Нитка Аріадни

Коли я перекладав свою першу книжку, відчуття було, ніби ти потрапив у лабіринт. Я подумав: «Так… Тут уже мав хтось ходити… Ти ж не перша людина на землі, яка перекладає книжку… А ну, поцікався, хто тут вважається класиком і що вони про ремесло написали…»

Якою ж радістю було прочитати у Рильського ті самі думки, до яких ти додумався сам, хай навіть інакше сформулював.

Далі було діло техніки: перекладаєш — читаєш — думаєш. Так от, я спостеріг, що до перекладу, який тобі самому подобається, треба докладати зусилля. І в цього зусилля є вектор — після нього текст стає коротшим. Переклад — це про синтаксис і слововжиток: які слова в якому порядку ти розставляєш. І якось так виходило, що влучний слововжиток плюс ясний синтаксис дають на виході коротший текст. Там десь на горизонті є простота, але вона оманлива — до неї ще треба дійти. Це про неї сказав був Ейнштейн, що все треба робити максимально простим, але не простішим.

Наука термодинаміка каже, що будь-яка замкнена система рухається до стану з найнижчою енергією. У фізиків це називається красивим словом ентропія. Так от, щось схоже на ентропію існує і в перекладі. Мутний синтаксис, випадковий слововжиток, канцелярит, переклад слів замість перекладу смислу — це все ентропія, низькоенергетичний стан, рух від живого тексту в бік мертвого. Щоб зменшити ентропію, потрібна енергія, у нашому випадку — зусилля.

Поясню це спостереження на прикладі. Трапилася мені якось примітка такої синтаксичної природи:

* Троєщина — один із районів Києва.

Топоніми тут значення не мають, нам ідеться не про Троєщину. Ну, окей. Примітка як примітка, все зрозуміло. Але якщо докласти зусилля і зробити крок назустріч горизонту, то її можна висловити компактніше:

* Троєщина — район Києва.

Неозначений артикль один з уже вмонтований у словосполучення район Києва — з нього автоматично випливає, що районів у Києві кілька і Троєщина один з них.

Одна примітка погоди в перекладі, звісно, не зробить. Річ не в ній, а в загальному принципі. На довгій дистанції свідоме зусилля, вкладене в те, щоб переклад був коротший і простіший, повернеться з відсотками. Так перекладач піднімається на вищий рівень гри. Головне в цій грі — не плутати простоту зі спрощенням.

#пропереклад

Deuce

Уявімо, що автор і перекладач грають у теніс, тільки замість м’яча у них слова. І от ти бігаєш по корту, повертаєш автору слово за словом, і раптом він пробиває тобі красиво — зліва по лінії. У нього гра слів, каламбур або алітерація, яку тобі треба перекласти

Таке в перекладі найцікавіше, але й найважче. Професійні гумористи знають, що сміх можна сконструювати, — там є метод. У перекладі гри слів теж є свого роду метод.

Візьмімо для прикладу такий епізод. Французький автор веде своїх героїв по бурхливому коханню і пише так:

Ou bien nous sabrions le champagne dans le port de Socoa: du Moët et des mouettes.

Як повернути такий м’яч?

Перекладач пише так:

Ми були дуже милі. Ми пили лікер вільямін. Або ж критикували шампанське в порту Сокоа: Moet і меви.

Перекладач намагається сконструювати ту саму гру слів: м’яч, пробитий йому зліва по лінії, він повертає так само зліва по лінії. І пробиває в аут.

Два французькі слова — назва шампанського і птахи — відрізняються на одну букву. Два українські (насправді одне французьке і одне українське) відрізняються більше, набагато більше, настільки більше, що тримаються на дуже тонкій нитці, яка от-от обірветься — не кожен читач викупить цю гру. Перекладач пробиває надто формалістично — так шанси виграти очко мінімальні.

Половина читачів (а головне — акторів озвучки аудіокнижки), наляканих словами Peugeot і Renault, прочитає назву шампанського — «Мое». А правильно «Моет», це голландське прізвище. А дві третини читачів не знають слова мева — це синонім чайок і різних інших мартинів.

