господь у вигляді стовпів із хмари і вогню супроводить євреїв через пустелю на сторінках французької біблії 1197 року (f. 48r).

#старозавітне

ной і його дружина на ілюстрації до «історичного дзерцала» з 1396 року осмислюють усі принади життя з ріднею в обмеженому просторі. у дуже-дуже обмеженому просторі, із якого тікати хіба під воду.

а ми, слабаки, думали, що на карантині / в екзилі з родичами тяжко.

#глибоківоди #похмурілюди #старозавітне

цей дракон поламався, несіть нового.

ілюстрація до останнього розділу книги даниїла із французької біблії 1197 року (f. 139v).

#старозавітне

на ілюстрації до німецького «дзерцала дів» — трактату про жіноче чернече життя — алегорії змішуються з історичними (ну, принаймні біблійними) постатями, щоби настановити читачок у справі боротьби зі злом.

у центрі мініатюри алегорія смирення (humilitas) із лагідним поглядом встромляє меч у груди гордості (superbia). з одного боку від неї юдита стоїть над трупом олоферна, якому відрізала голову, щоб урятувати народ ізраїльський; із другого яель, героїня трошки менш відомого старозавітного сюжету, топче ворожого воєначальника сісеру, якого вбила кілком у скроню.

здається, якби в цих дів були джавеліни, вони й ними без вагань скористалися б.

#алегоріявспідниці #старозавітне

давид готується до бою з голіафом, однією рукою заборюючи лева, а другою — ведмедя.

узагалі-то в біблії давид розповідає, що «як іноді прийде було лев чи ведмідь і вхопить овеча з отари, то я, бувало, кинусь навздогінці за ним, б'ю його й вирву овеча в нього з пащі. а як, бувало, кинеться на мене, то я схоплю його за щелепи, поражу й вб'ю на смерть» (1 сам 17, 34-35). але ілюстратор «дзерцала людського спасіння», мабуть, вирішив, що одночасне розривання пащек диким звірям читачів більше вразить.

#старозавітне

цариця савська, жести якої натякають, що не варто її зачіпати, іде до трону соломона, оточеного, еммм, величними левами.

мініатюра з бельгійського «дзерцала людського спасіння» 1461 року.

#бестіарії #старозавітне #свояатмосфера

фараоновому виночерпієві сниться тривожний сон (але для нього все закінчиться добре, на відміну від його сусіда-пекаря, якого фараон таки невдовзі стратить; шкода, що пекаревого сну ілюстратор не намалював).

мініатюра з чеського «дзерцала людського спасіння», 1420-ті роки.

#старозавітне

незадовільні умови праці на побудові вавилонської вежі з рукопису 1320-х років. не дивно, що господь невдовзі вирішив прикрити цю контору.

#робочібудні #старозавітне

ной керує підрядниками, які будують ковчег, а ноєві родичі зганяють у двір по парі з усього місцевого біорізноманіття. (цікаво, підрядникам місце на ковчезі запропонували?)

яскрава мініатюра з дуже коміксового бедфордського часослова першої третини xv століття.

#старозавітне

прогулянка з усміхненим янголом із венеційської біблії 1265 року.

#старозавітне #песики

бог так наполохав мойсея, зненацька виставивши руку з охопленого вогнем куща, що мойсей аж черевика загубив.

а козам і песикам нічого, вони й не таке бачили.

мініатюра з іспанської гаґади, переписаної на межі xiii–xiv століть.

#старозавітне #перстгосподній #песики

добра жінка яела (або, в інших версіях, яїл) спочатку дає ханаанському воєначальникові сісері попити, а потім пробиває йому голову кілком і розповідає всім, що так і було.

сюжет, описаний у книзі суддів, 4, розгортається на дванадцятий рік перебування юдеїв під ханаанським гнітом. сама яела, що цікаво, юдейкою не була — навпаки, між її родом і ханаанським царем панував мир (саме тому сісера опинився в її наметі й навіть вирішив там поспати) — але вся ця ситуація з утисками їй не подобалася. тож вона взялася за молоток, щойно отримала таку нагоду.

коміксова мініатюра походить із виготовленої в 1240-х роках біблії мацейовського, ілюстратор якої, схоже, любив малювати радісних людей, тому вони в нього навіть у сценах різанини всміхаються.

#старозавітне

отак посковзнешся погожого понеділкового ранку — і все, вже не треба нікуди йти.

(хоча герой мініатюри з французької біблії хііі століття, звісно, не просто посковзнувся. це саул, який цілком цілеспрямовано вирішив упасти на свій меч після поразки під горою гільбоа. і з плечами в нього коїться щось зовсім несподіване).

#старозавітне

у юдит сьогодні із самого ранку хороший настрій, то й олоферна вона вбиває з ніжною усмішкою.

радісна мініатюра з іспанської біблії 1320-х років.

#старозавітне

котики левики почули, як даниїл відкриває холодильник, і одразу такі: «га, що? їсти давай».

мініатюра з фламандського часослова 1420-х років (f. 168v).

#котики #старозавітне

риба-кит жує йонину ногу на маргінесі англійського бревіарію з 1320-х років.

(поки не прочитала опису на сайті бібліотеки, думала, що це мініатюра про збурення пекла, на якій паща пекельна сердиться, що ісус із неї людей забрав, і за це намагається його покусати).

#голілюди #старозавітне

бог вистромив із неба руку й укладає з ноєм заповіт під гарною двоколірною веселкою. усі позакидали голови й зачудовано дивляться на ці атмосферні явища.

мініатюра з книги буття, переписаної в першій половині vi століття.

#старозавітне #перстгосподній

єзекиїл у рукописі хіі століття їсть книжку, яка в його вустах солодка, як мед, і навряд чи здогадується, що це колись буде педагогічним прийомом.

у примітці до книжки про іберійські рукописи (яку, до речі, можна безплатно забрати на амазоні — і це чудова книжка, дуже раджу) кетрін бравн пише, що в середні віки в юдеїв існувала мальовнича церемонія початку навчання: вчителі писали на табличці літери й мастили їх медом, а учень (хлопчик, звісно), злизував мед, щоб дізнатися, якими солодкими можуть бути слова писання. (в апокаліпсисі є щось про те, як солодке в роті перетворюється на гірке в животі, але то вже новий завіт і зовсім інша навчальна програма).

#старозавітне #книжказабезплатно

напрочуд геометричне видіння єзекиїла з рукопису xiv століття.

#старозавітне