Не так давно ми вшановували жертв Голодомору 1930-х років. Говорилось багато правильних слів про злочини комуністичного режиму, “червоні” загони, “чорні дошки”, знання історії, збереження пам’яті.
А разом з тим, над Дніпром “гордо” височіє один з найбільших в Україні монументів на честь тих, хто встановлював радянську владу і брав участь в окупації України, що, зрештою, призвело до мільйонів смертей.
Не писатиму про наративи, цінності й ідеали, які несе даний монумент. Зверну увагу на жахливий, майже аварійний, його стан, додавши світлини, зроблені ще влітку.
З постаменту відпадає плитка. Монумент поріс травою та кущями/деревами, що навряд чи покращує цілісність його конструкції. Металеві пластини за монументом поіржавіли та відійшли від стіни.
Додам, що пам’ятник стоїть в людному місці між гімназією №26 і АТБ. Повз нього щодня ходять люди. На площі біля пам’ятника гуляють підлітки і дорослі. Бачив тут мам з дітьми.
Хто відповідатиме, якщо в процесі саморуйнування монумент когось поранить чи покалічить?
А разом з тим, над Дніпром “гордо” височіє один з найбільших в Україні монументів на честь тих, хто встановлював радянську владу і брав участь в окупації України, що, зрештою, призвело до мільйонів смертей.
Не писатиму про наративи, цінності й ідеали, які несе даний монумент. Зверну увагу на жахливий, майже аварійний, його стан, додавши світлини, зроблені ще влітку.
З постаменту відпадає плитка. Монумент поріс травою та кущями/деревами, що навряд чи покращує цілісність його конструкції. Металеві пластини за монументом поіржавіли та відійшли від стіни.
Додам, що пам’ятник стоїть в людному місці між гімназією №26 і АТБ. Повз нього щодня ходять люди. На площі біля пам’ятника гуляють підлітки і дорослі. Бачив тут мам з дітьми.
Хто відповідатиме, якщо в процесі саморуйнування монумент когось поранить чи покалічить?
❤9👍8
У Дніпрі досі зберігся російський колоніальний маркер у вигляді Катерининської милі - дорожнього знаку, встановленого на маршруті подорожі Катерини ІІ до Криму у 1787 році.
До слова, подорож мала геополітичну мету - продемонструвати "незаперечні права" на включення Криму й інших територій півдня України до російської імперії.
Ми можемо досхочу ламати списи довкола передатування Дніпра і прагнути відійти від імперської концепції «міста на трьох пагорбах».
Але поки Катерининська миля стоїть на Соборній горі та зображена на гербі і прапорі Соборного району Дніпра, місто залишиться в колоніальній парадигмі «русского міра», отруєне імперськими наративами, у тому числі щодо початку своєї історії.
Передбачаючи аргументи захисників обеліску, процитую Володимира Машукова. У "Спогадах про місто Катеринослав" 1910 року він так описав його історичну цінність: "Одне лише достовірно, що пам'ятник, який стоїть біля соборної огорожі, - стовп-миля був неодноразово відновлений і не зберіг у собі жодних слідів давнини".
До слова, подорож мала геополітичну мету - продемонструвати "незаперечні права" на включення Криму й інших територій півдня України до російської імперії.
Ми можемо досхочу ламати списи довкола передатування Дніпра і прагнути відійти від імперської концепції «міста на трьох пагорбах».
Але поки Катерининська миля стоїть на Соборній горі та зображена на гербі і прапорі Соборного району Дніпра, місто залишиться в колоніальній парадигмі «русского міра», отруєне імперськими наративами, у тому числі щодо початку своєї історії.
Передбачаючи аргументи захисників обеліску, процитую Володимира Машукова. У "Спогадах про місто Катеринослав" 1910 року він так описав його історичну цінність: "Одне лише достовірно, що пам'ятник, який стоїть біля соборної огорожі, - стовп-миля був неодноразово відновлений і не зберіг у собі жодних слідів давнини".
💯13❤6👎2
УКРАЇНСЬКИЙ БІЛГОРОД
107 років тому, 27 грудня 1918 року, Тимчасовий робітничо-селянський уряд України, створений у Курську, ухвалив рішення про свій переїзд у місто Білгород.
Такий крок не був випадковим.
Більшовицька росія прагнула окупувати українські землі. Але робити це вона планувала не відкрито, а приховано під прапором радянської України. Білгород добре підходив для розгортання наступу, адже місто входило до складу Української держави.
Білгород заснований у XVI столітті на північно-східних землях Слобідської України – етнічні українські землі, розташовані в межах Курської, Білгородської та Воронізької областей росії. За часів Московської держави місто відігравало провідну роль в її обороні від набігів кримських татар та українських козаків.