Головний принцип тут такий: гра слів має залишатися грою. Не конче тією самою, головне щоб грою. Перекладачу цілком дозволено ввести в кадр інших доречних птахів або завести героїв в інше місце, або напоїти в порту чимось іншим, скажімо, портвейном. Набоков пив морс у приморському сквері.

#пропереклад

Свій—чужий

Є в українській мові присвійний займенник свій. Йому в сучукрперекладі не пощастило. Багато перекладачів про нього не чули і перекладають фрази типу he shared his opinion with us — він поділився з нами його думкою. (Річ у тому, що англійська мова не знає займенника свій, а перекладачі так тримаються за букву, що й самі його забувають.)

Ще більше перекладачів тулять його скрізь, де треба і не треба: якщо якийсь займенник є в оригіналі, то буде й у перекладі. (Не треба перекладати всі без винятку слова оригіналу — це прямий шлях до поразки.)

Займенник свій потрібен, якщо на нього припадає сигнал, коли присвійність важлива: щось у відтінку смислу зміниться, якщо його не буде. Перевіряється це питанням а не чий?

…охоронці били їх прикладами своїх рушниць…
А не чиїх?

…вони ділилися своїми спогадами…
А не чиїми?

…минулого року він опублікував свою автобіографію…
А не чию? Своя автобіографія — класичний плеоназм.

…на додачу до своєї зарплати він отримував регулярні виплати з чорної каси…
А не до чиєї?

…він поїхав на море зі своєю дружиною…
Нам точно треба підкреслити, що не з чужою?

…вона втратила там своє здоров’я…
Це моє улюблене.

Всі приклади, на жаль, реальні. Just don't do it.

#сучукрпереклад #пропереклад

ЩО Я ЧИТАЮ (І НАВІЩО)
Зі старої інкарнації Прим. пер.

Майкл Голд. Іст-Сайдські новелі
Пер. з англ. М. Йогансена, П. Петрова, В. Мисика (Х.: ДВУ, 1930)

В пору навчання художники сидять по музеях і перемальовують роботи старих майстрів — вбивають ремесло в пальці. Немає кращого способу чогось навчитися, ніж повторити своїми руками. Так само й перекладачеві буває корисно пороздивлятися кракелюри на трудах великих попередників.

Історія світової літератури безнадійно забула американського письменника Майкла Голда. Та й українською його переклали тільки тому, що чоловік записався в комуністи. Великих чеснот в його оповіданнях ніхто тепер не побачить — наївні замальовки з життя міської бідноти, прокльони в бік капіталізму, американська мрія уб’є тебе, синку, і всяке таке.

Єдиний смисл читати Голда зараз — це переклад. Припускаю, що для свого часу — надворі 1930 рік — він був цілком собі звичайним, бо й книжка прохідна, але мастерство, як в анекдоті, не пропьеш: Йогансен, Петров (не плутати з Домонтовичем) і Мисик своє діло добре знали.

В японській естетиці є поняття «сабі» — це краса, яку оприявнює час (її, наприклад, випромінюють дорогі вінтажні автомобілі). Отак і з перекладом оповідань Голда — час показує його красу. Сучасна українська мова помітно відрізняється від мови 1920-х років, і ця різниця створює ефект остранения (Йогансен називав його «поновленням»). Як не парадоксально це прозвучить, книжки 1920-х років — джерело свіжості. Протріть слова від патини — і вони заблищать.

Сам текст Голда — нічого особливого. Це побутові сценки з життя штетла, який переїхав з крижополя у Нью-Йорк і назвався Іст-Сайдом, але залишився штетлом, бо раніше людям межа осілості злетіти заважала, а тепер капіталізм — зробив усіх «безнадійними невільниками заробітної плати».

