Є українці у Сполучених Штатах, а є пані Спартц, яка любить Трампа більше, ніж свій рідний край, який російські вбивці щодня обстрілюють.

Містечко Саут Бавнд Брук, штат Нью-Джерсі, український цвинтар св. Андрія. Генерал Іван Омелянович-Павленко та його дружина Фатима. За ними письменник і теж вояк Армії УНР Федір Дудко. Праворуч - поет, інженер і старшина Армії УНР Евген Маланюк, письменниця і скульпторка Оксана Лятуринська, фігура козака - могила Миколи Мухіна.

Марка "Підпільної пошти України" з символічною назвою "Десятиріччя обманутих націй". Майже сім десятиліть минуло, а нації відчувають себе ще більше зрадженими через імпотентість ООН і небажання змінюватися.

Некролог з містечка Кіріши під Петербургом. Окупант з чисто русскім фамілієм Ткачук "захищав" Леніградську область від "настоящих фашистов" десь в українських степах. Там же і закінчив своє життя. Це маленький штрих про ті кілька мільйонів колишніх укрАінцев, яких росіяни зробили одним народом з собою. На жаль, українська діаспора у РФ - це вже не для істориків чи антропологів, а швидше для археологів інтерес.

Чверть століття тому на Камчатці ще були українці. Працювала українська суботня школа, виходила газета "Батьківщина". А потім ФСБ і РПЦ створили проєкт "русскій мір" і все було ліквідовано.

Доволі рідкісне за змістом оголошення з газети "Українські Вісті", яка виходила в Німеччині під егідою партії Івана Багряного. Неписаним правилом було пошук чоловіка чи дружини серед своїх. Щоб не пришвидшувати асиміляцію, щоб у родині був україномовний режим тощо. А тут чорним по білому - "може бути полька, абож росіянка". Це 1961 рік.

Оце так. Найвищу підтримку проросійському кандидату у Словаччині дали... русини. У цій країні є дві окремі нацменшини - русини та русини-українці. Оце перші так голосують. В одному з округів у цьому регіоні русофіл Гарабін отримав аж 56%. Багаторічна політика Братислави до автохтонів "ви не українці, вони вам чужі" дає плоди.

Колоритне поховання на едмонтонському українському цвинтарі св. Михаїла. Цікаво, що і Іван, і Ольга служили у канадському війську.

Україномовна газета з автохтонних українських земель. Видавали її німецькі окупанти в місті Берестя (тоді - Брест Литовський) у роки другої світової війни. Побачив фото у історика Олександра Кучерука.

Якась людина у Штатах склала план села Осердів (Осердова) на самому теперішньому кордоні України та Польщі. Звідти було виселено українців комуністичною владою ПНР. Цікаво, що це саме те село, над яким російська ракета нещодавно пересікла повітряний простір за "39 секунд".

Для бандерівців завжди було очевидним, що за російський імперіалізм відповідає не Кремль, генсек чи президент, а цитата з офіціозу ОУН "Шлях перемоги" - російський нарід.

У Кракові на початку 1990-х виходив такий український католицький журнальчик. Чи може хтось має? Дуже треба для колекції.

Цікаве оголошення. В Україні церкви постійно наголошують на тому, що Гелловін - то бісівщина і нам таке не треба. Тут ми бачимо, що пів сотні років тому Українська Православна церква у Лос-Анджелесі сама запрошує провести свято у храмі. Бонусом "добірні гарячі й холодні напитки та закуски".

Чудова історія, яку описав Юрій Юзич - про те, як вже втрачена могила українського Героя була віднайдена, а справу відновлення могили / перепоховання - за зверненням єврейської організації - підтримав особисто Президент Австрії.

Все почалось із того, як влітку 2019 року в одній із пластових груп я знайшов інформацію про те де був похований колишній лікар пластових таборів на Соколі. Завдяки Taras Pinyazhko було зʼясовано, що могила втрачена… Тоді я опублікував наступне повідомлення:

«Пластун для якого Африка стала рідною. Він 25 років лікував потребуючих в Сомалі, Ефіопії, Танзанії, Кенії і Центрально-африканській республіці, а теж у багатостраждальній Сірії. Міг спокійно жити у Відні, але – й на пенсії – добирався до забутих цивілізацією африканських лікарень.

Другий головний обов’язок пластуна – допомагати іншим – став сенсом життя для цього вихованця 77 куреня ім. І.Богуна в Коломиї. Він був лікарем на пластовому таборі «Сокіл» у 1930 р. (на фото). Консультував Йосипа Сліпого, коли той повернувся із радянських концтаборів.

Степан Зощук -"Зоська" дбав про спорт (на Соколі проводив руханки). Став авторитетним дієтологом. Залишив нам першу українську книгу на цю тему: «Який харч – таке здоров'я». І сам прожив 92 роки, відійшовши на вічну Ватру у 2002 році.

Велика подяка Тарасу Піняжку, який відшукав його могилу у Відні. Степан не отримав Нобелівську премію, яку за аналогічну працю для Африки здобув Альберт Швайцер, але на гідну могилу (де досі немає пам'ятника) заслужив точно!».

За ці роки Тарас докладав максимум зусиль, щоб Степан Зощук був належно вшанований. З підтримкою цієї пластової ініціативи до Президента Австрії звернулась одна із єврейських організацій. І відповідь була невідкладною. Втрачену могилу вдалось перенести в краще місце. Довго йшов збір коштів на памʼятник, який днями встановлено нарешті. Дякую Тарасу Піняжку за подвижницьку працю із вшанування забутих українців в Австрії. СКОБ!

Українці Каліфорнії зустрілись на могилі отця Агапія Гончаренка - першого українця в історії Сполучених Штатів, який був свідомий свого походження. Це місце називається хутір "Україна".

Про Іран. Дуже цікава знахідка у "Шляху перемоги" за 1974 рік. Виявляється, що певний час вихователькою дітей шаха Мохаммеда Реза Пахлаві була українка з Англії, пластунка Дарка Вацяк.

Рекламне оголошення ОДВУ - легальної націоналістичної організації у Сполучених Штатах. Вона фактично представляла за океаном ОУН. Збирала для неї гроші. От і тут бачимо - "Дохід призначений на Боєву Акцію". А тепер згадаймо, що 1932 року відбувалося на Галичині? Саботажна акція, підпали польських ланів, напади на пошти і відділення банків, що закінчилося пацифікацією. З цих американських грошей оплачували підготовку до акцій, закупи потрібних речей та послуги адвокатів.

Дуже раджу відвідати презентацію книги Володимира Мули "Мені подзвонив Вейн". Це феноменальна історія про українців-зірок національної хокейної ліги Північної Америки. А Вейн - це найкращий спортсмен НХЛ всіх часів. Канадець, форвард "Едмонтон Ойлерз" Вейн Грецьки. Який довго йшов до визнання свого українства. І нарешті саме в інтерв'ю Володимирові це зробив. Спочатку був чудовий фільм "Юкі" на цю тему, тепер книжка. Не прогавте.

У 1970-х у Парижі можна було попоїсти!)