А ми досі продовжуємо помсту.
🫡

Бля який івент пропускаю. Хто б міг подумати шо за 19 років все так зміниться. Шо тогдашні чєлкарі будуть хуяритись з підором на сікубі, пліч-о-пліч з скінами, а тогдашні чоткі пацики будуть в жіночих платтях уйобувать в закат. Пєтля блін, я хочу такий же івент коли я вирвусь з цього дня бабака. А ви сходіть буде сто процентів весело.

Ты их генералу НАТО атаку сломал и Доктрину Альянса чуть не растоптал.
Не был бы трезвый, я б тебя посадил.

Наткнувся на даний пост на фб, і з поваги до спікера не буду вказувати посилання, але думку свою вискажу. Як на мене наявність нагород це ніхуя не показник і ніхуя не доказує. Всі хто служить в армії давно це розуміють. Звичайно завжди приємно отримати якусь відзнаку, або бачити як заслужено нагороджують когось з твоїх тіпів. І це одна сторона медалі. А на другій стороні - ці самі ордени і медалі лутають люди які мають сидіти в тюрмі. І ми вдаємось до такого собі лицемірства, коли заслужена нагорода - це дійсно круто і збс, а незаслужена - це брєлок. Проблема в тому що ті самі тисячі випадків нагороджень абсолютно не відповідних людей орденами і медалями - повністю нівелюють інститут авторитету нагороджених людей. Тому те що в тебе є якісь медалі - в нашій парадигмі ніяк не може слугувати доказом чогось, чи аргументом. Втім нахуя комусь доказувати що ти воювавший. Ну якщо людина довбойоб, то хоч стрім з позиції запусти - вона тобі не повірить. Шо бігать і кожному дурачку шось доказувать?

Ми з Гномом спілкувались про можливі плани командування на теплий сезон, і шляхом недовгих мислітєльних експериментів прийшли до візуалізації того як буде виглядати літо 26-го року на лбз.

Отака неприємна ситуація сталась з адміном каналу. Нагадаю - я був вчителем і міг взагалі не йти воювати. А воюю я в РВБЗ і маю посвідчення УБД. Гадаю, це достатньо контексту. Буду вдячний за розголос) Пишіть, що думаєте з цього приводу або якщо треба ще якийсь контекст
Апд: так, це в столиці, ліцей ЛПЕПІМ

Та ви шо, все вирішили
Переді мною особисто вибачились, ситуація поки в нормі
Всім дякую за участь
І за підтримку

Бля новини тупо сюр щоденний. Гітлер переміг Зеленського на виборах в Франції, індуси(які сруть на вулицях) подали в суд на арабів за те що ті викинули сміття в ганг і тим самим порушили екологію, а тулсі мать її габбард почала визнавати в росії небезпеку для США. Просто читаєш і не розумієш што ваще праісходіт.

Основна ціль любих бойових дій знищити організований супротивив противника. Досягти цієї мети можна двома шляхами: банально повністю знищити противника, або знищити основи організованого супротиву.

Досягти першого шляху в цілому не можливо із-за самої організації розгортання структурної бойової одиниці - бригади. Навіть найгірше організовані бригади, мають в глибокому тилу служби, що забезпечують повсякденну їх діяльність поза межами можливості ураження. Звісно наприклад ракетні ураження по тиловим частинам створять певний тиск на можливості до відновлення, але ні коли не призведуть, до повного знищення.

Другий шлях здається можливими до досягнення, але з певною оговоркою. Зараз ми знаходимось в такому стані, коли технології, підходи до організації та засоби ураження зробили крок вперед, а мислення про ефекти яких намагаємось досягти на полі бою залишилось десь на крок назад. Звісно я можу помилятись та спробую пояснити бачення ситуації - битва йде на всю глибину можливості виявлення та ураження в реальному часі, при цьому ефекти які створюються від дій мають інший результат.

Кожен успішно інфільтрований підар в першу чергу є засівшим сенсором в нашій системі оборони. В другу чергу це в системі оборони створює проблему, яку потрібно вирішувати. Чим більше проблем, тим менш контрольована ситуація.
Накопичення проблем системою в певний момент приводить, до її краху. Ні чого нового, так так знаю.

Штурм на техніці ні чого крім створити групу помилок-проблем в системі оборони не здатний. Основна функція прорив та вихід в тил зі знищенням управління та тилових служб, що має призвести до втрати управління задача яку не можливо вирішити. Теж ні чого нового.

