ЯК РОСІЯ УБИВАЄ ТЕХНОГЕННИМИ КАТАСТРОФАМИ. УІНП ПРОВІВ ЕКСПЕРТНЕ ОБГОВОРЕННЯ ДО 40 РОКОВИН ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ

23 квітня в приміщенні «Укрінформу» відбувся круглий стіл, присвячений історичній пам’яті та техногенним катастрофам. Захід приурочили до 40-х роковин Чорнобильської трагедії.

У своєму вступному слові голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров зауважив, що більшість техногенних катастроф в Україні, зокрема і на Чорнобильській АЕС, напряму пов’язані з діяльністю радянського тоталітарного режиму.

«Ми сьогодні говоритимемо про підрив Дніпровської ГЕС, Куренівську та Чорнобильську трагедії, про підрив Каховської ГЕС. Будь-який тоталітарний режим абсолютно свідомо підходить до завойованих територій як до простору, де можна вчиняти не лише геноциди та масові репресії, але й віддавати на поталу своїм ресурсним потребам цілі території», – наголосив очільник УІНП.

Завідувач відділу воєнно-історичних досліджень Інституту історії України НАН України, доктор історичних наук Олександр Лисенко розповів про особливості підривів ДніпроГЕС радянськими та німецькими військами та підриву Каховської ГЕС росіянами у 2023 році.

Старший науковий співробітник відділу історії України другої половини XX ст. Інституту історії України НАН України, кандидат історичних наук Віктор Крупина у своїй доповіді окреслив ще одну важливу техногенну катастрофу, чиї 65 роковини вшановували 13 березня. Так звана Куренівська трагедія, коли у 1961 році хвиля пульпи прорвала огороджувальну дамбу та вилетіла з Бабиного Яру і затопила Куренівку.

Окреслюючи інформаційну політику навколо Чорнобильської трагедії у 1986 році, старший науковий співробітник відділу історії України другої половини XX ст. Інституту історії України НАН України, кандидат історичних наук Станіслав Юсов зазначив, що радянська влада свідомо приховувала інформацію про масштаби трагедії, хоч чудово розуміла всю серйозність ситуації.

«Назовні нічого не розголошувалось, однак всередині по всі внутрішнім каналам інформація йшла дуже інтенсивно та динамічно. Це була залаштункова комунікація. Інформація всередині системі циркулювала з перших годин аварії», – пояснив Юсов.

На завершення обговорення провідний науковий співробітник Музею історії міста Києва Віталій Нахманович зосередився на морально-етичному вимірі техногенних катастроф. Порівнюючи катастрофи періоди Російської імперії, як голод 1891-1892 років та масову тисняву на Ходинському полі у 1896 році з техногенними катастрофами часів СРСР та сьогоднішньої Росії, Нахманович виводить спільне – це нівелювання цінності людського життя росіянами, де існує формула «Держава – ідол, а людина в ній ресурс».

«Основою режиму завжди була брехня. Приховування правди та перекладання провини на когось іншого. Головне врятувати державу та її імідж. І у власній столиці і новоприєднаних землях Росія завжди поводиться, як окупант», – зазначив Нахманович.

Резюмуючи зустріч, голова УІНП Олександр Алфьоров зауважив на важливості розмежування термінології «катастрофа», «трагедія» та «злочин» для правильного окреслення сутності тих чи інших епізодів історії, пов’язаних з рукотворними діяннями тоталітарного режиму.

В ПАМ’ЯТЬ ПРО ЛІКВІДАТОРІВ ТА ЖЕРТВ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ

Сьогодні, 26 квітня, минає 40 років від дня аварії на Чорнобильській атомній електростанції – катастрофи, яка змінила долі мільйонів людей і назавжди залишила слід в історії України та світу.

У ці роковини Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров вшанував пам’ять ліквідаторів і жертв Чорнобильської трагедії біля Церкви святого Миколая «Пам’яті жертв Чорнобиля» разом з представниками українського духовенства.

