Chieftain 800 та Chieftain 900 — це машини, які ніколи не стали на озброєння, але добре показують, як британці шукали вихід із глухого кута.

У 60-х роках на полі бою вийшов Chieftain — один із найпотужніших танків свого часу. Він мав 120-мм гармату, яку боялися радянські танкісти, і серйозний рівень броні. Але в нього була ахіллесова п’ята — двигун. 650 кінських сил на майже 55-тонну машину — це означало, що танк був повільний, перегрівався і часто ламався. На папері він виглядав грізно, а на практиці — часто ставав тягарем для екіпажу.

Щоб виправити ситуацію, компанія Vickers у 70-х розробила Chieftain 800. Машина отримала новий дизельний мотор у 800 к.с. Це мало дати йому мобільність на рівні з радянськими Т-64 і Т-72, які вже тоді виходили вперед. Але на цьому британці не зупинились.

У 1979 році з’явився проект Chieftain 900. Тут двигун був ще потужніший — 900 к.с. Крім того:
• посилили підвіску,
• змінили компоновку,
• покращили бронювання,
• працювали над композитним захистом, який тоді тільки починав входити в моду.

Фактично Chieftain 900 був мостом до майбутнього Challenger. Він не став серійним, але саме на цих експериментах британці зрозуміли, що треба кардинально змінювати підхід — робити новий танк із нуля, а не латати стару платформу.

Вручення державної нагороди Президентом України

Боєць 3-ї роти танкового батальйону на позивний «Броня», отримав орден «За мужність» II ступеня.

Броня завжди рвався в бій, виходив у атаку, і ламав наступ кацапів. Саме таких, як він, можна описати такими словами, "коли броня стає не предметом, а характером".

Це нагорода не за спогади, а за бій, за залізну стійкість і удар по ворогу там, де він не чекав.
«Броня» стоїть на передовій, нищить орків і тримає позиції до кінця.

Ми пишаємося тим, що стоїмо пліч опліч поруч із такими людьми. Це честь для всього батальйону й приклад для кожного з нас.

Третя танкова рота не шукає виправдань і не витрачає час дарма.

Страйкбольне тренування для нас — не розвага. Це спосіб підвищити свої навички та тримати себе в тонусі, відпрацьовувати тактику, перевіряти реакцію, вчитися довіряти одне одному й бачити поле бою очима команди.

Не зважаючи на складні випробування під час тренувань ми сміємось, падаємо в пил, піднімаємось і знову йдемо вперед.
Бо броня — це не лише залізо. Броня — це серце й дух тих, хто тримає удар.
І завдяки підготовці ми завжди напоготові!

Японський танк-амфібія Type 2 Ka-Mi

Коли говорять про японську бронетехніку часів Другої світової, зазвичай згадують легкі та слабоброньовані машини. Але був у них один справжній унікальний танк — Type 2 Ka-Mi.

Це був плаваючий танк, створений для морської піхоти Імператорського флоту. Його особливість — знімні понтони спереду й ззаду. На воді вони давали плавучість, а після виходу на берег — відчіплялися, і машина воювала як звичайний танк.

Озброєння: 37-мм гармата і кулемети. Екіпаж — 5 чоловік.
Він не був «сталевим монстром», але для десантних операцій це була справжня революція.

Type 2 Ka-Mi воював на островах Тихого океану, де танк міг висаджуватися прямо з підводного човна чи баржі. Американці неодноразово дивувалися, коли з хвиль на них виїжджав танк — здавалося, ніби сама вода народила броню.

Хоча японці програли війну, Ka-Mi лишився цікавим символом того, як інженери намагалися пристосувати танк навіть для океану.