святі кефалофори денис і піатон почитали «вірусні митарства» й особливо зацінили тамтешній пост про сушені голови.

але навіть якщо вам про голови голова не болить, усе одно варто погортати @religus — канал про повсякденні релігійні практики, історичні і сучасні: часом зворушливі, деколи дивні, іноді — абсолютно mindblowing.

підписуйтеся, там цікаво.

#іншілюди

коли знову немає струму і наводити вранішній марафет доводиться наосліп.

мініатюра з укладеної в хі столітті збірки горацієвих текстів.

#бестіарії

святий миколай — покровитель дітей і дарувальник подарунків або різочок (хоча будьмо чесні: ви знаєте когось, хто отримав би від миколая різку?), але на цьому його суперсили не закінчуються. іще він захищає від стихійних лих, зокрема водних, тож особливий зв’язок із ним відчувають моряки: олекса воропай пише, що всі одеські рибалки мали в куренях його ікони, які брали з собою, виходячи на промисел.

а почалася ця близькість до води ще за життя миколая, коли він був єпископом у місті мира. одного разу моряки, які потрапили у страшний шторм, почали молитися: «миколаю, якщо все, що ми про тебе чули, правда, допоможи нам». перед ними одразу ж з’явилася постать, що сказала: «ви кликали — і ось я». прибулець допоміг упоратися з парусами й канатами, а шторм довкола одразу заспокоївся. і коли моряки невдовзі причалили до мири, вони пішли в тамтешній собор — і побачили єпископа миколая, точнісінько такого з вигляду, як був їхній рятівник.

ілюстрація — з французького рукопису xv століття.

#чудотворення

а минулого року тут були дві інші легенди про миколая, із якими, власне, і пов’язані його основні сучасні функції:

- про дарування подарунків (і порятунок від проституції);

- про захист дітей (і порятунок від засолювання в бочці).

миколай, якого в рукописі середини xiv століття з усіх боків обсіли інші єпископи, знає, що цікавих історій про нього є ще чимало, але пропонує лишити їх на потім.

#чудотворення

іще один звичайний робочий день у пеклі.

мініатюра з ілюстрованого апокаліпсису з xiv століття.

#пекельце #біси

мультфільм про дикого чоловіка (водвоса) від британської бібліотеки.

водвоси — це такі вкриті хутром люди, що не визнають одягу (ну бо нащо він їм), живуть у незайманих лісах і часом викрадають прекрасних дам, яких потім доводиться рятувати лицарям, але в лицарів робота така, то й нехай.

не знаю, чи ці істоти якось споріднені з єті / бігфутом, але дослідники середньовічного мистецтва пов'язують із ними чудовий котячий образ марії магдалини.

#дикілюди

раптова зустріч оленя й верблюдика на маргінесі часослова xiv століття (f. 177v). олень, здається, збентежений.

#бестіарії #маргіналії

троє волхвів гостюють в ірода в єрусалимі, більше схожому, звісно, на середньовічне італійське місто (штибу неаполя, де цей манускрипт був створений у xiv столітті), ніж на єрусалим початку нашої ери.

ірод і його придворні вчені мужі, яких можна впізнати за анахронічними книжками в руках, уважно слухають розповідь волхвів про зірку, що веде до новонародженого царя-месії; іродові вся ця історія дуже не подобається, але треба тримати покерфейс, щоб гості не запідозрили, що він новому цареві нічого доброго не бажає, і на зворотному шляху поділилися координатами малюка; волхви ж, здається, трохи незручно почуваються в ролі вісників — вони думали, в палаці всі все знають, а от як вийшло. напруга в повітрі густа, хоч ножем ріж.

#новозавітне

різдво з ліхтарем із зовсім пізнього — створеного в xvi столітті — часослова анни бретанської.

#дитятковяслах