манускрипт із xv століття з відбитками лап середньовічного котика (якому, мабуть, добре дісталося скрипторським капцем).
#котики

біси — це теж іноді котики, особливо той, що в правому нижньому кутку на мініатюрі з морального компендіуму хііі століття. вони мали б застерігати від аваріції, вона ж захланність, третьої у списку семи смертних гріхів, але здається, що ефект таки протилежний.
#страшнеяксмертнийгріх #біси

голі дівки снідають сирим єдинорогом.
ну, майже. насправді вони щойно впіймали єдинорога й цідять із нього кров на коштовні ліки, але навряд чи єдинорогові від цього сильно легше.
а на символічному рівні єдинорог — це образ ісуса, а прекрасна діва (мініатюрист із xv століття, вочевидь, старався, і де не взяв переконливістю зображення, там компенсував кількістю) — образ богородиці, на незаймане лоно якої сходить бог, а єдинорожа кров — це причастя, а колодязь, у якому все коїться — закритий сад, поширена богородична метафора. утім, ця версія історії для єдинорога теж закінчується так собі.
#голілюди #бестіарій #свояатмосфера

болонський юрист одофред у середині хііі століття розповідав, як батько послав сина до парижа навчатися, а той спустив усі гроші на розцяцьковування книжок (fecit libros suos babuinare de literis aureis) і нові туфлі.
джироламо тірабоскі, який згадує про цей випадок в “історії італійської літератури”, пише, що дієслово “babuinare” — винахід одофреда. частіше трапляється іменник “babewyn”: так називали химер, які стали вкрай популярні в оздобленні книжок, коли виробництво манускриптів вийшло з монастирів у міські майстерні.
але історія одофреда — тільки частково про зміну ставлення до книжок і моду на розкішні маргінеси. іще вона про підлітка, який виривається з-під батьківського контролю, потрапляє в найбільше європейське місто, де щонайменше вісім вулиць відведено під борделі, — і спускає всі гроші на книжечки (ну гаразд, іще на туфлі). чомусь здається, що одофред не тільки нарікає, а й трохи вихваляється.
у кожному разі, бабевинів вам у стрічку (із xiv, щоправда, століття).
#плітки #бабевини #маргіналії

— як каже гусочка?
— га-га-га.
— як каже гусочка, якщо її взяти за шию?
— queck!

гусочку в зубах, найімовірніше, тягне лис ренар (він же райнеке або рейнард) — герой мандрівних оповідок, пройдисвіт і гроза птаства. сюжети про те, як він дурить короля лева, мучить звірину знать і спустошує курники, у середньовіччі були дуже популярні.
мініатюра з ренаром у псалтирі 1310-х років зовсім крихітна, десь 2,5*3,5 см, і вона там від початку, а от манюсінькі літери додані вже пізнішим чорнилом. and that was a touch of genius.
#маргіналії #домальоване

у всіх понеділок і так собі погода, а якоб фон варт, швейцарський мінезингер, на сторінках манесського кодексу живе своїм найкращим життям. і, мабуть, дуже непогано пахне.
#увсіхпонеділок #вмитілюди

хворі песики прийшли до зайця-лікаря спитати, як далі жити.
що песики з часослова 1440-х років хворі, видно одразу — і з милиць, і з перемотаної лапи білого. утім, так само одразу видно, що зайчик має лікарську освіту (або старанно її імітує).
на носі в нього окуляри — середньовічний винахід, який у xiv столітті став так сильно асоціюватися з інтелектуальною працею, що навіть античних і давньоєврейських мудреців почали зображати в окулярах.
а в руках зайчик тримає колбу із сечею: у часи, коли неінвазивних засобів діагностики існувало обмаль, а від інвазивних можна було вмерти, колір, запах і смак сечі (поруч із силою і частотою пульсу) були найпоширенішими орієнтирами для лікарів. аж настільки, що колба з сечею стала стандартним символом медика. утім, підозріло рожевий колір рідини не обов'язково означає, що песикам гаплик, — імовірно, художник просто хотів заримувати цю детальку з барвою квіток.
бачите на середньовічних зображеннях красиві скляні колби — знайте, там аналізи.
#маргіналії #секретимедицини

якщо ви бачите картинку із майже голим чоловіком, прив'язаним до дерева і пронизаним стрілами, то зазвичай цей чоловік — святий себастьян, римський воїн, якого інші римські воїни страчують за відмову зректися христа.
але не завжди. що, зрештою, логічно: святих багато, варіанти тортур обмежені.
на цій мініатюрі, наприклад, голий, прив’язаний і пронизаний — англійський король едмунд, який жив і помер через шість століть після себастьяна. а стріляють у нього вікінги. точніше, один вікінг стріляє, а другий гострить сокиру, щоб відтяти едмундові голову (про це є окремий шматок житія, який теж люблять ілюструвати).
#тяжкобутисвятим

ніби стандартний початок богородичних молитов у руенському часослові 1460-х років: божа мама в мандорлі, ісусик на ручках, аканти і суниці на маргінесах, камерний ангельський оркестр. проте косий погляд і скептичний вираз обличчя марії підказують, що хтось тут фальшивить.
#маргіналії #гарнеякбожамама