А от переклад дуже кльовий — аж п’ять сторінок виписок зробив. Пригощайтеся вишеньками:

спалахнула червінь
(= перше сонце встало)

людей легко усвоїти їжею
(= голодний собі не господар)

пустив його в злидні
(= розорив, рос. пустил по миру)

тюрмар
(= охоронець у тюрмі)

цукралики
(= карамельки; enjoy responsibly — кілька «рецензентів» мені «ломиголовку» у спогадах Фейнмана не пробачили)

сюрчання швацьких машин
(прекрасний приклад ономатопеї, по-простому, звуконаслідування)

староденна єврейська мова
(розкішний прикметник — колись нею говорили, а тепер ні)

напав на добру справу
(знайшов вигідний бізнес)

Завжди цікаво спостерігати, як українська мова обходиться без звичних для нас слів:

професійний стрілець
(= кілер)

безболна палиця
(= бейсбольна битка)

пристрої для розваги
(= атракціони)

старцювати
(= бомжувати)

спекулянт по маєтках
(= ріелтор)

Зацініть, яке хороше слово для «штрейкбрехера» — страйколом

І наостанок моє улюблене:

єврейчуки
(юрба галасливих єврейських дітей на вулиці; який зворушливий Jewish-Ukrainian encounter відбувається в цьому слові)

#книгопанорама #пропереклад

Називний відмінок

Майже в кожній англійській книжці є довгий перелік подяк з екзотичними прізвищами. Українська мова так влаштована, що закінчення в родовому й давальному відмінках залежать від статі: Тараса Шевченка — Тамари Шевченко (далеко не всі, хто майструє таблички з назвами вулиць, про це знають); Богдану Іваненку — Богдані Іваненко.

Так от, перекладачу є смисл спростити собі й редактору життя і давати іншомовні прізвища в називному відмінку. Тоді не треба морочитися зі статтю персонажів.

Замість писати в давально-родових відмінках «Щиро дякую таким-то» краще написати «Такі-то — щиро дякую вам».

Бо між Івліном Во, Вівьєном Лі й Іваном Ле легко заплутатися.

#пропереклад

Місячне сяйво з тумблера

Якщо в простих позиціях робити екзотичні ходи, в перекладі виникає загадковість, якої в оригіналі не було. Ніби через вуаль обличчя вгадуєш.

Англійський moonshine — це по-українському самогон, алкоголь домашнього виробу. А тумблер тут — просто склянка, неважливо яка саме.

Тумблер місячного сяйва і склянка самогону — це не два рівнозначні ходи, між якими треба просто вибрати, і хтось вибирає так, а хтось інак. Різниця між цими ходами полягає зовсім в іншому.

#пропереклад

Аліса в Країні відсторонення

Якщо вдивитися, ніщо не лишається таким, як було, — стає диваснішим і диваснішим. Так і з перекладами: хто в них пірне аж до дна, той, хоч і труду мав досить, дивнії перли виносить, — писав Іван Якович Франко.

От цікаве, філологічне. Головна героїня згадує відсторонення — ідею Віктора Шкловського, одного з отців формалізму (є такий літературознавчий метод — дуже цікавий і плідний). Але є нюанс — сказати відсторонення тут неможливо. Такого ходу в цій перекладацькій позиції просто не існує.

Шкловський писав про остранение — від слова странный. Як озеленение, оздоровление, очеловечивание. Остранненный — це той, в якому завдяки діяльності митця з’явилося странное (тобто нове, незатерте).

Гаразд, як це перекласти? Більш-менш поширений варіант — очуднення. Майк Йогансен, сучасник Шкловського, називав це поновленням. Як це називається англійською пропоную здогадатися самостійно — як вправу. Спойлер для нефілологів: defamiliarization.

#пропереклад

Appetizer

Подібні помилки бувають кумедні, але методу з них не виведеш — просто перекладачу на одну букву зрадила увага. Гавнути фігуру вміють навіть чемпіони світу з шахів. (А, може, це буква h така зрадлива — гокей з хокеєм досі, здається, овертайм грають.)

Перекладач, ясна річ, знає різницю між гумусом, яким годує героїню він, і хумусом, яким її годує автор. Просто помилка бігла швидше.

З усіх перекладацьких гріхів цей — найменший. Хто з нас без гріха, хай кине в перекладача камінь.

