соковиті ягоди, пишні квітки й загалом відчуття розкішного, золотого літа з маргінесів французького часослова 1430-х років.
#маргіналії
#маргіналії
кіт звичайний, домашній, гарнюній із бестіарію середини хііі століття. поруч — миші як нагадування про те, що кіт — це істота не тільки красива, а й корисна, із усіх боків досконале створіння.
утім, у середньовіччі котів тримали не тільки для захисту від мишей, а і як домашніх улюбленців, яких треба чухати за вушками й годувати смачненьким. наприклад, у реєстрі видатків одної англійської садиби за 1293–1294 роки є пункт про сир, куплений спеціально для кота (i caseum comm’ per catum).
#котики
утім, у середньовіччі котів тримали не тільки для захисту від мишей, а і як домашніх улюбленців, яких треба чухати за вушками й годувати смачненьким. наприклад, у реєстрі видатків одної англійської садиби за 1293–1294 роки є пункт про сир, куплений спеціально для кота (i caseum comm’ per catum).
#котики
якщо вас у дитинстві вчили тримати в кишені дулю від вроку, знайте: ви — частина великої традиції, поширеної ще з античності, коли цей жест вважали захистом від злих духів і неприхильних людських очей.
проблема в тому, що долонею, складеною в дулю, тяжко робити будь-що інше. тож мудрі люди виготовляли з підручних матеріалів маленькі дульки, які можна було носити на шиї, а руки мати вільними. звісно, до наших часів дійли дорожчі й вишуканіші обереги, як, наприклад, оцей із xv століття — кришталевий, у золотій оправі, із коштовним камінням (його нещодавно продавали на аукціоні, там є багато фотографій із різних ракурсів).
#їхнізвичаї
проблема в тому, що долонею, складеною в дулю, тяжко робити будь-що інше. тож мудрі люди виготовляли з підручних матеріалів маленькі дульки, які можна було носити на шиї, а руки мати вільними. звісно, до наших часів дійли дорожчі й вишуканіші обереги, як, наприклад, оцей із xv століття — кришталевий, у золотій оправі, із коштовним камінням (його нещодавно продавали на аукціоні, там є багато фотографій із різних ракурсів).
#їхнізвичаї
мініатюра з «любовного бестіарію» кінця хііі століття начебто ілюструє фрагмент про павука і мух, але зображені на ній істоти скидаються не так на мух, як на вгодованих кажанчиків. здається, художник хотів нас про щось попередити.
#бестіарії
#бестіарії
божа мама годує ісусика на мініатюрі з коптського манускрипту 890-х років. ісусик іще зовсім маленький, але вже із сувоєм у руці — видно, що мудрим виросте.
#гарнеякбожамама
#гарнеякбожамама
на межі хv і хvі століть, поки манускрипти ще не зовсім поступилися місцем друкованим книжкам, можна було спостерігати цікавий симбіоз: друкарі намагалися робити видання якомога більше схожими на рукописи (залишали вільне місце для ініціалів, використовували стилізовані шрифти й червоне чорнило для рубрик, а часом навіть робили окремий розкішний наклад на пергаменті, як гутенберг для своєї найвідомішої біблії), а скриптори полегшували собі переписування, користуючись технологічними інноваціями.
німецький друкар ісраель ван менекен знаменитий повносторінковими гравюрами, але він робив також мініатюрки для, скажімо так, скрапбукінгу: їх можна було купити окремим аркушем, вирізати та вклеїти в ініціали у власній книжці — як і вчинив переписувач францисканського часослова, виготовленого в 1490-х роках. особливо приємно, що зберігся ще й повний аркуш, із копії якого було вирізано святу варвару для цього рукопису.
#куточокбібліофіла
німецький друкар ісраель ван менекен знаменитий повносторінковими гравюрами, але він робив також мініатюрки для, скажімо так, скрапбукінгу: їх можна було купити окремим аркушем, вирізати та вклеїти в ініціали у власній книжці — як і вчинив переписувач францисканського часослова, виготовленого в 1490-х роках. особливо приємно, що зберігся ще й повний аркуш, із копії якого було вирізано святу варвару для цього рукопису.
#куточокбібліофіла
лев у середньовічних оповідках — цар звірів, але по англійському часослові 1320-х років цього й не скажеш: леви на його маргінесах, здається, не дуже знають, що таке королівська поважність.
#котики #бестіарії #маргіналії
#котики #бестіарії #маргіналії
французьку оправу для дзеркальця, виготовлену зі слонової кістки десь у 1330-х роках, прикрашає романтичний комікс:
- лицар із друзями під'їжджає до замку;
- дама серця вискакує із замкового вікна в обійми лицареві;
- лицар із дамою обіймаються, сидячи на конику;
- щаслива закохана пара пливе в човні назустріч майбутньому, де житиме довго і щасливо, нехай і тільки на оправі для люстерка.
середньовічна культура сприймала дзеркальця як дуже особистий жіночий предмет, та й слонова кістка асоціювалася з інтимністю, і такі оправи, оздоблені грайливими сценками, часто були любовними подарунками.
#закоханілюди
- лицар із друзями під'їжджає до замку;
- дама серця вискакує із замкового вікна в обійми лицареві;
- лицар із дамою обіймаються, сидячи на конику;
- щаслива закохана пара пливе в човні назустріч майбутньому, де житиме довго і щасливо, нехай і тільки на оправі для люстерка.
середньовічна культура сприймала дзеркальця як дуже особистий жіночий предмет, та й слонова кістка асоціювалася з інтимністю, і такі оправи, оздоблені грайливими сценками, часто були любовними подарунками.
#закоханілюди
свята франческа римська отримує причастя і свячення на абатису на картині антоніо да вітербо старшого.
на перший погляд франческу складно відрізнити від інших святих благодійниць: рано видана заміж; допомагала вбогим і недужим; заснувала монастир; багато хворіла й умертвлялася. одного разу тесть франчески розлютився на її благодійність і забрав у неї ключі від комори — але повернув їх, побачивши, що запаси зерна й вина чудесно поповнилися. усе як завжди.
та канонізаційні документи показують цікавішу франческу. її незмінною супутницею була ванноцца — чи братова, чи кузина. якось вони захотіли з’їсти лобстера — і лобстер не забарився з’явитися. іншим разом пішли провідати знайому породіллю, але вирішили не сидіти з нею, а усамітнитись у саду при будинку, наче святі пустельниці, і, хоча надворі стояв квітень, їм у руки впали дві стиглі інжирини.
а ще франческа мала дар «розпізнавати вади інших людей». може, й не дивно, що її канонізували не з першого разу.
#добребутисвятим #святітакісвяті
на перший погляд франческу складно відрізнити від інших святих благодійниць: рано видана заміж; допомагала вбогим і недужим; заснувала монастир; багато хворіла й умертвлялася. одного разу тесть франчески розлютився на її благодійність і забрав у неї ключі від комори — але повернув їх, побачивши, що запаси зерна й вина чудесно поповнилися. усе як завжди.
та канонізаційні документи показують цікавішу франческу. її незмінною супутницею була ванноцца — чи братова, чи кузина. якось вони захотіли з’їсти лобстера — і лобстер не забарився з’явитися. іншим разом пішли провідати знайому породіллю, але вирішили не сидіти з нею, а усамітнитись у саду при будинку, наче святі пустельниці, і, хоча надворі стояв квітень, їм у руки впали дві стиглі інжирини.
а ще франческа мала дар «розпізнавати вади інших людей». може, й не дивно, що її канонізували не з першого разу.
#добребутисвятим #святітакісвяті