ноїв ковчег, схожий на великий волоський горіх, на мініатюрі з паризької ілюстрованої біблії з кінця xiv століття. здається, деякі пасажири вже усвідомлюють, що плавання буде довге. дуже довге.

#глибоківоди

сайт британської бібліотеки уже кілька тижнів лежить, і котів із тамтешніх рукописів я вам показувати не можу, хоча після книжки кетлін вокер-мейкле дуже хочеться. замість них нехай буде щось із бібліотеки французької.

наприклад, різдвяна сцена з котиком, вишуканим глечиком і небесним будильником: янгол прилетів сказати йосифові, що пора підриватися й тікати в єгипет, бо місцевий правитель остаточно осатанів. віслючок уже зрозумів, до чого йдеться, і чекає на своїх пасажирів при вході.

мініатюра з неапольської ілюстрованої біблії 1340-х років.

#дитинствоісуса #домашнійзатишок #котики

адам дає імена всім тваринам, зокрема й підступному вогнедишному драконові.

мініатюра з коментаря до книги буття, переписаного в 1390-х роках.

#райськанасолода #голілюди

середньовічні історії часом закручувалися в чудернацькі лабіринти. скажімо, у шеститомному епосі про персефореста — приквелі до артуріани й спінофі «роману про олександра» — сам олександр македонський, мимохідь зазирнувши на британські острови, встановлює там правителів, чиї нащадки укладають династичні шлюби з фейрі, замовляють убивство юлія цезаря й засовують у каменюку ескалібур. дорогою в тексті знаходиться ще місце для турнірів, магічних трунків, чарівного дитяти, що народжується з арбалетом у руках, і барвистої лісової бестії, бо чом би й ні.

мені здається, якби укладачі епосу знали сюжети ще й із інших культур, то запросто інкорпорували б їх у свою історію. зрештою, збирати історії (і сплітати з них власні) — то не тільки середньовічна схильність. а якщо поряд розповідати міфи з різних традицій — як це відбувається на каналі міфи від оха — вони й самі можуть скластися в цікаву стереокартинку. на @Oh_i_Myth матеріалу для такої об’ємності достатньо: поруч з українськими міфами тут живуть полінезійські, поруч із єгипетськими — гаїтянські, поруч із грецькими — північноамериканські, і всі чудово почуваються разом. автор каналу, щоправда, не розповідає, звідки саме бере історії, тож завжди лишається можливість цілком сучасної — от прямо на наших очах — міфотворчості, і це ще одна річ, яка мені нагадує про середньовічний епос.

то підписуйтеся на @Oh_i_Myth, там барвисто (навіть персефорестова бестія схвалює).

#іншілюди

за тиждень страшно_середньовічному виповнюється два рочки.

по-перше, нічосі. по-друге, дякую, що ви тут.

й у зв’язку з тим, що моя підготовка до цієї вкрай важливої і дуже круглої дати в основному полягає в тому, що я походила по книгарнях і назамовляла собі подарунків, маю запитання: чи цікаво було б вам час від часу читати тут про довколасередньовічні книжки? але маю попередити, що це питання із зірочкою, бо українською таких книжок небагато, то моя бібліотека збирається в основному англійською і польською.

(якщо ваше серце вам так підказує, можете позначити хоч усі відповіді).

північноамериканська миска з хі–xiv століть узагалі не вражена нашим оцим от усім.

(нині живе в музеї метрополітен і ним, здається, теж не вражена).

#домашнійзатишок

рум'яні праведники позбиралися довкола агнця божого й чекають, коли нарешті все скінчиться. ангець каже: скоро.

мініатюра, вирізана з французького ілюстрованого апокаліпсису 1290-х років. власник розпатрав книжку ще 1796 року, щоби продати картинки, і я розумію, що це хитрий бізнесовий прийом (наприклад, 2015 року цю мініатюру перепродали на аукціоні за 80 тисяч фунтів), але все одно якось прикро.

#апокаліпсис