#пропереклад

Tu es Petrus

У шаховій нотації сильний хід позначають !, слабкий − , сумнівний ?, а найкращий !!. Так можна розписати і перекладацькі ходи у книжці — вийде запис партії перекладача з автором.

Ось вам приклад з нашого адвент-календаря. Він показує, з якими нетривіальними задачами стикається перекладач, якщо книжка хороша.

Переклад пише: Я торкаюсь до неї — вона все ще має тіло. Камінь.

Припускаю, що більшість читачів сприйме слово камінь у цьому реченні в тому смислі, що тіло героїні — тверде, наче камінь.

Натомість у автора написано тонше: I touch her, and still she has a mass. A stone.

І stone порухом артикля і гравітацією сусіднього слова mass перетворюється з мінеральної породи на стоун — одиницю маси в імперській системі мір і ваг, 6 і трошки кілограмів по-нашому. Тобто тіло героїні не тверде, як камінь, а легке, як стоун. Воно — не камінь, а камінчик.

Як передати цю гру? Яким шаховим знаком записати рішення? Очевидних ходів немає — і в цьому краса нашого невдячного ремесла.

#пропереклад

Лінгвокраїнококтейлезнавство

Четверта заповідь каже: «Pозумій оригінал і переклад свій, бо гріх не в тому, що не розумієш, а в тому, що думаєш, ніби розумієш». Іноді перекладач не просто п'є дивні напої, а ще й закушує приміткою.

Автор пише:
locals, the rock-solid Cape Codders, who’ve lived through dozens of winters

Перекладач відповідає таким ходом:
місцеві — стійкі, як скеля, поціновувачі кейп-кодера*, що пережили не одну зиму

І додає примітку:
* Коктейль на горілці та журавлиному соці.

Залишмо сік із журавля редактору (прикметник від слова журавлина — журавлинний). Суть в іншому — тут треба розуміти культурну географію США. Коктейль кейп-кодер справді існує, але автор про нього нічого не говорить.

Cape Codders — це і є locals. Тобто жителі півострова Кейп-Код у Новій Англії. І весь слововжиток — rock-solid, live through winter — на це працює. Влітку Кейп-Код — це наповнений життям курорт. А взимку... Ну, як узимку в Одесі. А ще є архітектурний стиль кейп-код.

#пропереклад

На сонці благодать зсихається

Я зрозумів, як називається цей перекладацький стиль — маньєризм. Там, де авторка висловлюється просто, перекладач красиво вишиває хрестиком.

І піднімається на метафізичні висоти — у нього ранкова благодать зсихається на сонці, і променисто позіхає Венера.

Тим часом авторка просто порівнює рухи очей немовляти з рослинами. Немовля у неї розплющує і заплющує очі, наче morning glories і Venus flytraps.

І те, і те — квіти. Morning glory — це по-нашому іпомея або ранкове сяйво, гарненька квітка така, на світло реагує. А Venus flytrap — Венерина мухоловка — хижа рослина, характерно розкриває і закриває листки, наче кліпає.

Не кожен читач здогадається, що всі ці красивості насправді ботанічні назви. Такі епізоди потребують зовсім іншого перекладацького методу.

#пропереклад

Поцілуйте мене в уста, та не в ті, що говорять по-фламандському

Тексти про секс і тіло — окремий перекладацький жанр. Лінії там тонкі, і м’яч частіше вилітає в аут. Ерос — бог примхливий.

Перегорнімо наш адвент-календар на ще один день. Коли авторка спускається нижче пояса, переклад остаточно переходить у стан вільного падіння і перестає триматися купи.

Сцена лесбійського сексу. Героїня дивиться на рожевий шок губ коханки. Формально авторка справді пише про губи, тільки про інші, цікавіші: pink shock of her labia.

А через кому починається дивний поцілунок: я цілувала її рот так, що її дух тис на мої гальма. Дух тис на гальма? Про що це?

Авторка вживає цікаве, осмислене, художньо вмотивоване порівняння: kiss her mouth in a way that sent quakes straight to my fault lines

Fault line — це геологічний розлам на поверхні землі, який і нагадує labia.

