Пам'ятний знак на честь пілота 404-ї ескадрилії Королівських Канадських Повітряних Сил Григорія Смука. Народився він у провінції Манітоба у родині емігрантів з України. Загинув в повітряному бою під час "Чорної п"ятниці" 9 лютого 1945 року біля берегів Норвегії. Тіло не було знайдено. Напис на камені :"Згинув віддаючи земне життя за ближніх своїх".
Більше про поховання українців у Канаді можна довідатися на каналі https://t.iss.one/necropolklenovoiukrainy
Більше про поховання українців у Канаді можна довідатися на каналі https://t.iss.one/necropolklenovoiukrainy
Сьогодні у новинах багато пишуть про місто Рильськ Курської області. Насправді це територія українського етнографічного регіону Сіверщина. Станом на час першого перепису у Росії 1897 року кожен третій мешканець повіту вказав рідною мовою "малоросійську" (тобто - українську). І це без шкіл, преси і так далі рідною мовою. Не буде помилкою стверджувати - до половини мешканців регіону були етнічними українцями. Але частину імперія вже тоді перетравила в "русскіх людєй".
Дуже цікавий випуск Телебачення Торонто про те, що показувало колись справжнє канадське діаспорне ТБ. https://youtu.be/Ntldzhwp_R0?si=d6UPiOBuSXFoq0__
American film and television actor of Ukrainian heritage. George Dzundza (b. July 19, 1945) DP camp, Rosenheim, Germany. Lived in Amsterdam, family moved to NY. Went to St. Johns University. Appeared with many top names in Hollywood, including Robert de Niro, in the best picture, "The Deer Hunter" (1978), "No Way Out" (1987) with Michael Kostner, and "Basic Instinct" (1992) with Michael Douglas. Also, Clint Eastwood and Robert Conrad.~ George Dzundza was at the Ukrainian S.U.M. summer camp in Ellenville, NY in 1958 and years later worked as a bartender in a well-known Ukrainian bar, Orchidea (now gone) in NYC's East Village Little Ukraine. Допис з фб-спільноти DP Life
Книга Тараса Шевченка, видана в Києві 1905 року. Була в приватній українській бібліотеці в Америці. Тепер знову в Україні.
Ця історія з щасливим кінцем у Сумах почалась у грудні 2021 року на... цвинтарі у Детройті. Там у компанії з пластуном Андрієм Переклітою ми в прямому сенсі відкопали з-під землі дві таблички, які свідчили, що саме на цьому місці поховано підполковника Армії УНР Миколу Янова та його дружину сестру-жалібницю Ніну. Тоді йшла кампанія з дерусифікації і на Сумщині - а пан Янов походив з гетьманської столиці Глухова - планували назвати вулицю на його честь. Ми виступили з ідеєю не ігнорувати пані Янову, учасницю визвольної боротьби. І що найкращий варіант був би вшанувати у топонімі обидвох героїв. І приємно відзначити, що результат спільними зусиллями громадськості та місцевих депутатів не забарився. Так у Сумах з'явилася вулиця Родини Янових.
Майже триста тисяч працевлаштованих українців у Німеччині. Висока доля ймовірності, що вони і їхні діти назавжди поповнили українську діаспору в цій країні. За ідеєю, мають виникнути нові українські суботні та недільні школи та класи, громадські проєкти, історико-культурна спадщина українців у ФРН мала б отримати нових захисників і популяризаторів.
Американські українці з плиткою та чибереками в Лос-Анджелесі демонструють, що таке справжня кулінарна дипломатія. Вони безкоштовно годували людей, які втратили житло через пожежі. Зрештою фото цього процесу потрапили в Твіттер та на ФБ-сторінку Meanwhile in Ukraine під гаслом "час допомагати тим, хто допомагає Україні". Ukrainians are a very unique race of people. Such kind and caring and peaceful people. The rest of the world need to look up to you, – пише один із коментаторів, австралієць. І таких коментарів там дуже багато. Побачив на фб-сторінці Всеволода Поліщука.
Маркіян Григорій Паславський
вихованець Пласту
Народився 16 січня 1959 в Нью-Йорку у сім’ї українських емігрантів. Добре грав у волейбол, завдяки чому вступив до військової академії Вест-Пойнт, яку закінчив у 1981 році.
Служив в 75-у полку рейнджерів, покинувши армію в ранзі майора у 1991 році.
З початком війни на сході України Паславський у квітні 2014 року приєднався до батальйону “Донбас”. Мав позивний “Франко” — на честь Івана Франка.
Маркіян Паславський загинув під час визволення Іловайська 19 серпня 2014 року, у віці 55 років, отримавши три поранення в спину. Похований 26 серпня 2014-го на Аскольдовій Могилі у Києві.
Біографія - https://100krokiv.info/2014/08/paslavskij-mark/
вихованець Пласту
Народився 16 січня 1959 в Нью-Йорку у сім’ї українських емігрантів. Добре грав у волейбол, завдяки чому вступив до військової академії Вест-Пойнт, яку закінчив у 1981 році.
Служив в 75-у полку рейнджерів, покинувши армію в ранзі майора у 1991 році.
З початком війни на сході України Паславський у квітні 2014 року приєднався до батальйону “Донбас”. Мав позивний “Франко” — на честь Івана Франка.
Маркіян Паславський загинув під час визволення Іловайська 19 серпня 2014 року, у віці 55 років, отримавши три поранення в спину. Похований 26 серпня 2014-го на Аскольдовій Могилі у Києві.
Біографія - https://100krokiv.info/2014/08/paslavskij-mark/