Історія та пам'ять
2.66K subscribers
2.93K photos
59 videos
925 links
Офіційний канал Українського інституту національної пам'яті
Download Telegram
65 РОКІВ КУРЕНІВСЬКІЙ  ТРАГЕДІЇ!


Цієї п’ятниці минає 65 років з дня страшної техногенної аварії у Києві, яка за різними оцінками забрала сотні життя киян - Куренівської трагедії. 

13 березня, близько 8:30 ранку, 1961 року з Бабиного Яру на Куренівку обрушився потік пульпи з води, піску та глини. Хвиля була заввишки 5 та завдовжки 20 метрів і зносила на своєму шляху усе: будівлі, дерева, транспорт, людей… 

Вшанувати пам’ять  жертв Куренівської трагедії зібрались біля пам’ятного хреста у підніжжя Кирилівської церкви співробітники УІНП на чолі з Головою Інституту Олександром Алфьоровим. 

«Підриви Каховської та Запорізької дамб, Чорнобиль та Куренівка - російяни завжди намагаються знищити нас. Так склалось, що техногенні аварії також стали їх зброєю проти вільних людей. Вічна пам’ять усім загиблим в техногенних катастрофах!», - наголосив Голова Інституту. 

Зазначимо, що Куренівська трагедія сталась через неякісний проєкт з Москви, щодо заповнення урочища Бабин Яр відходами Петрівських цегельних заводів. Таким чином, совєцьке керівництво хотіло позбутися пам’яті про місце масових страт та створити в урочищі парк культури та відпочинку. Скільки людей загинуло в Куренівській трагедії достеменно невідомо: офіційна совєцька статистика говорить про 145 загиблих, на початку 2000-х краєзнавцями називались цифри в 1500. Нині дослідники сходяться на 350-550 жертвах трагедії. 
9😢5👍1💔1
13 березня 1961 року сталася одна з наймасштабніших техногенних катастроф у Києві – Куренівська трагедія.

Потужний потік пульпи – суміші води та відходів з Петрівських цегляних заводів – прорвав дамбу і з Бабиного Яру затопив Куренівку. Жертвами тоді стали, за різними оцінками, від 145 до 1500 киян.

Чому сталася ця трагедія та як вона пов’язана з національною пам’яттю, розповідаємо у нашому матеріалі.
😢16💔1
Пам'яті спецпризначенця Дениса Струннікова (позивний «Діо»)

Це історія про людину-світло, яка ніколи не стояла на місці — від циркової арени до лав елітного спецпідрозділу

Денис Струнніков на псевдо «Діо» виріс у цирковому середовищі його мама працювала там, тому дитинство хлопця минало за лаштунками арени та в постійних гастролях. Він займався акробатикою й гімнастикою, рано почав виступати в цирку та гастролював у різних країнах Європи й Азії.

Згодом закінчив естрадно-циркове училище, працював артистом і реабілітологом. У Тернополі Денис зустрів свою майбутню дружину Наталію, місто стало для нього домом.У вересні 2024 року Денис добровільно долучився до спецпідрозділу ГУР МО «Артан».

Побратими згадують його як людину з почуттям гумору, відповідального бійця і надійного товариша. 22 серпня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу Новомихайлівки на Донеччині група потрапила під мінометний обстріл.

Тяжко поранений Денис ще 12 годин боровся за життя, але врятувати його не вдалося. Посмертно він став почесним громадянином Тернополя та був відзначений нагородами.

Вічна пам’ять Герою!

Фото надані автором Юрій Торопчинов

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
💔17
Феномен добровольчого руху знайшов широке відображення в українському документальному кіно. Пропонуємо добірку з яскравих та важливих українських документальних фільмів про добровольців
19👍3