диявол в образі юної, але трохи рогатенької діви намагається спокусити святого антонія.

антоній не ведеться. ба більше, з його постави здається, що зараз комусь по рогах прилетить казаном.

#тяжкобутисвятим #свояатмосфера

свята анна навчає свою дочку марію, майбутню божу маму, читати. (зверніть увагу на тонесеньку указку).

мініатюра з молитовника з xiv століття.

#гарнеякбожамама
#куточокбібліофіла

марія магдалина, покровителька неголених ніг, серед янголів. скульптура тільмана ріменшнайдера, вирізьблена наприкінці xv століття.

#добребутисвятим

гарний хлопець із віником із фламандського часослова кінця xv століття — це святий єронім, перекладач біблії. хоча в iv–v століттях, коли він жив, сучасної католицької ієрархії ще не існувало, у «золотій легенді» є анахронічна фраза про те, що єроніма висвятили на кардинала, тож його часто зображають у кардинальських шатах (тут вони висять на дереві) чи принаймні загорнутим у червону тканину.

але на цій картинці погляд приваблює не кардинальське вбрання і навіть не лев, що меланхолійно дивиться на єроніма (про лева — завтра), а майка, у яку вдягнений єронім. це вретище, воно ж волосяниця — аскетична спідня білизна з грубої, колючої вовни. у правій руці святий тримає камінь, яким б'є себе у груди (під вретищем можна розгледіти кров). і віник йому, відповідно, потрібен не для хатньої роботи, а для самобичування.

#тяжкобутисвятим

«золота легенда» розповідає, як одного вечора, коли єронім і його брати готувалися слухати читання, у монастир зайшов лев. інші монахи розбіглися, та єронім привітав лева як гостя. звір показав йому покалічену лапу, і святий покликав братів, щоб дістали з неї колючку, обробили рану й перев'язали її чистою тканиною. лев одразу став спокійніший, а коли зовсім одужав, то лишився в монастирі й жив серед ченців, ніби звичайний домашній улюбленець.

на мініатюрі з муранського молитовника із середини xv століття єронім, щоправда, не чекає, поки налякані монахи зберуться з духом, а сам рятує лева від колючки.

#добребутисвятим #котики

сьогодні міжнародний день котів, тож котики з бестіарію середини xiii століття (f. 51r) завзято готуються до вечірки.

а ви святкуєте?

#котики

коли настає четверта ранку, за вікном прокидаються пташки, а мені не спиться, бо книжка занадто хороша, я втішаюся фразою з листа, якого святий єронім 384 року написав своїй підопічній пустельниці:

«читай часто, навчайся якнайбільше. нехай сон застає тебе із книжкою в руці, і нехай твоя голова, хилячись додолу, падає на священну сторінку».
(crebrius lege et disce quam plurima. tenenti codicem somnus obrepat et cadentem faciem pagina sancta suscipiat).

можна, звісно, замислитися, чи вважав би єронім достатньо священними сторінки, із якими засинаю я, але то вже дрібні деталі.

на ілюстрації принцеса гіпсіпіла з овідієвих «героїд» пише листа ясонові — може, саме розповідає, що хорошого останнім часом прочитала. (і качечки на тлі чарівні).

#куточокбібліофіла

геракл із деянірою сидять на троні, а довкола них валяються наслідки гераклових подвигів: покійні кентавр нессус і велетень антей, приборкані золоторога лань і триголовий цербер, ведмедичок, який у подвигах не записаний, але з вигляду цілковито переможений, і цар діомед, якого жують його власні людожерні коні.

мініатюра зі збірки античних текстів, укладеної десь у xv столітті (f. 11r).

#свояатмосфера