я розумію, що автор (або ілюстратор) німецької книжки про вибухівку з xvi століття навряд чи надихався помстами княгині ольги, але асоціація все одно виникає. і котик такий відчайдушний.
#котики #горіласоснапалала
#котики #горіласоснапалала
алегорія минущості, вирізьблена з одного шматка деревини десь у 1470-х роках. я чомусь чекала, що це будуть три віки однієї людини, але в скульптора було інше бачення.
(і навіть не знаю, чи можна сюди поставити тег #алегоріявспідниці, коли вони всі такі роздягнені).
#голілюди
(і навіть не знаю, чи можна сюди поставити тег #алегоріявспідниці, коли вони всі такі роздягнені).
#голілюди
«баран», — каже напрочуд одягнений адам із рукопису 1350-х років.
«хто прозивається, той так сам називається», — супиться баран. але пізно, ім'я вже причепилося.
#райськанасолода
«хто прозивається, той так сам називається», — супиться баран. але пізно, ім'я вже причепилося.
#райськанасолода
один чернець (як розповідає салімбене з парми, францисканець із хііі століття) славив собі бога, сидячи у вбиральні з природної потреби. і поки він так собі випорожнювався й молився, з вічка виліз демон і спитав: «якого біса? нужник — то взагалі не те місце, звідки доречно й гідно звертатися до бога». а чернець йому й відповів: «я так звик співати славу господові, що не можу припинити. у біблії я прочитав, що бог перебуває повсюди; отже, і славити його доречно всюди. то я не бачу проблеми в тому, щоб молитися, спорожнюючи кишки».
через три століття після салімбене меланхтон переповідає схожу історію про святого бернарда. одного разу той сидів собі у вбиральні зі вбиральняними справами, аж тут йому явився диявол і теж спитав, як можна молитися на лятрині. і почув у відповідь: «те, що виходить вгору з мого рота, я віддаю богові; а те, що падає донизу з мого черева, — тобі жерти!»
тобто якщо у вас колись виникали сумніви щодо того, чи можна молитися під час туалетних процесів, то ось і католицька, і реформаторська відповіді: чом би й ні. а якщо якийсь біс вилізе з каналізації розпитувати, чому це ви не шануєте ідей абеляра про те, що бог не перебуває в брудних місцях, просто скажіть йому жувати лайно. та й по теологічній дискусії.
(майже все, що знаю про середньовічне ставлення до екскрементів, — зокрема й ці історії — я дізналася з книжки марти байлесс «гріх і бруд у середньовічній культурі. диявол у нужнику». і навіть мініатюру з «декамерона» в неї підгледіла. фантастичне дослідження, дуже раджу).
#їхнізвичаї
через три століття після салімбене меланхтон переповідає схожу історію про святого бернарда. одного разу той сидів собі у вбиральні зі вбиральняними справами, аж тут йому явився диявол і теж спитав, як можна молитися на лятрині. і почув у відповідь: «те, що виходить вгору з мого рота, я віддаю богові; а те, що падає донизу з мого черева, — тобі жерти!»
тобто якщо у вас колись виникали сумніви щодо того, чи можна молитися під час туалетних процесів, то ось і католицька, і реформаторська відповіді: чом би й ні. а якщо якийсь біс вилізе з каналізації розпитувати, чому це ви не шануєте ідей абеляра про те, що бог не перебуває в брудних місцях, просто скажіть йому жувати лайно. та й по теологічній дискусії.
(майже все, що знаю про середньовічне ставлення до екскрементів, — зокрема й ці історії — я дізналася з книжки марти байлесс «гріх і бруд у середньовічній культурі. диявол у нужнику». і навіть мініатюру з «декамерона» в неї підгледіла. фантастичне дослідження, дуже раджу).
#їхнізвичаї
вигадливий ініціал «а» з молитовника кінця xv століття. таку криву дровиняку, мабуть, не дуже зручно нести — надто коли на ній балансує лелека.
#гарнібукви #робочібудні
#гарнібукви #робочібудні