Надіємось, ви чекаєте збірку поезії Тракля не менше за нас, тож ділимось новим перекладом від Олександра Андрієвського (щоб ви хотіли цю книгу ще більше!) 🙌🏻

ПІСНЯ ЄВРОПИ

О, як б’є крилами душа уночі!
Ми були колись пастухами, що йшли сутінковим лісом,
І за нами - багряний звір, зелена квітка та затихлий струмок,
Присмирені. О, одвічний пересвист коників,
Кров, яка на жертовнику розквітає,
І крик самотнього птаха понад мовчанням полів.

О, хрестові походи та плоть мучеників
На вогнищах; падають пурпурові плоди
У вечірнім саду, куди передчасно пішли юнаки веселі,
Тепер же - воїни, що прокидаються, поранені, із зоряних сновидінь.
Який ніжний у цій ночі пучок блакитних волошок!

О часи тиші та роки із золотою осінню,
Коли ми, мирні ченці, виноград чавили червоний,
І навколо сяяли пагорб і ліс.
О ви, мисливці та замки, і спокій вечора,
Коли чоловік у своїй кімнаті мислив про праведне,
І боровся глухою молитвою за Господнє життя.

О, гіркі години занепаду,
Коли ми споглядали у чорній воді скам’яніле обличчя.
Та все ж підіймають свої срібні зіниці закохані:
Вони із одного племені. Ладаном пахне
Із пурпурових подушок, і чути солодкий спів
Того, хто зі смерті постав.