на сторінках «книги про медицину і тварин», укладеної в хіі столітті, юнак здає аналізи під пильним наглядом святої мучениці (на цей статус вказує пальмова гілка, яку вона тримає в руці) — можливо, покровительки, але це не точно.

#секретимедицини #голілюди

один із моїх улюблених сюжетів у середньовічному мистецтві — вознесіння з ногами.

стандартне зображення вознесіння — це ісус у небесах, зачудовані учні на землі. але середньовічним ілюстраторам щось у цій сцені, вочевидь, не подобалося, тому щонайпізніше в хі столітті її почали малювати по-іншому: ошелешені апостоли (і часом божа мама) залишаються на землі, ісус же виходить за межі не тільки минущого світу, а й самої мініатюри; учням (і читачам) лишається споглядати хіба що його стопи між хмарами — та й то недовго.

оця мініатюра, яку я окремо люблю за експресивні жести апостолів, походить із ілюстрованого «життя христового» з 1190-х років; загалом же вознесіння з ногами були популярні в західній європі принаймні до xvi століття (навіть у дюрера є). потім ця традиція якось занепала, і дуже шкода.

#вознесіннязногами

коли в тебе важлива робоча зустріч, але котик дуже хоче гратися.

ілюстрація — це ініціал до псалма 51 з англійського псалтиря межі хіі–хііі століть. у псалмі згаданий (і, найімовірніше, в ініціалі зображений) доег, слуга саула — царя ізраїлю. за наказом свого пана доег стратив первосвященника і багатьох просто священників, але наказу не було б, якби спершу доег не розказав саулові, що ці священники ненадовго прихистили давида — того самого, який убив голіафа й насправді був на сауловому боці, але мусив тікати від царської заздрості. серйозно, у старому завіті зі стосунками все складно; не дивно, що в людей на мініатюрі такі зосереджені обличчя.

#біси #гарнібукви #свояатмосфера

сатана в пустелі намагається спокусити ісуса запліснявілим тістечком.

ісус не вражений.

#біси #життяісуса

бернабо вісконті, темпераментний міланський правитель із хіv століття, ворогував із трьома папами поспіль. спочатку іннокентій vi проголосив його єретиком; потім урбан v відлучив його від церкви і навіть оголосив хрестовий похід проти нього, але це був час авіньйонського полону, то італійці папину пропозицію проігнорували; а в 1370-х роках іще одне відлучення від церкви бернабо отримав від папи григорія хі.

утім, екскомуніки — це не дивовижа для часів, коли світські правителі змагалися з церковними за майно і владу; цікаве сталося, коли посланці григорія хі привезли бернабові документ про відлучення: на пергаменті, із шовковими шнурочками і свинцевими печатками, все як має бути. бернабо розлютився і, щоб більше нікому не спадало на думку до нього їздити з претензіями, змусив посланців з’їсти документ (так, разом із печатками і шнурками).

на ілюстрації з коментаря до апокаліпсису йоан богослов їсть книжку і, мабуть, навіть не здогадується, як йому пощастило, що в ній немає свинцевих деталей.

#плітки

кіт із природничого збірника з хіі століття виглядає так, наче бачив у житті чимало всілякого лайна. або так, наче художник, який його малював, бачив не дуже багатьох котів, теж варіант.

#котики

церква народжується з боку розіп'ятого христа, як єва — з боку адама, на ілюстрації до паризької ілюстрованої біблії з хііі століття (f. 3v). пологи приймає, схоже, бог-отець: німб із хрестовиною зазвичай зображають в ісуса, але в багатьох манускриптах бог під час творення світу теж такий носить. святі ченці спостерігають за народженням церкви, як звірі спостерігали за появою єви.

та христові пологи — це не тільки візуальний образ, у літературі він теж регулярно трапляється. наприклад, у тому самому хііі столітті маргарита уенська, черниця і містичка, писала:
«солодкий господи, хіба ти не моя мати — більше, ніж моя мати? коли прийшла година твоїх пологів, тебе поклали на твердому ліжку хреста, і всі твої нерви, усі твої вени порвалися. та це, воістину, не дивно, що твої вени розірвалися, адже за один день ти народив увесь світ».

#алегоріявспідниці
#життяісуса

військо небесне шинкує нечисту силу, військо українське шинкує русню; у кожного своя нивка, яку належить обробляти.

із одним хлопцем з українського війська ми вирішили влаштувати експериментальний обмін посиланнями: раптом комусь із наших читачів водночас цікаво і про середньовічних святих і бісів, і про сучасний вояцький побут (тим більше, що аналогії деколи аж надто виразні). він веде російськомовний канал «записки добровольця», де з гумором розповідає про фронтове повсякдення — як сам визнає, це не те щоб швейк, але теж весело. читати можна з будь-якого місця, але я раджу спробувати оцю замальовку — про ніч, шашіль і любов до світу.

#війнавнебесах #іншілюди