шматочок раю: синє небо і море золотих німбів.

(хтось учора проспав день прапора, але свято триває, тож зі святом нас).

#добребутисвятим

давид готується до бою з голіафом, однією рукою заборюючи лева, а другою — ведмедя.

узагалі-то в біблії давид розповідає, що «як іноді прийде було лев чи ведмідь і вхопить овеча з отари, то я, бувало, кинусь навздогінці за ним, б'ю його й вирву овеча в нього з пащі. а як, бувало, кинеться на мене, то я схоплю його за щелепи, поражу й вб'ю на смерть» (1 сам 17, 34-35). але ілюстратор «дзерцала людського спасіння», мабуть, вирішив, що одночасне розривання пащек диким звірям читачів більше вразить.

#старозавітне

ісус приймає хрещення в йордані, момент напружений і врочистий, усі стоять із серйозними обличчями, дух святий летить із неба, янгол чекає збоку із сухою сорочкою. і тільки пустотливі рибки не зважають на велич ситуації і тицяються писочками в ісусові ноги. лоскітно, мабуть.

#життяісуса

просто стиглі грушки, поласувати якими позліталося птаство в поемі гуго фон трінберга.

#цвітеіпахне

остання вечеря з прецлем, радісною рибою і безбородим ісусом (але ми точно знаємо, що то ісус, бо в нього німб із хрестом). іще одна незвична деталь — злий дух біля юдиного рота: зазвичай його зображають у формі жаби, а тут — пташка.

утім, цілком імовірно, що це не художник був нонконформістом, а просто традиція зображень іще не зовсім усталилася, усе-таки рукопис, із якого походить мініатюра, був створений приблизно в 1030-х роках. і, до речі, є всі шанси, що це — найдавніше збережене зображення прецля.

#ситілюди #життяісуса

барвисте пекельце з коментованого апокаліпсису кінця хі століття.

#пекельце #біси
#примаченконамінімалках

поки марія годує ісусика, йосип варить кашу. бо це важливо — адекватно розподіляти домашні клопоти.

видно, що нещодавно приходили східні мудреці з дарами: покрівля благенька, стіни облуплені, але божу маму захищає від холодних каменюк покривало, гаптоване золотом.

ілюстрація з французького часослова середини xv століття.

#домашнійзатишок #дитинствоісуса
#гарнеякбожамама

із першовересням нас усіх, особливо тих, кому воно вже не актуальне.

(насправді на цій мініатюрі з августинового трактату «про місто боже» милосердна любов повчає уособлене в демонах безсенсовне накопичення знань, яке не чинить нічого доброго, тільки наповнює людей порожньою пихатістю; що ж, теж якимось боком тематично).

#куточокбібліофіла #біси
#алегоріявспідниці

свята гільдегарда бінгенська радить:

якщо комусь не дають заснути тривоги, нехай улітку візьме фенхель, удвічі більше деревію, відварить їх і, зцідивши воду, покладе теплі рослини собі на скроні, лоба й голову, вкривши їх тканиною. також нехай візьме свіжої шавлії, побризкає її вином і покладе собі на шию та на серце; це заспокоїть його і дасть змогу заснути. узимку ж нехай відварить зернята фенхелю й корінь деревію і так само покладе їх собі довкола голови, а на шию і серце — розтовчену суху шавлію, змочену вином, і йому покращає.

герой мініатюри з французької біблії 1390-х років, здається, шкодує, що не запасся фенхелем і деревієм.

#соннілюди #секретимедицини
#порадняіменігільдегарди

мінімалістичні євангелісти з «дірської книги» — шотландського євангелія з іх століття, на маргінесах якого збереглися найдавніші відомі записи гельською мовою.

#новозавітне