Українці історично є корінним населенням цього регіону та значно вплинули на його освоєння і розвиток.
На початку XX століття у Білгородському повіті проживало 37 тисяч українців (понад 21% населення), а на момент революційних подій 1917 року їх число виросло до 58 тисяч (28,8% населення). Таке значне зростання відбулось, багато в чому, за рахунок біженців зі Східної Галичини та інших регіонів України під час Першої Світової війни. На території Білгородщини концентрувалися також військовополонені українці з австро-угорської армії.
У 1918 році за Берестейським мирним договором Білгород був включений до складу України. 10 квітня (за іншими джерелами 11 квітня) 1918 року німецькі війська вступили до міста та передали його під контроль української влади.
Протягом наступних місяців у місті відкрилась митниця та прикордонний “дозорчий пункт”. Офіційне діловодство було переведено на українську мову. У школах вводились українознавчі предмети та викладання українською мовою. У газетних кіосках з’явились україномовні видання.
Нестор Махно згадував, що, перебуваючи на території Білгородського повіту влітку 1918 року, не зміг отримати інформацію від залізничних чиновників російською мовою.
20 грудня 1918 року, після повалення Гетьманату Павла Скоропадського, місто було зайнято більшовиками і стало тимчасовою столицею Радянської України. До 07 січня 1919 року тут розміщувався Тимчасовий робітничо-селянський уряд України.
Певний час місто продовжувало залишатися українським. У січні 1919 року Тимчасовий робітничо-селянський уряд України прийняв Декрет про включення Білгородського повіту до складу Харківської губернії УСРР. Проте вже у лютому 1919 року безпосередня вказівка Кремля змусила керівництво УСРР визнати дореволюційний адміністративно-територіальний поділ та повернути Білгородський повіт до складу Курської губернії росії.
Варто відзначити, що в подальші роки керівництвом УРСР неодноразово піднімалося питання про передачу Білгорода Україні.
Цікавий випадок також стався восени 1924 року, коли фракція РКП(б) Білгородського повітового виконкому несподівано висунула на повітову партійну конференцію проєкт резолюції про доцільність приєднання регіону до УРСР. В якості аргументів на користь цього рішення наводились: тісний транспортний зв’язок Білгорода з Харковом та Сумами, орієнтація на збут у Харкові продукції зімлеробства та крейдової продукції, орієнтація білгородських “відходників” (селян, які заробляли у містах) на харківський ринок праці та велика культурна привабливість Харкова для Білгорода.
Сергій Волинець
107 років тому, 27 грудня 1918 року, Тимчасовий робітничо-селянський уряд України, створений у Курську, ухвалив рішення про свій переїзд у місто Білгород.
Такий крок не був випадковим.
Більшовицька росія прагнула окупувати українські землі. Але робити це вона планувала не відкрито, а приховано під прапором радянської України. Білгород добре підходив для розгортання наступу, адже місто входило до складу Української держави.
Білгород заснований у XVI столітті на північно-східних землях Слобідської України – етнічні українські землі, розташовані в межах Курської, Білгородської та Воронізької областей росії. За часів Московської держави місто відігравало провідну роль в її обороні від набігів кримських татар та українських козаків.
Українці історично є корінним населенням цього регіону та значно вплинули на його освоєння і розвиток.
На початку XX століття у Білгородському повіті проживало 37 тисяч українців (понад 21% населення), а на момент революційних подій 1917 року їх число виросло до 58 тисяч (28,8% населення). Таке значне зростання відбулось, багато в чому, за рахунок біженців зі Східної Галичини та інших регіонів України під час Першої Світової війни. На території Білгородщини концентрувалися також військовополонені українці з австро-угорської армії.
У 1918 році за Берестейським мирним договором Білгород був включений до складу України. 10 квітня (за іншими джерелами 11 квітня) 1918 року німецькі війська вступили до міста та передали його під контроль української влади.
Протягом наступних місяців у місті відкрилась митниця та прикордонний “дозорчий пункт”. Офіційне діловодство було переведено на українську мову. У школах вводились українознавчі предмети та викладання українською мовою. У газетних кіосках з’явились україномовні видання.
Нестор Махно згадував, що, перебуваючи на території Білгородського повіту влітку 1918 року, не зміг отримати інформацію від залізничних чиновників російською мовою.
20 грудня 1918 року, після повалення Гетьманату Павла Скоропадського, місто було зайнято більшовиками і стало тимчасовою столицею Радянської України. До 07 січня 1919 року тут розміщувався Тимчасовий робітничо-селянський уряд України.
