якось, коли свята бригіда кілдерська була ще дитиною, їй наказали збивати масло. та бригіда змалку мала схильність до святості, тому роздала все молоко жебракам. увечері, коли батьки прийшли по результати роботи, дівчинка помолилась, і масла в коморі стало навіть більше, ніж мало бути, то її за цей акт милосердя навіть ніхто не насварив.

це стандартний сюжет: хтось віддає всю їжу нужденним, а потім їжа чудесно помножується, щоб не накликати клопотів на голову благодійниці (рідше благодійника). але в біографії бригіди є ще й менш типова історія, де йдеться не про жебраків.

одного разу свята готувала свинину для гостей, і до неї прибіг пес, який став випрошувати поїсти. бригіда відрізала для нього добрячий шматок. та потім, коли страву подали на стіл, виявилося, що бог учинив для бригіди чудо і м’яса зовсім не поменшало — того вечора його сповна вистачило на всіх.

черниця в ініціалі з часослова 1320-х років, схоже, погоджується, що дбати про песиків — справа цілком боговгодна.

#песики #чудотворення

святий медард віддає свою туніку сліпому на ілюстрації до «золотої легенди», переписаної близько 1470 року у франції. схоже, у xv столітті читачі без проблем упізнавали сліпого за тим, що в нього є песик-поводир.

#песики

на продовження звіриної теми — облога заячої фортеці з маргінесу французького молитовника 1300-х років.

#песики #зайчики #маргіналії

аптекар із підмайстрами (і песиком) у збірнику медичних праць із хііі століття (f. 265r).

#робочібудні #песики

слонові з рукопису 1320-х років не подобається, коли йому бігають по голові.

ех, слонику, а кому подобається.

#бестіарії #песики

прогулянка з усміхненим янголом із венеційської біблії 1265 року.

#старозавітне #песики