Хороші ходи тут є. Наприклад, я цілувала її так, що вулкан у вульві прокидався.

І дух перекладача одразу перестає тиснути читачу на гальма.

#пропереклад

Мистецтво доместифікації

Забавний приклад пересадження смислу в рідний гумус трапився в книжечці про дизайн, яку я колись переклав.

Автор пише про різницю між антиквами і гротесками, пропонує уявити, що «Війну і мир» набрано Гельветикою, і зрозуміти, що довгі тексти краще набирати засічковими шрифтами.

Тут добре видно, що переклад — це вправа на екзегезу, мистецтво тлумачити. «Війна і мир» у цьому контексті означає не произведение Толстого, а толстое произведение — немилосердно груба книжка. «Війна і мир» — це своєрідний епонім книжки-цеглини, як ото Пушкін був свого часу епонімом слова хтось: «А посуд хто буде мити? Пушкін?».

З такого тлумачення випливає, що «Війну і мир» цілком безгрішно можна замінити будь-якою іншою, впізнавано грубою книжкою, якщо згадувати всує Толстоєвського ми не хочемо.

«Музей покинутих секретів» у значенні нездоланно груба книжка — дотепна доместифікація, але на мій смак трохи перебір. Я би написав «Уліс».

#пропереклад

Правознавство

Трапилася в інтернеті афіша історичної виставки зі знаменитими словами в назві. Те, як ці слова перекладено англійською, — добра нагода показати, що таке переклад і скільки кроків треба зробити, щоби перевести смисл з однієї мови в іншу.

«През шаблі маєм права» — виставка зброї. Як це написати англійською? Для початку треба розуміти, що означають ці слова і звідки взялися.

Це мандрівний риторичний зворот. Так Богдан Хмельницький (і не тільки він) нібито відповів, коли «польсько-шляхетські загарбники» вкотре поцікавилися, за яким правом він те-то і те-то робить. Скільки в цих словах історичної правди, а скільки легендарного — хай скажуть історики. У кожному разі сказано красиво, і афористичність будується на тому, що це відповідь на питання.

Згодом ці слова вжив Іван Мазепа у вірші «Дума»:

А за віру хоч умріте
І вольностей бороніте!
Нехай вічна буде слава,
Же през шаблю маєм права!

Завважте, що вся ця констатація існує в минулому часі: історичні герої говорять про доконану річ — права у них уже є.

Отже, це не просто якісь слова — це особливі слова. Місце в назві виставки вони заслужили.

Перший крок ми зробили, коріння бачимо. Далі — і від цього принципово залежить наш переклад — треба зрозуміти, що шабля тут — не рубальна зброя з односторонньо загостреним лезом завдовжки 80–110 см, вигнутим у бік обуха.

Шабля — метафора. Означає вона по праву сильного. Тобто йдеться не про предмет, а про джерело легітимності влади. Права, в яких сумніваються наші вороги, ми завоювали. Взяли зброю в руки і самі здобули собі права (через двісті років цей мотив відлунить в «Інтернаціоналі»).

Ейнштейн казав: те, що ви побачите в експерименті, і те, чого не побачите, залежить від теорії, якою ви користуєтеся. Так і в перекладі: те, що в тебе вийде, залежить від того, що саме ти перекладаєш — слово «шабля» чи сумарний смисл фрази в контексті.

Ми натрапили на різницю між прямим і переносним значенням, яке поведе нас зовсім в іншому напрямку. Смисл, який ми видобули, ідіоматично перекладається іншим англійським словом — не saber, а sword.

І канцелярська фраза Our rights are protected by sabers перетворюється на елегантне We are entitled by the sword.

Feel, як то кажуть в Одесі, штат Флорида, the difference. Далі наш переклад потрапляє в позатекстуальну реальність. Що ми перекладаємо? Назву виставки. Ця обставина дає можливість спокійно обійтися без підмета і присудка: Entitled by the Sword. Як Gone with the Wind.

Аж тепер можна кинути оком стомленим на відстань між «було» і «стало». Всі ці спостереження, ясна річ, працюють в обидва боки: переклад — дорога з двостороннім рухом.

