо згодом, тож, якщо хочете першими доторкнутись до цих прекрасних блакитних літературних квітів, чекаємо у книгарні.

Ця книжка точно стане в пригоді і філологам, і письменникам, і всім, хто просто хоче краще пізнати історію української літератури.

Ціна передпродажу в книгарні, а скоро – на сайті: 400 грн.
Повна ціна буде 440 грн. Ознайомитися зі змістом і прикладом критичного супроводу та цитування можна на сайті: https://humanitarka.com/product/ukrayinski-myttsi-pro-krasne-pysmenstvo/

Оголошуємо передпродаж на нашу нову антологію "Українські митці про красне письменство від Середньовіччя до модернізму"!
Але цей передпродаж особливий, адже книжки вже приїхали з друкарні. Від цього моменту впродовж рівно 3 (трьох) діб ви зможете придбати антологію за ціною передзамовлення, а ми ще й одразу вам її відправимо!
Крім того, підготували для вас дві спеціальні знижкові пропозиції: Мовно-літературне комбо ("Мова меч" + Антологія) і Літературне комбо (мальопис "Коротка історія української літератури" + Антологія), їхня кількість обмежена. Просимо поширити серед друзів-філологів і просто запеклих читачів, це їм точно буде корисно!
Чекаємо вас у нашій онлайн-книгарні: https://humanitarka.com/shop/?orderby=date

Нагадайка! Сьогодні останній день передпродажу Антології, тож це ваш шанс вхопити за меншою ціною:) Якщо хтось вже отримав – хваліться, ми дуже тішимось усіма відгуками, бо дуже хотіли зробити книжку зручною і корисною для філологів, письменника і "професійних" читачів.

Часом, коли вчимо іноземні мови, зіштовхуємося з трущнощами, які мають глибоке коріння і ховаються у стародавній історії народу та світогляді, що формувався тисячоліттями.

Щоб зрозуміти данське числення, треба засвоїти кілька основних понять:
🐑 TYVE — “20”
двадцятками рахували овець.
В англійській це називають SCORE.

🐑SINDE — “разів”
-sindtyve — “разів по 20”.
60 — Tres, скор. від Tresindstyve, “тричі по 20”.
80 — Firs, від Firsindstyve, “чотири рази по 20”.

Із числівником 40 цікавіше:
40 — Fyrre від Fyrretyve, але! Тут TYVE означає не 20, а 10. Так, TYVE “20” походить від двнсканд. *tuttugu і прагерм. *twai tigiwiz. А TI "10" від двнсканд. *tíu і прагерм. *tehun, що споріднене з двнгрец. *δέκα і укр. “десять”. Тож Fyrretyve — “чотири рази по 10”.

🐑HALV— “половина”
Данці рахують не як ціле+половина, а як пів наступного цілого.
Напр.: 2.5 — Halv Tredje, “пів третього”, а не 2+0.5
50 — Halvtreds, від Halvtredsindstyve, “наполовину минувши третю двадцятку”, по-нашому 2.5 х 20

Подібно творяться інші бентежні числівники:
70 — Halvfjerds, скорочено від Halvfjerdsindstyve, “пів четвертого разів по 20”: (4-½) x 20 або ж 3.5 х 20
90 — Halvfems, скорочено від Halvfemsindstyve, “пів п’ятого разів по 20”: (5-½) x 20 або ж 4.5 х 20

А от 100 вже буде Hundrede, видихайте!

Втім, варто пам'ятати, що вони не тримають в голові ці складні обчисленння, а просто знають їх як слова, що відповідають конкретним числам. Так само, як ми, коли кажемо "двадцять", не думаємо собі "так, значить, це два рази по десять". І як коли в англійській ми кажемо forty і не думаємо, що це "чотири рази по десять".

З вами була хвилинка-цікавинка від Підпільної Гуманітарки 🌺

Друзі зі Львова, маємо гарну новину!
29 травня о 18:00 у Домі Франка відбудеться презентація антології "Українські митці про красне письменство від середньовіччя до модернізму".

Упорядниця Ольга Петренко-Цеунова та літературознавець і поет Назар Федорак запрошують на інтелектуальний бенкет для всіх, кого цікавить літературна творчість та історія української літератури.

Як середньовічний автор-скриптор виходить за межі топоса скромності?
Хто з ренесансних поетів прикликає муз на українські терени?
Як страх забуття стає мотивацією творчості козацьких літописців?
Як письменники ХІХ століття вирішують конфлікт між естетичним поривом та громадянським обов'язком?
Яких веж прагнули модерністи?
Спробуємо охопити ці теми в невимушеній розмові й будемо раді почути ваші думки.

Згадаємо і про Івана Франка, який в антології присутній двічі – як співрозмовник Лесі Українки у листуванні про ненаписані твори і як автор тексту "Поезія і її становисько в наших временах".

До зустрічі у четвер! Вхід вільний

Друзі, у нас традиційно нема ще свого стенду на Книжковому Арсеналі, проте наші книжки можна буде знайти на стенді MEGOGO BOOKS, які люб'язно погодились на співпрацю. Тож запрошуємо на стенд D1.6 погортати наш скромний, але міцний доробок!
Ми дуже хочемо надрукувати багато нового, але для цього потрібна ваша підтримка і інтерес до наявних видань ❤️

На стенді діятиме знижка 20% для військових.

До зустрічі на Арсеналі!

В одному коментарі нас запитали, що ж таке "красне письменство". Зізнаємось, профдеформація засліпила, і ми забули, що це не настільки поширений термін, як могло здаватися. Виправляємось!
Це український переклад французького терміна belles-lettres, який з’явився орієнтовно у 17 столітті на позначення категорії творів, які призначені для естетичної насолоди і в яких художність є основним критерієм.
Термін винайшли як літературний відповідник явищу beaux arts — красні мистецтва. Або, як багато хто їх знає — образотворчі.
Спершу він включав усі літературні твори, які цінували за естетичні якості та оригінальність стилю: художню прозу, поезію, п’єси і навіть критичні тексти. Belles-lettres чітко відділяли від інших видів письма за мистецьким критерієм.
З часом термін значно звузився і тепер не охоплює й близько того об’єму творів, що колись. Нині ми знаємо його нащадка — белетристику, що позначає легке чтиво.
Тому термін “красне письменство” виконує роль глобальну і вживається в тому оригінальному сенсі.
Погодьтесь, це зручно і красиво. Вам знайоме було це поняття?
Якщо хочете дізнатися більше про антологію "Українські митці про красне письменство від Середньовіччя до модернізму" і про те, які сумніви точили середньовічних скрипторів, як ренесансні поети вміло поєднували давньогрецьких богів і Богородицю, або чому Леся Українка плакала через Івана Франка — приходьте у Дім Франка на презентацію!
Розповідатиме упорядниця Ольга Петренко-Цеунова, модеруватиме літературознавець і поет Назар Федорак, буде невимовно!
29 травня, 18:00
Львів, вул. Івана Франка, 150