«Чорнобильська трагедія від початку була наслідком злочинної безвідповідальності системи. Станцію будували й випробовували, не усунувши всіх проєктних ризиків, а після аварії влада не визнала провини, а переклала її на тих, хто був на місці й намагався ліквідувати наслідки. Ще одним злочином тієї системи – стало приховування правди: попри радіаційну небезпеку, людей вивели на першотравневі святкування в заражених районах. Так низка злочинів призвела до катастрофи, а імена тих, хто голими руками гасив пожежу й рятував інших, намагалися стерти з нашої пам’яті», – зазначив Голова УІНП, Олександр Альфоров.

Голова Інституту додає, що ліквідаторів присилали з усієї України: від Закарпаття до Донеччини, з Криму й Полісся. Водночас накази, надходили з москви, а приховування злочинів було системною практикою радянської влади. За його словами, саме на українській землі вже ставалися техногенні трагедії, відповідальність за які намагалися приховати або стерти з пам’яті. Серед них – підрив Дніпровської греблі у 1941 році, Куренівська трагедія та Чорнобильська катастрофа.

«І зрештою, як сказав митрополит Епіфаній, сьогодні сталася ще одна катастрофа. У їхніх руках опинилися тисячі заручників, коли вони підривали греблю Каховської станції. Ті самі дії, ті самі цілі. Російська влада завжди прагне знищити нас фізично. Їхня богоненависна риторика, від нинішнього керівника до його попередників, засвідчує: ця держава досі не несе відповідальності за те, що вона робила на цих територіях, на нашій землі. Вічна пам’ять тим, хто боровся і врятував нас від страшної біди, яка була прихована, від страшного нещастя, яке стало катастрофою і за яке ми, невинні, розплачуємося до цього часу», – поділився Олександр Алфьоров.

Під час відвідування місця пам’яті відбулася панахида за жертвами Чорнобильської трагедії, яку очолив Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній. Разом із ним учасники вшанування помолилися за тих, хто віддав своє життя, рятуючи мільйони, а також за тих, чиє здоров’я та долі були зруйновані наслідками радіаційного викиду.

«Трагедія Чорнобиля є промовистим зразком наслідків нехтування заповідей Божих, безвідповідальності тиранічної системи, шкоди від її великих амбіцій, ілюзій вседозволеності, примарного всесилля, недбалості, приховування правди. Чорнобиль мав стати промовистим уроком історії та пересторогою для всієї світової спільноти. Проте, на жаль, так належною мірою і не став», – зазначив Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній.

Сьогодні вчергове удари у дзвін пам’яті знову нагадали: Чорнобиль – біль, відповідальність і вдячність.

Нагадаємо, 26 квітня 1986 року під час експерименту на четвертому реакторі Чорнобильської АЕС сталися вибухи, що спричинили найбільшу техногенну катастрофу в історії людства. Радіоактивна хмара накрила Україну, Білорусь, Росію та значну частину Європи. Загинули працівники станції, десятки тисяч людей були евакуйовані, тисячі населених пунктів зазнали забруднення. Понад 600 тисяч ліквідаторів боролися з наслідками аварії. Їхній подвиг не має терміну давності.

Пам’ятаємо. Дякуємо.

ДОКУМЕНТАЛІСТИКА ПРО ЧОРНОБИЛЬ

40 років тому, 26 квітня 1986 року сталась найбільша техногенна катастрофа в історії людства - аварія на Чорнобильській атомній електростанції.

Тоді під час експерименту на 4-му реакторі Чорнобильської атомної електростанції сталися два вибухи, які призвели до викиду радіоактивних речовин. Наслідки Чорнобильської трагедії відчуваються досі.
Історія Чорнобильської трагедії знайшла відгук у багатьох видах мистецтва, зокрема у кінематографі.

Кінокритик Ігор Кромф спеціально для УІНП підготував добірку з п’яти кращих документальних фільмів, присвячених Чорнобилю.

Більшість фільмів російськомовні, тому що відображають радянську дійсність України, коли були зняті ці фільми.