дві несподівані речі, які я дізналася про святу олену, матір імператора костянтина й відкопувачку ісусового хреста, із учорашньої книжки:

• у середньовічній англії популярними були перекази про те, що олена — дочка короля коула колчестерського, тобто й сама англійка (а ми ще кепкуємо з галилеї-галичини);

• її вважають покровителькою розлучених.

#вечірнінотатки

останніми днями я трохи нуджу світом і своїми книжковими полицями, із давніше початого якось нічого не дочитується, то вирішила витягти з шафи два дослідження, теми яких вселяють у мене багато надій.

по-перше, la conquistadora емі ременснайдер — про божу маму як покровительку воєн, відвоювань і завоювань у середземномор'ї і в новому світі (мені вона цікава насамперед у контексті святої джавеліни — пам'ятаєте, скільки галасу було через мурал із нею?).

по-друге, magia posthuma даніеля войтуцького — про посмертні суди і страти в сілезії і моравах у xvi–xviii століттях (так, якщо ви вмерли, це ще не причина вас не стратити; чекаю, що буде про чарівників, упирів та інших захопливих повертанців).

обидві ці книжки — то вже сильно пізнє середньовіччя й новий час, але якщо знайду там щось захопливе, ділитимусь. а поки я їх надгризаю, розповідайте, що нині читаєте і що робите із зимовою меланхолією.

#вечірнінотатки

хто замотався по самі вуха й читає медієвістику на зимовому балконі, той я. бачте, в мене навіть гірлянда є. (і чай із яблуком і корицею. дуже святково пахне).

завтра розкажу про колумба і божу маму :)

#вечірнінотатки