страшно середньовічне
3.81K subscribers
2.43K photos
1.11K links
дрібнички із середніх віків.

чатик живе тут: @talking_medieval

особисті повідомлення можна писати сюди: @verbava
Download Telegram
заячі пригоди на маргінесах фламандського часослова xiii–xiv століть.

(зверніть увагу на зашитий пергамент — яке виразне втілення приказки про білими нитками шито).

#маргіналії #манюнє
останні-преостанні правочки в ініціалах молитовника 1510-х років. усе гаразд, ніхто й не помітить.

(хоча сова із сусідньої сторінки, схоже, таки помітила).

#домальоване #гарнібукви
1441 року, під час візитації в дорчестерському абатстві, єпископ дізнався багато цікавого (але аж ніяк не несподіваного).

в абата, за словами ченців, було п’ять коханок, усі одружені, усіх він утримував на кошти абатства, віддаючи в заставу й навіть продаючи церковні коштовності; внаслідок його правління абатство опинилося глибоко в боргах.

брата джона впіймали на тому, що він на дзвіниці займався сексом із жінкою, яку, перелякавшись свідків, сховав у скрині (як на це зреагувала жінка, нотатки з візитації не повідомляють; зате повідомляють, що сам брат джон на питання про справи в абатстві відповів, «що все гаразд»).

брата ніколаса впіймали в сороміцьких обставинах із дружиною гарбаря.

від брата волтера завагітніли дві заміжні жінки, й абатство аж мусило призначити чоловікові одної з них пенсію, щоб той не намагався вбити волтера.

у брата томаса була приватна кімната, де він часто розважав жінок (зокрема, граючи з ними в шахи і п’ючи хороший ель).

також ченці ігнорували літургійні години, ходили пити в місцеву корчму, тримали соколів, собак і коней, билися (іноді на ножах), а брат волтер ходив відсипатися в лазарет, коли йому тільки хотілося. єпископ спробував відновити монастирський порядок, призначив нового абата й під страхом відлучення заборонив впускати жінок у монастир, але ще одна візитація через чотири роки показала, що справи не дуже змінилися — хіба що дзвіниця поруйнувалася настільки, що загрожувала повністю завалитися, тож сексуватися на ній було б уже зовсім небезпечно.

(хтивий чернець на ілюстрації до цього допису походить із часослова xv століття).

#непристойності
жаби (і хробаки, але нині середа, то жаби виграли) під'їдають тіло франсуа де сарри на його надгробку, поставленому близько 1400 року.

#всітамбудемо
біс із рукопису хііі століття взагалі не хотів їхати в це відрядження, тому й роботу на місці робить зовсім без ентузіазму.

#біси #соннілюди
одного дня в монастир, де жив святий брендан, прийшов із гостиною брат баррінд, який розповів про дивовижний острів святих, де недавно побував, — прекрасний, щедрий на плоди й загалом райський (у прямому сенсі теж). баррінд дуже тужив за цим островом, який йому довелося покинути, бо ще не настав його час, а почувши розповідь, затужив і брендан. він довго молився — й отримав від бога дозвіл вирушити в мандрівку, щоб на власні очі побачити це райське місце.

брендан за божою вказівкою вибрав монахів, які мали пливти з ним, а ще троє самі напросилися в подорож. сіли вони в корабель і попливли — але спершу потрапили в повний штиль, а потім і зовсім загубилися в морі, бо професійних навігаторів серед них не було. на сороковий день, коли на кораблі зовсім закінчилися харчі, їх прибило до острова, на якому стояв розкішний палац без жодної живої душі. на столах було повно їжі, у великій залі — достатньо свіжозастелених ліжок для кожного з ченців, і брендан зрозумів, що це господь їх так прихищає, тож сказав братам їсти досхочу, але нічого із собою з цього палацу не забирати.

один із братів, які самі напросилися в дорогу, не послухався — і, покидаючи острів, прихопив із собою гарну срібну вуздечку. звісно ж, у вуздечці жив біс; брендан зрозумів, що щось не так, і вигнав біса з його домівки, а неслухняний чернець розкаявся, та все одно того самого вечора вмер.

на великдень мандрівники припливли до великого острова; ченці зійшли на нього, щоб приготувати трапезу, а брендан лишився на кораблі служити месу — і дуже добре, бо острів виявився китом, якому не сподобалося, що в нього на спині палять вогнище, і поскидав із себе всіх ченців, то брендану довелося виловлювати їх із води. бог відкрив йому, що кита звуть ясконієм і що ченці святкуватимуть із ним кожен великдень у своїх мандрах. і справді, наступного року на пасху корабель пристав біля вже знайомої спини, на якій навіть полишалися казани — ясконій зберіг їх для монахів. загалом же ченці відсвяткували з китом аж сім великоднів, бо бог не схотів одразу показувати їм острів святих, а вирішив похвалитися ще й іншими своїми чудесами (янгол так бренданові і сказав, я нічого не вигадую).

зустріч із китом міститься в багатьох бестіаріях, та й загалом це найвідоміший (і найчастіше ілюстрований) фрагмент бренданової мандрівки. але ще там були:
• гарний острів райських птахів;
• острів, на якому стояв монастир із дуже суворим обітом мовчання;
• острів із сонною водою: вип’єш горнятко — спиш добу (а ченці туди прибули спраглі);
• острів, де жили три хори відлюдників, які по черзі співали хвалу господу (на цьому острові добровільно лишився один із ченців, які самі викликалися в мандрівку);
• острів велетенського винограду;
• кришталева колона, що стирчала посеред моря.

проте небезпеки на шляху ченців теж траплялися:
• одного дня за ними поплив гігантський морський монстр, який спершу спробував заковтнути корабель, а потім — спалити його своїм вогненням диханням; але боже чудо розітнуло монстра на три частини, і з хвостової ченці набрали собі їжі на три місяці;
• потім на них напав грифон, що намагався вкрасти ченців, але підлетіла дружня пташка, видряпала грифонові очі, а потім його добила;
• далі ченців мало не прибило до острова, де жили непривітні велети-ковалі, які, побачивши корабель, стали кидатися в нього розпеченим залізом;
• нарешті, коли мандрівники пропливали повз вогненну гору, з неї вилізли біси й украли одного ченця — останнього з тих, які самі напросилися в дорогу; і хоча текст не каже, що він у подорожі чинив щось погане, брендан сказав, що так йому і треба.

після семи років мандрів ченці таки припливли до острова святих і справді переконалися, що він неймовірно прекрасний. але глибшому дослідженню завадила широка річка, яка перетнула їхній шлях, а потім явився вродливий юнак (вочевидь, янгол) і попросив усіх повертатися додому — але не перейматися сильно, бо от брендан, наприклад, скоро помре, то прибуде сюди вже назавжди. так, звісно, і сталося.

#глибоківоди #добребутисвятим
військо небесне на хвилиночку відволікається від шинкування всілякої нечисті, щоби привітати нас із днем незалежності — і окремо подякувати війську українському за допомогу в шинкуванні ♥️

#війнавнебесах
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
біси в рукописі 1333 року старанно втрамбовують грішників у пащу пекельну, готуючись приймати нову пачку (а та сарана зі сходу все лізе й лізе).

#пащапекельна