Тенґу (天狗) від Охара Доншю (大原呑舟), 1854 рік

#йокай_в_картинках

Рекомендуємо статтю про весілля лисиці (狐の嫁入り) від наших колег з Nihonbu:

"Мабуть, вам хоча б раз у житті доводилося спостерігати за таким явищем, коли йде дощ і водночас світить сонце. В Україні це явище називають “сліпий дощ”, а в Японії – 狐の嫁入り (kitsune no yomeiri) – весілля лисиці.

За легендою, колись давно жив один білий лис на ім’я Фукуемон. Коли він виріс і досяг відповідного віку, йому побрили лоба (стародавній японський звичай, котрий позначав перехід до дорослого життя), тож лис задумався про створення власної сім’ї.

Старий лис, батько Фукуемона, вирішив відійти від господарських справ, і передати управління господарством у руки сина. Молодий лис, натхненний цією добротою, тяжко і завзято працював, аби примножити свої багатства.

В одній поважній лисячій родині жила юна лисичка з неймовірно красивим хутром. Слава про її красу ширилася в усі-усюди. Тож не було нічого дивного в тому, що старійшини обох родин вирішили організувати зустріч, а згодом і шлюб молодих. Розпочалася підготовка до весілля. Сім’я нареченої надіслала багаті подарунки для сім’ї нареченого. Навіть носії, котрі передавали ці подарунки, отримали свою плату мідними монетами.

Коли процес підготовки підійшов до кінця, було вибрано гарний день для того, щоб наречена прибула у свій майбутній дім. Пишна процесія проходила під затяжним дощем, а на небі світило сонце.

На весіллі всі розважалися, їли-пили і танцювали. Після церемонії куштування вина наречена змінила сукню, весілля стало вважатися дійсним"

Продовження: https://www.nihonbu.club/2019/03/10/kitsune-no-yomeiri/

#йокай #кіцуне

Каліграфія 👆 від Іккю Соджюна (一休宗純, 1394-1481) – відомого японського майстра дзен-буддизму. Матеріалом для дослідження його каліграфії є поетична збірка «Кьоун-шю» (狂雲集, «Антологія бентежної хмари»)

Стиль каліграфії, яким пише Іккю називали «дракон, що спочиває біля небесних ворот» або «пливучі хмари». Цей стиль вважається найбільш яскравим з каліграфічних стилів періоду Муромачі

Як і в усьому іншому, Іккю сміливо порушував канони правильного письма. Він не вписував ієрогліфи у квадрат, не рівнявся на «дев’ять полів» та по-своєму трактував принцип «урамоте» (裏表) – принцип руху кісточки, завдяки якому зберігається рівне розподілення туші в ієрогліфі. У Іккю таке розподілення нагадує хвилі

Перед вами два найбільш відомі сувої його каліграфії – перші дві строки відомої гатхи з «Повчання семи будд»: «Ніякого зла на роби» та «Всякому добру слідуй». Перший ієрогліф написано єдиним рваним рухом, який задає настрій іншим знакам. Далі три ієрогліфа написані одним рухом – вони більше нагадують траву, а не зрозуміли знаки. Останній ієрогліф написано вертикальної рискою вниз, і на ньому кисточка досягає найбільшої свободи. Напрям всієї композиції задається від центра рваними кінцями кисточки

Саме так, як вважав Іккю – вільно та не дотримуючись ніяких суспільних правил, повинен жити кожен майстер

#іккю #буддизм
#каліграфія

Якщо вам було цікаво, як саме андроїд може пояснювати буддійське вчення, тут можна подивитись дебют

Повчання: https://www.youtube.com/watch?v=G4ruRH9xE2w

Храм Кодаі-джі (高台寺), Кіото

#буддизм #сучасна_релігійність

Ще одна статуя 👆 ченця Хоуші, про якого ми нещодавно розповідали. Все ж таки, чим Хоуші з Китаю епохи Лючао був відомий настільки, щоб користуватись популярністю в Японії епохи Хейан?

Приблизно в 465 р. в столиці Цзянькан (столиця імперії Східна Цзінь) став з’являтись старець приблизно 60-65ти років. Десь 5 років він спокійно жив коло столиці. Однак вже в 479 р. зі старцем стали відбуватись різні дива. Він ходив босоніж та з довгими волосами, а на палиці тепер було прикріплено дзеркало, шматок тканини та ножиці. Іноді він не їв та не пив по декілька днів або тижнів, а іноді пив тільки саке.

Під кінець 479 р. стали говорити, що він може робити пророцтва та глибоко розуміє людські серця. Чутки пішли після того, як Хоуші прочитав одному чоловіку вірш, а чоловік прийняв його за пророцтво. В місті стали вклонятись йому, ніби богу та приносити пожертви.

З цих пір воєнна влада визначила Хоуші як небезпечного злочинця та заключила у в’язницю. Але легенди про старця тільки збільшувались. Люди стали казати, що Хоуші бачили у декількох місцях водночас. Суха риба, яку він з’їдав поверталася до річок, пророцтва виконувалися, а коли в імперії декілька місяців не було дощу, саме Хоуші виявився спроможним його викликати.

Але більш за все інше людей дивувало рівне ставлення з боку Хоуші до кожного та абсолютне прохолодне відношення до норм соціальної поведінки.

Після смерті Хоуші його визнали бодгісатвою.

Ченці, які поводили себе як Хоуші, позначалися терміном 風狂 (фу:кьо:), де 風 - вітер та 狂 - божевільний. Це були ченці, які досягли просвітлення, але в житті поводили себе дивно. Вони могли порушати соціальні канони та взагалі походити більше не божевільців, ніж на послідовників буддизму.

Традиція 風狂 походить від китайської культурної течії "фен-лю" (風流) та в Японії знаходить своє продовження в постаті відомого ченця та поета Іккю Соджюна. І в легендах про Хоуші.

#буддизм #іккю