господь у вигляді стовпів із хмари і вогню супроводить євреїв через пустелю на сторінках французької біблії 1197 року (f. 48r).

#старозавітне

ной і його дружина на ілюстрації до «історичного дзерцала» з 1396 року осмислюють усі принади життя з ріднею в обмеженому просторі. у дуже-дуже обмеженому просторі, із якого тікати хіба під воду.

а ми, слабаки, думали, що на карантині / в екзилі з родичами тяжко.

#глибоківоди #похмурілюди #старозавітне

цей дракон поламався, несіть нового.

ілюстрація до останнього розділу книги даниїла із французької біблії 1197 року (f. 139v).

#старозавітне

на ілюстрації до німецького «дзерцала дів» — трактату про жіноче чернече життя — алегорії змішуються з історичними (ну, принаймні біблійними) постатями, щоби настановити читачок у справі боротьби зі злом.

у центрі мініатюри алегорія смирення (humilitas) із лагідним поглядом встромляє меч у груди гордості (superbia). з одного боку від неї юдита стоїть над трупом олоферна, якому відрізала голову, щоб урятувати народ ізраїльський; із другого яель, героїня трошки менш відомого старозавітного сюжету, топче ворожого воєначальника сісеру, якого вбила кілком у скроню.

здається, якби в цих дів були джавеліни, вони й ними без вагань скористалися б.

#алегоріявспідниці #старозавітне