Певний час місто продовжувало залишатися українським. У січні 1919 року Тимчасовий робітничо-селянський уряд України прийняв Декрет про включення Білгородського повіту до складу Харківської губернії УСРР. Проте вже у лютому 1919 року безпосередня вказівка Кремля змусила керівництво УСРР визнати дореволюційний адміністративно-територіальний поділ та повернути Білгородський повіт до складу Курської губернії росії.
Варто відзначити, що в подальші роки керівництвом УРСР неодноразово піднімалося питання про передачу Білгорода Україні.
Цікавий випадок також стався восени 1924 року, коли фракція РКП(б) Білгородського повітового виконкому несподівано висунула на повітову партійну конференцію проєкт резолюції про доцільність приєднання регіону до УРСР. В якості аргументів на користь цього рішення наводились: тісний транспортний зв’язок Білгорода з Харковом та Сумами, орієнтація на збут у Харкові продукції зімлеробства та крейдової продукції, орієнтація білгородських “відходників” (селян, які заробляли у містах) на харківський ринок праці та велика культурна привабливість Харкова для Білгорода.
Сергій Волинець
❤13👍3
Революційне змагання — це національна боротьба в площині духовності, культури, боротьба суспільно-політична й мілітарна, за повне знищення існуючого стану, його змісту й за побудову цілком нового, під кожним оглядом кращого стану, який відповідає потребам і бажанням українського народу.
Наша перемога — це перемога нашої ідеї, її здійснення. Другорядною справою є те, яку частину реалізуємо ми самі, яку — інші, а яку — спільно. Наш обов'язок — зробити самим найбільше, скільки стане наших сил, одночасно докласти старань, щоб і інші робили якнайбільше.
© Степан Бандера
Сергій Волинець
❤9💯2
⚡️У 2026 році деколонізація топонімів на Січеславщині продовжиться.
Вже точно цього року буде перейменовано вулицю Ільфа і Петрова у Кривому Розі.
26 грудня, у відповідь на наш запит, отримали висновок Українського інституту національної памʼяті про те, що назва даної вулиці містить символіку російської імперської політики.
⚠️ Відповідно до Закону про деколонізацію тепер у Криворізької міської ради є шість місяців до 26 червня, щоб змінити назву вулиці. У разі, якщо вона не ухвалить відповідне рішення, виконуючий обовʼязки міського голови повинен буде перейменувати вулицю своїм розпорядженням протягом трьох місяців. Якщо і він проігнорує вимогу Закону, тоді перейменування здійснить обласна державна адміністрація.
До слова, ще у травні минулого року УІНП звертався до Криворізької міської ради з листом щодо необхідності перейменування вулиці Ільфа і Петрова. Тоді лист лишився поза увагою місцевої влади.
Проте зміни, внесені до Закону про деколонізацію у серпні, дозволяють долати саботаж з боку органів місцевого самоврядування. То ж ні в кого не повинно бути жодних ілюзій та сумнівів, що вулицю перейменують.
❗️Процес деколонізації топонімії населених пунктів відбуватиметься на постійній основі по мірі виявлення/встановлення назв вулиць, що містять символіку російської імперської політики. То ж нові перейменування можуть торкнутися не лише Кривого Рогу.
П.С. Висновки Експертної комісії УІНП щодо постатей Іллі Ільфа та Євгена Петрова (Катаєва) - тут👇🏻
🙅🏼♂️ Ілля Ільф
🙅🏼♂️ Євген Петров
Сергій Волинець
Вже точно цього року буде перейменовано вулицю Ільфа і Петрова у Кривому Розі.
26 грудня, у відповідь на наш запит, отримали висновок Українського інституту національної памʼяті про те, що назва даної вулиці містить символіку російської імперської політики.
⚠️ Відповідно до Закону про деколонізацію тепер у Криворізької міської ради є шість місяців до 26 червня, щоб змінити назву вулиці. У разі, якщо вона не ухвалить відповідне рішення, виконуючий обовʼязки міського голови повинен буде перейменувати вулицю своїм розпорядженням протягом трьох місяців. Якщо і він проігнорує вимогу Закону, тоді перейменування здійснить обласна державна адміністрація.
До слова, ще у травні минулого року УІНП звертався до Криворізької міської ради з листом щодо необхідності перейменування вулиці Ільфа і Петрова. Тоді лист лишився поза увагою місцевої влади.
Проте зміни, внесені до Закону про деколонізацію у серпні, дозволяють долати саботаж з боку органів місцевого самоврядування. То ж ні в кого не повинно бути жодних ілюзій та сумнівів, що вулицю перейменують.
