страшно середньовічне
3.71K subscribers
2.32K photos
1.06K links
дрібнички із середніх віків.

чатик живе тут: @talking_medieval

особисті повідомлення можна писати сюди: @verbava
Download Telegram
сцени полювання (навіть на єдинорога) з північнофранцузького молитовника кінця хііі століття.

#маргіналії
купальники насолоджуються мінеральними джерелами в італійському містечку поццуолі. вода тепла, сонечко світить, пташки співають — одне слово, курорт.

мініатюра походить із поеми «про купелі поццуолі» — по суті, це такий рекламний буклет, написаний наприкінці хіі століття і напрочуд популярний у всій європі: він дійшов до наших днів у кількох рукописах і 12 разів виходив друком за xv–xvi століття. (мені здається, ілюстрації тут відіграли чималу роль).

#голілюди #вмитілюди
схоже, навіть ведмідь із балалайкою — то не оригінальний запорєбричний винахід. хоча на цій мініатюрі з молитовника кінця xv століття ведмідь, звісно, з лютнею, на якій струн побільше. (і зверніть увагу на чарівну білочку в правому верхньому кутку).

#маргіналії #свояатмосфера
змія в образі сирени розповідає єві про користь свіжих фруктів у німецькому «дзерцалі людського спасіння» з xiv століття.

#райськанасолода #голілюди
ісус молиться на оливній горі на цікавезній, хоч і незавершеній мініатюрі з «іспанської історії» альфонса х кастильського, переписаної в xv столітті.

#новозавітне
дуже ніжно розфарбоване творення світу з нюрнберзької хроніки, надрукованої 1493 року.

#перстгосподній #райськанасолода
ісус прийшов збурювати пекло з цілим оркестром, бо свято все-таки. голенькі душі радісно так радісно біжать йому назустріч, що навіть не помічають, як топчуться по бісові, який, бідака, не витримав їхнього натиску. (а паща пекельна, мабуть, тішиться, що нарешті позбудеться своїх пасажирів і зможе записатися до стоматолога лікувати карієси).

#пащапекельна #голілюди #порожнійгріб
великодня мініатюра з вірменського євангелія, яке наприкінці xvi століття переписав і оздобив якоб із нової джульфи: три марії зранечку приходять до гробу намастити ісусове тіло, але юний янгол із круглими щічками (аж здається, що це в нього перше таке відповідальне завдання) каже їм, що тут нікого немає — адже в гробах лежать мертві, а ісус воскрес. оно тільки обмотки на підлозі полишалися.

(і мене завжди захоплює, як солодко, глибоко сплять на мініатюрах із цим сюжетом римські воїни. ну бо справді, куди їм тепер поспішати).

#порожнійгріб #соннілюди
«альфред наказав зробити мене», — написано давньоанглійською на виготовленій у іх столітті з гірського кришталю, золота й емалі штуці, яку так і називають: штука коштовність альфреда.

мова йде про альфреда великого, англосаксонського короля. а штука, імовірно, слугувала указкою для читання: у таких указок був кінчик зі слонової кістки, яким можна було водити по рядках, щоб не чіпати рукописи масними пальцями (а це була проблема — середньовічні скриптори регулярно лишали у книжках примітки з проханням не розмазюкувати рядків). кого зображає емаль, вміщена під кристалом, — загадка; можливо, якогось місцевого святого чи, наприклад, алегорію зору.

#требабільшезолота #куточокбібліофіла
до вчорашньої історії про можливу указку — приклад того, як скриптори справді переймалися за збереження своїх ретельно виписаних літер.

о шостій ранку в п'ятницю, 11 квітня 945 року, скриптор на ім'я флоренцій записав останні рядки коментаря до книги йова, у яких не тільки зафіксував час і дату, а й розповів, чого йому коштувала ця робота.

той, хто не вміє писати, вважає, що це дурничка, але якщо хочеш, то я поясню тобі, який важкий тягар писання. воно затуманює очі, згинає спину, ламає ребра й живіт, викликає біль у нирках і судоми в усьому тілі. тому, читачу, перегортай сторінки повільно і тримай свої пальці подалі від літер, бо як град забирає плоди землі, так і недбалий читач нищить письмо й губить книжку.

не всі, щоправда, були з цією книжкою обережні, останній її аркуш зовсім постраждав, але хочеться думати, що прохання флоренція таки не впало в мертві вуха й виховало бодай кількох дбайливих читачів.

(ілюстрація на правій сторінці — то омега, остання літера грецької абетки й символ завершення. це я так, про всяк випадок).

#куточокбібліофіла
сьогодні в нашій нерегулярній рубриці «сови, які бачили чимало лайна» — сова з маастрихтського часослова, яку від побаченого добряче поплавило. (а те, що сайт британської бібліотеки, на якому вона живе, досі не очуняв після минулорічної атаки, абсолютно не допомагає триматися купи).

#совоньки
по морському зайцеві з переписаного в середині xiv століття «цвіту природи» якоба ван марланта видно, що того ранку, коли треба було позувати для мініатюри, він прокинувся сильно не в гуморі. але хто з нас ніколи не приходив на шкільне фотографування невиспаним і набурмосеним?

#бестіарії
вишукано вбрані дочки візантійського імператора теофіла (текля, анастасія, анна, пульхерія і марія) прийшли на урок християнської етики до своєї бабусі теоктисти на мініатюрі з «хроніки йоана скіліци» (хіі століття).

#требабільшезолота #моднілюди
написала для «вербуму» статтю про пивні чудеса — за основу взяла старий допис, але додала трошки нових історій. їх, звісно, не стільки, як чудес про вино, але все одно чимало.

і, здається, починає трошки розвиднюватися з роботою, то наступного тижня буде нова голосувалка про тему довгочиту. про що вам загалом було б цікаво почитати? (взагалі не гарантую, що напишу, але раптом зорі правильно стануть).

#вечірнінотатки
тварини з абсолютно чарівними виразами писків із івритомовного рукопису кінця хііі століття (bl add ms 11639).

#маргіналії