божа мама веде ісусика до школи в італійському рукописі середини xiv століття.

на зап'ястку в ісуса висить так звана рогова книжка (англійською hornbook) — пристрій, із яким діти вчилися читати. рогові книжки складалися з дерев'яної основи з ручкою, щоб зручно було тримати, і тоненької прозорої пластини (найчастіше з рогу — звідси й назва), під яку можна було вставляти змінні аркуші з літерами й коротенькими текстами. у ручці робили отвір для шворочки, щоб дитина мала менше нагод згубити книжку.

рогові книжки стали дуже популярні з поширенням друкарства — роздобути надрукований на папері комплект навчальних матеріалів усе-таки простіше й дешевше, ніж рукописний на пергаменті — але, як бачите, у середньовіччі ними теж користувалися.

#куточокбібліофіла
#гарнеякбожамама #дитинствоісуса

десь на схилку хіі століття святий гілберт семпрингемський, чоловік глибоко в літах (помер він у 104 роки, а описана історія відбулася хіба на кілька десятиліть раніше), мусив донести до своїх підлеглих черниць важливий моральний урок, бо якась із них поклала на гілберта оком і це було зовсім не діло.

тож він зібрав їх усіх, посадив довкола себе й розповів, що є в монастирі діва, яка під впливом диявола запалала до нього пристрастю. озвучивши цю жахливу новину, гілберт скинув туніку, під якою був голий-голісінький, і тричі покрутився, щоб усі могли роздивитися його зморшкувате, пошрамоване тіло. «ось, — показав він на розп’яття, — чоловік, якого має жадати наречена христова. а ось, — показав на себе, — нещасне тіло, заради якого ваша сестра готова була приректи себе на муки пекельні».

після того ніхто вже до гілберта з непристойними натяками не чіплявся. така вона, сила проповіді (і стриптизу).

на ілюстрації, звісно, не гілберт і не черниці, але хтось щось показує, то най буде.

#тяжкобутисвятим #голілюди

великий бог пан у шовковому халаті й із нерівною засмагою в «книзі любовних шахів», XV століття. і копитця які!

#моднілюди

синій і жовтий навіть в апокаліптичних ситуаціях не виходять із моди.

мініатюра з коментаря до книги одкровення, хі століття.

#добребутисвятим

на мініатюрі з королевою ізабо баварською, її придворними дамами і христиною пізанською (та, що з книжкою) зображені два песики. але ми знаємо, що в ізабо були ще й інші домашні улюбленці, бо згадки про них — а точніше, про речі для них — збереглися в королівських бухгалтерських книгах.

по-перше, білочка: для неї був виготовлений нашийник із перлами й золотою застібкою. а по-друге, кіт, якому 1406 року купили лікоть яскраво-зеленої тканини на покривальце. (сподіваюся, тканина була не тільки гарна, а й м'яка).

#песики #котики #моднілюди

середньовічний котик виводить середньовічну версію блюзу, бо йому покривальця не дісталося.

воістину, цей світ занадто жорстокий до людей (і котів) із поетичними душами.

мініатюра з часослова другої половини xv століття (f. 21r).

#котики #звукимузики #маргіналії

домашня сцена успіння з манускрипту 1330-х років: апостоли з барвистими німбами й діва марія під смугастою ковдрочкою.

#соннілюди #гарнеякбожамама