#пропереклад

I want to believe

Забавний приклад анахронізму трапився в сучукрперекладі вікторіанської класики: в англійському пейзажі з’являються чоловіки, схожі на прибульців.

Чудово, агент Малдер їх бачив. Тільки-от надворі 1861 рік — до прибульців ще далеко. Автор мав на увазі людей дивних, нетутешніх на вигляд, якихось чужих (alien-looking).

Автору вони нагадують remnants of a disinherited race, а перекладачу — останніх представників раси. І слово раса вступає в порочний зв’язок з прибульцями.

Автор так далеко в космос не залітає: чужинці (alien-looking men) цілком по-вікторіанському нагадують йому рештки якогось звироднілого племені (disinherited race).

Треба пам’ятати, що у слів є хронологічний вимір. Слово, яке в одній мові старе, в іншій буде новим і створюватиме анахронічну ноту. Найпростіший приклад — дизайн. Він з’явився в українській вже на моїй пам’яті, а в англійській був ще в ХІХ столітті. Неможливо описувати дизайн квартири на Бейкер-стріт, навіть якщо автор вживає слово design.

#пропереклад

Два мушкетери

Буває, автор, якого перекладаєш ти, цитує автора, якого переклав хтось. Тут є два ходи: 1) взяти прецедентний переклад або 2) перекласти самому.

Треба зважувати позицію. Все залежить від того, наскільки чужий переклад впізнаваний, контекстуально важливий, легкодоступний і т. ін. Тонкість у тому, щоб відрізняти можливий хід від обов’язкового.

У кожному разі, цитуючи чужий переклад, незайве переконатися, що не підхоплюєш чужих помилок.

От вам забавний приклад: персонаж хоче вкоротити собі віку і сидить, поклавши голову на кермо, у сповненому чадом передмісті з поетичною назвою Шевальє Мушкетерів. Пропоную знайти помилку як вправу.

Фокус у тому, що ніякого передмістя тут немає: персонаж сидить in a fume-filled Cavalier Musketeer Estate.

Сцена відбувається в автомобілі марки Cavalier Musketeer — персонаж у салон гази з глушника пускає і голову на кермо кладе. А слово estate, яке завело перекладача аж у передмістя, — це тип автомобільного кузова — по-нашому універсал.

#пропереклад

Як зробити переклад художнім

Спитав кількох філологів, що таке ясики для боїв? Варіанти відповідей:

боксерські перчатки,
ящики з-під патронів,
кабінетний годинник,
поняття не маю.

Нарешті знайшлася людина досвідчена і пояснила, що ясиками на Галичині називають подушки. А ясики для боїв — це, очевидно, подушки, якими б’ються.

Іронія в тому, що throw cushion або throw pillow — це стале і цілком повсякденне словосполучення, яке означає попросту декоративну подушку (якщо хочете, ясик) — у всіх такі є. Слово throw, з якого перекладач вивів бої на подушках, означає в цьому словосполученні щось типу невимушено кинута. Наприклад, на диван.

Можливо, так у перекладі проявляється закон найменшої дії — мозок конструює значення найкоротшим шляхом, бо ощадить енергію.

І на рівному місці в тексті виникає яскравий акорд. Наступний рівень цієї гри — ясики для бóїв.

#пропереклад

Купатись чи не купатись...

Здається, що з усіх підходів до «Гамлета» тільки Михайло Старицький переклав початок знаменитого монологу у смисл — «жити чи не жити».

Інші сходили в букву дієслова to be — «бути чи не бути».

Насолодіться тонкою різницею в методі.

#пропереклад

Виставка досягнень національної економіки

Головний секрет перекладу західної україністики (і, ширше кажучи, історичної літератури) полягає в тому, що перекладати треба не так, як написав автор англійською, а так, як він написав би по-українському.

Коли пізнаєш цю нехитру думку, Одеський інститут національної економіки перетворюється на Одеський інститут народного господарства, як він і називався у 1920-х роках.

Національний — особливо зрадливе слово в англійських книжках. Бачиш національне — подумай двічі.

#пропереклад