❗️Процес деколонізації топонімії населених пунктів відбуватиметься на постійній основі по мірі виявлення/встановлення назв вулиць, що містять символіку російської імперської політики. То ж нові перейменування можуть торкнутися не лише Кривого Рогу.
П.С. Висновки Експертної комісії УІНП щодо постатей Іллі Ільфа та Євгена Петрова (Катаєва) - тут👇🏻
🙅🏼♂️ Ілля Ільф
🙅🏼♂️ Євген Петров
Сергій Волинець
❤8👍5
22 СІЧНЯ - ДЕНЬ НАШОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ ТА СОБОРНОСТІ
Понад 100 років тому, коли Микола Міхновський промовляв ці слова, українська нація пробуджувалась.
Найкращим тому свідченням стали дві різні за змістом, але спільні по духу історичні події, що відбулись 22 січня з різницею в рік.
По-перше, це проголошення Акту Злуки у 1919 році та об’єднання століттями розділених українських земель –Галичини, Буковини, Закарпаття та Наддніпрянської Великої України.
Про другу подію ми, на жаль, часто забуваємо та не вшановуємо її належним чином. Вона досі перебуває в тіні свята Соборності, хоча є не менш важливою. Це проголошення 22 січня 1918 року незалежності Української Народної Республіки, що засвідчило прагнення українців до свободи та відбудови власної держави.
Ці дві події відіграли значну роль у становленні та розвитку Української державності, багато в чому визначивши її подальшу долю. Вони стали дороговказом для кількох поколінь борців за волю України. Без них не було б 24 серпня 1991 року. Вони міцно пов’язують нас зі своїм корінням і вщент руйнують міф російсько-радянської пропаганди про те, що Ленін і Сталін створили Україну, об’єднали українські землі та заклали основи нашої державності.
Вільна Україна постала без "допомоги" більшовиків та Москви, а завдяки прагненню та боротьбі української нації. Українські терени об’єдналися з власної волі за 20 років до кривавого сталінського приєднання західноукраїнських земель до УРСР.
Натомість, більшовицька росія окупувала суверенну, визнану європейськими державами Україну та відірвала від неї частину українських етнічних територій.
Переконаний, настане час, коли ми, відновимо історичну справедливість – визнаємо радянський період нашої історії окупацією, а теперішню Україну правонаступницею Української самостійної соборної держави, проголошеної сто років тому.
Сьогоднішній день зобов’язує нас до цього. Бо це день нашої Свободи та Незалежності, Єдності та Соборності! Це день мрій та прагнень багатьох поколінь українців, що збулись і обов’язково ще збудуться, після нашої перемоги над московською ордою та возз’єднання всіх українських земель!
Сергій Волинець
«Як не можна спинити річку, що, зламавши кригу навесні бурхливо несеться до моря, так не можна спинити нації, що ламає свої кайдани, прокинувшись до життя»
Понад 100 років тому, коли Микола Міхновський промовляв ці слова, українська нація пробуджувалась.
Найкращим тому свідченням стали дві різні за змістом, але спільні по духу історичні події, що відбулись 22 січня з різницею в рік.
По-перше, це проголошення Акту Злуки у 1919 році та об’єднання століттями розділених українських земель –Галичини, Буковини, Закарпаття та Наддніпрянської Великої України.
Про другу подію ми, на жаль, часто забуваємо та не вшановуємо її належним чином. Вона досі перебуває в тіні свята Соборності, хоча є не менш важливою. Це проголошення 22 січня 1918 року незалежності Української Народної Республіки, що засвідчило прагнення українців до свободи та відбудови власної держави.
Ці дві події відіграли значну роль у становленні та розвитку Української державності, багато в чому визначивши її подальшу долю. Вони стали дороговказом для кількох поколінь борців за волю України. Без них не було б 24 серпня 1991 року. Вони міцно пов’язують нас зі своїм корінням і вщент руйнують міф російсько-радянської пропаганди про те, що Ленін і Сталін створили Україну, об’єднали українські землі та заклали основи нашої державності.
Вільна Україна постала без "допомоги" більшовиків та Москви, а завдяки прагненню та боротьбі української нації. Українські терени об’єдналися з власної волі за 20 років до кривавого сталінського приєднання західноукраїнських земель до УРСР.
Натомість, більшовицька росія окупувала суверенну, визнану європейськими державами Україну та відірвала від неї частину українських етнічних територій.
Переконаний, настане час, коли ми, відновимо історичну справедливість – визнаємо радянський період нашої історії окупацією, а теперішню Україну правонаступницею Української самостійної соборної держави, проголошеної сто років тому.
