теологічне споживання яблук від генріха сузо (як його переказує гейзінга):

• розділіть яблуко на четвертинки;
• три з них з'їжте на честь святої трійці (їх за бажання можна почистити);
• четверту з'їжте на честь любові, з якою діва марія годувала яблуками малого ісусика (а цю не чистіть, бо дітлахи, на думку вченого теолога, не люблять чищених яблук);
• якщо недавно було різдво, а значить, ісус іще занадто маленький, щоб їсти яблука, останню четвертинку не їжте, а присвячуйте марії (куди її після цього подіти, сузо не каже).

смачного 🍎

(гарне надрізане яблуко цій історії позичив каліграфічний посібник із кінця xvi століття).

#ніжнапобожність

повна мініатюра блакитних звірів у «книзі про властивості речей», переписаній у франції у xv столітті. певно, то щось із водою.

#бестіарії

більш-менш ціла психіка й надгризений гейзінга — це краще, ніж дочитаний гейзінга й надгризена психіка, тому вважаймо січневу частину мого експерименту повільним початком і відносним успіхом.

я зараз приблизно на середині тексту, уже після розділів про лицарство, любов, смерть і святість, але перед розділами про символізм, уяву й форми мислення. дочитати цю книжку досі планую (ми з нею вже занадто багато часу провели разом, щоб отак узяти й не дочитати), тільки не сьогодні — на це знадобиться трошки більше часу. у кожному разі, тепер я уявляю, як писали медієвістику в 1910-х, і не можу сказати, що вона мені подобається більше за сучасну. (хоча про одну річ я бурчала даремно: у гейзінги є бібліографія, просто в моєму виданні її загубили).

на прощальній січневій фотографії — горнятко з кавою, наполовину обклеєна стікерами «осінь середньовіччя» в польському перекладі й чарівна геловінська закладка від @kitdontjump, щоб у цій книжці було щось, що точно мене радує.

#рікчитання #січеньізгейзінгою

бог творить красиві кольорові стихії в рукописі кінця xv століття.

#райськанасолода

свята гільдегарда радить:

якщо в когось запалився піднебінний язичок, нехай візьме гірський кришталь, нагріє його на сонці й поллє вином. якщо часто пити це вино і прикладати до горла нагрітий кришталь, запалення спаде.

мавпа з кізликом із рукопису середини xiv століття проблем із язичком не мають, але все одно охоче дослухаються до цієї поради.

#порадняіменігільдегарди #секретимедицини

кажанчик-ексгібіціоніст із англійського часослова 1310-х років.

#манюнє #маргіналії

звірі ниньки сильно проспали, тому чимдуж біжать на ковчег, щоб ной не замкнув двері їм перед носом. хтось, вочевидь, занадто рвучко випив ранкову каву, а хтось точно забув вимкнути праску, але вже й не страшно.

мініатюра з біблії хііі століття.

#глибоківоди #всебудеок

ейлін павер починає «середньовічних людей» — медієвістику з 1920-х років, яка в мене у планах на лютий, — із розповіді про людей пізньоантичних, бо ж треба трохи прописати контексти (а не як деякі). один із цих персонажів — авсоній, поет і вчитель риторики, який у iv столітті склав збірку віршів про своїх колег-викладачів.

у бордо, де живе авсоній (і яке тоді ще зветься не так), їх тридцять двоє — і кожному присвячений окремий текст.

є мінервій-оратор, який має феноменальну пам’ять і після гри в нарди детально розбирає кожен хід. є анастасій-граматик, який зробив дурницю, покинувши бордо заради провінційної школи, і відтоді канув у цілком заслужену невідомість. є аттій тіро дельфідій, який колись був правником, а тепер, на пенсії, вчителює, хоча учні його не сильно цікавлять, що засмучує їхній батьків. є йокундій-граматик, який свого титулу не заслуговує, але він така добра людина, що вартий згадки серед гідних постатей, нехай і, власне кажучи, на вчителя не тягне. є екзуперій, дуже вродливий чоловік, чиє красномовство звучить вишукано, поки ви не дослухаєтеся й не усвідомлюєте, що то все нісенітниці.

і є щось напрочуд рідне в цьому переліку.

#вечірнінотатки #лютийізпавер

«господи, поможи рабу своєму, семку нинославичу», — вишкрябав кирилицею у французькому храмі семко десь на межі хіі і хііі століть. дослідники припускають, що він сюди потрапив, ідучи з паломництвом у сантьяго де компостела. але там уже, мабуть, нічого не писав, тому це графіто — найзахідніший руський стінопис, про який ми знаємо.

(сфотографувала графіто — і навіть написала про нього статтю — французька медієвістка анн-софі брюн).

#їхнізвичаї

бог каже адамові і єві: женіться!

а вони, схоже, до такого повороту долі взагалі не готові.

(мініатюра з неапольської біблії 1340-х років).

#голілюди #райськанасолода