оце написала я про віслючка з волом, що вони радісні на всіх мініатюрах, і подумала, що то ж не зовсім правда, як і будь-яке узагальнення. насправді на їхніх писках можна знайти цілий спектр емоцій — і запланованих, і не зовсім.
тому ловіть спеціальний різдвяний квіз: яка ви сьогоднівелика рогата худобина вертепна тварина?
тому ловіть спеціальний різдвяний квіз: яка ви сьогодні
єпископ у молитовнику 1300-х років дуже наполегливо не дивиться в бік дракона, який прийшов надгризати його ініціал. якщо його ігнорувати, воно саме пропаде, правда?
правда ж?
#гарнібукви #повнабентега
правда ж?
#гарнібукви #повнабентега
лімозький релікварій із 1210-х років, виготовлений із позолоченої міді з емалями і прикрашений фігурками апостолів. ви тільки подивіться, які барвисті в них німби на другій фотографії.
апостоли, до речі, недокомплектовані: на лицьовому боці шестеро (в описі на сайті музею сказано, що оригінально їх було вісім — двох зняли, щоб зробити віконечко, крізь яке було б видно реліквії), а на звороті — десятеро. на бічних поверхнях янголи, то вони не рахуються. утім, ці фігурки все одно годі розрізнити, то кожен власник міг преспокійно собі вважати, що найважливіші апостоли в нього є навіть у двох екземплярах — і байдуже, хто саме того разу був у списку найважливіших.
#требабільшезолота #дрібкасвятості
апостоли, до речі, недокомплектовані: на лицьовому боці шестеро (в описі на сайті музею сказано, що оригінально їх було вісім — двох зняли, щоб зробити віконечко, крізь яке було б видно реліквії), а на звороті — десятеро. на бічних поверхнях янголи, то вони не рахуються. утім, ці фігурки все одно годі розрізнити, то кожен власник міг преспокійно собі вважати, що найважливіші апостоли в нього є навіть у двох екземплярах — і байдуже, хто саме того разу був у списку найважливіших.
#требабільшезолота #дрібкасвятості
зимове полювання у французькому рукописі 1480-х років. здається, песикові подобається гарцювати у снігу (а от щодо чоловіка сумліваюся).
#змерзлілюди #песики
#змерзлілюди #песики
захоплені читанням святі в ініціалах з італійського рукопису xv століття.
#гарнібукви #куточокбібліофіла
#гарнібукви #куточокбібліофіла
святий гелайм (гелейн? гугл знаходить згадки про нього тільки на сайті французької бібліотеки, поза кількома французькими манускриптами цієї постаті, здається, не існує) перепливає річку на крокодилі в рукописі 1463 року.
історія, проілюстрована цією мініатюрою, воістину трагічна. одного разу гелайм зустрів ченців, які не могли служити недільну месу, бо не було серед них священника. гелайм запропонував привести якого-небудь, але на перешкоді йому (як і всім ченцям цієї спільноти, які вирушали раніше зі схожою місією) стала річка, де жив страхітливий людожерний крокодил. порядні крокодили, кажуть бестіарії, принаймні шкодують про те, що їдять людей, і тому жують і плачуть, а цей узагалі не мучився докорами сумління, коли наминав слуг божих, які підходили заблизько до річки.
утім, гелайм був не просто ченцем, а святим, тому, коли тварюка підпливла до берега з виразним наміром підживитися, просто помолився — і крокодил одразу посумирнішав настільки, що дав на себе стати і спокійно поплив через річку. на іншому березі гелайм знайшов священника і покликав його їхати до ченців. коли той зауважив, що не бачить жодного транспорту, яким це можна було би зробити, гелайм відповів: «не переймайся», — і викликав крокодила.
священникові такий човен, звісно, не дуже сподобався, то він чемно подякував за пропозицію і вшився подалі. (я майже чую, як у цей момент гелайм розчаровано зітхає). довелося святому їхати назад без другого пасажира. прибувши до берега, він сказав крокодилові: «краще тобі вмерти, ніж чинити стільки зла», — і той миттю сконав. а шкода, така барвиста звірина була, та й приручена вже, ченцям би на господарстві, мабуть, знадобилася.
(що там далі було з недільними месами, чудо не розповідає, бо, погодьмося, на тлі крокодилячих пригод це не так уже й принципово).
#чудотворення #бестіарії
історія, проілюстрована цією мініатюрою, воістину трагічна. одного разу гелайм зустрів ченців, які не могли служити недільну месу, бо не було серед них священника. гелайм запропонував привести якого-небудь, але на перешкоді йому (як і всім ченцям цієї спільноти, які вирушали раніше зі схожою місією) стала річка, де жив страхітливий людожерний крокодил. порядні крокодили, кажуть бестіарії, принаймні шкодують про те, що їдять людей, і тому жують і плачуть, а цей узагалі не мучився докорами сумління, коли наминав слуг божих, які підходили заблизько до річки.
утім, гелайм був не просто ченцем, а святим, тому, коли тварюка підпливла до берега з виразним наміром підживитися, просто помолився — і крокодил одразу посумирнішав настільки, що дав на себе стати і спокійно поплив через річку. на іншому березі гелайм знайшов священника і покликав його їхати до ченців. коли той зауважив, що не бачить жодного транспорту, яким це можна було би зробити, гелайм відповів: «не переймайся», — і викликав крокодила.
священникові такий човен, звісно, не дуже сподобався, то він чемно подякував за пропозицію і вшився подалі. (я майже чую, як у цей момент гелайм розчаровано зітхає). довелося святому їхати назад без другого пасажира. прибувши до берега, він сказав крокодилові: «краще тобі вмерти, ніж чинити стільки зла», — і той миттю сконав. а шкода, така барвиста звірина була, та й приручена вже, ченцям би на господарстві, мабуть, знадобилася.
(що там далі було з недільними месами, чудо не розповідає, бо, погодьмося, на тлі крокодилячих пригод це не так уже й принципово).
#чудотворення #бестіарії