Виходить, що задача в планувані одна, в разу успіху відтворить зовсім інший ефект - створення критичної кількості помилок/проблем в системі бойової одиниці бригади.

Як резульатат, якщо бригада не здатна справитись з потоком створюємих маневрами противника проблем на землі відбувається обвал управління без його фактичного знищення.

Кількість запитів на вирішення перебільшує можливості штабу до їх опрацювання і десь пару кілометрів проєбуться в кращому випадку.

Де здається йде бій за територію, по факту він ведеться за здатність вирішувати проблеми, що виникають, як результат нового типу загально військового типу.

На мою думку, ці речі виникають, як результат старого мислення, де успіх вимірюється в територіях - просторі, хоча справжнім мірилом успіху в кінці кінців виходить час, що витрачається на вирішення проблем в системі та можливість до відновлення та устойчивості.

В подальшому спробую розгорнути цю думку...


https://music.youtube.com/watch?v=_IKcHo50xFs&si=JUx1ZM7V-4-V2Y1u

Блять, вот да.

Сам того не знаючи попав в книгу Епізодів Війни. Розйобіще.

Загалом моя думка така ж як і у автора поста, дробаш це найкраще в даний момент рішення для індивідуальної безпеки на рівні використання на лбз. Дробаш, і навички користування тим дробашом. А отеті ваші карманні сіткомети, як і сіткомети загалом мені ніколи не ввижались чимось дійсно працездатним. А ви шо думаєте? Мб в когось був досвід використання цього одоробла і він вижив щоб дать фідбек?

Як ви самі розумієте що давно до цього йшло. Всі все давно розуміли, тому протокол звинувачення не викликає ніякого здивування. Далі вирізка з документів слідства:

Мар'яна Безугла дрочить член своїми величезними розпусними цицьками, міцно стискаючи їх у руках. Дві колосальні висячі дійки ритмічно ковзають по налитому прутню, готовому вибухнути спермою у будь-який момент. "Їби моє суче вим'я!" — кричить збожеволіла від хіті молодиця, шкірячи зуби — "Їби ці блудні цицьки, ЇБИ!" Погляд Мар'яни переходить на напружений пурпуровий гилун, і ніжно облизнувшись та застогнавши, вона кусає м'ясну сливу, через що булькаючий секрет прискає їй в горлянку. Величезні. Четвертий розмір. Вона спеціально носить мішки, щоб у ній не бачили сексуальний об'єкт – сама так говорила. Соромиться своїх блудних безсоромних стрибаючих цицьок, які потребують чужих жадібних вуст. Так і бачу як вона пхикає від знемоги, поки в її дійки, відтягуючи в різні боки, всмоктуються чоловіки Ти ще не бачив як Мар'яна стогнучи і хнюпаючи знесилено хапалася за чоловічі руки, намагаючись припинити безжалісна дійку своїх стиглих цицьок. Просто намащені руки по черзі надобвали Мар'янині висячі цицьки, поки та зі сльозами на очах намагалася розтиснути цупкі кисті та визволити своє вим'я. "Ихих их не треба будь ласка", червоне обличчя Безуглої зі сльозами на очах, тремтячі губи, благаючи підняті брови — вона стогнала і хникала, часом фиркаючи і закочуючи очі від солодкої муки. Чоловік міцно стискав цицьки, ритмічно смикаючи їх униз, і з шалено стоячих, стирчащих сосків в емальоване відро починала капати молозія. Піхва Мар'яни розкрилася і текла, і вона боялася, що їй починає подобається доїння. Та там як завжди. Очманівши від страждання і підступної втіхи, вона перестає чинити опір. Закотивши очі і видавши низький грудний стогін ОООООООООО, Мар'яна вигнула грудну клітку, відкинувши голову, і з стирчащих сосків туго линуло молоко. Мліючи в стогінах, Безугла крутила плечима, трусячи головою із закоченими очима. Мокра піхва заливалася мастилом, принадно розкрившись, і нарешті отримала своє. Залишивши змучені цицьки, мучитель ввів натруджений член в тремтячу розкішницю. Мар'яна скрикнула, і після кількох фрикцій з дикими стогонами вибризкнула порцію сечі. Тіло її шалено тремтіло від млості, і чоловік знову і знову встромляв член у піхву, в той час як молоко продовжувало бризкати з налитих надрочених дійок.

Ярослав «Мажор» Чернишев

На щиті 🫡🛡️

У Ярослава залишились мама, молодша сестра та дівчина.
Банка сестри на фінансові потреби.

https://send.monobank.ua/jar/9N5kDRNYjf