Сьогоднішній день зобов’язує нас до цього. Бо це день нашої Свободи та Незалежності, Єдності та Соборності! Це день мрій та прагнень багатьох поколінь українців, що збулись і обов’язково ще збудуться, після нашої перемоги над московською ордою та возз’єднання всіх українських земель!
Сергій Волинець
❤9🔥3
“17 января отборным петлюровским частям было нанесено сокрушительное поражение под станцией Круты“*
“Відбірним частинам... завдано нищівної поразки“.
Це все, що потрібно знати про так звану “нашу історію”, написану для нас московитами та совєтами.
Тому наступного разу, коли почуєте від чергового її захисника, що ми щось переписуємо, просто згадайте цей уривок.
А також те, що наприкінці 70-х років повний курс історії України у 7-10 класах містився у двох підручниках загальною кількістю 343 сторінки.
343 сторінки на чотири роки!
Ні. Ми не переписуємо. Ми повертаємо власну історію, відновлюємо її забуті та знищені сторінки, “воскрешаємо“ своїх оббреханих та випалених з пам’яті героїв.
Бо “історія – це спосіб, яким нація встановлює свою ідентичність“.
Бо “нація, котра не знає власної історії, приречена пережити її вдруге“.
*Лось Ф.Е., Спицкий В.Е. История Украинской ССР. 9-10 классы. — К., 1979. — с. 59
Сергій Волинець
“Відбірним частинам... завдано нищівної поразки“.
Це все, що потрібно знати про так звану “нашу історію”, написану для нас московитами та совєтами.
Тому наступного разу, коли почуєте від чергового її захисника, що ми щось переписуємо, просто згадайте цей уривок.
А також те, що наприкінці 70-х років повний курс історії України у 7-10 класах містився у двох підручниках загальною кількістю 343 сторінки.
343 сторінки на чотири роки!
Ні. Ми не переписуємо. Ми повертаємо власну історію, відновлюємо її забуті та знищені сторінки, “воскрешаємо“ своїх оббреханих та випалених з пам’яті героїв.
Бо “історія – це спосіб, яким нація встановлює свою ідентичність“.
Бо “нація, котра не знає власної історії, приречена пережити її вдруге“.
*Лось Ф.Е., Спицкий В.Е. История Украинской ССР. 9-10 классы. — К., 1979. — с. 59
Сергій Волинець
❤15🔥1
⚡ У Дніпрі два підприємства змінили свої назви, в яких раніше згадувалося місто Катеринослав.
🙅🏼♂️ ТОВ "Катеринославхліб" перейменовано на 👍🏻 ТОВ "Славний Хліб".
🙅🏼♂️ ТОВ "ТВК "Єкатеринославська Дверна Артель" стало 👍🏻 ТОВ “ТВК “Дверна Екосистема”.
⚠️ Нагадаю, відповідно до фахового висновку Експертної комісії Українського інституту національної пам’яті, назви юридичних осіб та об’єктів права власності, в яких використано назву міста Катеринослав та похідні від неї утворення, належать до символіки російської імперської політики.
Згідно з Законом про деколонізацію такі назви мають бути змінені.
Сергій Волинець
🙅🏼♂️ ТОВ "Катеринославхліб" перейменовано на 👍🏻 ТОВ "Славний Хліб".
🙅🏼♂️ ТОВ "ТВК "Єкатеринославська Дверна Артель" стало 👍🏻 ТОВ “ТВК “Дверна Екосистема”.
⚠️ Нагадаю, відповідно до фахового висновку Експертної комісії Українського інституту національної пам’яті, назви юридичних осіб та об’єктів права власності, в яких використано назву міста Катеринослав та похідні від неї утворення, належать до символіки російської імперської політики.
Згідно з Законом про деколонізацію такі назви мають бути змінені.
Сергій Волинець
🔥13❤4💩1
Пам'ять про Героїв Небесної Сотні - це не лише про квіти до меморіалів та на могили загиблих.
Це про спонукання до дії та щоденної праці, у тому числі над собою. Задля побудови держави та суспільства, про які мріяли і за які йшли під кулі Герої Небесної Сотні.
Лише така пам'ять, закарбована на генетичному рівні, робить нас гідними їхньої жертви та свободи, яку вони нам подарували.
Сергій Волинець
Це про спонукання до дії та щоденної праці, у тому числі над собою. Задля побудови держави та суспільства, про які мріяли і за які йшли під кулі Герої Небесної Сотні.
Лише така пам'ять, закарбована на генетичному рівні, робить нас гідними їхньої жертви та свободи, яку вони нам подарували.
Сергій Волинець
❤9💯6