свята гільдегарда радить:

щоб бути здоровими, зробіть пояс із єдинорожої шкури. підпережіться ним на голе тіло, і жодна сильна хвороба чи гарячка не зачепить вас. також зробіть із його шкури черевики й носіть їх — і тоді ваші стопи, ноги та стегна завжди будуть здорові, і жодна недуга не зачепить вас у цих місцях.

інші запчастини єдинорога теж корисні. скажімо, якщо у вас лишився ріг, можна користуватися ним для розпізнавання отрути. покладіть цей ріг під чашу з напоєм чи миску з їжею, яку хочете перевірити: якщо отруєна страва гаряча, вона закипить, якщо холодна — задимиться.

єдиноріг із французького рукопису початку xv століття взагалі не в захваті від цих ваших рецептів.

#порадняіменігільдегарди

ноїв ковчег у вигляді позамиканої ззовні тумби на ніжках ширяє над результатами всесвітнього потопу. навіть качечки постраждали, бідолахи.

унизу сторінки видно чиїсь спроби скопіювати одного з потопельців. мабуть, як у хаті немає іншого паперу, то й біблія viii століття для малювання підходить.

#глибоківоди #домальоване

соковиті грушки в ініціалі французького трактату про здоровий спосіб життя, переписаного в 1440-х роках.

#цвітеіпахне

лицар скаче на конику штурмувати понеділок.

мініатюра з маргінесу хронік жана фруасара (bl harley 4380, f. 117r — так, сайт британської бібліотеки досі поламаний).

#маргіналії #всебудеок

душі — у вогні, вогонь — у пащі пекельній, паща — в ініціалі, ініціал — у тексті, а текст — у віночку з будяків. чарівна складанка з молитовника кінця xv століття.

(але душі, помітьте, моляться, то, хоч паща й пекельна, вони в чистилищі — його часто трактували як ті самі вогненні муки, просто, на відміну від вічного пекла, тимчасові).

#цвітеіпахне #пащапекельна #гарнібукви

бог привів тварин знайомитися зі свіжоствореними людьми, усі тримають зосереджені обличчя, і тільки сова тужно дивиться в господній бік, наче запитуючи: «боже, ти серйозно?»

мініатюра з оксфордського псалтиря хііі століття.

#совоньки #голілюди #райськанасолода

погожий день 1401 року. бусіко, свіжопризначений губернатор генуї, гуляє зі своїм пажем і минає двох жінок, які з ним вітаються. бусіко кланяється у відповідь, на що паж питає: «а хто це такі?» бусіко каже: «поняття не маю». «пане, — відповідає паж, — це ж повії». «ну й байдуже, краще вклонитися десяти повіям, ніж зневажити одну порядну даму».

гейзінга — так, я повернулася до гейзінги, бо якщо далі тягти, то можу просто не встигнути його в січні, — не пише, звідки взяв цей діалог (він узагалі не покликається на джерела, це книжка без посилань і без бібліографії), то я не знаю, з яким настроєм його зафіксував автор, але сентимент бусіко мені подобається: варто бути про всяк випадок ввічливими. (і секс-робота — то теж робота).

ще цікаво, що або генуезькі повії на початку xv століття виглядали зовсім непаливно, або губернатор бусіко поняття не мав про місцеві сумптуарні закони. коротше, треба знайти джерело, раптом там є більше деталей.

#вечірнінотатки

на сторінці 120, підсумовуючи розділ про лицарство й героїзм, гейзінга пише:

лицарство, втім, не могло би впродовж століть лишатися життєвим ідеалом, якби не його високі цінності, значущі для розвитку суспільства, якби воно не було потрібне з поглядів суспільних, етичних і естетичних.

гаразд, зрозуміло: ідеал був хоч і сильно натягнутий, але красивий і корисний. але на сторінці 121 читаємо:

якщо ж поглянути з тверезим відчуттям реальності, то вся ця хвалена лицарськість була так само ні на що не придатна й удавана, як і штучно змонтована, гротескно анахронічна комедія. справжні рушійні сили, які підштовхували людей до дії і визначали долі держав і спільнот, залежали від чогось іншого.

еее, тобто все-таки не корисний був ідеал. (і навіть не сильно красивий, судячи з порівняння з фарсом).

і він постійно таке робить, але зазвичай має совість висловлювати суперечливі думки на відстані в кілька сторінок, а тут — зовсім сусідні абзаци.

(із чудового в цьому розділі — розповіді про гучно анонсовані двобої між принцами, до яких роками готувалися, на які видавали купу грошей і якими користувалися для пропаганди, але які так ніколи й не відбувалися. одразу подумала про цукерберга проти маска).

#вечірнінотатки #січеньізгейзінгою

сорока дуже близько знайомиться з котом на маргінесі рукопису кінця xiv століття. (може, вона просто хоче потрапити в нашу нерегулярну рубрику «сови, які бачили чимало лайна»).

#котики