бог понастворював усякого — і тішиться: трава м'якенька, можна босим ходити, вода якраз достатньо прохолодна, щоб у неї приємно було мочити ноги, світло з темрявою відділилися, але не занадто. ну скажіть же, яке добре.

мініатюра з рукопису 1417 року.

#райськанасолода

наш намір полягає в тому, щоб накреслити образ литовської міфології, спираючись на автентичні джерела, без фантастичних домішок і з додаванням необхідних пояснень; заразом ми відмовляємося узагальнювати те, що джерела кажуть про одне плем'я в один період, на всі; ми не накидаємо якоїсь цілісної литовської міфології — адже про це, з огляду на стан наших джерел, і мови бути не може; ми зіставляємо й вилущуємо відомості, які вдалося зібрати про кожне окреме литовське плем'я, і тільки потім переходимо до загальних висновків. а що міфологія — це тільки одна з рис народного життя, ми не обмежуємося суто віруваннями, а зважаємо також на інші буттєві аспекти,

— пише у книжці 1904 року німецько-польський філолог александер брюкнер, народжений у тернополі й вивчений у львові. схоже, нормальні науковці вже 120 років тому вміли робити нормальні дослідження, не натягуючи сову одної згадки на глобус цілої епохи.

(розгорнувши цю книжку на випадковій сторінці, я побачила щось про пиво, то вважатиму це за додаткове знамення насолоди від тексту).

#вечірнінотатки

мавпа, равлик і жаба насолоджуються середою на мініатюрі з часослова 1500-х років.

(якщо жаби приносять втіху вашому серцю не тільки в середу, зазирніть на @zhaby, там їх багато).

#маргіналії

душі приходять на страшний суд одразу з паперами, щоб не трапилося ніяких непорозумінь, на мініатюрі з ілюстрованого апокаліпсису 1330-х років (bl add ms 17333).

книжечки в їхніх (і божих) руках — це таки важливі документи: одкровення кілька разів згадує про книгу життя, записані в яку потраплять у царство небесне, а ті, кого там немає, будуть, наприклад, вкинуті «в озеро вогню». це серйозніша ситуація, ніж не знайти себе у списках на виборчій дільниці, тому не дивно, що люди по-всякому намагалися (і намагаються) завчасу впевнитися, що вони в тій книзі є.

можна сприйняти це як метафору і дбати про запис добрими вчинками, справами милосердя й усяким таким. а можна поставитися до тексту буквальніше — і завести спеціальну книжку. багато середньовічних монастирів мали томи, які буквально звалися «liber vitae», тобто «книга життя»: там нотували імена покровителів і жертводавців. в ідеалі їх усіх мали б згадувати під час служб, але в популярних монастирях це перетворилося б на багатогодинний потік імен (скажімо, одна клюнійська «книга життя», яка трохи помандрувала між монастирями, містила десять тисяч записів), тому книжку під час меси клали на головному вівтарі, а в євхаристійній молитві просто вказували на всіх, хто там записаний.

(не знаю, як це працює зараз. щойно подумала, що можу ж напряму попитати ченців, але лишу то на потім. а якщо хтось із вас знайомий із сучасними монастирськими меморативними практиками — розкажіть, будь ласка, у коментарях).

#апокаліпсис #всітамбудемо #голілюди #пащапекельна

свята маргарита з рукопису 1520-х років топче дракона, а художник докладає всіх зусиль, щоб читачі зрозуміли, що драконові від цього сильно погано.

#добребутисвятим

у левиків сьогодні пізній сніданок консервою. ну а чого воно тут прийшло і валяється?

(мініатюра з теймауського часослова, bl yates thompson ms 13).

#котики #хрумхрум